Фелікс Луньов: «Покупець нафтопродуктів голосує гаманцем…»

Виконавчий директор ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» Ф.Луньов упевнений, що «українська нафтопереробна галузь не зможе існувати, якщо держава не забезпечить рівних конкурентних умов для всіх гравців на ринку»

У світлі останніх подій на нафтовому ринку України доволі часто згадується компанія ТНК-ВР - одна з найбільших компаній, здатних як стабілізувати, так і дезорганізувати ситуацію. Причому не тільки в Україні. Несподіванкою весни - початку літа у зв’язку з цим гравцем ринку стало те, що ТНК-ВР різко переключилася на експорт нафтопродуктів, вироблених в Україні, за межі нашої країни. Таким чином, на сході України може виникнути загроза дефіциту моторного палива. Наскільки вона реальна і якими є плани та дії компанії, зокрема, у зв’язку зі зміною акцизних ставок, - про це розмова кореспондента DT.UA з виконавчим директором ТОВ «ТНК-ВР Комерс» Феліксом ЛУНЬОВИМ.

- Феліксе Сергійовичу, всього кілька тижнів тому власники і представники нафтопереробних підприємств в Україні заявляли про те, що працюють у збиток через неконкурентну перевагу імпортерів. Однак головний фінансовий директор ТНК-ВP Джонатан М’юїр, презентуючи фінансовий звіт компанії, повідомив, що в першому півріччі 2011-го ТНК-BP одержала позитивний показник EBITDA у розмірі 130 млн. дол. - як результат роботи в Україні. З чим пов’язане зростання доходів українського підрозділу компанії? Невже так швидко змінилася ситуація на українському ринку?

- Заявлений додатний показник EBITDA (прибуток до витрат за відсотками, сплати податків і нарахованої амортизації) стосується оптимістичного прогнозу на весь 2011 рік. До того ж він включає результат, який зароблять російські компанії ТНК-ВР, перепродуючи продукти давальницької переробки за межами України. Якщо ми говоримо про дохідність українських підприємств компанії, то тут EBITDA становив 64 млн. дол. При цьому чистий прибуток - лише 10 млн. дол. Це загальний результат усієї групи компаній ТНК-BP в Україні, а не одного заводу «ЛИНІК» (Лисичанськ, Луганська обл.). Прошу зауважити, що левову частку цього прибутку дали наші збутові підприємства, а завод заробив зовсім небагато. Існує величезний перекіс у доходах у бік збутової мережі. Це зайвий раз підкреслює, що весь прибуток перемістився в роздріб і опт. Інакше кажучи, закуповуючи нафтопродукти «на стороні», ми одержали б той самий прибуток нашої дистриб’юторської мережі.

Принципово на українському ринку нафти і нафтопродуктів нічого не змінилося. Маржа нафтопереробки на Лисичанському НПЗ у перші чотири місяці була від’ємною, а за підсумками півріччя становить усього 1,5 дол. на тонні. При цьому треба розуміти, що за рахунок різниці в митах, наприклад, білоруські НПЗ заробляють на кожній тонні нафтопродуктів на 130 дол. більше, ніж українські. І це відбувається виключно за рахунок їх доступу до дешевої сировини, яка не обкладається експортним митом, а не завдяки об’єктивним конкурентним перевагам.

Те, що зараз Лисичанський НПЗ не працює у збиток, зумовлено насамперед збільшенням давальницької переробки та коливаннями цін на нафту й нафтопродукти, а зовсім не поліпшенням ринкової ситуації в Україні. Питання підтримки вітчизняного виробника в країні дотепер не вирішено. Уряд так і не визначився, чи потрібна Україні власна нафтопереробка, яка є ключовим чинником для забезпечення стабільності на ринку нафтопродуктів та енергетичної незалежності нашої країни.

- Раніше ТНК-BP заявляла: якщо держава не підтримає місцеві НПЗ, «ЛИНІК» закриють. Проте Лисичанський НПЗ працює. Чи означає це зміну раніше декларованої позиції компанії?

- У нас досі ще є чотири сценарії розвитку подій з НПЗ. Перший передбачає запуск переробних потужностей у режимі часткового завантаження, коли умови на ринку будуть сприятливими, а робота заводу економічно доцільною. Другий сценарій - зупинка заводу на шість місяців. За третім сценарієм завод стоятиме три роки. Відповідно до четвертого НПЗ закриється назавжди. Усе залежить від того, чи буде нам вигідно займатися цим бізнесом.

Поточна ситуація показує, що завод працює практично в нуль. Вийти на мінімальну додатну маржу заводу вдалося тільки завдяки давальницькій переробці. Якби ми не мали цієї можливості, завод довелося б закрити. Без давальницької переробки ми мали б збитки - подивіться на результати наших конкурентів, які перебувають у схожих економічних умовах (Кременчуцький НПЗ за перше півріччя 2011 року показав 470 млн. грн. збитку. - Г.Л.). Тому говорити про зміну позиції компанії не доводиться.

Ми виконали свою частину зобов’язань, прийнятих у рамках меморандуму, підписаного з урядом: завод перейшов на випуск палива стандарту Євро-4 до 1 липня поточного року. Лисичанський НПЗ уже з кінця червня відвантажує на український ринок тільки бензини Євро-4. При цьому дизпаливо цього класу завод почав виробляти першим в Україні ще 2007 року. Наголошую, сьогодні підприємство виробляє для українського ринку тільки паливо класу Євро-4. Ми також маємо намір рухатися до стандарту Євро-5 і збільшувати глибину переробки нафти. Однак ці проекти потребують чималих інвестицій, і їх реалізація залежатиме від того, наскільки прозорим, стабільним і конкурентним буде український ринок нафтопродуктів. Українська нафтопереробна галузь не зможе існувати, якщо держава не забезпечить рівних конкурентних умов для всіх гравців на ринку.

- Яких конкретно рішень для нафтопереробної галузі ви очікуєте від держави?

- Найближчим часом ми очікуємо результатів урядового спеціального розслідування з імпорту нафтопродуктів. І як наслідок - заходів із захисту вітчизняної нафтопереробки та українського ринку від субсидованого імпорту. Давати рекомендації уряду щодо того, які це мають бути заходи, - не наше завдання. Ми надали всю необхідну інформацію, як і інші нафтопереробні підприємства, і з нетерпінням очікуємо рішення.

Очевидно, що нерівне конкурентне середовище та імпортозалежність ринку вбивають вітчизняну нафтопереробку. Порівняно з 2005 роком, коли уряд скасував мита на ввезення нафтопродуктів, частка імпорту на українському ринку збільшилася з 7 до 45% і продовжує зростати. Половина всіх імпортованих в Україну нафтопродуктів поставляється з Білорусі. При цьому обсяги виробництва нафтопродуктів в Україні стрімко падають. Якщо 2004-го місцеве виробництво становило понад 21 млн. тонн, то 2010-го - тільки 9 млн. тонн.

- У травні-червні 2011 року Мозирський НПЗ було зупинено на ремонт, у цей час виник дефіцит нафтопродуктів на українському ринку. Чому українські заводи, зокрема «ЛИНІК», не скористалися ситуацією й не збільшили обсягу поставок нафтопродуктів на внутрішній ринок?

- Дуже добре, що ви поставили це запитання. Ми неодноразово заявляли про ущербність нинішньої моделі постачання ринку, зумовлену надмірною залежністю від імпорту з країн - учасниць Митного союзу. Імпортери говорять про вільний ринок і про можливість закупити паливо в будь-який момент. Однак ситуація, яка склалася в червні, показала, що ринку потрібна стабільна робота заводів в Україні.

Крім того, виробництво - це складний процес, який не можна моментально припинити або відновити. Нафтопереробні підприємства мають тривалий виробничий цикл (до 45 днів з моменту укладання контрактів на поставку сировини і до відвантаження пального споживачам). При цьому, збільшивши переробку, ми не можемо бути впевнені, що ринок залишиться стабільним і наші нафтопродукти зможуть витримати цінову конкуренцію з тим-таки білоруським заводом, який має велику субсидіарну перевагу.

- 31 серпня закінчується дія знижених акцизів на нафтопродукти. Як вплине на ціни нафтопродуктів збільшення акцизу? Які чинники сьогодні впливають на рівень цін? І який ваш ціновий прогноз хоча б на короткострокову перспективу?

- Вважаю, не треба нагадувати шановним читачам про те, що будь-який акциз є додатковим навантаженням на споживача. Збільшення податку, природно, позначиться на рівні роздрібних цін. Іншими чинниками, які впливають на ціну на АЗС, є світова кон’юнктура цін на нафту та нафтопродукти, а також баланс ринку. Зараз баланс ринку профіцитний, тобто пропозиція перевищує попит. Передумов до істотних коливань цін не спостерігається. Відповідно, збільшення ціни на АЗС має відбутися суворо в межах підвищення акцизу. Хочу особливо зазначити, що дотепер уряд чітко утримував ринок від можливих спекуляцій і різких стрибків завдяки роботі експертно-аналітичної групи при Кабміні. На мій погляд, з урахуванням попередньої практики підвищення цін буде поступовим, пролонгованим.

- Нині ціни на автозаправних станціях ТНК-ВР нижчі, ніж у конкурентів (щодо А-95 - на 20-40 коп. на літрі). З чим це пов’язано, що дає змогу компанії тримати такі порівняно низькі ціни?

- Наша компанія на цьому ринку вже одинадцять років. Ми прийшли сюди всерйоз і надовго. Тому нам важливо підтримувати власне виробництво і встановлювати довірчі стосунки зі споживачами. Ми прагнемо давати нашим клієнтам якісне паливо за доступною ціною, і коли можемо втримувати соціально комфортні ціни, робимо це.

Ціни на заправках краще за будь-які економічні викладки говорять споживачеві про те, що кожній державі необхідно мати національного виробника нафтопродуктів. Протягом цього року на нижній ціновій планці постійно перебувають мережі АЗС, пов’язані з місцевими нафтопереробниками. І тенденцій до зміни цього становища не спостерігається. Покупець нафтопродуктів голосує гаманцем - ми це чудово бачимо.

- Досить часто доводиться чути, що імпортний бензин якісно перевершує вироблений в Україні, тому він дорожчий…

- На сьогодні всі стабільно працюючі українські заводи виробляють паливо класу Євро-4, яке принципово не відрізняється від 80% імпорту. Решта імпорту - це нафтопродукти Євро-5 брендованих (преміальних) видів.

- ТНК-ВР зробила сміливу заявку на участь у розвитку ресурсної бази України. На якій стадії перебувають проекти щодо розвідки і видобутку так званого нетрадиційного газу на сході України? Чи зберігає компанія інтерес до цих проектів?

- Ми, безумовно, зацікавлені в розробці родовищ нетрадиційного газу в Україні, зокрема, у Луганській і Донецькій областях. Наприкінці минулого року ми підписали меморандум про співробітництво з урядом України та місцевою владою й плануємо брати участь в аукціоні з придбання спецдозволів на розробку цих площ. У нас є сучасні технології, унікальний досвід і необхідний капітал для успішної реалізації цього проекту.

Разом з тим говорити конкретно про проекти поки що складно. Переговори з українськими чиновниками тривають. Геологічні ризики дуже великі, і необхідно враховувати, що ніякої практичної діяльності з розробки нетрадиційних газових родовищ в Україні ще не велося. За найоптимістичнішими прогнозами, становлення цієї галузі з нуля триватиме п’ять-десять років за умови належної державної підтримки. Зараз необхідно законодавчо закріпити питання податкових пільг і прозорості оподаткування, методології формування стартової ціни на аукціоні з продажу спецдозволів, рівного доступу компаній до газоносних площ тощо. Як бачите, занадто багато питань, від вирішення яких залежить майбутнє нетрадиційного газу в Україні.