Експерт пояснив, для чого потрібне реформування управління "Нафтогазом"

Експерт, редактор та співавтор книги "Власність та приватизація у Польщі: наслідки приєднання Польщі до ЄС для корпоративного управління", член оргкомітету щорічної конференції Європейської академії менеджменту Андрій Бойцун у статті для DT.UA пояснив необхідність реформування корпоративного управління НАК "Нафтогаз України", рішення щодо чого було прийнято Кабінетом міністрів 16 жовтня.

Автор нагадує, що за умовами кредиту Україна взяла на себе зобов'язання привести структуру корпоративного управління "Нафтогазу" та підприємств, що входять до цієї групи, у відповідність із Принципами корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Щороку уряд покриває хронічні збитки "Нафтогазу" через збільшення статутного фонду компанії, а гроші на це беруться із державного бюджету, тобто у кожного громадянина. Лише останнє збільшення статутного фонду НАКу у червні становило астрономічну цифру - майже 105 млрд грн – сума, яка дорівнює близько 7% усього ВВП країни або біля 2300 грн у перерахунку на кожного українця, зазначає Бойцун.

У цієї проблеми, звісно, є й інша сторона медалі – населення фактично отримує субсидії від держави, купуючи газ за заниженими цінами. Але ретельний аналіз показує, що така система не є ефективною, оскільки не створює стимулів до енергоефективності, збільшення власного видобутку газу, але провокує корупцію та призводить до ще більшої соціальної несправедливості, впевнений експерт.

Автор пояснює, що у відповідності до стандартів ОЕСР рекомендується створити наглядову раду "Нафтогазу", яка мала би необхідні повноваження, компетенції та об'єктивність для того, щоб виконувати свої функції стратегічного керівництва та контролю за менеджментом (правлінням). Окрім того, наглядова рада повинна бути підзвітною за свої дії, а для цього вона повинна володіти широким мандатом повноважень, що ґрунтується на визначеній державою політиці власності.

Саме наглядова рада повинна нести кінцеву відповідальність за результати діяльності підприємства.

На першому етапі деяка частина наглядової ради (пропонується три члени) повинна призначатися за максимально прозорою процедурою різними інститутами влади. Проте більшість її членів (принаймні чотири) повинні бути незалежними директорами і призначатися номінаційним комітетом, наприклад, конкурсною комісією, яка вже діє при Мінекономрозвитку.

Ключове питання – де шукати і знайти таких незалежних директорів. Відповідь у Плані дій – серед іноземців з багаторічним досвідом роботи у галузі та бездоганною, незаплямованою репутацією. Настільки незаплямованою, що вони не зможуть дозволити собі ризикнути нею заради навіть багатомільйонного хабара (тим більше всі одночасно), оскільки втратять все, що напрацювали до сьогодні, включаючи аналогічні посади у наглядових радах інших компаній за кордоном, зазначає Бойцун.

"Приклад ідеального кандидата – колишні та діючі топ-менеджери таких провідних світових нафтогазових компаній, як норвезька Statоil чи італійська Eni. Такі люди не будуть маніпулювати "Нафтогазом" та його ресурсними потоками, і не дозволять маніпулювати собою, навіть якщо отримають дзвінок із самісінької верхівки, і навіть якщо це буде верхівка іншої держави.

Щоправда, і тут є інша сторона медалі – за таку відповідальність членам наглядової ради потрібно платити винагороду світового рівня, обчислюється вона сотнями тисяч доларів на рік.

Знаю, багатьох це може шокувати. Але варто наголосити, що світова практика саме така. Натомість у перспективі "Нафтогазу" не треба лише "імпортувати" незалежних директорів, а варто виховувати таких вдома та залучати найкращий вітчизняний менеджмент на ринку (особливо до підприємств, що входять до групи "Нафтогазу")", - пише автор.

Докладніше про необхідність реформування "Нафтогазу" читайте у статті Андрія Бойцуна Хто є справжнім власником "Нафтогазу України" і як йому захистити свої права у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".