Євроамериканські свині для української гривні

На жаль, фінансові новини з Європи, які нині особливо актуальні і для України, все так же скупі на підстави для оптимізму. Навпаки, часом вони сприймаються як чернетки для епітафій. Адже розмови вже ведуться не тільки про ризик виходу із зони євро окремих країн, а й про крах євро, перехід ситуації в стан неконтрольованості.

Що ж накажете думати, якщо проблеми із залученням коштів на ринку відчула навіть Німеччина (урядові облігації був змушений викупати Бундесбанк), на яку покладають основні надії як на потенційного рятівника єврозони. Італія мало не щотижня встановлює нові рекорди з дорожнечі запозичень, поширюються чутки про переговори щодо залучення Римом кількасотмільярдного кредиту для приведення економіки до тями. Не набагато ліпше виглядає й становище Франції - дедалі ймовірнішим видається позбавлення її найвищого кредитного рейтингу. Що вже казати про країни європейської периферії, якщо навіть гранди переживають такі складні часи.

На хвилі загального негативу інвестори не виявляють прихильності й до України. Тим більше спостерігаючи нездатність офіційного Києва домогтися відновлення фінансування з боку МВФ. Так, вартість страховки за вітчизняними борговими зобов’язаннями (п’яти­річні CDS - кредитно-дефолтні свопи) сягає рівня майже 900 базових пунктів (що майже вдвічі вище порівняно зі страховкою на борги Італії та у півтора разу - на борги Угорщини, яка нещодавно звернулася по допомогу до МВФ). Наскільки адекватні ці оцінки - питання, можливо, дискусійне. Але фактом є й те, що на наступний рік Кабмін уже значно понизив прогноз зростання ВВП - з 5,5 до 4%. Чи востаннє?..

Попри те, що урядовий прогноз було, скоріш за все, переглянуто під тиском експертів місії МВФ, про ймовірність відновлення співробітництва з фондом до кінця поточного року серед можновладців уже ніхто навіть не заїкається. Глава уряду Микола Азаров завзято продовжує запевняти: на сьогодні Кабмін не відчуває гострої потреби в зовнішньому фінансуванні. І це - на тлі хронічних складнощів із залученням ресурсу на внутрішньому ринку та проблем із фінансуванням соціальних програм, які вже сьогодні мають місце.

Очікуваний ризик охолодження української економіки зумовлений, як відомо, не тільки зниженням попиту на продукцію українських експортерів (28,3% вітчизняного експорту припадає на європейські країни). Ще одна вагома причина для побоювань - скорочення кредитування, зокрема через зменшення портфеля «дочок» західних банків, які в більшості змушені зокрема й у такий спосіб вирішувати проблеми з капіталом (така потреба виникла не тільки через збитки від списання боргів країн PIIGS, а й через потребу виконувати вимоги про підвищення адекватності капіталу з 5 до 9%).

Імовірним наслідком проблем у Європі можуть стати значні курсові коливання єдиної європейської валюти, які неодмінно зачеплять Україну. Як вважає нобелівський лауреат Н.Рубіні, для подолання кризи Європейський центробанк змушений буде піти на девальвацію євро на 30-40%. Якщо це справді відбудеться, то стане серйозним ударом для конкурентоспроможності вітчизняної продукції на європейському ринку. У таких умовах для відновлення статус-кво може знадобитися й помірна девальвація гривні. У цьому ключі не слід забувати, що національна валюта вже опинилася в не зовсім однаковому становищі з російським рублем - після його нещодавньої девальвації.

Згідно з останніми опублікованими даними Націо­нального банку, за десять місяців від початку поточного року дефіцит поточного рахунку зріс до 7 млрд. дол. США (порівняно з 1,4 млрд. у січні-жовтні 2010-го). При цьому дефіцит зведеного платіжного балансу становив майже 1,5 млрд. дол.

Намітилося падіння темпів зростання експорту продукції металургійної (до 16,7% у річному вираженні) і машинобудівної (до 21%) галузей. Експорт зернових, на який покладають основні надії в контексті вирівнювання дисбалансу в зовнішній торгівлі, у жовт­ні ще стримувався експортними митами (було скасовано 22 жовтня).

У Нацбанку також зазначають, що високі обсяги імпорту нинішнього року формуються передусім активним нарощуванням зовнішніх закупівель продукції машинобудування, яке в жовтні прискорилося (річні темпи зростання в жовтні становили 53,5% порівняно з 38,1% у вересні). «Насамперед, - констатує банківський регулятор, - це пов’язано з реалізацією низки проектів на українських підприємствах і підготовкою до проведення Євро-2012. Загалом за десять місяців 2011 року обсяги імпорту машинобудування становили 15,8 млрд. дол. США, що на 6 млрд. дол. більше, ніж за аналогічний період минулого року. При цьому тільки незначну частину цього приросту (17%, або 1 млрд. дол.) було забезпечено легковими автомобілями. А 64% приросту (або майже 4 млрд. дол.) - за рахунок устаткування, механічних апаратів і електричних машин. Таке збільшення інвестиційного імпорту хоча й зумовлює погіршення поточного рахунку, але водночас закладає основу для посилення конкурентоспроможності віт­чизняних виробників, економічного зростання та, відповідно, поліпшення стану зовнішньої торгівлі в майбутньому».

Однак іще важливішим для поліпшення стану зовнішньої торгівлі (й саме на це найбільше сподіваються вітчизняні чиновники) є вирішення «газового» питання, адже імпорт «блакитного палива» - ключова складова формування від’єм­ного сальдо в зовнішній торгівлі (за десять місяців «Нафтогаз» перерахував «Газпрому» близько 10 млрд. дол.). Поки що, попри численні обіцянки перших осіб уряду, запитання, чи знизиться вартість енергоресурсу наступного року, залишається відкритим. Як і запитання про те, чим Україні доведеться платити та на які жертви заради цього піти (досвід Білорусі в цьому сенсі не вселяє особливого оптимізму).

Ще один виклик - обслуговування зовнішнього боргу. До кінця грудня Мінфіну треба виплатити за євробондами 600 млн. дол. Теоретично з цим не має бути проблем - Мінфін накопичив на валютних рахунках 2 млрд. дол.

Полегшено зітхнути начебто дозволяє анонсоване прем’єр-міністром Миколою Азаровим переоформлення в довгостроковий кредиту російського ВТБ на 2 млрд. дол. (потреба його погасити могла «виникнути» у грудні). Правда, незрозуміло, на яких умовах буде проведено цю реструктуризацію та під який, власне, відсоток.

Нині для українських позичальників можливість залучити кредитні ресурси за кордоном в умовах турбулентності на фінансових ринках є надто «теоретичною». Враховуючи це, стає доволі животрепетною проблема рефінансування наявної зовнішньої заборгованості. За даними НБУ, з 1 липня 2011 року до 1 липня 2012-го державний, банківський, корпоративний сектори мають погасити 53,5 млрд. дол. Правда, голова правління Укрсоцбанку Борис Тимонькін прогнозує, що навряд чи зовнішні кредитори вимагатимуть погасити всі позики відразу. «Нічого драматичного не станеться», - вважає банкір.

У НБУ запевняють, що як мінімум до кінця нинішнього року гривня буде стабільною. Водночас, говорячи про перспективи-2012, голова НБУ Сергій Арбузов у недавньому інтерв’ю дипломатично зазначив, що «коливання можуть бути, оскільки ми залежимо від стану платіжного балансу». «Якщо він поліпшиться, то курс буде зміцнюватися, якщо погіршуватиметься - буде девальвація. Але в будь-якому разі зазначений вище процес не буде різким», - наголосив С.Арбузов.

Важливим чинником, який визначає курсову динаміку, традиційно залишатиметься готівковий ринок. У жовтні, нагадаємо, чистий попит на валюту виявився на третину меншим, ніж у вересні (1,4 і 2,093 млрд. дол. відповідно). За словами банкірів, девальваційні очікування в населення зменшуються. Дехто навіть прогнозує активізацію продажів валюти. Як зазначає заступник голови правління Ощадбанку Антон Тютюн, якщо в жовтні фізособи охочіше відкривали депозити у валюті, то в листопаді співвідношення їх припливу і гривневих вкладів було приблизно на одному рівні. «(У жовтні) люди забирали гривню, купували й вкладали долари. Купували по вісім із лишком. Нині ми бачимо, що курс кращий. Ситуація вирівнялася. Співвідношення гривні й долара - десь 50 на 50», - зазначає банкір.

Банки - валютні диверсанти-самогубці?

Для багатьох не секрет, що компенсатором девальваційного тиску на гривню є нинішня жорстка монетарна політика регулятора. В останні місяці система в цілому періодично відчуває серйозні перебої з гривневою ліквідністю - особливо із наближенням так званих перехідних дат, у які здійснюються податкові платежі. Водночас фінустанови продовжують накопичувати валюту. За даними регулятора, вони сконцентрували на коррахунках понад 9 млрд. дол. і впевнено рухаються до позначки 10 млрд. «Усі (банки) чекають глибокої девальвації і хочуть на цьому заробити. Але вони цього не дочекаються. Свої девальваційні очікування банки перенесли на перший квартал 2012 року. Думаю, що їх теж очікуватиме сюрприз - НБУ має у своєму розпорядженні інструменти, щоб втручатися в ситуацію на валютному ринку», - зазначає пан Арбузов.

З «курсової» точки зору, нещодавно запроваджена Нац­банком зміна порядку формування обов’язкових резервів (з 30 листопада банки зможуть тримати на коррахунках 30% їх обсягу, що дозволить щодня вивільнити ліквідність на 4-4,5 млрд. грн.) могла б видатися досить ризикованою. Однак голова правління Укрсоцбанку Борис Тимонькін запевняє, що це регуляторне пом’якшення не спонукає банки займатися валютними спекуляціями. «Це щоденна ліквідність, яка дозволяє не допустити кризи платежів. Але нам не дали кредитного ресурсу, щоб іти в позицію і купувати долари. Банкіри навіть самі пропонували більш жорсткий варіант із щоденним контролем», - говорить фінансист. За словами ж директора департаменту аналізу і прогнозування грошово-кредитного ринку НБУ Сергія Корабліна, у випадку продуктивної роботи цих ресурсів (збільшення обсягу кредитів, підвищення якості розрахунків тощо) регулятор не виключає можливості подальшого послаблення вимог щодо обов’язкового резервування.

Відносним позитивом можна було б вважати той факт, що за останні два роки банківська система хоч і не надто масштабно, але дедоларизувалася. Якщо на 1 листопада 2009 року частка валютних позик у кредитному портфелі банків становила 52,7% (юрособи - 42,3, фізособи - 73,3%), то на 1 листопада 2011-го - 41,9% (юрособи - 35,6, фізособи - 60,4%). Що стосується депозитів, то 1 листопада ц.р. питома вага валютних вкладів була на рівні 43,6% (юрособи - 33,2, фізособи - 49,4%), тоді як 1 листопада 2009 року - 48,9% (юрособи - 39,8, фізособи -53,9%).

Та якщо аналізувати окремо динаміку цього року, у наявності не зовсім хороший «парадокс»: доларизація депозитної бази банків на тлі зниження частки валюти в їхніх кредитних портфелях. Так, за десять місяців обсяг валютних депозитів збільшився на 32,5 млрд. грн. При цьому обсяг валютних позик зменшився на 2,9 млрд. грн.

За словами О.Дубіхвоста, директора департаменту управління валютним резервом і проведення операцій на відкритому ринку НБУ, підвищенням ставки резервування за короткостроковими депозитами із 6 до 7,5% регулятор хотів звернути увагу учасників на зазначені диспропорції і стимулювати їх не так активно залучати валютні вклади, зате більше уваги приділяти гривневим ресурсам. «Банки повинні будуть додатково збільшити резерви на
1 млрд. грн. Щоб зберегти свої прибутки, вони муситимуть знизити ціну залучення валютних пасивів», - констатував представник НБУ.

У пошуку альтернатив-замінників

Намагаючись знайти вихід із нинішньої непростої боргової ситуації, уряди різних країн уже ініціюють нетрадиційні способи розв’язання своїх проблем. Так, буквально днями в Італії стартувала кампанія «Народні облігації» - влада, громадські об’єднання та окремі діячі закликають громадян купувати урядові цінні папери, щоб допомогти державі у вирішенні нинішніх бюджетних проблем. За даними банку Intesa Sanpaolo, ініціатива «увінчалася успіхом» (щоправда, не повідомлялося, яким саме).

Чи могла б подібна ідея знайти відгук серед громадян України - велике питання. Тим більше що негативний досвід (продаж ОВДП населенню) у попереднього уряду вже був.

Попри значно збалансованіші, ніж у попередників, бюджетні показники уряду нинішнього, довіра співвітчизників до його макроекономічної політики загалом залишається надзвичайно низькою. Фактично жодна зі спроб реформування тієї чи іншої сфери економічних і соціальних відносин поки що не здобула популярності у суспільстві.

Ця недовіра природно переноситься і на національну грошову одиницю, навіть незважаючи на те, що в останні місяці показники споживчої інфляції, які фіксував Держкомстат, значно сповільнилися.

У пошуку альтернативних інструментів заощаджень, які заслуговують на довіру громадян, Національний банк ініціював випуск інвестиційних монет, виготовлених із реальних дорогоцінних металів - золота і срібла. Як анонсувалося, вони можуть з’явитися на ринку ще до кінця поточного року. Оскільки продаватимуть їх за гривні, фізособам-інвесторам, як сподіваються в Національ­ному банку, швидше за все, доведеться для цього виймати з «кубушок» валюту (а її там, за підрахунками регулятора, майже 60 млрд. у доларовому еквіваленті). Збільшення валютної пропозиції на готівковому ринку, який є сьогодні головним поглиначем валюти, має сприяти курсовій стабілізації в країні загалом.

Ефективність цього інструмента залежатиме насамперед від двох чинників: механізмів ціноутворення та особливостей функціонування вторинного ринку. Тобто від того, наскільки легко куплені інвестмонети можна буде згодом обміняти назад на паперові гривні та наскільки великими при цьому будуть втрати у вартості.

За словами директора генерального департаменту регулювання грошового обігу НБУ Віктора Нестеренка, працювати з інвестмонетами зможуть усі бажаючі банки. Також, за його словами, центробанк розробляє такий механізм їх обігу, щоб маржа при купівлі і продажу монет захищала від значних втрат покупців, але разом з тим забезпечувала достатній комерційний інтерес для банків-агентів. При цьому представник НБУ посилається, зокрема, на австрійський досвід. «Монетний двір Австрії продає золоту монету вагою в одну унцію з маржею «поточна ціна золота плюс 3%». Комерційні банки додають від 3 до 5% при реалізації цієї монети», - зазначив С.Нестеренко. При зворотному викупі ціна монет визначатиметься виходячи з поточного курсу золота мінус ризик курсового коливання золота в короткостроковому періоді. При цьому, за словами пана Нестеренка, банки не закладатимуть у свою маржу витрати на експертизу монет, як це зараз відбувається зі зливками з дорогоцінних металів, і в остаточному підсумку маржа не перевищуватиме 5% від поточної ціни золота на ринку.

При цьому ціна інвестиційних монет буде нижчою, ніж ціна ювілейних і пам’ятних монет, які нині випускаються Нацбанком, що зумовлено меншими витратами на їх виготовлення завдяки великому тиражу, нижчій вартості карбування і спрощеній формі упаковки. Також операції з інвестмонетами не обкладатимуться податком на додану вартість.

Запланувавши відносно невеликі початкові обсяги випуску інвестмонет (він становитиме 4-5 тис.), у Нацбанку все-таки запевняють, що не збираються надалі обмежувати тираж - ринок наповнюватиметься поступово, залежно від попиту. За оцінками В.Нестеренка, на виробництво гривневих «червінців» центробанку може знадобитися 3-5 тонн золота на рік. «У нас достатньо банківського золота, яке не входить до золотовалютних резервів. У нас вистачає ресурсу для того, щоб випускати монети в тій кількості, у якій треба», - наголошує В.Нестеренко.

Ну що ж, як-то кажуть, поживемо - побачимо. Причому начебто вже зовсім скоро.