ДВА БЮДЖЕТИ

Якщо хочете, у цьому є певна символічність: черговий оберт Землі навколо Сонця не приніс в Україну ні особливої радості, ні оптимізму, ні віри в старих та нових поводирів на шляху до світлого майбутнього. Про нереальний бюджет-02 автору цих рядків випало писати по гарячих слідах його ухвалення, 22 грудня минулого року. Про прийнятий незрозуміло в якому читанні бюджет-03 йтиметься сьогодні, рівно через 364 дні. Бюджетним кодексом знехтувано, усі мислимі терміни зірвано, документ переверстується похапцем і мало не «на коліні», і ніхто не ризикне прогнозувати сьогодні, коли й чим усе це скінчиться.

Звісно, якщо послухати нового прем’єра, то ось уже кілька тижнів уряд і бюджетний комітет усе наближаються й наближаються до прийнятного рішення щодо бюджету й навіть «прискорюють у цілому бюджетний процес». Але повністю покладатися на думку Віктора Федоровича з такої специфічної теми, як бюджетна, було б трохи передчасно. На зустрічі народних депутатів з урядом України 18 грудня, яка за драматургією та змістом неабияк нагадувала чергове читання бюджету (ось тільки, на жаль, так і не зрозуміло — котре за ліком), прем’єру відвели роль «англійської королеви». Ну, у сенсі подякувати парламентаріям (на початку та наприкінці свого коротенького спічу), висловити надію, що плідна робота розпочнеться «вже завтра», і привітати двох депутатів — Миколу Рудьковського й Миколу Комара — з днем народження. А Микола Рудьковський, не без гумору, відразу подякував у відповідь...

Що стоїть за цими політесами, здогадатися нескладно. Розігрується традиційна для України комбінація — «добрий Янукович» і «злий Азаров». Утім, бути дуже жорстким і дуже непоступливим Миколі Яновичу потрібно з цілої низки причин. Той, хто бачив документ про розподіл повноважень між прем’єром і першим віце, мабуть, звернув увагу, яка брила обов’язків звалилася на недавнього голову ДПАУ, — один перелік напрямків і відомств, які він курує, займає з півсторінки. Плюс Мінфін, де він за сумісництвом міністр. Серед головних цілей на півроку — бюджет і, звісно ж, ухвалення нового Податкового кодексу, що виявився не по зубах ані уряду Ющенка, ані уряду Кінаха. За таких умов дати найменше послаблення своїм опонентам означало б стати на шлях повільного політичного помирання. Тому давати послаблення ніяк неможливо.

Із тієї ж таки причини не може здатися без бою й Петро Порошенко, голова бюджетного комітету ВР. (Будемо поки що називати його так, бо новообраний іменними бюлетенями керівник, пан Солошенко, до обіду в четвер у комітет ще не переїхав. Раніше він членом бюджетного комітету не був, про його бюджетні погляди та пристрасті, якщо такі є, нікому поки ще не відомо.) Петро Олексійович із товаришами продовжує так само часто говорити про професіоналізм, проте, за деякими даними, у комітеті більше немає зворушливої єдності позицій з усіх питань, і головне — легітимним чи не зовсім було скасування другого читання закону про державний бюджет-02.

На думку окремих експертів, на парламентсько-урядовому засіданні пан Порошенко виглядав переконливіше від пана Азарова та в умовах ситуативного альянсу з паном Пустовойтенком навіть узяв гору над новим Кабміном. Але ми не поспішали б із такими висновками. По-перше, за останній тиждень бюджетний комітет пішов на компроміс і відмовився від суми доходів, яка, за словами самого Петра Олексійовича, «істотно перевищує 2 млрд. грн.». І нині сума реального бюджету по-комітетськи становить 51,7 млрд. грн. (замість 54,7 млрд., проголосованих у другому читанні, а потім скасованих цього вівторка депутатською більшістю).

Микола ж Янович на компроміси у відповідь не згоден. Більше того, він не готовий «намалювати» в бюджеті навіть 600 млн. нереальних витрат, хоча кожен бюджетник із стажем скаже: похибка в півмільярда для такого документа є не лише припустимою, а й практично неминучою. Із цього випливає, що йдеться не стільки про цифри, скільки про принципову позицію — досягати компромісу тільки на базі реальних доходів. Колишній уряд цю думку не раз декларував, але через власну слабкість так і не зумів втілити її в життя.

Звісно, неабиякий мінус «азаровського» бюджетного проекту в тому, що він іще в чорнилці. І депутати, й експерти лише зі слів першого віце знають: дохідна частина передбачена в ньому на рівні 47,9 млрд. І що бюджет буде бездефіцитним. І в разі, коли Верховна Рада ухвалить певні суперефективні податкові закони, Мінфін збере додаткові грошики й за підсумками третього кварталу внесе до парламенту ініціативу, як саме розділити ці новоутворені доходи.

Загалом цифра 47,9 неабияк нагадує параметри проекту бюджету-02, поданого до парламенту у вересні й бюджетним комітетом, по суті, переписаного. З вересня в нашій країні сталося ухвалення нового закону про акцизний збір, що збільшує надходження до казни приблизно на 300 млн. грн., і погіршення прогнозного ВВП на наступний рік, яке мінфінівці пропонують нині врахувати в черговому, скажемо так, держбюджетному проекті.

Чи використають перегляд макропоказників «по ходу п’єси», аби відправити бюджет знову на етап першого читання? З погляду економічного ці політичні ігри абсолютно не цікаві. Малих і значних порушень Бюджетного кодексу в перший рік його роботи стільки, що одним більше, одним менше — сума не змінюється. Якщо скрупульозно дотримуватися Кодексу, то ні уряд, ні Верховна Рада не мали жодного права, формуючи дохідну частину, орієнтуватися на ще не ухвалені податкові закони. Хто влітку не встиг — той спізнився. Проте податкові закони під бюджет-03 спробують прийняти в останній тиждень грудня (!), і це нікого по обидва боки вулиці Грушевського не бентежить.

Чомусь здається, що нічого серйозного так і не затвердять. Навіть у «мирні» часи український парламент не демонстрував бажання підтримувати урядові ініціативи щодо ПДВ та податку на прибуток, і вони, немов перехідний вимпел, передавалися від одного міністра фінансів до другого, а ось нині — й до третього. Ну а коли в парламенті чи то бійка, чи то революція, надії на проходження таких складних документів просто ефемерні.

Втім, наступний тиждень багато що розставить на свої місця. Крім новин із бюджетного «фронту», ми дізнаємося, як там справи в Сергія Тігіпка та чи зайняв він крісло Володимира Стельмаха. Ото ще, скажу я вам, ситуація: відставний голова Національного банку України хворіє, новообраний іменними бюлетенями не обійняв посади, місце першого заступника вакантне ось уже кілька місяців Дякувати Богові, хоч будинок банку стоїть. Його нинішні політики і не скасують, і не усунуть.