ХАРКІВ’ЯНИ МАЮТЬ НАМІР ДОТРИМУВАТИСЯ ЗАКОНУ, АЛЕ... У ЩО ЦЕ ВИЛЛЄТЬСЯ?

Ухвалення закону про підвищення мінімальної заробітної плати на Харківщині було зустрінуте двояко. З одного боку, це рішення начебто визріло не випадково: виступаючи на недавній нараді з директорами великих промислових підприємств, губернатор Євген Кушнарьов заявив: «Підвищення оплати праці має стати в області пріоритетом. На початок нинішнього року лише 40 відсотків робітників одержують зарплату, вищу за прожитковий мінімум. У масі своїй люди залишаються бідними».

З другого боку, за оцінками спеціалістів, аж ніяк не всі підприємства зможуть безболісно піти на це підвищення.

Опитування-аналіз, проведене Харківською обласною організацією роботодавців, свідчить: якщо не буде вжито екстрених заходів, виконання закону про підвищення у 2003 році мінімальної зарплати призведе до зрівнялівки в бюджетній сфері та масових звільнень у промисловості. З-поміж опитаних у Харкові поки що лише одне підприємство вписується в параметри очікуваного підвищення — «Південкабель». За рядом видів кабельно-провідникової продукції завод не має конкурентів на території СНД. На 1 січня 2003 року середня зарплата тут становила 380 гривень, мінімальна — 190, тобто питання 185 гривень підприємство вирішило самостійно вже торік. Немає проблем і з підвищенням до рівня 237 гривень, оскільки 12% зростання витрат на заробітну плату тут компенсуються 18% зростання обсягів виробництва.

Однак що стосується ряду інших підприємств, то все не так безхмарно. І якщо новий рівень мінімальної зарплати — 185 грн. — з застереженнями, але сприймається, то 237 грн. викликають просто бурю неприйняття. Приміром, електромеханічний, тракторний, ХЕЛЗ («Укрелектромаш»), підшипниковий заводи виконати закон без скорочення працюючих не в змозі. Кількість людей, яким світить звільнення, різна, але так чи інакше загрозлива — від 400 до 1800 осіб. Для промислового Харкова такі скорочення можуть стати катастрофічними, як, утім, і для України.

— Проаналізувавши ситуацію, ми дійшли висновку: запобігти масовим звільненням можна, — каже Леонід Рубаненко, голова обласного об’єднання роботодавців. — Конкретно в Харківській області — виділивши підприємствам через обласну програму зайнятості 10 млн. гривень для створення робочих місць, підготовки і перепідготовки кадрів. Підкреслюю, гроші мають піти на створення нових робочих місць безпосередньо на заводах. Підприємства самі готуватимуть потрібних спеціалістів або передадуть частину коштів у профільні профтехучилища чи вузи. Сьогодні потреба в кваліфікованих робітниках, майстрах, технологах у Харкові дуже висока. Потрібні суми є в системі соціального страхування на випадок безробіття. Більше того, фінансується цей фонд за рахунок регулярних відрахувань тих-таки підприємств.

Є ще один напрям, який, на думку підприємців, допоміг би витримати тягар підвищення мінімальної заробітної плати до 237 гривень, — зниження навантаження на фонд оплати праці. Сьогодні підприємства сплачують внески в соціальне страхування не лише на випадок безробіття, а й тимчасової втрати працездатності, виплат у разі нещасних випадків. Недавня катастрофа українського літака серйозно «підчистила» фонд з нещасних випадків, а інші фонди? Лікарняні листи перших п’ять днів сьогодні оплачуються за рахунок роботодавця і лише потім — із фонду тимчасової втрати непрацездатності. Як свідчить практика, сьогодні лише на великих підприємствах ще якось «дозволяється» хворіти. У малому та середньому бізнесі і три дні похворіти не можна. Тому люди не дуже йдуть на лікарняні. За яким прямим призначенням тоді використовуються гроші? Хіба не правильніше було б спрямувати їх на створення робочих місць, на перепідготовку? Якщо за півроку до 1 липня цей чи інші механізми не будуть задіяні, то почнеться зростання безробіття.

Статистичні дані свідчать, що на Харківщині на 1 січня середньомісячна заробітна плата одного штатного працівника становила 370,4 гривні, це на 19,7% більше, ніж 2001 року. Заборгованість із зарплат в усіх галузях економіки зменшилася майже вчетверо. За темпами погашення заборгованості із зарплат область — одна з лідерів серед регіонів України. Надходження в Пенсійний фонд зросли на 22,4%. У регіоні сповільнилися темпи скорочення чисельності працюючих, підвищилася ефективність використання робочої сили. Окреслилася стійка тенденція підвищення попиту на робочу силу. Середньомісячна потреба в кадрах зросла 2002 року, порівняно з 2001 роком, на 15% і досягла 10,1 тис. чоловік.

Підвищення рівня мінімальної зарплати до 237 гривень може поставити на всьому цьому хрест. Безперечно, знову з’являться затримки з виплатою зарплат, зросте заборгованість перед тим-таки Пенсійним фондом, підприємства змушені будуть вишукувати кошти на виплату вихідної допомоги, а держава — на допомогу безробітним.

Та, може, це підвищення позитивно позначиться на місцевому бюджеті, адже прибутковий податок із громадян — основна його складова? Тут теж не все так просто.

— Щоб забезпечити мінімальну зарплату працівникам бюджетної сфери з 1 січня 2003 року з розрахунку 185 гривень, а з 1 липня — 237 гривень, необхідна додаткова дотація бюджету міста Харкова в обсязі 15,9 млн. гривень, — вважає Тетяна Таукешева, начальник головного управління бюджету і фінансів Харківського міськвиконкому. — Телеграма про це, за підписом міського голови Володимира Шумілкіна, надіслана у Верховну Раду України, у комітети з бюджету і місцевого самоврядування, міністрові фінансів України. На початок тижня відповіді поки що не отримано.

Бюджет на 2003 рік розраховувався, виходячи з мінімальної зарплати 165 гривень. Усі закони, що впливають на дохідну й видаткову частини місцевого бюджету, мали бути опубліковані не пізніше 15 серпня. Тож проголосований 26 грудня закон про підвищення мінімальної заробітної плати має запрацювати, відповідно до ст. 27 Бюджетного кодексу України, лише з 1 січня 2004 року. Ми сподіваємося, що Верховна Рада внесе зміни до закону про бюджет-03 і встановить дотацію місцевим бюджетам або конкретну субвенцію на підвищення мінімальної заробітної плати. Але, крім того, законом від 26 грудня доручено Кабінетові міністрів України протягом місяця розробити пропозиції щодо дотацій місцевим бюджетам, внести на розгляд ВР, чого не було зроблено. Такої дотації бюджет міста Харкова поки що не отримав, але, з іншого боку, у нас немає інформації, що до закону про держбюджет-03 внесено якісь зміни.

Відповісти на запитання, що робитимуть, якщо додаткові гроші так і не надійдуть, у міськфінуправлінні поки що не в змозі. Місцеві фінансисти намагаються діяти в правовому полі. Ось тільки чим закінчиться така похвальна слухняність? 15,9 млн. гривень для міста — величезна сума. Для порівняння — це 12% витрат на утримання всіх закладів охорони здоров’я Харкова. До того ж 15,9 млн. — це потреба без урахування відновлення тарифної сітки. Якщо ж урахувати й ці витрати, то Харкову бракує понад 70 млн. гривень. Але про це тут поки що намагаються навіть не думати...