Футбольна п’ятирічка за два роки

Серед усіх українських міст, які прийматимуть матчі фінальної частини чемпіонату Європи з футболу, Донецьку не пощастило найбільше. Вся країна готується до футбольного свята до 2012 року, а Донбасу європейські змагання треба буде приймати вже 2009-го. Вся країна обиратиме наступного президента, а Донецьк — проводитиме юнацький турнір європейської першості.

Експертна комісія УЄФА, яка відвідала нещодавно Донецьк, повернулася в рідні пенати з почуттям глибокого задоволення від темпів і якості підготовки шахтарської столиці України до проведення фінальної частини чемпіонатів Європи з футболу 2009 і 2012 років. Принаймні так стверджують представники місцевої влади самого Донецька. Зарубіжні гості категорично вимагали не пускати на своє робоче засідання представників преси та іншої громадськості, тому доведеться задовольнитися розповідями очевидців.

З іншого боку, невдоволення й претензії в чиновників УЄФА виникнуть тільки в тому разі, якщо якісь вади занадто явно упадатимуть в око. Ну, скажімо, вийдуть команди на поле, а по неприбраному газону літній вітерець ганяє обривки газет, і все це в повній темряві, тому що світла немає... Або приїдуть світові футбольні зірки в готель, а їм заспана тітка-адміністратор гаркне: «Куди претеся? Нема мєстов!»...

Решту невидимих по той бік кордону проблем стороні, що приймає, доведеться роз­в’язувати самій. Їх доля-лиходійка напевно підкине не один десяток. Питання тільки в тому, чи зуміють організатори з ними упоратися...

Поки що в Україні складається доволі парадоксальна ситуа­ція: офіційний Київ, по суті, самоусунувся від роботи над черговим «національним мегапроектом», обмежившись лише тим, що кинув клич у маси. Тепер «маси» бурчать, що київські політики, як завжди, змушують відбуватися за свої амбіції регіональних клерків, і взагалі, язиком молотити — не мішки тягати. Принаймні у цьому столичних керівників обвинуватив голова місцевого, донецького, оргкомітету з підготовки до Євро-2009 і Євро-2012, голова Донецької облради Анатолій Близнюк: «Складається таке враження, що політично тема Євро-2012 просліджується в інформаційному просторі, а реальних дій, на жаль, поки що немає. У плані Євро-2009 тим більше не спостерігається активності з боку центральних органів влади. Нас тривожить така ситуація, тому що час минає, а вирішення всіх питань фактично скинуто на місцевий рівень».

Керівник урядового оргкомітету, гуманітарний віце-прем’єр Дмитро Табачник визнав, що закиди ці багато в чому справедливі. «Питання політизації Євро були й будуть, на жаль. Через вибори ми втратили досить багато часу. Я маю на увазі центральні органи влади. У Донецьку, Дніпропетровську, Одесі робота йде набагато краще. Міські голови в той час продовжували займатися цією роботою досить активно», — від імені центральної влади притрушував собі голову попелом віце-прем’єр.

Проте через бездіяльність усіх органів державної влади, які беруть участь у цьому процесі, гальмується й робота на місцях, оскільки занадто багато «робочих моментів» потребують узгодження нагорі.

Наприклад, без рішення офіційного Києва неможливі зміни в структурі регіональних державних адміністрацій областей, де проходитимуть матчі Євро-2012. Так, від самого початку передбачалося, що при кожній ОДА буде створене відповідне профільне управління — робочий орган місцевого оргкомітету. У Донецькій області таке управління на свій страх і ризик поки що створили в міській раді Донецька, а на обласному рівні обходяться напівлегальною робочою групою.

Брак координації на державному рівні породжує безліч інших ускладнень. У Донбасі всерйоз побоюються, що у разі зміни уряду буде повністю змінено склад і структуру національного Оргкомітету, й побудову відносин (не завершену навіть із цим складом урядових кураторів) доведеться починати наново.

Оскільки на території України матчі юніорського чемпіонату Європи 2009 року доведеться приймати Донецьку й Маріуполю, донецька влада наполягає, що підготовку до Євро-2009 і Євро-2012 слід розглядати як єдиний проект. Особливо наголошують на тому, що побудовані дороги, вокзали, лікарні й готелі, в принципі, через два роки нікуди не подінуться і за вдалого збігу обставин простоять довше 2012 року.

Крім того, місцевий оргкомітет наполегливо просить (тобто вже майже вимагає) розглянути можливість передати «усі права, зокрема й комерційні» на юніорський чемпіонат 2009 року Федерації футболу Донецької області. Дехто з фахівців схильний вбачати в цій вимозі відгомін давнього протистояння нинішнього голови ФФУ Григорія Суркіса з президентом ФК «Шахтар» Рінатом Ахме­товим, оскільки донецьку федерацію очолює Борис Колесніков, зв’язок якого з Ахме­товим більш ніж очевидний.

Невизначеність системи управління спричиняє й непевність фінансову. Державна програма перебуває в стадії розробки, і поки що незрозуміло, скільки Україна готова виділити зі свого куцого бюджету на підготовку до європейського футбольного форуму та в який спосіб ці кошти освоюватимуть.

Серед головних питань, які, на думку донецьких організаторів Євро, потребують негайної відповіді: чиї «чисті руки» контролюватимуть витрату державних та інвестиційних коштів? Чи буде Національний орг­комітет (або відповідне національне агентство, створення якого також анонсувалося) мати право самостійно призначати й проводити тендери, чи ця процедура буде, як звичайно, здійснюватися на замовлення міністерств і відомств? Чи це право одержить Федерація футболу? На яку квоту при плануванні держбюджетів «футбольної п’ятирічки» може претендувати оргкомітет?

Загалом усіх запитань до центральної влади й не перерахуєш. Їх накопичилося вже кілька сотень, а зрозумілих відповідей поки що немає.

Фінансові аспекти національної Програми підготовки до Євро-2012 «донецьких» цікавлять, за їхніми словами, насамперед, тому що в області вже розроблено й затверджено сесією обласної ради регіональну програму, в якій доволі значна роль приділяється бюджетному фінансуванню. Тому не хотілося б у найнесподіваніший момент одержати у своїх райдужних планах «дірку» в 43,7% від загального обсягу потрібних ресурсів. А привід для таких побоювань дав той самий Дмитро Табачник, який покартав місцеву владу за «небезпечний крен у бік бюджетування». Віце-прем’єр стверджує, що держава «не потягне» програми підготовки, в якій на бюджетне фінансування припадатиме понад 30% від загальних витрат.

Разом, відповідно до регіональної програми, на підготовку Донецької області до європейських футбольних чемпіонатів планується витратити 32,63 млрд. грн. (понад 6,5 млрд. дол.). Із держбюджету місцевий оргкомітет сподівається одержати 14,28 млрд. грн. (як зазначено вище, 43,7%). Більше, ніж від держави, очікують тільки від приватних інвесторів — 16,57 млрд. грн. (50,8%). Бюджети міст і районів виділять 1,46 млрд. грн. (4,5%), обласний бюджет — 0,31 млрд. (1%).

Найбільша питома вага дер­жав­них коштів запланована у сферах суспільної безпеки (88,4%), забезпечення зв’язку й енергопостачання об’єктів (84,9%), медичного обслуговування (70%), підготовки персоналу (69,3%). У натуральних цифрах найдорожче держбюджету обійдеться розвиток дорожньо-транспортної мережі — 11,51 млрд. грн. (66,3% від усіх витрат). Зате обласні власті зі своїх «заначок» практично повністю оплачуватимуть створення системи прикордонного й митного контролю: тут вкладення місцевого бюджету становитимуть 90,3% від потрібних сум.

Приватні інвестори, на думку авторів програми, захочуть вкласти в будівництво готелів та інших місць поселення приїжджих футболістів і вболівальників 88,7% усіх коштів. А також 83,8% від необхідного — у підготовку об’єктів спортивної інфраструктури. Цілком на відкуп приватного бізнесу віддається організація громадського харчування і побутового обслуговування.

Усього для тренувань і офіційних матчів передбачається використати вісім стадіонів у Донецьку й Маріуполі. Цвяхом програми, зрозуміла річ, вважається новий стадіон «Шахтар», який вміщатиме 50 тисяч глядачів. Генеральний директор ФК «Шахтар» Сергій Палкін запевнив, що, попри виниклі під час будівництва деякі ускладнення (в основному організаційно-фінансового характеру), нову арену завершать у липні 2008 року. За всіма параметрами УЄФА, цей стадіон відповідає класу «еліт» і має стати одним із найкращих у Європі.

Крім того, до 2010 року завершиться реконструкція регіонального спорткомплексу «Олімпійський» — нинішньої домашньої арени донецького клубу. До Євро-2009 буде відремонтовано й стадіон «Іллічівець» у Маріуполі, де проводить свої ігри однойменна команда вищої ліги. Втім, спортивна інфраструктура особливих побоювань не викликає: донецькі клуби досить регулярно виступають в єврокубках, й інспектори УЄФА давно вивчили стан стадіонів, а керівництво команд привело свої арени у відповідність із європейськими нормативами.

Складніше буде з розміщенням гостей чемпіонату. Нині готельна мережа Донецька, за офіційними даними, може розмістити 1300 чоловік у готелях класом від двох до п’яти зірок. Два вже «забили»: у п’ятизірковому «Донбас-паласі» планується розмістити штаб-квартиру УЄФА, у чотиризірковій «Вікторії» розмістяться судді й фахівці з антидопінгового контролю. Водночас на Євро, за попередніми оцінками, приїдуть від 30 до 50 тисяч чоловік.

Нині в Донецьку виділено три майданчики під розширення існуючих готелів і будівництво одного нового. Зокрема, той же «Донбас-палас» має намір збудувати в центрі міста 17-поверховий корпус-«свічку».

Великі надії покладаються на інвестиційний форум у Каннах у березні наступного року, де делегація Донецької області представить свої проекти в рамках програми підготовки до Євро. Регіональний оргкомітет сподівається за рахунок інвесторів збільшити місткість готельного комплексу хоча б до 11 тисяч місць.

Основну масу уболівальників розселятимуть у місцях простіших. Зокрема, заплановано реконструкцію 22 гуртожитків вищих навчальних закладів Донецька, Маріуполя й сусідніх міст-супутників. Муніципальна влада цих міст розраховує довести гуртожитки до двох-трьох зірок за європейською класифікацією. Можливість використовувати це житло дає графік проведення чемпіонатів: улітку студенти роз’їжджаються на канікули або на практику. Зате восени студентам дістанеться житло, нарешті відремонтоване після тривалої перерви, яка часом тягнеться десятки років. Крім того, розглядаються також проекти будівництва повноцінного житлового мікрорайону на околиці Донецька й зведення житлового комплексу на зразок «олімпійського села». Село обіцяють потім віддати молодим сім’ям як соціальне житло, хоча, як показує приклад «хрущовок», результати таких комуністичних будівництв на роль тихого сімейного гніздечка найчастіше не годяться.

Експерти, правда, побоюються, що нинішні розрахунки кількості приїжджих можуть виявитися заниженими. А якщо до фінальної частини турніру потрапить Росія, з якою граничить Донецька область і з якою діє безвізовий режим? Або Туреччина — сусід по Азовському узбережжю? Тоді потік «диких» туристів може зрости багаторазово.

У сфері транспортного обслуговування головну роль відведено міжнародному аеропорту «Донецьк». По-перше, тут уже йде будівництво нової злітно-посадкової смуги, щоб аеропорт міг приймати будь-які типи повітряних суден. Вартість проекту оцінюється в 990 млн. грн., 970 млн. із яких буде потрібно вкласти з державної скарбниці. У разі нормального надходження коштів роботи планується завершити 2008 року.

Незабаром, як запевняє місцева влада, розпочнеться також будівництво нового аеровокзального комплексу вартістю 269,4 млн. грн. Тут державні гроші не використовуватимуть, але потрібна буде досить серйозна допомога в організації оперативного митного контролю. Інакше, як люблять жартувати в Донецьку, останній уболівальник пройде митницю саме в день фінального матчу. А це, природно, нікого не влаштовує — всі очікують, що цей європейський буржуй буде два тижні чесно витрачати привезені з собою євро, причому так активно, щоб із собою ні цента назад не відвезти.

Проблема в тому, що від самого початку донецький аеропорт будувався як внутрішній, для обслуговування рейсів усередині Союзу, й тепер йому доводиться нагально «перековуватися». Нинішня пропускна здатність міжнародного термінала — 60 чоловік на годину — вважається явно недостатньою.

У Донецьку, крім цього, заплановано будівництво двох автовокзалів на околицях міста, щоб міжміські рейси не посилювали й без того напружену транспортну ситуацію в місті. Крім того, муніципальні власті планують 2011 року нарешті запустити першу лінію донецького метрополітену й тепер активно вимагають від держави обіцяні субвенції, наполягаючи на тому, що планований пасажиропотік без метро розвантажити жодним чином не вдасться. Або метро, або доведеться нагально будувати дворівневі розв’язки.

Користуючись нагодою, у шахтарській столиці також сподіваються на паях з урядом повністю обновити парк міського громадського транспорту (автобуси великої місткості, трамваї, тролейбуси) і замінити 211 кілометрів ліній електропередач для електротранспорту. За участі держави міста, що приймають матчі Євро, взагалі розраховують серйозно обновити соціальну інфраструктуру — 14 великих медичних установ, театри, музеї, бібліотеки. Художній керівник Донецького театру опери й балету Вадим Писарєв обіцяв навіть обновити репертуар і здивувати іноземних гостей масштабними балетними постановками за творами українських і європейських класиків.

У Донецькій області передбачається також капітальний ремонт і будівництво 345 кілометрів доріг. Наймасштабніші проекти — завершення кільцевої дороги й будівництво магістралі в північному напрямку в обхід великих міст. Дорога на північ потрібна, щоб, по-перше, прокласти туристичний маршрут (усього для туристів готують, за попередніми даними, близько 20 об’єктів: Святі гори, Кам’яні могили, заповідник «Хомутовський степ», ліс кам’яних дерев, приморський парк «Меотида», будинок-музей Сергія Прокоф’єва тощо). По-друге, щоб з’єднатися з транзитними магістралями з Європи в Росію, великий вузол яких знаходиться на стику кордонів Донецької, Луганської й Харківської областей.

Загалом, зазначила заступник міністра економіки Оксана Слюсаренко, потенційні інвестори з великим небажанням розглядають проекти, пов’язані з будівництвом інфраструктурних об’єктів. Усі хочуть будувати готелі й генделики, але ніхто не хоче вкладати коштів у зведення шляхопроводів, трансформаторних підстанцій, у водопостачання, каналізацію та інші блага цивілізації. З дуже великим інтересом вивчаються проекти в сфері послуг: розміщення, харчування, туристичні маршрути, розважальні комплекси — коротше, все, що допоможе іноземному гостеві легко й весело розпрощатися зі своїми грішми.

Під час підготовки до чемпіонатів Європи часом з’являються такі проблеми, яких і уявити неможливо. Наприклад, донецька міліція вирішила звернутися до німецьких колег із метою обмінятися досвідом, оскільки тамтешні правоохоронці роком раніше забезпечували правопорядок на чемпіонаті світу 2006 року (так-так, на тому самому, де ще збірна Блохіна... пам’ятаєте?). Німецькі поліцейські повідомили, що в них основним головним болем були навіть не буйні тіфозі, а неуважні фанати, які в запалі гулянок масово гублять документи й зворотні квитки. Начальник обласного управління міліції Михайло Клюєв під час виїзного засідання національного Оргкомітету спитав у представників українського МЗС, що з такими робити. Міністерство закордонних справ відповіло максимально чесно: та хто його знає...

Зійшлися на тому, що таких треба якнайшвидше випроваджувати з країни, й нехай на батьківщині з ними розбираються. Але це питання не єдине, є ще чимало інших.

Чи можна іноземця, що розбушувався, як нашого дебошира посадити в «мавп’ятник», чи ні? Приймати в наших лікарнях європейські медичні страховки чи нехай насолоджуються гарантованою Конституцією України безплатною охороною здоров’я? Чи можна голландцям відкрито курити марихуану, якщо в них там це не забороняється законом? Хто й за чиї гроші навчатиме наших ППСників англійської мови хоча б в обсязі «Ваші документи!», «Ей ти, козел, ходи-но сюди!» і «Громадянине, пройдемо!»? Такі дрібниці доводиться з’ясовувати й погоджувати мало не щодня.

Але найбільш прикро, що для донецьких аматорів футболу ворота рідних стадіонів під час Євро можуть виявитися закритими з банальних матеріальних причин. Усі стадіони орендує УЄФА, тож європейські футбольні чиновники відатимуть продажем квитків. УЄФА, слабко уявляючи економічні реалії пострадянського простору, планує, за даними поінформованих джерел, брати за відвідання матчів групової стадії чемпіонату-2012 на донецьких стадіонах не менше 50 євро, максимум — 150. На етапі чвертьфіналу — вже мінімум 75 євро, максимум — 200.

Дві сотні євро за нинішнього курсу — це мало не перевищує середню заробітну плату в Донецькій області. Якось не хотілося б вигравати право проводити чемпіонат Європи тільки для того, щоб сиротливо постояти за воротами, відчуваючи себе чужими на цьому святі життя...