«Это мы не проходили, это нам не задавали?» Ризики-2006 для національного бізнесу

За відсутності інноваційної стратегії у держави залишиться тільки два варіанти наповнення бюджету. Перший — розпродаж майна. Він має один, але досить суттєвий недолік — рано чи пізно продавати буде нічого. Другий варіант — традиційно фіскальний. Про податкову реформу можна буде згадувати лише в рожевих снах, фіскальний тиск спочатку на великий, а потім і на середній бізнес зростатиме. Коли стане зовсім погано, країна цілком може піти шляхом наших грузинських друзів, ініціювавши кампанію із запровадження контрольно-касових апаратів на ринках, у таксі, у вітальнях квартир, які здаються в оренду, та в інших важкодоступних місцях.

Отже, траєкторія руху показників національної економіки передбачає цілу низку ризиків для бізнесу, які цілком ймовірно будуть реалізовані в 2006 році.

Поміняв плюс на мінус

У 2006 році країна може остаточно втратити поступальну динаміку темпів зростання національного ВВП і навіть піти за цим показником у мінусове значення. Динаміка січня-березня показує практично фонові темпи на рівні 2,4%. Незважаючи на березневий «ривок» у 4%, оптимізму з приводу розвитку країни в експертів не додалося. Січень-березень 2005 р. показував набагато вагоміші результати зростання в 5,4%. Чим усе це закінчилося наприкінці року, добре відомо. У році нинішньому на остаточному коригуванні темпів економічного розвитку позначиться «газова битва», адже свіжа заява глави «Газпрому» про те, що ціна в 230 дол. за 1 тис. м3 для України — це вже реальний факт, дозволяє припускати: найцікавіші події в економіці ще попереду.

З існуючих прогнозів, здається, найреальнішими є погляди аналітиків компанії Raiffeisen Research. Свій прогноз зростання ВВП України вони знизили з 5,5 до 0,5%.

Передстагнація і...

Під сумнівом і динаміка темпів зростання промвиробництва, які дуже невдало стартували в мінус вже у січні. Навіть за рахунок лютневої і березневої корекції квартальні обсяги промислового виробництва дотяглися лише до 0,2%. Керівник групи радників глави НБУ Валерій Литвицький так коментує мінус 2,9% зростання національного промвиробництва на початку поточного року: «Входження промисловості у передстагнаційний стан призвело до найглибшої з 1998 р. деіндустріалізації економічного зростання».

Додамо, що за підсумками січня-лютого вантажні перевезення скоротилися більш ніж на 3%, що найчастіше є провісником загального економічного спаду.

…стагфляція

2006-му до снаги досягти і рекордної за останні роки інфляції, що в сукупності зі зниженням ВВП призведе до стагфляції. Основним «драйвером», швидше за все, буде газ, особливо після неминучого підвищення тарифів на газ і електроенергію для населення, потім — на пасажирські перевезення...

Відповідно до останніх даних Держкомстату в березні зафіксована дефляція 0,3%. Інфляція за три місяці становить 2,7% — є підстава припускати, що занепокоєне перспективами політичного й економічного майбутнього населення вирішило купувати у I кварталі не товари, а американський долар. Дані НБУ підтверджують таку тенденцію.

Фахівці з групи Raiffeisen Research свій прогноз інфляції на 2006 рік підвищили з 10,5 до 15%. Зауважимо, що, мабуть, це найоптимістичніший сценарій. Таким чином, нинішнього року нас чекає стагфляція — досить миле поєднання прискорення інфляційних процесів зі зниженням темпів розвитку.

Не тигр, а східноєвропейська кішка

При економіці, яка стагнує, соціальні проблеми лише загострюватимуться, тому, наближаючись до Європи за цінами на основні товари народного споживання, ми можемо з такою самою швидкістю віддалятися від європейських стандартів якості життя. На тлі загального подорожчання, яке буде каталізоване енергоносіями, які різко подорожчали, і обмеженості можливостей реального збільшення доходів громадян може відбутися падіння рівня життя населення країни. А ймовірне скорочення робочих місць у бізнесі може стати не тим результатом соціальної політики, на який чекає суспільство.

Збільшуються ризики придушення традиційною економікою системного інноваційного процесу. Це може мати негативні наслідки, адже економіка традиційна вже майже дійшла до стадії вичавленого лимона. Запас потужності вичерпаний дощенту. Загроза ця збільшується тим, що в умовах повної політичної невизначеності і розброду кожна з політичних сил стурбована не упорядкуванням плану «великого стрибка», а вирішенням своїх вузькопартійних інтересів і втіленням владних амбіцій. Небезпека залишитися острівцем сировинного придатку Європи у світі інформаційних революцій і високих технологій мала б, за ідеєю, об’єднати націю. Та ба — схоже, у кожній українській хаті за традицією мешкає свій отаман.

Попередня влада на повну котушку використовувала ресурс відновного розвитку, щоб без структурних реформ вичавити з економіки усе. За допомогою гривні, яка потужно девальвує, національні виробники реально підвелися на ноги і потягли за собою темпи зростання, у зв’язку з чим деякі експерти почали порівнювати країну зі східноєвропейським тигром. Тепер також порівнюють, щоправда, не з тигром, а з кішкою, поки ще непогано відгодованою, але надзвичайно ледачою.

Діяти старими методами і паразитувати на технологічно застарілій спадщині Радянського Союзу тепер не вийде. Системні інновації, реформи управління і робота при низькій рентабельності внаслідок подорожчання енергоносіїв, — от той шлях, який може вивести країну з економічної безвиході. Для цього потрібні зрозумілі правила гри, встановлені урядом і закони, прийняті дієздатним парламентом, адже неможливо навчитися плавати в басейні, у якому немає води.

Імпортерам — зелене світло

За повідомленнями Держкомстату, у 2005 році негативне сальдо зовнішньої торгівлі становило 1,8 млрд. дол. Однак, за інформацією Валерія Литвицького, профіцит зведеного платіжного балансу України 2005 року досяг 11 млрд. дол. порівняно з 2,5 млрд. 2004-го. Відбулося тільки зменшення однієї частини зведеного балансу — профіциту поточного рахунка з 6,804 млрд. дол. до 2,184 млрд., тому існує думка, що фінансове становище країни не погіршилося.

Проте економіка країни вочевидь не на висоті, тому що негативні значення сальдо зовнішньоторговельного балансу (імпорт товарів в Україну у січні-лютому 2006 р. перевищив експорт майже на 1 млрд. дол.) і ризики набуття таких самих мінусових значень показниками поточного рахунка платіжного балансу спричиняють ризики девальвації національної валюти.

Ці самі показники свідчать про зниження ефективності зовнішньогосподарських зв’язків не лише з Росією, з якою ми нині, як видно, перебуваємо в стані торговельної війни, але й в ігноруванні наших інтересів Сполученими Штатами й Європою, котрі досі зберігають торговельні бар’єри перед українськими товарами.

Підприємства ж нашого торговельного партнера Росії наполегливо ініціюють антидемпінгові розслідування проти підприємств українських з цілком визначеною метою — замінити режим вільної торгівлі і системи квот на практично заборонні мита.

З другого боку, іноземні виробники, які потерпають від надвиробництва, із задоволенням відгукнулися на гостинність нашої влади, і потік імпорту буквально заполонив країну.

Гривня: перевірка на міцність

Зростає можливість ослаблення національної валюти. Втім, у разі підконтрольності процесу це не так вже й погано. У березні золотовалютні резерви Нацбанку скоротилися на 5,52%, або на 1 009,28 млн. дол., становлячи на 31 березня 17 259,54 млн. дол. З початку нинішнього року золотовалютні резерви НБУ скоротилися на 11,0%, або на 2 135,22 млн.

Експерти дружно виключають можливість ревальвації гривні поточного року, але не виключають її девальвації. Можливість досить відчутного послаблення вітчизняних грошей грунтується на тому, що саме девальвація могла б усунути багато часом уже критичних дисбалансів у національній економіці, починаючи від «пожвавлення» експорту і закінчуючи цивілізованим вирішенням питання з роздутим до непристойності ринком нерухомості. Втім, ринок цей — «залишки розкошів» епохи, яка минає, епохи певної безтурботності і надприбутків майже в усіх сегментах бізнесу.

Рік 2005-й знаменний збільшенням обсягу приватних кредитів на 126%. Можлива девальвація національної валюти практично автоматом зробить вагому частину цих кредитів проблемними. (Можливість може й невелика, але вона є.) А при балансуванні темпів зростання ВВП навколо нульової позначки фінансові проблеми можуть з’явитися також у фірм. Звідси ризики стабільності банківської системи, яку нещодавно рятував Арсеній Яценюк.

Крім зниження інвестпривабливості, це може призвести до падіння вартості українських активів і, зокрема, активів сектора нерухомості. А ігнорування питань, які стосуються інфраструктури, і спроба виїхати на технологічно застарілій спадщині Радянського Союзу взагалі загрожує катаклізмами на кшталт Алчевська, правда, у більш віддаленому часі, зате у непорівнянно більших масштабах. І тоді ми будемо падати довго і болісно.

Майбутнє вже сьогодні

Зазначені ризики не рівнозначні як за впливом, так і за можливістю їхнього настання. Але одне можна сказати напевно. Друга половина 2006 року буде важкою. Рік минулий започаткував надто багато негативних тенденцій, які знайшли своє продовження в році нинішньому.

Звичайно, хотілося б, щоб логічний ряд, за яким у світі впізнають Україну: Кличко — Майдан — «Криворіжсталь» — Бандити — Газ — Шевченко змінився б на Кличко — Реформи — Інвестиції — Нейтралітет — Шевченко. Щоб жити в столиці східноєвропейської Швейцарії було престижно не лише через кількість іноземних грошей, сплачених за квартиру.

От тільки реальної програми нівелювання ризиків не видно ні у провладної команди, ні в опозиційних сил. В умовах, коли чітка стратегія відсутня, а тактика зводиться до нехитрого принципу — «день минув, то й добре» — входження країни в тривалу, розтягнену в часі смугу стагнації не тільки ймовірне, воно неминуче, вірніше, уже відбулося. І питання полягає лише в тому, щоб зменшити глибину кризових процесів...