Екоринок: чи допоможе закон нагодувати дорогою, але ситною продукцією?

Ринок продовольчих товарів - один із найрозвиненіших у нашій країні. Торгувати продуктами надійно: внаслідок різних фінансових катаклізмів може впасти попит на предмети розкоші, техніку, одяг, але на продукти - ніколи.

Тим часом в Україні практично немає ринку екопродуктів. Спробуйте вивчити прилавки супермаркетів і гастрономів: екологічно чисті продукти на них - величезна рідкість…

Статистика стверджує, що останніми роками світовий ринок екопродуктів зріс більш ніж утричі - з 18 млрд. дол. у 2000 році до 60 млрд. у 2010-му. На 2020 рік оборот цього ринку може сягнути 200-250 млрд. дол. Серед виробників екологічно чистих продуктів лідирують Європа і Північна Америка, а найбільш розвинені ринки - в Німеччині, Франції, США та Великобританії.

Росія відстає у сфері виробництва екопродукції та екопослуг від розвинених країн на 15-20 років, а обсяг її ринку екопродуктів - усього 60-80 млн. дол., що становить близько 0,1% усіх продуктів харчування. Не кращі справи і в Україні…

Правда, сьогодні в українського бізнесу з’явився шанс поліпшити свої позиції в цьому сегменті: недавно Кабінет міністрів подав у Верховну Раду проект закону «Про принципи органічного виробництва» №9707-1. Цей документ покликаний визначити правові, економічні та соціальні засади ведення органічного виробництва сільськогосподарської продукції, а конкретно - продуктів харчування.

Органічний продукт

Цікаво, що саме 2012 року спостерігається активізація законодавчих ініціатив у секторі органічного ринку. Урядовий законопроект став другим після депутатського «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», поданого в парламент народним депутатом Ю.Кармазіним. І, зважаючи на все, у 2012-му депутати визначаться з остаточною редакцією і закон приймуть. Інше питання - як позначиться прийняття цього закону на продуктовому ринку? Адже під «заборону» після прийняття нового закону підпадуть чимало «недругів» органічних продуктів харчування: хімічно синтезовані речовини, консерванти, синтезовані барвники, гормони, антибіотики, ароматизатори, стабілізатори, підсилювачі смаку, генетично модифіковані організми…

Україна не самотня в бажанні захистити споживача від шкідливих добавок: у США, Канаді, країнах ЄС уже прийнято рішення заборонити для використання в сільському господарстві 600 із 1000 шкідливих хімічних речовин. У Франції, Німеччині та Англії не менше 20% сільськогосподарських угідь віддано під органічне землеробство.

В урядовому законопроекті запропоновано запровадити обов’язкову сертифікацію у сфері виробництва і реалізації органічної продукції, маркування органічної продукції (сировини) і обов’язкове використання державного логотипа, що складатиметься з напису «органічний продукт».

Зазирнувши на полиці магазинів, переконаємося, що сьогодні відрізнити «органічну» продукцію від іншої їжі практично неможливо: маркування немає, склад продукту поданий мікроскопічним шрифтом або взагалі не поданий…

«Я в екобізнесі вже понад десять років, але досі не можу знайти на полицях магазинів екологічно чистий йогурт, роблю його сама із закваски, - розповідає провідний спеціаліст компанії «Міжнародний кораловий клуб» Світлана Іващук. - Також намагалася знайти екологічний бездріжджовий хліб без грибів. Почала його купувати в одному з наших білоцерківських магазинів органічних продуктів, але він у мене запліснявів уже через чотири дні, хоча бездріжджовий хліб повинен не пліснявіти до року. Українські магазини органічних продуктів, яких і так обмаль, не показують покупцям жодних документів, котрі б підтверджували якість продукції. Хоча в них мають бути накладні й сертифікат постачальника. Втім, і покупці не вимагають жодних підтверджень, оскільки звикли купувати екологічно невизначений товар. Тим часом багато виробників і продавців органічних продуктів декларують одне, а продають зовсім інше…

Прийняття закону «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», безумовно, піде на користь суспільству, але при цьому потрібна підтримка держави, адже виробництво органічної продукції потребує додаткових витрат - наприклад, ручне збирання продукції та багато іншого. З такими «драконівськими» кредитами, які тепер дають підприємцям, навряд чи це можливо.

Сьогодні більшість гравців продуктового ринку торгують імпортними продуктами. А що таке імпортний продукт? Наприклад, у Туреччині на ринках продається полуниця, що коштує від одного до п’яти доларів за кілограм. Та, котра дешевша, - вирощена в теплицях, дорога - на ґрунті. До нас привозять тільки тепличні ягоди і фрукти. Кому вигідно везти з Туреччини полуницю, яка зіпсується до вечора? Везуть заморське, яке коштує дешево, містить хімікати, зате швидше продається.

Було б чудово розвивати вітчизняні виробництва екопродукції, але де взяти сировину? Після Чорнобильської катастрофи екологія України дуже постраждала.

Хоча, певна річ, вітчизняна екопродукція була б дешевшою за імпортну, адже послуги митниці тощо оплачує покупець…»

Платна сертифікація

Поки що зрозуміло: якщо законопроект приймуть і сертифікація з маркуванням стануть обов’язковими, виробникам та продавцям продуктів харчування буде значно складніше реалізовувати «псевдоорганічний» товар.

Насторожує, що, паралельно з підвищенням планки контролю, в документі пропонується дозволити використання недержавних (приватних) логотипів, впроваджених самим виробником органічного виробництва або їх об’єднаннями. Інакше кажучи - сам виробляю і продаю, сам і логотип малюю…

Ріже вухо й те, що сертифікацію органічного виробництва пропонується здійснювати «на платній основі». А, як відомо, де плата - там і зловживання…

Для очищення совісті в законопроекті додано: «У разі виявлення порушення встановлених вимог, орган сертифікації матиме право тимчасово призупинити дію сертифіката відповідності або анулювати його».

Автори законопроекту зазначили в пояснювальній записці, що в Україні налічується понад 140 сільгосппідприємств, які проводять свою діяльність на принципах органічного господарювання і сертифікованих відповідно до діючих міжнародних стандартів. Загалом, їхні господарства займають площу понад 270 тис. га.

Залишається тільки губитися в здогадах: чому продукція цих сільгосппідприємств не доходить до полиць супермаркетів і гастрономів, а коли й доходить, то ніяк зовні не виділяється з-поміж інших продуктів харчування, аби покупці могли здогадатися, що це - екологічно чистий продукт.

Дорого, але економно

За кордоном виробники екопродукції широко відомі й активно позиціюють себе. Наприклад, приватна компанія Tucson Cooperative Warehouse (США) під торговою маркою Shopnatural поставляє на ринок екологічно чисті продукти ще з 1974 року. Австралійська компанія Star Stuff World поставляє своїм споживачам чистий австралійський бджолиний пилок, сухий сік пророщеної пшениці і рідкісних фруктів із низьким вмістом калорій.

На полицях наших магазинів з-поміж усього різноманіття закордонних виробників екопродукції широко представлена тільки фінська Nordic із продуктами, які містять клітковину.

Деякі країни зробили виробництво органічно чистої продукції основою своєї економіки. У Домініканській Республіці в органічному землеробстві та виробництвах, пов’язаних із цією галуззю, використовується понад 149 тис. га землі. У 2011 році в цій країні загальний обсяг експорту органічної продукції становив понад 200 млн. дол., зареєстровано 23 360 малих, середніх та великих організацій-виробників органічних продуктів і 7000 заявок на сертифікацію від фермерів, які планують займатися експортом своєї продукції…

Ставлення населення до органічних продуктів в інших країнах - зацікавлене.

Статистичне опитування в Канаді показало, що сім із десяти канадців куштували екологічно чисту продукцію, 40% часто купували органічні продукти (більше одного-двох разів на рік), а 18% постійно вживають екопродукти.

У США, за результатами опитування покупців у 136 супермаркетах, 55% домогосподарок купують органічні продукти для приготування страв, 6% їх вживають екологічно чисті продукти постійно, 16% - час від часу і 32% - досить рідко.

«Прийняття закону «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» викликає низку важливих питань, - коментує Світлана Іващук. - Наприклад, чи будуть іноземні компанії, які добре зарекомендували себе, відкривати власні виробництва й переносити торгову марку в Україну?

Мені як підприємцю хочеться відкрити власний магазин органічних продуктів - це веління часу. Все, що продається сьогодні у звичайних магазинах і супермаркетах, - мертва їжа. Екологія дуже погіршилася, наші корови, свині, а також городина і фрукти не перебувають на іншій планеті, тобто сама якість їжі залежить від довкілля.

Не треба плекати ілюзії, що за кордоном усе добре. Наприклад, у США багато людей їдять широко розрекламовану «швидку їжу».

Торгувати «здоровою» і «розумною» їжею теж прибутково. Її можуть купувати практично всі верстви населення. Багаті - бо можуть собі дозволити дорожчу (а ми цього й не приховуємо) органічну продукцію. Нинішні артисти, зірки вже не їдять що під руку трапиться на зйомках, а возять із собою корисну їжу.

Активно купує корисну їжу середній клас, який найбільш інтелектуальний і освічений. Можуть купувати її й малозабезпечені, наприклад пенсіонери, оскільки якісна їжа - ситна, її не потрібно багато…»

«Заощаджують» на ситній органічній їжі й закордонні споживачі - там не роблять запасів цукру мішками: пересічному європейцеві достатньо 200 грамів цукру на місяць, оскільки він віддає перевагу екопродуктам - меду, сухофруктам тощо.

Дуже поширені за кордоном сімейні екоферми та екотуризм. У Росії нещодавно затверджено концепцію сталого розвитку сільських територій на період до 2020 року, що включає фінансову підтримку виробництва екопродукції. Наші підприємці, зайняті у виробництві й торгівлі органікою, про це можуть лише мріяти…

Ентузіасти намагаються знайти якісь ніші, працювати на власний страх та ризик - на перспективу. Новий закон про органічну продукцію дасть таким підприємцям нові можливості й перспективи. Україна з її величезним потенціалом в аграрній сфері має всі шанси успішно розвивати ринок екологічно чистої продукції.