Інфляція: сумні підсумки, оманливі перспективи

Протягом 2008-го «ДТ» щокварталу коментувало зміни індексу споживчих цін (ІСЦ). Десять днів тому Держкомстат опублікував інфляційні підсумки року. За рік (до грудня попереднього року) цей показник зріс на 22,3%. Паралельно наведений ІСЦ із грудневою базою 1997 року показує, що за 11 років споживчі ціни в Україні зросли «всього» у 4,05 разу!

Однак за ці роки зростали не тільки ціни. Значно збільшилися і номінальні доходи населення. Якщо 1997 року середньомісячна зарплата найманого персоналу становила 197 грн., то за результатами 11 місяців 2008-го — 1790 грн. (зростання у 9,1 разу).

Втім, радіти із зростання номінальних доходів і зарплат не слід. Наш ВВП 1997 року становив лише 41,7%, а за 2008-й сягне від сили 74—75% від рівня 1990-го. Тоді як світовий ВВП за 1990—2008 роки збільшився приблизно на 40%.

ІСЦ: динаміка обіцянок

Нагадаємо, що в початкових урядових прогнозах передбачалося досить скромне для українських масштабів зростання цього найважливішого для населення макроекономічного показника — у межах 9,6—9,8%. Але вже за перші три місяці минулого року споживчі ціни зросли на 9,7%. Потім річні прогнозні цифри ІСЦ було збільшено до 15,9%, і уряд божився, що вже в них-то ми, безумовно, вкладемося. Однак за півроку ІСЦ дав приріст у 15,5%.

Наступного кварталу обіцянки влади начебто справджувалися: результати дев’яти місяців показували збільшення цін на 16,0%. Але то були літні місяці, для яких характерне щорічне сезонне зниження цін на овочі та фрукти, меншою мірою — на молочні продукти та яйця.

А протягом останніх трьох місяців року влада старанно уникала обіцянок вкластися в переглянутий прогноз. У коментарях перейшли на використання ракетно-космічної термінології — наскільки траєкторія цінових змін у жовтні та листопаді була меншою за аналогічні місяці минулих років. І буквально днів за п’ять-сім до кінця року керівництво Мінекономіки поквапилося оприлюднити показник річної інфляції в 121,9%...

Не хотілося б створювати враження, що невідповідність між прогнозованим і фактичним показниками ІСЦ була характерною тільки для минулого року. Просто реалії попередніх років трохи забулися. 2007 року, за іншого уряду, прогнозований ІСЦ був визначений у 7,5%, а реально цей індекс зріс за рік у 2,2 разу більше — до 16,6%. Стосовно минулого року цей розрив практично такий же — 2,3 разу (22,3 до 9,6—9,8).

У перші місяці 2008 року високу інфляцію пояснювали «важким спадком» і значним зростанням світових цін на низку ключових продовольчих продуктів і сировини для їхнього виробництва. Але з продуктів, які не виробляються в Україні й імпортуються, нас найбільшою мірою зачепило підвищення цін на рис. Не залишилися осторонь наші виробники і від значного зростання світових цін на олію, котре почалося ще 2007 року. Ціни на цей продукт після збільшення на 70,4% 2007-го продовжували зростати й у першому кварталі 2008-го (ще на 26,7%), а потім під тиском Анти­монопольного комітету вдалося домогтися їхнього деякого зниження.

Якщо 2007 року основним чинником загальних цінових змін було істотне зростання цін на продовольство (79% загального цінового приросту) за дуже незначного зростання цін за всіма або більшістю інших компонентів ІСЦ, то 2008-го ситуація змінилася. З 12 груп товарів і послуг, які формують загальний ІСЦ, більш як на 20% зросли цінові субіндекси у восьми групах, на які припадає 83,7% вагової структури нашого споживчого кошика. І тільки за двома групами збільшення цін у ІСЦ було незначним — на 4,6% по одягу та взуттю і на 5,0% по зв’язку.

Ще одна відмітна ознака цінових змін 2008 року проявилася за три останні місяці року. Вона пов’язана зі значними курсовими коливаннями гривні до долара. З огляду на це в жовтні—грудні стали дорожчати імпортні товари. Тоді як протягом кількох попередніх років за стабільного курсу гривні до долара ціни на більшість непродовольчих імпортних товарів практично не зростали, залишаючись стабільними або навіть дещо знижуючись.

Якщо виокремити товари та послуги з найвищими та найнижчими ціновими змінами, то серед перших уже раніше згадуваний рис — 245,9% до грудня позаминулого року, свинина — 148,1, сало — 189,1, банани — 153,0, фрукти кісточкові — 157,8, ягоди — 144,5, природний газ — 154,1, квартплата — 135,7, водопостачання — 140,6, водовідведення — 140,6, послуги автомобільного пасажирського транспорту — 153,0%. Ну а найбільший приріст по фінансових послугах — аж 179,9%.

Значно скромнішим є перелік товарів і послуг, по яких торік ціни знизилися. Це — олія (зниження за рік на 1,7%), коренеплоди — на 47,2 (у тому числі на цибулю — 48,4, буряк — 44,0 і моркву — на 47,8%). І ще подешевшала на 48,6% капуста. Слід віддати належне нинішній владі: на відміну від своїх попередників, їм вистачило розуму не відносити зниження цін на неї, рідну білокачанну, до своїх досягнень в економічній і ціновій політиці. А з непродовольчих товарів слід зазначити зниження цін на бензин на 8,3%, щоправда, після торішнього зростання цін на нього на 36,2%.

Зупинимося на регіональних змінах ІСЦ за рік. Найбільше цей індекс зріс у Київській (на 25,6%), Львівській (25,1) і Дніпропетровській (24,4%) областях. Найменші показники його зростання були відзначені в Закарпатській (на 15,1%), Тернопільській (18,6) і Чернівецькій (19,0%) областях, де рівень заробітної плати значно відстає від середнього по Україні.

Що рік поточний нам готує?

Дуже важко більш-менш точно спрогнозувати зміну ІСЦ поточного року. Але прогнозоване урядом збільшення цього індексу в межах однозначних цифр видається настільки ж нереальним і малообгрунтованим, як і початкові прогнозні цифри на 2008 рік. Вони, в принципі, одного порядку. Більш реальними виглядають прогнози Світового банку — близько 17%. У ЗМІ вже наводяться ймовірні цифри зростання ІСЦ тільки в першому кварталі на 7,4%.

Безумовно, багато в чому зміни індексу будуть і прямо, й побічно залежати від курсових співвідношень гривні та долара. Що безпосередньо зумовить підвищення цін на рибопродукти, цитрусові, банани, чай, каву, шоколадні вироби. Слід також очікувати підвищення цін на одяг і взуття, адже майже всі ці товари, хіба що за винятком житомирських шкарпеток, — закордонного виробництва. Наступні кандидати на подорожчання — майже вся побутова електротехніка, аудіо- й фототехніка, звичайні та мобільні телефони, телевізори, комп’ютерне обладнання, дитячі іграшки.

Перші сигнали зростання цін на них стали з’являтися вже в жовтні—грудні 2008 року. Так, по холодильниках і морозильниках за минулий рік ціни зросли на 16,8%, у тому числі за четвертий квартал — на 13,6% (81% річного зростання), пральних і посудомийних машинах — на 13,0 і 12,0% відповідно (92% річного приросту). Причому по пральних, посудомийних машинах і аудіо- та фототехніці протягом перших дев’яти місяців ціни трохи знизилися, але їхнє збільшення в четвертому кварталі перекрило це зниження. Так, по кухонних плитах річний приріст цін становив 11,7%, а четвертого кварталу — 12,3%, по аудіо- та фототехніці — відповідно 9,0 і 13,2%. І це поки що квіточки, бо наприкінці минулого року в основному продавали імпортні товари, закуплені ще за старого курсу гривні.

У зв’язку зі збільшенням акцизів не уникнути зростання цін на алкогольні та тютюнові вироби. Ну, а очікуване підвищення цін на газ, масштаби якого в умовах економічної кризи поки що просто неможливо визначити, зумовлять підвищення цін на чимало інших споживчих товарів і послуг.

Організаційна «кухня»

За рядом організаційних параметрів розрахунки вітчизняних індексів споживчих цін анітрохи не поступаються їхнім західним аналогам. Так, у нас дуже короткі строки розрахунків цих індексів. Вони публікуються вже на шостий-сьомий день наступного місяця, а, скажімо, у США — через 15—16 днів. В Україні щороку оновлюється їхня вагова структура. Основою для цього слугують чудові обстеження доходів і витрат домогосподарств. Це дуже важливо для відображення змін у споживчих витратах, особливо за високої інфляції. У багатьох, навіть розвинених країнах вагова структура не змінюється протягом ряду років, що певною мірою знижує якість національних індексів цих країн.

Однак характерна для України висока інфляція, котра в кілька разів перевищує показники країн Євросоюзу, США, та й більшості інших країн світу, зумовлює якісно вищі вимоги до методологічних аспектів точності визначення ІСЦ.

У 2006 році після обговорення на колегії Держкомстату праць із ІСЦ було створено робочу групу з представників Держкомстату, ряду міністерств, НБУ, наукових інститутів і центрів, пізніше перетворена на постійно діючу. Але за два з половиною року було проведено лише три засідання. В економічних інститутах і вузах наукові дослідження щодо цінових індексів майже не проводять. За весь час в Україні з ІСЦ було підготовлено й захищено лише одну кандидатську дисертацію.

Так склалося, що основні роботи з ІСЦ вели і ведуть лише іноземні фахівці. На перших етапах освоєння в Україні методології розрахунку ІСЦ їхня допомога була необхідною. Але в останні роки стає дедалі очевидніше, що ефективнішою та результативнішою стосовно не тільки ІСЦ, а й інших статистичних програм була б спільна робота західних фахівців із українськими колегами. За багатьма напрямами західні експерти не відчувають специфіки наших умов, не знають потенціалу і можливостей нашої статистики, що позначається на якості їхніх рекомендацій.

Можна виокремити принаймні дві серйозні проблеми стосовно напрямів удосконалення ІСЦ. Перша пов’язана з необхідністю відображення в індексі сезонних коливань цін і величини споживання плодоовочевої продукції. Для нас ця проблема є значно гострішою, аніж для західних країн, оскільки їхня частка в споживчих витратах у нас у кілька разів вища, помісячні цінові коливання масштабніші, а самі індекси по цих продуктах змінюються в багато разів більше. Так, по помідорах їхнє придбання в лютому в 12—15 разів менше, аніж у вересні, а вересневі ціни вчетверо-вп’ятеро нижчі, аніж лютневі та березневі. А в нашому ІСЦ овочі та фрукти протягом року враховуються за середньорічними вагами.

Друга проблема пов’язана з необхідністю ретельнішого вибору товарів-представників. Цей аспект легше усвідомити на прикладі. Як уже згадувалося, 2008 року найвищими були цінові зміни по фінансових послугах — 179,9%, тоді як 2007-го — 135,3% і 2006-го — 119,4%. За три роки сумарне збільшення індексу за цим видом послуг становило 290,6%. У будь-якому банку клієнту запропонують перелік із 20—30 видів різноманітних фінансових послуг, а в ІСЦ представлена лише одна — вартість послуг за платежами фізичних осіб бюджетним організаціям та іншим юридичним особам. Чи можна бути упевненим, що саме цей вид послуг є репрезентативним?

Аналогічні проблеми виникають і щодо багатьох інших товарів, наприклад, автомобілів, книжок. Напрошується впровадження окремого обліку цінових змін на масові (соціальні) сорти хліба, ціни на які регулюються і, цілком очевидно, зростають не так швидко, як на інші сорти хлібопродуктів. У будь-якому разі, такий поділ виглядав би більш логічним, аніж, наприклад, щомісячний аналіз того, що подорожчало більше — макарони чи вермішель...