ДУЖЕ НЕЗАЛЕЖНІ В ПАПЕРОВОМУ ЧОВНІ

Поділитися
Було це на третьому році незалежності України, а може, трішечки раніше?.. Заходить, подейкують, до в...

Було це на третьому році незалежності України, а може, трішечки раніше?.. Заходить, подейкують, до високого прем’єрського кабінету чиновник середнього рангу й каже Тому, що Сидить у Кріслі, — так, мовляв, і так, шановний, наступного року оптові ціни в промисловості зростуть у 6,8 разу. «Ідіть і думайте!» — грізно відповідав Той, що Сидить... Ранок мудріший від вечора. Приходить чиновник наступного дня та приносить папірець із новою цифрою — приміром, 5,6 разу. «Думайте ще!» — супить брови Той, що Сидить. І лише на третій ранок, побачивши цифру 4,4, схвально кивнув: підтримую, мовляв. Ну а скільки вийшло насправді, навіть найстаріші кабмінівські старожили не пригадають. Бо нікому не цікаво.

Брешуть злі язики чи правду глаголять, але цю байку пригадую щоразу, коли на календарі — початок вересня і наш служивий люд поспішає з внесенням до Верховної Ради чергового проекту державного бюджету. Коли йдеться про бюджет — мають бути макропоказники, доповнені й виправлені. Коли йдеться про макропоказники, починають наші чудові аналітики вивчати звіти, підсумки, тенденції, радитися в робочих групах, прогнозувати — хто більше, вище та краще для країни. І виходить у Мінекономіки одне, у Національного банку — друге, у ради Національного банку — третє, у незалежних експертів — четверте, ну а в бюджетний проект закладається й найсправжнісінька збірна солянка. Що вийде — як і в середині 90-х, нікому не цікаво. Бо макропрогнози вже котрий рік поспіль виявляються несумісними з дійсністю.

2002-й у цьому плані зовсім особливий. Країна наша пречудова, від новонароджених до найстаріших громадян, взяла та й просаботувала завдання з економічного зростання на 6%. Поки що подужали лише 4,4%. Інфляція ще навесні зробила Україні ручкою, небачених досі обертів набула дефляція, яка, зазначив на останній прес-конференції голова ради НБУ, один із наймаститіших макроекономістів країни Анатолій Гальчинський, «є ненормальною, і ніхто не знає, чим вона породжена». Правда, прогнозують, як і раніше, інфляцію — хто 3,0— 3,5, хто 2—2,5% до кінця року, і це чимало на період до 1 січня, адже споживчі ціни за вісім місяців року знизилися, коли вірити Держкомстату, на 3,5%.

На чому грунтуються нові прогнози? Ну, по-перше, на тому, що оптові ціни в промисловості за ті самі вісім місяців підвищилися на 5% і врешті-решт це зростання буде перенесене на споживчий ринок. А якщо не буде? Судячи з усього, у жодного з вельми авторитетних і незалежних прогнозистів цілковитої впевненості немає. Усе це так, на рівні припущень...

По-друге, можливо, й виконавча влада постарається, зробивши щось із іще весною обіцяної підтримки цін на зерновому та молочному ринках країни. Але запитувати про це в уряду — працюватимуть врешті-решт чи ні — немає сенсу. Точнісінько так само, як запитувати, приміром, про Податковий кодекс. Або про комплексне розв’язання проблеми ПДВ, яке ще колишній міністр фінансів клявся представити країні до другого читання бюджету-02 (хто не вірить, може підняти стенограми торішніх бюджетних баталій у Верховній Раді). Нині ця людина приймає поздоровлення: посол у Великобританії — он як звучить! Ну а проблема ПДВ для України вічна...

Тим часом цей не відшкодований у 2001—2002 роках податок уже, вважайте, «з’їв» не менш як 10% податкових надходжень наступного року — адже борги віддавати однаково доведеться! Отже, країна з місяця в місяць дедалі більше залазить до й без того скромного ресурсу держбюджету-03. А коли уряд уперто не бажатиме секвеструвати держбюджет нинішнього, Україна зустріне 2003-й із п’ятьма-сімома мільярдами гривень новостворених бюджетних боргів, які на додаток до педевешних також доведеться відшкодовувати.

Будуть це борги по зарплаті, оплаті компослуг, енергоносіїв або з фінансування окремих галузей — сказати поки що дуже складно. Чи позначиться бюджетна заборгованість на стані фінансової системи країни? Однозначно. У кожному разі, усі ми як один уже починаємо платити дорогу ціну за популістське рішення парламенту минулого грудня й за підпис Президента, поставлений під явно нереальним бюджетним законом.

«Економіка диктує, щоб секвестр уже було здійснено», — заявив цього тижня Анатолій Гальчинський, і з ним погоджуються чимало фахівців. Природно, з тих, хто не працює в уряді. Адже за такого фіналу Кабінетові Кінаха «світять» лаври уряду, котрий довів країну до бюджетного секвестру, і на світову фінансову кризу, на відміну від 1998-го, тепер не спишеш. Що й казати, неприємно під завісу отак плямувати «послужний список». Та де дітися, якщо заслужили...

А от чого нам чекати 2003 року — як і раніше, невідомо. Дефляції, інфляції, курсу гривні в 5,46 або 5,57, зростання економіки на 4,5—4,8% чи приїзду Майкла Джексона? Втім, яка, власне, різниця, якщо плавати на паперовому човнику в пластмасовому тазку української економіки, дбайливо захищеному від загальносвітових закономірностей. Шторми та цунамі тут — справа рукотворна.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі