Європейські закони в українських реаліях: неможливе — можливо?

Підписавши 24 вересня 2010 року Протокол про приєднання до Договору про заснування Енергетичного співтовариства (ДЕС), Україна зупинилася за кілька кроків від зони внутрішнього енергетичного ринку Європейського Союзу. Остаточна ратифікація Верховною Радою законопроекту про участь у ДЕС зобов’язує нашу країну імплементувати директиви та регламенти ЄС про реформування енергетичного ринку України, а також про комплексне запобігання забрудненню навколишнього середовища. Саме проблема впровадження європейських стандартів у сфері екології спонукала Фонд ім. Фрідріха Еберта та Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) організувати круглий стіл на тему «Інтеграція екологічної та енергетичної політик: виклики членства в Європейському Енергетичному співтоваристві», який відбувся 8 грудня.

«Поза сумнівом, Європейське Енергетичне співтовариство стане нашим економічним трампліном на європейський енергоринок, — поділився думкою експерт МЦПД і генеральний директор держпідприємства «Регіональні електричні мережі» Ігор Богатирьов. — Проте є великий ризик зриву угоди через низьку готовність України до виконання європейських вимог».

Найбільший інтерес учасників заходу викликав окремий пункт європейського законодавства в сфері екології, а саме: Директива 2001/80/ЄС про обмеження викидів деяких забруднюючих речовин в атмосферу від великих установок спалювання, яка безпосередньо стосується теплової електроенергетики. Дія директиви, покликаної забезпечити комплексне зменшення обсягу викидів пилу, оксидів азоту та діоксиду сірки, поширюється на установки з розрахованою тепловою потужністю 50 МВт і більше. Ігор Богатирьов висловив припущення: «Одна з причин, через яку Україні буде важко виконати вимоги ЄС, — це застарілі технології виробництва енергії. Устаткування на багатьох ТЕС було спроектоване ще в 60—70-х роках минулого століття, а рівень зносу ТЕС уже становить 62—65%».

Встановлений термін імплементації Директиви 2001/80/ЄС — до 31 грудня 2017 року — також збентежив присутніх. Директор департаменту перспективного розвитку та інвестицій НАК «Енергетична компанія України» Юрій Трофименко заявив: «Відповідно до вимог ЄС ми маємо реконструювати всі енергоблоки, на яких не було передбачено ані електрофільтрів, ані засобів сірко-азотоочистки. Це неможливо зробити за той обмежений час, що у нас є для імплементації директив». Понад те, в «ЕКУ» впевнені, що остаточне переоснащення старих і будівництво нових енергоблоків, а також виведення з експлуатації застарілого обладнання завершиться не раніше 2030 року.

За попередніми оцінками НАК «ЕКУ», екологічна модернізація електростанцій відповідно до вимог Директиви 2001/80/ЄС обійдеться компанії мінімум у 6,8 млрд. дол. Такі підрахунки наштовхнули НАК із статутним фондом близько 2 млрд. грн. на думку: чи є економічно доцільним встановлювати дороге устаткування на низькоефективні енергоблоки, які, найімовірніше, буде невдовзі закрито? За словами представника енергокомпанії Ю.Трофименка, саме через фінансові обмеження ступінь екологічності виробництва автоматично відходить на другий план, поступаючись місцем іншому пріоритету — модернізації силового виробництва для забезпечення безпечних і безперебійних поставок електроенергії споживачам.

Представники НАК «ЕКУ» і великого бізнесу просять Європейське співтовариство про допомогу, нарікаючи на те, що на українському енергоринку бракує досвіду будівництва відповідних газоочисних установок (для зменшення викидів оксидів азоту та сірки), а також відсутні потрібні інфраструктура й технології для утилізації відповідних відходів і відходів, що утворюються в процесі очищення димових газів.

Таким чином, учасники круглого столу спільно визначили три можливі варіанти розвитку подій: реалізація всіх умов Директиви 2001/80/ЄС (але експерти схильні вважати це практично неможливим), зрив виконання зобов’язань або найбільш прийнятний для України вихід — пролонгація термінів упровадження європейських стандартів.

«Потрібно відстрочити імплементацію Директиви 2001/80/ЄС для України до 2028—2030 років, а також розробити Національний план зі зменшення викидів забруднюючих речовин», — резюмував Ю.Трофименко.

Водночас керівник відділу енергетики, транспорту і навколишнього середовища делегації Єврокомісії в Україні Ханс Райн, який брав участь в обговоренні, делікатно висловив сумнів, що Європейське співтовариство зможе піти на поступки Україні: «В основному договорі не може бути змін. Єдиний суттєвий аргумент, який я почув, — це те, що виконання директиви є великим фінансовим тягарем. Крім того, в Європейському Енергетичному співтоваристві є консультативна група, яка може допомогти Україні в багатьох питаннях».

Представник Єврокомісії в Україні нагадав, що не менш важливою для України є й Директива 97/11/ЄС, яка також стосується сфери охорони навколишнього середовища. У цьому документі містяться чіткі вимоги оцінки впливу державних і приватних енергетичних проектів на здоров’я людей, якість життя, видову розмаїтість і здатність екосистеми до відновлення.

Усе ж 15 грудня Верховна Рада ухвалила Закон «Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного співтовариства». Нагадаю, що, крім семи регіональних ринків, що включають тільки країни — членів ЄС, у рамках Європейського співтовариства формується восьмий регіон, до якого вже приєдналися Албанія, Боснія та Герцеговина, Македонія, Молдова, Сербія, Хорватія, Чорногорія і Косово. Після завершення ратифікаційних процедур Україна зможе стати членом саме цього Енергетичного співтовариства Південно-Східної Європи.