Гаряча фінська економіка: тонкощі парламентської технології

Історії феноменального економічного успіху Фінляндії присвячено чимало журналістських матеріалів, зокрема й на сторінках «ДТ». Найчастіше їхнім головним героєм є легендарна Nokia, значення якої для національної економіки справді важко переоцінити. Однак при цьому абсолютно незаслужено ігнорується ще одна дійова особа (точніше, навіть особи), яка відіграла (і продовжує відігравати) не менш важливу роль у тому, що Фінляндія за дуже стислий термін перетворилася з відсталої, залежної, загубленої країни на незмінного лідера більшості світових рейтингів.

Світле майбутнє. Індпошив

З того, що у фінському парламенті існує єдиний у світі Комітет майбутнього, таємниці ніхто не робить. Проте й випадково «набрести» на цю інформацію не так просто. Хіба що особисто познайомившись із його представниками — Паулою Тііхонен і Анне Хотарі — і почувши від них історію створення цієї унікальної структури.

У 1991 році, після розпаду Радянського Союзу, фінська економіка опинилася в глибокій і безнадійній рецесії. Країна з населенням 5 млн. чоловік, але з дуже великою територією (дві третини якої вкрито лісами, а одна десята — водою), жила переважно за рахунок експорту продукції лісового та сільського господарства. Розруха, в яку занурився колишній колись могутній сусід, що забирав чверть усього фінського експорту, залишила незатребуваними тонни лісоматеріалів і туалетного паперу.

Економічна криза супроводжувалася політичною: рівень довіри населення до політичних партій опустився нижче 7%. Та й на зовнішній арені далеко не все було гаразд: з-під жорсткого контролю Москви, яка перешкоджала найменшим євроінтеграційним поривам Гельсінкі, Фінляндія почала виходити лише за часів правління Горбачова. Отож, навіть до Ради Європи країна вступила лише в 1989 році, а заявку на членство в Євросоюзі подала тільки в 1992-му.

Провівши дві нищівні девальвації, фінському уряду вдалося трохи стабілізувати економіку. Однак для того, щоб знайти вихід із ситуації, були потрібні набагато радикальніші заходи. Розробляти їх вирішили шляхом комплексного аналізу можливих альтернатив. У 1992 році фінські парламентарії вирішили створити спеціальну групу з підготовки доповіді з цього питання, а в 1993-му утворили спеціалізований тимчасовий комітет, виділивши йому досить щедре фінансування.

Доповідь готували так: найкращим науковим центрам світу доручили проаналізувати можливі сценарії подальшого розвитку країни з урахуванням прийняття альтернативних рішень. Основним завданням під час роботи над ними стало визначення найважливіших національних пріоритетів, і тільки потім — розробка стратегії розв’язання проблем, котрі випливають із них. Такий логічний та цілісний підхід фінським парламентаріям сподобався, і після підготовки доповіді комітет розпускати не стали, а в 2000-му додали йому статус постійного. Тепер до завдань Комітету майбутнього входить підготовка такої доповіді після кожних парламентських виборів. І вся наступна робота фінського парламенту чергового скликання визначається пріоритетами, заданими черговою доповіддю.

Наприкінці 90-х, зокрема, основну ставку було зроблено на побудову в країні інформаційного суспільства. Щоб досягнути цієї мети, вирішили скористатися як недоліками, так і перевагами фінської географії й економіки. Величезні безлюдні простори, довгі полярні ночі давали потужний стимул для розвитку бездротових комунікацій. З іншого боку, гостра конкуренція між кількома десятками операторів мобільного зв’язку, непогана технологічна база, лібералізація ринку, зняття обмежень для іноземних інвестицій давали змогу сподіватися на здійсненність поставленої мети.

До цього слід додати рішучу відмову держави субсидіювати ті галузі промисловості, які ще недавно годували основну частину населення країни, але не мали особливих перспектив у майбутньому. Натомість величезні гроші було вкладено в перенавчання людей, котрі втратили роботу (а безробіття на той час сягало 20%). Понад те, Фінляндія не стала вкладати бюджетні гроші у створення інфраструктури інформаційного суспільства, а пішла шляхом створення таких умов для бізнесу, аби самим компаніям було вигідно домогтися революційного прориву на цьому напрямі. Зокрема важливу роль відіграла лібералізація фінансового сектора, який до 1993 року майже повністю перейшов до рук іноземців, зате вийшов із затяжної банківської кризи.

Відмова від протекціонізму, жорсткого державного регулювання, інвестування переважно у важку промисловість вкрай ускладнили умови конкурентної боротьби для фінських компаній. Це було гарантією того, що виживуть найсильніші. Найсильнішою виявилася Nokia, і самими технологічними й бізнесовими рішеннями пояснити цей феномен не вдасться.

Національне надбання — ліс і... голови

Тонни неліквідного туалетного паперу, одинадцять самостійних видів бізнесу, величезні збитки, масові скорочення персоналу, самогубство попереднього керівника корпорації — такий спадок дістався Жорма Олілі у 1992 році. Ставка на мобільний зв’язок, новий стандарт і... американського інвестора виявилася рятівною. Підготувавши концепцію Nokia 2000, компанія, капіталізація якої на той час не сягала навіть мільярда доларів, зібрала на Нью-Йоркській фондовій біржі 3,5 млрд. дол. Понад те, вихід на біржу відразу вивів фінську компанію на глобальний рівень.

Фінська компанія «позичила» в американських інвесторів не тільки капітал, а й нову практику менеджменту та бухобліку. 1995 року прибуток компанії сягнув мільярда доларів. А потім сталася перша криза, пов’язана з виробничими і логістичними проблемами. У 1996-му було проведено чергову реструктуризацію: компанія позбулася побутової електроніки. Крім того, було прийнято остаточне рішення, що штаб-квартира розташовуватиметься у Фінляндії. Це політичне рішення вивело відносини корпорації і фінського уряду на новий рівень, що позначилося як на рівні оподатковування, так і на різноманітних видах неформальної підтримки.

До речі, рівень оподаткування у Фінляндії вважається надміру високим, проте самі фіни сприймають його не як гальмо на шляху комерційного успіху, а як додатковий чинник розвитку: фінська система безплатної освіти визнана однією з найкращих у світі.

Загалом, у 1998 році Nokia вперше вийшла на перше місце у світі серед виробників мобільних телефонів, а потім почала стрімко нарощувати свою частку на світовому ринку.

Відтоді розпочалося і дедалі стрімкіше перетворення на транснаціональну корпорацію. З 65 тис. співробітників Nokia Corporation у Фінляндії трудяться лише 24 тис. (при цьому на компанію припадає 1% усіх робочих місць у країні і 5% — серед зайнятих на виробництві). У десяти країнах ведеться виробництво, у 15 — науково-дослідні розробки. І саме останній чинник набуває дедалі більшого значення.

На початку революційного перетворення Nokia однією з головних запорук успіху був високий рівень освіти фінського населення, а також упровадження державних програм з навчання та перенавчання фахівців безперспективних професій. Тепер же ця компанія дедалі більше перетворюється на локомотив подальшого науково-технічного прогресу Фінляндії. Державне фінансування науково-дослідних робіт у країні й так одне з найвищих — 3,6% ВВП, а на частку Nokia припадає 35% усіх бізнес-інвестицій у цю сферу. Утворюється коло, з якого ніхто й не прагне вириватися: високий рівень освіти створює і попит, і пропозицію на продукцію інформаційних технологій, що, у свою чергу, ще більше сприяє підвищенню освітнього рівня.

Результат? Фінляндія четвертий рік лідирує в рейтингу конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму, у рейтингу ОЕСР за рівнем освіти, посідає одне з чільних місць за рівнем життя. У країні практично немає корупції й цензури, зате один із найвищих показників тривалості життя (75 років для чоловіків і 82 — для жінок), що чудово корелює з одним із найвищих у Європі коефіцієнтів народжуваності — 1,73. І навіть, як єхидствує The Economist, на Євробаченні фіни перше місце відхопили.

А Nokia при цьому займає понад третину всього світового ринку мобільних телефонів, її оборот давно перевищив обсяг держбюджету, на її частку припадає 4% ВВП, 1,9% його приросту, 60% капіталізації Гельсінкської фондової біржі.

Як згадує Жорма Оліла, у середині 90-х його запитували: «Чи не надто ризикована така залежність Фінляндії від Nokia?» Наприкінці 90-х уже вбачали загрозу в надто великій залежності Nokia від Фінляндії. Тепер закордонні аналітики дедалі менше критикують, дедалі частіше захоплюються. Адже Фінляндія виявилася однією з небагатьох країн, котрі успішно конкурують у тих галузях, із яких інші індустріальні країни було витіснено дешевою китайською та індійською робочою силою.

Розвиток фінської економіки пішов шляхом небаченого зростання продуктивності праці. А шляхом Nokia йдуть тепер сотні менших фінських компаній, яких тільки у сфері інформаційних технологій налічується близько трьох тисяч. Як жартують серйозні аналітики, на фінському ґрунті виріс новий ліс — інформаційно-технологічний.