Дорога до дому. Соціальний підприємець Сергій Костін створив в Одесі систему допомоги безпритульним

Дев’ять років тому невелика група одеських ентузіастів вирішила зайнятися проблемами безпритульних. Це була спроба нестандартного вирішення закостенілих соціальних питань. Так виник благодійний фонд реабілітації й соціальної адаптації громадян без певного місця проживання «Дорога до дому». Його керівник і організатор Сергій Костін вважає: у цій справі головне інновація та творчий підхід, що й є однією з найважливіших умов розвитку соціального підприємництва. За його словами, можна годувати бездомних, нескінченно думаючи, де взяти на це гроші. А можна організувати справу, яка допоможе їх годувати. Або з допомогою якої вони нагодують себе самі. Іншими словами, фонд прагне використовувати різноманітні варіанти заробляння грошей для розв’язання проблем безпритульних. І намагається дати безпритульній людині не лише їжу, а й фахові навички, які допоможуть їй повернутися до нормального життя.

За оцінками фонду, в Одесі понад 20 тисяч бездомних. Серед них діти, ВІЛ-інфіковані, наркомани, повії. Тому фонд поставив мету на майбутнє — працювати з усіма цими проблемними групами. Розпочинали справу п’ять ентузіастів. Нині їх — 50. Пошуки шляхів фінансування програм привели до співпраці з міжнародними організаціями. Годинами писали проекти, вели листування, зазнавали невдач і зрештою навчилися взаємодіяти із зовнішнім світом і залучати його гроші.

Загалом, будучи першопрохідниками, починали свою роботу з нуля. І врешті-решт створили систему допомоги найнезахищенішим громадянам. Роботу фонду «Дорога до дому» оцінив Фонд Шваба «За соціальне підприємництво». У 2002 р. Сергій Костін став його членом. Він завоював це право, беручи участь (поряд з іншими 20 лідерами різноманітних організацій) у всесвітньому конкурсі. У 2003 р. Костін став учасником відбірного конкурсу в номінації «Герой Європи», оголошеній журналом «Тайм». Костін — учасник всесвітніх економічних форумів у Давосі, куди з’їжджаються й соціальні підприємці для презентації своїх громадських і бізнес-проектів.

Три центри для бідних

Сьогодні одеський фонд «Дорога до дому» має в місті три центри, куди представники перелічених груп населення можуть звернутися по допомогу. На вулиці Мечникова, 120, розташований реєстраційний центр для безпритульних. Тут їм подають різноманітні види допомоги: юридичну, психологічну, матеріальну. У центрі можна отримати їжу, одяг, взуття, медикаменти. Безпритульним посприяють у лікуванні, працевлаштуванні. Але головне — вони можуть тут зареєструватися й відновити свої документи (центр має статус житлового будинку). Адже, як відомо, вся система медичних, соціальних послуг, державних гарантій досі пов’язана з пропискою, перейменованою тепер на реєстрацію. Нині в центрі зареєстровано 7,5 тисячі безпритульних. Є картотека на 300 дітей.

Ще на самому початку діяльності фонду вдалося отримати в міста старий двоповерховий будинок по вулиці Софіївській, 10. Спочатку там організували притулок, де бездомні не лише жили, а й працювали. Для них відкрили швейний і столярний цехи, через які пройшло чимало людей. Це допомогло їм потім влаштуватися на підприємства міста й заробляти собі на життя. Але згодом через низку причин будинок на Софіївській було переоблаштовано під центр, де сьогодні міститься офіс фонду «Дорога до дому», редакції газет, які видає фонд, і гуртожиток на кілька місць для безпритульних дітей і жінок.

Займаючись проблемами дорослої бездомності, фонд постійно зіштовхувався з дитячою безпритульністю. Почали розробляти програми, пов’язані з вуличними дітьми. Запросили професіоналів: педагогів, психологів, фахівців з екстремальної педагогіки. З’явилися й помічники серед підлітків. Так виник невеликий притулок для дітей, або точніше — гуртожиток для волонтерів. «Це — підлітки, котрі працюють разом із нами, допомагаючи собі й іншим, — розповідає одна зі співробітниць фонду. — У нас тут, як у таборі, постійний рух. Хто день протримався, хто тиждень. Діти приходять сюди, коли мають у чомусь потребу. А наше завдання підтримувати всіх дітей, котрі живуть у підвалах, люках, руйновищах. Допомогти їм з одягом, харчуванням, лікуванням. Вони перебувають під нашим постійним контролем. Це приблизно сто дітей, котрі знають нас в обличчя і котрих знаємо ми. Ось сьогодні нам стало відомо, що цієї ночі в підвалі померла дівчинка. Нині ми намагаємося допомогти з похованням».

Коли фонд провів дослідження серед бездомних, з’ясувалося: значний відсоток із них ВІЛ-інфіковані — 12 тисяч. Переважно це наркомани й вокзальні повії. Так фонд почав розробляти проекти, пов’язані з профілактикою ВІЛ-інфекції. «Щоб зупинити її поширення, необхідно було дати наркоспоживачам велику кількість чистого інструментарію та презервативів, — розповідає Костін. — Тому ми постаралися витягти цю категорію людей із тіні й почати відкрито з нею працювати. Для цього організували центр на Малій Арнаутській, 95, куди вони приходять, приносять свої використані шприци й отримують чисті». Працівники фонду працюють і на трасі з жінками. Мета — тестування на венеричні захворювання.

Своя справа

Відразу після створення фонд почав видавати газету «На дне» (нині вона називається «Дорога к дому») та залучати безпритульних і підлітків до її розповсюдження, давши в такий спосіб можливість їм заробити. Вони отримують її у фонді не безплатно, а за гроші, і потім продають на вулиці, у транспорті. Люди повинні відчути — це їхній маленький бізнес. Новачкам перший десяток дають безплатно. Сьогодні собівартість газети 25 копійок. Виходить тиражем 10 тисяч примірників, двічі на місяць. Реалізується не лише в Одесі, а й у інших містах. Видавці кажуть, що весь тираж розкуповується. Продаж газет — суттєвий заробіток для бездомних, особливо для підлітків. Вони можуть заробляти 200—250 грн. на місяць. Артем, котрий живе у притулку, навіть підгодовує одну молоду родину, де недавно народилася дитина. «Діти, — розповідає Костін, — дуже здібні. У них хороші руки, часто хороші голови. І моя мрія — провести тестування, «витягти» з них ті напрями, на яких вони можуть найкраще зреалізуватися. Маючи невеликі гроші, для них можна відкрити будь-яку майстерню. Скажімо, з ремонту велосипедів, побутової техніки. Для цього потрібно лише приміщення, інструменти, реклама в газеті, й ось уже маленький бізнес-інкубатор створено».

Фонд також видає газету «Не улетай» — у рамках програми профілактики наркоманії, правозахисний бюлетень «Равноправие», низку брошур, буклетів. Співробітники фонду випускають газету «Соціальні інвестиції». Тобто кожен напрям своєї діяльності вони підкріплюють випуском спеціалізованого видання. Фонд займається дослідницькою роботою. Видав першу книжку з проблем безпритульності в Україні. Ці напрацювання лягли в основу парламентських слухань з питань безпритульності.

Серед нових проектів — вирощування грибів. Для цього вже орендували площі в катакомбах, найняли фахівців. Планують створити швейне підприємство. Так вони зможуть дати роботу бездомним, залучити до праці підлітків, заповнити вакуум, що утворився, у тих, хто намагається розпрощатися з наркотиками. Це з одного боку. А з другого — заробити гроші, щоб розвивати й надалі програми, над якими працює фонд. У цьому й полягає суть соціального підприємництва.

P.S. Сергій Костін із гордістю говорить про своїх підопічних: «Наші безпритульні брали участь у світовому чемпіонаті з вуличного міні-футболу у Швеції — нам удалося їх туди вивезти. І наш бомбардир завоював титул кращого». «Наші бездомні вперше проголосували на виборах президента. Це 144 людини». «Наші безпритульні стали бізнесменами». Ясна річ, у сфері діяльності, якою займається Костін і його команда, будь-які починання — це благо. Змусити ж суспільство й чиновників бодай на певний час змінити ставлення до цієї категорії громадян — уже досягнення. А тому досвід фонду «Дорога до дому» заслуговує на особливу увагу й заохочення.