Газові таїнства

Ситуація навколо НАК «Нафтогаз України» завжди була предметом пильної уваги як журналістів, так і представників контролюючих органів усіх рівнів. Нинішній рік не став винятком, ось тільки постреволюційна ситуація докорінно змістила акценти інтересу: колись обвинувачена у всіляких фінансово-соціальних гріхах, нині НАК сама стала жертвою економічних перемог і соціальних звершень попереднього уряду.
Ми спробували проаналізувати всі доступні нам джерела інформації про діяльність компанії в останні де­в’ять місяців і змушені констатувати, що загроза енергетичній безпеці держави, про яку нещодавно говорив екс-глава СБУ Олександр Турчинов, справді існує. Проте втрата контролю над вітчизняною газотранспортною системою (ГТС) може виявитися у цілком інших формах.
За дев’ять місяців поточного року «Нафтогаз України» перерахував до бюджетів усіх рівнів понад 8 млрд. грн. податків, що вдвічі більше, ніж за аналогічний період минулого року. Такі зведення монополіста вселяють що завгодно, крім почуття гордості. Тому що покривати дефі­цит бюджету вже безпосередньо НАКу доведеться за рахунок зростання тарифів і кредиторської заборгованості.
Тільки за перше півріччя 2005 року НАК «Нафтогаз України» перерахувала до бюджету 5,7 млрд. грн. — удвічі більше, ніж за перше півріччя 2004-го (2870,5 млн. грн.). Усього ж податкове навантаження на НАК збільшилося за рік з 6,1 млрд. грн. до 9,89 млрд. Крім того, у держ­бюджеті-2005 є пункт про перерахування до бюджету частини виручки від реалізації газу в 2000 році, отриманого як плата за транзит газу через територію України. Усього — трохи більше 1 млрд. грн. Нова система оподатковування також знижує прибуток нафтогазовидобувних підрозділів НАКу ще приблизно на 212 млн. грн. Таким чином, тільки директивним порядком у бюджет країни нафтогазова держмонополія повинна перерахувати за рік додатково близько 4 млрд. грн. Але це ще не все. Окрім того, до бюджету «Нафтогаз України» повинен перераховувати 50% від балансового прибутку за вирахуванням податків. Щоправда, якщо НАК оголосять банкрутом, то цей пункт можна буде викреслити. Розрада невелика.
Хоч би яким ефективним був менеджмент, а додаткові 4 млрд. грн. він не витягне. Відкіля гроші? Експерти ринку стверджують, що одне з основних джерел додаткових доходів міститься в статті кредиторської заборгованості НАКу.
Кредитна історія
з прологом та епілогом
Кредити «Нафтогазу» дають більш ніж охоче. У списку най­більш інвестиційно привабливих підприємств ця компанія утримує стабільне лідерство. Тільки поточного року, коли офіційно було запущено інвестиційну трубу, НАК відкрила дві глобальні кредитні лінії. У березні голова правління «Нафтогазу», перший заступник міністра палива й енергетики України Олексій Івченко у присутності президента України Віктора Ющенка підписав угоду про відкриття кредитної лінії в розмірі 2 млрд. євро з членом правління Deutsche Bank Тессеном фон Хайдебреком. Кредит було надано без урядових гарантій.
Вже у вересні свій інтерес до українського паливно-енергетичного комплексу продемонстрували французи. Кредитну лінію на 2,5 млрд. євро виділив французький банк Societe Generale. 4,5 млрд. євро, із яких транш Deutsche Bank у 300 млн. дол. уже надій­шов на рахунки «Нафтогазу», — це вам не рекорд минулих років. Досі найбільшим вважався кредит у 200 млн. дол., що його у квітні 2004-го голландський ABN AMRO Bank N.V. надав «Нафтогазу України».
Втім, переходу від кількості до якості, як стверджують експерти, не відбулося. Одним із перших забив на сполох екс-глава СБУ Олександр Турчинов, заявивши про загрозу втрати Україною стратегічних газопроводів унаслідок «безконтрольної кредитної політики» «Нафтогазу». За його словами, «сьогодні кредити, одержувані «Нафтогазом», проїдаються, а борги НАКу скуповуються офшорними компаніями, афільованими з «Газпромом».
Щоправда, О.Турчинова підвів пасаж, що компанія бере кредити, під які закладається страте­гічне майно, зокрема газотранс­портна мережа. О.Івченко відразу нагадав О.Турчинову, що кредити, які одержує компанія, здійснюються без застави активів НАКу чи гарантій уряду. Хоча помилка екс-голови СБУ має пояснення: доступ до тексту кредитної угоди суворо заборонений будь-кому не із системи НАКу. Та й у самій системі коло допущених до таких документів осіб настільки обмежене, що будь-який витік відразу ж вкаже на того, хто зазіхнув на святая святих. Залишається, щоправда, запитання: чому текст настільки широко розрекламованої угоди так старанно приховують від очей громадськості і представників національної безпеки?
Втім, це якщо йдеться про нові позики. Обговорювати ж старі борги компанії і зовсім вважають нині моветоном. А даремно. Буквально відразу після публічних обвинувачень О.Турчинова російське міністерство оборони пред’явило «Нафтогазу України» до сплати векселі на 60 млн. дол. Гроші, як для такої компанії, начебто невеликі, але в Москві стверджують, що ці векселі — тільки початок. З цього приводу Олексій Івченко обмежився багатозначним: «Ми сьогодні вивчаємо, як не платити за цими векселями». Напередодні очікуваного підвищення вартості блакитного палива для України відповідь більш ніж достойна.
Труба Пандори
Тим часом Кремлю потрібні не 60 млн. дол. Росії (та, втім, не тільки Росії) — потрібна стабільна і надійна робота української ГТС (на реконструкцію якої, власне, і бере кредити НАК). А також зрозумілі і передбачувані дії керівництва країни. Коментуючи отримання першого транша від Deutsche Bank і відкриття французької кредитної лінії, Олексій Івченко заявляв, що гроші буде витрачено на реконструкцію газотранспортної системи, заміну компресорних станцій і зменшення викидів у навколишнє середовище.
Експерти стверджують, що роботи в цих напрямах не проводяться. За їхніми оцінками, реконструкція газотранспортної системи України за європейськими стандартами надійності, якості і нормативу внутрішніх втрат у системі потребуватиме від 3,5 до 5 млрд. дол. Тільки один захід встановлення рівня зносу і контролю якості лінійної частини магістралі коштує близько 120 млн. дол. У зазначений обсяг інвестицій можна включити перелік заходів для зниження власних втрат на транспортування газу. Сьогодні втрати сягають 6% від транспортованих обсягів (європейський норматив — 4%). Реально цих цифр практично не дотримуються.
Що стосується виробничої діяльності, то тут сьогодні спостерігається гостре недофінансування виробничої діяльності (дефіцит НАКу за цією статтею становить близько 200 млн. грн.). Про системну кризу свідчить статистика. У першому півріччі 2005 року приріст видобутку газу по Україні становив 0,2%, що в 24 рази менше, ніж 2004-го. Поточні результати діяльності НАКу — найнижчий показник за останні три з половиною роки. У Полтавській і Харківській областях простоюють бурові, які по кілька тижнів не забезпечують устаткуванням і реагентами. Не кращі справи й у дочірніх компаній НАКу. «Укртрансгаз» через відсутність запасних частин і коштів на ремонт змушений був зупинити близько 40 газоперекачувальних агрегатів. У що це виллється для газотранспортної системи, скоріш за все, побачимо вже взимку.
Тільки чекати до зими ніяк не можна. Як мінімум, виходячи з особливого інтересу до наших газових труб із Заходу. Усього країни Західної і Центральної Європи споживають 534 млрд. кубометрів природного газу, із них власного видобутку — 322 млрд. кубометрів, а решта 212 млрд. — дефіцит. Нові члени ЄС збільшили європейський дефіцит ще на 52 млрд. кубометрів. Запаси газу в країнах Західної Європи обмежені і становлять не більше 3% від доведених світових запасів. При цьому вони не мають перспектив збільшення, тому що родовища виснажуються. Водночас прогноз зростання споживання газу в країнах Західної Європи виглядає досить оптимістично. Середньорічний темп приросту споживання газу в період із 2002 по 2020 роки становитиме, як мінімум, 3% («усереднений сценарій»). При цьому власний видобуток залишиться на нинішньому рівні, тобто близько 290 млрд. кубометрів, але може також і знизитися до 200—250 млрд. кубометрів. Дефі­цит газу в країнах Європи до 2020 року може становити 450—540 млрд. кубометрів. Іншими словами, постачання природного газу щороку має зростати приблизно на 24 млрд. кубометрів, що еквівалентне введенню в дію раз на два-три роки нового потужного газопроводу.
Попервах проблему можна вирішити за рахунок резерву довантаження діючої української ГТС в обсязі близько 50—55 млрд. кубометрів на рік. Проте, на думку керівництва ВАТ «Газпром» і ряду зарубіжних експертів, виконати таке завдання неможливо без серйозних капітальних вкладень. Коштів, які погодилися виділити Deutsche Bank і французький Societe Generale, по ідеї, має вистачити і на те, й на інше. Якщо витрачатимуть їх за цільовим призначенням.
Сьогодні ж, як стверджують фахівці, завдяки зусиллям попереднього складу Кабміну, кредитні транші практично стали частиною стабілізаційного фонду і цілком перетікають до держбюджету на покриття збільшених соціальних витрат та на інші обов’язкові платежі.
Рецепт її молодості
Винаходити паровоз «Нафтогаз України» не буде. З минулого року він розчищав плацдарм для підвищення тарифів. І якщо в грудні тодішній глава Нацкомісії регулювання енергетики Сергій Титенко виступав рішуче проти будь-якого підвищення його відомством тарифів для НАКу, то вже у вересні цього року НКРЕ передумала. З 1 жовтня Нацкомісія дозволила підвищити граничну ціну на газ, який постачає найбільший в Україні постачальник газу, дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» — компанія «Газ України», для промислових підприємств на 5% (до 361,2 грн. за 1000 кубометрів — без ПДВ і тарифу на поставку і транспортування). До цього у квітні граничну ціну на газ для промисловості дозволили підвищити до 344 грн.
І це далеко не усе. 15 вересня «Нафтогаз України» ініціював підвищення ціни на газ для промислових підприємств на 42,44% — до 490 грн. за 1000 кубометрів у 2006 році. Компанія вже подала відповідну пропозицію Міністерству економіки.
Позицію «Нафтогазу» цілком поділяє Міністерство палива й енергетики. Його глава Іван Плачков сподівається переконати керів­ництво країни затвердити підвищення тарифів на електроенергію на 20% і на газ на 25%, обіцяючи компенсацію у вигляді адресної допомоги. «Повинні бути адресні дотації кожному споживачу, — заявив І.Плачков. — Ми сьогодні низькими тарифами субсидіюємо колосальний масив доволі високооплачуваних людей».
Нинішній голова НКРЕ Валерій Кальченко заявив про те, що підвищення тарифів на газ і електроенергію відбудеться в один етап. За його словами, зараз комісія проводить інтенсивні переговори з представниками різних профспілок про необхідність підвищення цін на енергоносії для населення. При цьому профспілки вже погодилися з низкою висунутих комісією аргументів, які обгрунтовують таку необ­хідність.
В.Кальченко зазначив, що підвищення цін на електроенергію і газ не позначиться негативно на соціально незахищених верствах населення. Зростання цін приведе до збільшення відрахувань до держбюджету у вигляді податку на додану вартість і податку на прибуток, що дасть змогу збільшити обсяг пільг і субсидій, що виділяються з держбюджету. Сьогоднішні ціни на електроенергію для населення не покривають навіть собівартості її виробництва, не кажучи вже про витрати на її транспортування і поставку, відзначив глава НКРЕ.
Таке підвищення тарифів у принципі реальне. Навряд чи із січня, скоріш за все після парламентських виборів — десь у квітні-травні. Але тільки після ретельної перевірки.
Як повідомив «Інтерфакс-Україна», посилаючись на джерела в Кабінеті міністрів, на кінець жовтня заплановано спільну перевірку НАК «Нафтогаз України» представниками КРУ, Генпрокуратури й Антимонопольного комітету. За словами джерела, з ініціативою такої перевірки виступив Кабінет міністрів. Предметом перевірки стане витрата кредитних коштів НАК «Нафтогаз України», отриманих як перший транш кредиту Deutsche Bank у розмірі 300 млн. дол. на реконструкцію і модернізацію газотранспортної системи України. Тим часом роботи в цьому напрямі досі ведуться дуже мляво.
Якщо з ініціативою проведення аудиту НАКу виступив прем’єр-міністр Юрій Єхануров після повернення з Москви, то така його реакція недивна. Тому що цифри господарської діяльності НАК поточного року насторожують. Так, обсяг кредиторської заборгованості компанії та її підрозділів, за оцінками фахівців, на початок року перевищував рівень 3 млрд. дол. Фінансове становище НАК «Нафтогаз України» обтяжене в 2004 році розміщенням на відкритому фінансовому ринку єврооблігацій на суму 500 млн. дол. із середньою дохідністю 8,2% річних (досить високий відсоток для довгострокових запозичень на європейських фінансових ринках).
Можна пригадати при цьому і провал делегації «Нафтогазу» на переговорах у Туркменистані. Як відомо, через те, що цього року НАК не оплатила своєчасно товарами туркменській стороні поставки газу, українська делегація на переговорах в Ашгабаті змушена була погодитися сплатити весь борг на суму 490 млн. дол. не за коефіцієнтом 1,9—2 (як це передбачалося при укладанні договору), а за серед­ньосвітовими цінами. Тобто на чверть дорожче. Втрати «Нафтогазу» тільки з урегулювання цієї заборгованості експерти оцінюють у 200 млн. дол. Реально — втрати набагато більші. Бо наступні поставки Туркменистан якщо і здійснюватиме, то лише за підвищеними цінами. І, як наслідок, не виключене підвищення тарифів на російський газ. Першою ластівкою вже став безрезультатний раунд переговорів під час візиту прем’єра Ю.Єханурова до Москви.
Висунуті «Газпромом» умови такі самі, як і при попередньому уряді: розрахунок за газ за європейськими цінами. Згідно з прогнозами, вартість тисячі кубометрів газу для країн Європи в новому році може перевищити 200 дол. за тисячу кубометрів. Україні, виходячи з цих розрахунків, пропонується рівень Словаччини і Румунії — 180 дол. за 1000 кубометрів, замість нинішніх 50 дол. Тобто більш як утричі дорожче. До чого українська економіка не готова.
Зрозуміло, ситуацію не врятують ні підвищення тарифів на газ для промисловості і населення, ні перевірка «Нафтогазу України» силами ГПУ, КРУ й Антимонопольного комітету. Але ці заходи можуть принаймні виявити діри в бюджеті НАК та ініціювати процес їх латання. Наприклад, тією ж таки цільовою витратою кредитів на реконструкцію і модерні­зацію газотранспортної системи, щоб можна було не просто пережити чергову зиму, а й збільшити пропускну здатність газопроводу. А в майбутньому це — реальні гроші. Причому свої.