Хуторянщина?

Поданий 20 лютого ц.р. на розгляд комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності оновлений варіант законопроекту, що вносить зміни в порядок здійснення в Україні безготівкових розрахунків і використання спеціальних платіжних засобів (№2284 від 14.02.2007 р.), може, всупереч бажанню його розробників, спровокувати черговий конфлікт між вітчизняними гілками влади. Причина — він не враховує зауважень Національного банку до попередньої версії законопроекту, спрямованих на створення законодавчих пільг для НСМЕП (Національної системи масових електронних платежів). А отже, в разі ухвалення може повторитися президентське вето.

Учасники ринку критикують Нацбанк за те, що лобійоване ним узаконення монопольного використання карток НСМЕП для виплат зарплат працівникам держпідприємств через держбанки, а також для здійснення з допомогою таких карток державної політики у сфері соціальних програм зрештою спричинить виникнення багатьох незручностей для самих одержувачів бюджетних зарплат і субсидій. Та це не єдина претензія...

Останнє загострення у тривалій суперечці між прихильниками створення НСМЕП та іншими учасниками ринку платіжних карток сталося після того, як Українська міжбанківська асоціація членів платіжних систем «ЄМА» (далі — асоціація «ЄМА») у середині лютого публічно розкритикувала пропозиції НБУ до законопроекту з досить заплутаною назвою — «Про внесення змін до деяких законів України (щодо масового впровадження безготівкових розрахунків платіжними та кредитними картками в Україні, управління ризиками при здійсненні кредитно-розрахункових операцій, інших питань використання спеціальних платіжних засобів)».

Найбільше несприйняття учасників ринку викликали наміри НБУ законодавчо закріпити за НСМЕП статус платіжної системи загальнодержавного значення і віднести її до системних платіжних систем України з ексклюзивними правами, тоді як інші міжбанківські платіжні системи мають використовуватися тільки для обмеженої кількості операцій. Тим самим порушуються конкурентні права більш як 70 українських банків і платіжних систем.

Окрім того, три з шести платіжних систем, які найактивніше використовуються вітчизняними банками, — American Express, MasterCard та VISA — є резидентами США. Тому, штучно обмежуючи в такий спосіб конкуренцію і доступ на внутрішній ринок, наша держава може поставити під серйозний удар свої шанси на вступ до СОТ.

Другий камінь спотикання — це норми, якими встановлюється, що виплата заробітної плати та інших виплат працівникам державних, комунальних, унітарних підприємств здійснюється з використанням карток НСМЕП через державні банки, а впровадження різних соціальних (умовно кажучи, транспортно-соціально-студентських) програм відбувається на базі технології і з використанням спеціальних платіжних засобів НСМЕП.

«Лист НБУ в комітет ВР з питань фінансів і банківської діяльності, — йдеться у повідомленні асоціації «ЄМА», — перша публічно задокументована і підписана офіційним представником НБУ демонстрація намірів регулятора щодо розвитку НСМЕП і вказування іншим платіжним системам їхнього місця на українському картковому ринку. Лист — це вже не перший приклад спроби надати НСМЕП ексклюзивного статусу і відітнути для більшості комерційних банків значну частку ринку обслуговування фізичних осіб із використанням платіжних карток».

За роки існування НСМЕП в умовах конкуренції з іншими платіжними системами Нацбанку не вдалося зробити картки НСМЕП привабливими для громадян країни й торговельних підприємств, вважають учасники ринку. Цим і пояснюються спроби НБУ вдатися до адміністративних заходів.

Справді, за підсумками минулого року банки-члени НСМЕП емітували близько 1,4 млн. карток і встановили трохи більше 3 тис. банкоматів і терміналів. Для порівняння: усього по банківській системі до 1 січня ц.р. було випущено вже 32,5 млн. платіжних карток, а кількість банкоматів і терміналів становила загалом понад 76 тис.

Членами внутрішньодержавних і міжнародних карткових платіжних систем на кінець минулого року значилися 111 вітчизняних кредитно-фінансових установ. Українські банки створили сім міжбанківських процесингових центрів і забезпечують обслуговування більш як 98% операцій, що здійснюються з картками українських громадян із використанням інфраструктури всередині країни. А рівень працездатності інфраструктури і, відповідно, доступності послуг для власників і торговців становить 99,5% у режимі 24 години, сім днів на тиждень, цілий рік.

Водночас членами НСМЕП за підсумками минулого року були лише 32 банківські установи (включаючи НБУ). Причому багато з них серед її учасників радше значаться.

Справді, важко сперечатися з тими, хто стверджує, що незначні масштаби нинішньої мережі НСМЕП можуть повністю скомпрометувати чудову, загалом, ідею – об’єднати в одному документі платіжну картку для одержання пенсій і субсидій, проїзний квиток, пільгову книжку на оплату комунальних послуг тощо, водночас налагодити облік усіх соціальних пільг, що надаються у країні. І цілком обгрунтованими є висловлені деякими ЗМІ побоювання, що реалізація проекту «Соціальна картка» з ув’язуванням виключно на НСМЕП на практиці може обернутися для власників таких карток повною відсутністю обіцяних благ або численними незручностями.

Потенційна участь у цьо­му проекті «Укрпошти» й Ощадбанку, звісно, обнадіює. Однак, по-перше, незважаючи на вже досить тривалі розмови на цю тему, участь переважно так і залишається потенційною. Та й хто зможе стверджувати, що послуги цих двох установ — стандарт для наслідування?

Відомо, що монополізація ринку окремими його учасниками, а тим більше закріплена законодавчо, в остаточному підсумку ніколи не йде на користь споживачам. То чи не простіше державі все-таки подумати, як зацікавити в участі в цьому проекті, зробивши його економічно привабливим, максимальну кількість комерційних банків? А конкуренція між ними все розставить по своїх місцях.

Нехай нинішні картки, що їх емітують банки, які обслуговують бюджетників, студентів і пенсіонерів, і не використовуються для надання пільг і субсидій. Зате завдяки досить розгалуженій структурі альтернативних НСМЕП банкоматно-термінальних мереж їхні власники можуть уже досить вільно скористатися найбільш затребуваною послугою — одержати належні їм грошові знаки.

На жаль, саме цим використання кредитних карток в Україні поки що переважно й обмежується. Хоча обсяг операцій із використанням платіжних карток зріс торік більш як у півтора разу, перевищивши 150 млрд. грн., 97% з них припадає на примітивне зняття готівки.

Водночас переваги масових безготівкових розрахунків між громадянами та підприємцями очевидні. І збільшення їх ролі у грошовому обігу означало б автоматичне підвищення прозорості розрахунків в економіці, а отже, зниження її тіньової складової.

І в цьому аспекті головні цілі представників як комерційних банків, так і їхнього регулятора, до речі, повністю збігаються. Адже саме для підвищення частки безготівкових розрахунків у загальних витратах українських домогосподарств і було розроблено законопроект №2284, довкола якого нині ламаються списи.

Ухвалення закону і вжиття заходів, ним передбачених, на думку розробників, буде вигідне і державі, бо дасть змогу заощаджувати до 1% ВВП на переході від готівкової до безготівкової економіки, підвищенні прозорості розрахунків, збиранні податків. То невже на НСМЕП світ зійдеться клином?

Коментарі

Василь ГОРБАЛЬ, народний депутат України:

— Замість раніше поданого ми внесли на розгляд комітету з питань фінансів і банківської діяльності відносно новий законопроект, у якому враховано більшість зауважень як Кабміну, так і Нацбанку.

Що ж до пропозицій Кабміну, то залишилася одна суперечлива норма — про програму стимулювання підприємств до прийому безготівкових коштів. Ця норма обговорюватиметься у профільному парламентському комітеті разом із представниками Мінфіну. Пропонується запровадити податкові пільги. Такий досвід є у деяких країн, зокрема в Кореї. Там запроваджувалася така практика, коли уряд намагався стимулювати прийом безготівкових платежів від населення.

Що ж до зауважень НБУ, то єдиний блок питань, який залишився неузгодженим, стосується пропозицій стосовно НСМЕП. Очевидно, що деякі представники Нацбанку відверто лобіюють інтереси саме НСМЕП. Ми повністю за її розвиток, але категорично проти того, щоб просування цієї платіжної системи відбувалося абсолютно неринковими методами, на догоду її розробникам, які сидять у Нацбанку.

Зокрема, вони хочуть, щоб виплата зарплати працівникам бюджетної сфери і держустанов здійснювалася виключно через НСМЕП і держбанки. При цьому самі держбанки цю систему не розвивають. На сьогодні операції через неї активно здійснюють тільки три фінустанови: Мегабанк, Експресбанк та Імексбанк.

Варто зазначити, що в процесі переговорів про вступ України до СОТ свої зауваження стосовно цього вже висловила американська сторона. Тому відстоювання в такий спосіб інтересів НСМЕП може серйозно зашкодити Україні під час вступу до цієї організації.

Олександр КАРПОВ,
директор Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем «ЄМА»:

— Програма розвитку НСМЕП на 2006—2008 роки декларує, що до 2008 року будуть розроблені й почнуть застосовуватися карткові продукти на основі міжнародних стандартів (EMV — EuroCard, MasterCard, VISA), на яких, на думку розробників програми, і має грунтуватися національна система. Такий сценарій виглядав би найбільш логічно, якби не одне «але»: розмови про адаптацію до міжнародних стандартів у НСМЕП ведуться з 2002 року. А українські банки — члени міжнародних платіжних систем (МПС) уже 12 років працюють за цими стандартами.

Завдяки спільній роботі національних компаній та українських банків більшість закуповуваного програмного забезпечення, а останнім часом — заготовок карток, інформаційних кіосків і банкоматів, є продуктами вітчизняних розробників, чим підтримується національна економіка і створюються умови для здорової конкуренції.

Українських же апологетів національної системи поєднує одне — вони просувають свої розробки з метою залишитися монополістами на їх поставку або принаймні забронювати за собою якомога більші частки ринку карткових продуктів, технологій і програмного забезпечення.

Складається враження, що вони просто бояться конкуренції. А єдиний спосіб зберегти і збільшити свою частку ринку вони вбачають у наданні НСМЕП особливого статусу. Що, на думку НБУ, позбавить НСМЕП конкурентів і тим самим нібито надійно захистить усіх вітчизняних виробників, тобто... їх самих.