ДВА ВІТЧИЗНЯНИХ — ДЕСЯТЬ ІМПОРТНИХ, АБО ЯК «ЛАНИ» І «СЛАВУТИЧІ» ВТРАЧАЮТЬ ПОЗИЦІЇ НА УКРАЇНСЬКОМУ РИНКУ

Поділитися
Посіви одного з найпотужніших зернових регіонів країни, яким є Кіровоградщина, хоч і зазнали неминучих втрат, але удар посухи витримали...

Посіви одного з найпотужніших зернових регіонів країни, яким є Кіровоградщина, хоч і зазнали неминучих втрат, але удар посухи витримали. Якщо в попередньому, особливо сприятливому сезоні валовий збір зерна тут становив 2,75 млн. тонн, то, за прогнозами спеціалістів, нинішнього року є можливість одержати не менше 2,5 млн. Деяка невпевненість викликана тим, що найбільші труднощі очікуються в період жнив. Зернозбиральної техніки мало, і вигляд вона має гнітючий.

Так, минулий рік був хороший, рентабельність сільгоспвиробництва в області становила 14 відсотків. Левова частка прибутку надійшла від реалізації зерна. Попри навіть те, що закупівельні ціни державі утримати не вдалося і селяни отримали менше очікуваного, рентабельність виробництва зерна становила 57,9 відсотка. А якщо так, з’явилася можливість більше коштів вкласти у вирощування нинішнього врожаю. Використовуючи власні кошти і кредити комерційних банків (за п’ять місяців їх видано більш ніж на 55 млн. грн.), сільгосппідприємства змогли придбати якісніше насіння для посіву, в 1,5 разу, проти минулого року, збільшити застосування мінеральних добрив. Однак результативність усіх цих заходів може різко знизитися через негаразди зі збиральною технікою.

В області ранніх зернових має бути зібрано з 750 тис. га. Навантаження на зерновий комбайн становить близько 300 га. А в таких районах, як Компанійський, Долинський, ще більше — 350—360 га. У багатьох сільгосппідприємствах цей показник сягає півтисячі га. Ситуація погіршується й тим, що більшість із 2300 наявних зернових комбайнів мають рівень зношеності близько 80 відсотків. Це означає: кожного збирального сезону, які даються з дедалі більшими труднощами, в області списується парк зернозбиральної техніки, еквівалентний потенціалу великого сільського району.

Пригадується, рік тому у такий же тривожний час підготовки до жнив на Кіровоградщині в одному з регіонів із найбільш розвиненим сільгоспмашинобудуванням обговорювався проект закону про стимулювання розвитку машинобудування для АПК. Столичні чиновники і парламентарії радилися з місцевими спеціалістами, яким має бути цей законопроект, аби принести обопільну користь: вітчизняні комбайнобудівні підприємства мали запрацювати на повну силу, а селяни — отримати надійну техніку. Відтоді багато що змінилося. Закон, про який ідеться, ухвалений і набрав чинності. Та ситуація із зернозбиральною технікою не поліпшилася.

Новий закон передбачає для селян, які одержують вітчизняну техніку, 30-відсоткову дотацію з бюджету. Однак масштаби виділених на ці цілі коштів настільки мізерні, що годі й говорити про якісь зрушення. За перший квартал, скажімо, сільгосппідприємствам області виділено дотацію всього на 317 тис. грн. Цього вистачило на придбання за пільговою ціною трактора і двох зернозбиральних комбайнів («Лан» та «Славутич»). До кінця року на таких пільгових умовах можна буде придбати ще не більше трьох-чотирьох комбайнів вітчизняного виробництва. Важко навіть уявити, на скільки років розтягнеться таке відновлення, якщо замінити треба близько 1,5 тис. вкрай зношених машин. Херсонські й олександрійські комбайнобудівники за такого розкладу більше простоюють, ніж працюють. А оскільки обновляти спрацьовану техніку все ж таки треба, вакуум заповнюється технікою, яка надходить мало не з усіх куточків світу. З усіма подальшими наслідками.

Лихо не тільки в тому, що збиральна техніка зношена і її мало. До того ж вона... різна. З допомогою місцевих спеціалістів ми спробували «посортувати» зернові комбайни, що братимуть участь у жнивах, за марками і країнами-виробниками. З’ясувалося, що вітчизняних «Ланів» і «Славутичів» в області набирається трохи більше двох десятків. Західноєвропейських «Домінаторів» та «Кейсів» — десь під 30. Кількість американських «Джон Дірів» наблизилася до сотні, а російських «Донів-1500» — до півтисячі. Менше збиральної техніки з ряду інших країн, але вона теж є. Вже в умовах чинності закону, покликаного стимулювати вітчизняне сільгоспмашинобудування, комбайновий парк області нинішнього року поповнився дуже своєрідно: на 2 зернозбиральних комбайни власного виробництва закуплено 10 закордонних. І, знову ж таки, різних марок та систем. При таких строкатості і розмаїтті місцева система технічного сервісу, орієнтована на обслуговування двох-трьох цілком визначених марок машин, виявляється неспроможною, і дорога техніка найчастіше простоює через поломки копійчаних деталей.

Засилля завезеної з різних куточків світу техніки веде до того, що дедалі більше місцевих ремонтно-постачальницьких підприємств виявляються не при справах. Закони ринку невблаганні — здавши одну позицію, втрачаєш дедалі більше. Кожна зарубіжна фірма, закріплюючись на нашому ринку, прагне створити розгалужену мережу технічного сервісу. Цей процес набирає темпів. І якщо йому нічого не протиставити, може стати необоротним.

...У середині травня в агрофірмі імені Димитрова, неподалік Олександрії (це місто відоме своїм концерном «Лан», який випускає однойменні зернові комбайни), було відкрито торгово-сервісний центр російського «Ростсільмашу» під назвою «Донпостач-Кіровоград». На презентації один з обласних керівників назвав цю подію «першим реальним кроком до початку масового відновлення вкрай замортизованих зернозбиральних машин». З чого неважко зробити висновок, що багаторічні зусилля з налагодження роботи олександрійських та херсонських комбайнобудівників таким кроком не є і слід орієнтуватися на привізну техніку. Представники російського підприємства висловили готовність уже під час нинішніх жнив продати сільгосппідприємствам області ще півсотні «Донів-1500». Ривок на український ринок добре підготовлений. Вибрано вдалий переджнивний період, залучено банки для надання кредиту покупцям. Місцева преса подає все так, що «Ростсільмаш» цілком вписується в поняття «вітчизняний виробник».

Спеціалісти сільського господарства знають, що існує закон родючості грунтів. Відповідно до нього, віддача землі визначається не сумою загальних вкладень, а станом кожної складової. Досить недооцінити хоч одну з них, щоб нанівець звелися кошти, вкладені в решту. Такою слабкою ланкою може стати і вже стає зернозбиральна техніка та її технічне обслуговування, що загрожує втратами у вигляді зерна і матеріальних засобів.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі