ДОПОМОЖЕМО ДЕРЖАВІ ВИЖИТИ ЯКЩО ЗАЛИШИМОСЯ НА ПЛАВУ САМІ

Стягування непомірних податків — це шлях, який веде до розбою, збагачення ворога, призводить
до загибелі держави.

Сюнь-цзи,
давньокитайський філософ

Це висловлювання мислителя давнини відразу спало на думку після заяви міністра економіки Олександра Шлапака («Українські новини», 27 травня) про те, що Кабінет міністрів готує законопроект, який «передбачає відшкодування ПДВ у спрощеному режимі за умови згоди підприємства-експортера на реструктуризацію старого боргу (з боку бюджету)». Запропонований режим передбачає скорочення терміну повернення ПДВ з чотирьох місяців (від дня експорту) до 30 днів для великих компаній, які експортують товари на суму не менше 100 млн. гривень на рік, не мають поточної заборгованості з податків у бюджет і останні два роки акуратно сплачували податки.

Нагадаємо, врегулювання проблеми відшкодування ПДВ експортерам до кінця нинішнього року є однією з головних вимог Міжнародного валютного фонду для поновлення фінансування України. За даними Кабміну, на початок поточного року загальна заборгованість бюджету в частині компенсації ПДВ становила 5,8 млрд. гривень, у тому числі прострочена заборгованість — 2,1 млрд. гривень.

Чому ж ситуація стала настільки поганою? Кожному юристові відоме поняття «віктимної» поведінки жертви, яка найчастіше провокує злочинця. У нашій економіці «віктимним» є, по суті, кожен платник податків, який має право вживати заходів зі зменшення (у межах дозволених законом) своїх податкових зобов’язань, але не використовує його. Природно, платник податків має право зменшувати «збитки», заподіяні йому стягуванням податків, скориставшись для цього всіма дозволеними законом способами. Легальна оптимізація податків може відбуватися двома шляхами: 1) використовуючи можливості, надані податковим законодавством, шляхом коригування своєї господарської діяльності та методів ведення бухгалтерського обліку; 2) використовуючи колізії та недосконалості нормативних законодавчих актів. Що краще?

Розповідає Петро Шарафетдінов, член Асоціації менеджментів-консультантів: «Обидва шляхи непрості й у сукупності вимагають запровадження на підприємстві так званого податкового планування. Планування — це вибір між різними варіантами здійснення діяльності підприємства та розміщення його активів, спрямований на досягнення якомога нижчого рівня податкових зобов’язань, які виникають при цьому. Причому треба бути готовим до того, що в результаті на вас чекатиме суд. Адже, по суті, в такому разі починаються ігри на межі фолу з державними податковими органами». Природно, постає запитання: «За яких же умов такі небезпечні ігри стають доцільними?»

Вважається, що необхідність податкового планування залежить від величини податкового тягаря. Усе просто: a=b/c х 100% , де a — це сам тягар; b — податки, нараховані за звітний період; c — обсяг реалізованої продукції. Якщо «a» не перевищує 20%, то можна обійтися чітким веденням бухгалтерського обліку. Якщо трохи більше, то податкове планування потрібно робити частиною загальної системи фінансового управління та контролю. На цей випадок уже необхідна розробка схем реалізації типових, великих і довгострокових контрактів, використання зовнішніх консультацій. Якщо податковий тягар перевищує 45%, то податкове планування стає одним із найважливіших елементів управління діяльністю підприємства чи організації. Тут знадобляться спеціально підготовлений персонал та організація його тісної взаємодії з усіма службами компанії. Будуть потрібні також податковий аналіз і експертиза будь-яких організаційних, юридичних чи фінансових заходів та інновацій.

З урахуванням конфіденційності (податкова служба не дрімає!), конкретні схеми й успішні приклади дуже нечасто стають надбанням ЗМІ, хоча в Інтернеті на цю тематику можна знайти масу різноманітної інформації і навіть контактні адреси тих, хто організовує «партизанську війну» з податківцями. Ця ж таки інформація поширюється на бухгалтерських семінарах і курсах, серед клієнтів аудиторських та юридичних фірм. І все-таки лише для небагатьох компаній проблема мінімізації вирішена. Приміром, лише окремим експортерам щастить впоратися з відшкодуванням їм ПДВ за рахунок «перекидання» цього податку на компанії, які сплачують цей самий ПДВ при імпорті або звичайній госпдіяльності. Тим же, хто не потрапив у коло обраних, доводиться своїми податками поповнювати бюджет і за себе, і за «того хлопця».

— Нехай це законно, — скажуть скептики, — але чи справедливо це? Чи морально стосовно бюджетників, дітей, пенсіонерів?

Однозначної відповіді немає. Відомо лише, що на Заході податковим плануванням займаються всі великі компанії та тисячі консалтингових фірм. І їхні бюджетники від цього не потерпають…