«Дніпроенерго»: довести до банкрутства та забути?

Україна — цікава країна. У більшості країн світу позитивно оцінюють ситуацію, коли одна з найбільших компаній виходить із стану банкрутства. В Україні ж це може стати приводом для нескінченних судових позовів, гучних кампаній і гасел. Причому все це сходить з рук організаторам таких голосних кампаній, і вони залишаються абсолютно безкарними. Адже рейдерство в нас давно стало солідним і поважним заняттям.

Можна сказати, це одне з «завоювань» Майдану: якщо до помаранчевої революції в Україні за рік було чотири-п’ять захоплень підприємств, то вже 2006 року, за оцінками деяких експертів, кількість підприємств, що відчули на собі такі «принадності», досягла трьох тисяч.

Стару систему телефонного права трохи послабили, а нову так і не створили. Тепер наслідки цього переживає енергогенеруюча компанія «Дніпроенерго». Її знову дуже хочуть загнати «в банкрутний ряд».

Зовні це виглядає так. Міноритар­ний акціонер ТОВ ІК «Бізнес-Інвест» (входить до групи «Приват»), який володіє аж двомастами акціями ВАТ «Дніпроенерго», звернувся до суду з позовом про визнання недійсними загальних зборів акціонерів товариства від 27 серпня 2007 року.

Загалом у компанії ВАТ «Дніпро­енерго» кілька мільйонів акцій, і пакет ТОВ ІК «Бізнес-Інвест» не дотягує навіть до сотої частки відсотка. Заявляючи про порушення своїх прав, їх щонайменше треба хоча б мати, а «Бізнес-Інвест» у принципі не мав можливості брати активну участь в управлінні енергокомпанією, та й не хотів. Попереджені, відповідно до закону про проведення зборів, представники «приватівської» структури навіть не з’явилися на них. Але ж це був один із ключових етапів виведення «Дніпроенерго» з фінансової кризи.

Аналогічний позов до Апеляційного господарського суду Запорізької області подала ще й компанія «Гамбіт», яка також входить до групи «Приват». До слова, назви цих «приватівських» компаній ми досить часто чуємо, коли виникає той чи інший корпоративний конфлікт.

Ну а для завершення процесу ТОВ «Бізнес-Інвест» на початку грудня 2007-го продало аж п’ять акцій «Дніп­роенерго», що належали йому, одній жительці Дніпропетровська й ще сім — іншій. Обидві свіжоспечені акціонерки негайно оскаржили законність проведення зборів акціонерів «Дніпро­енерго» в Автозаводському районному суді Кременчука й Семенів­ському районному суді Полтави відповідно. Хоча акції, виходить, придбали на вторинному ринку, коли збори вже давно відбулися.

Усе це було б смішно, якби не мало ціл­ком реальних наслідків. Загроза ска­сування рішень зборів акціонерів — це небезпека цілком реального повернення енергогенеруючої компанії «Дніпро­енерго» в стан хронічного банкрутства, з якого її з таким трудом вивели...

Нагадаємо, що для припинення процедури банкрутства, відповідно до плану санації підприємства й залучення інвесторів, провели додаткову емісію акцій ВАТ «Дніпроенерго». За рахунок обміну акцій додаткової емісії до «Дніпроенерго» було приєднано ТОВ «Інвестиційне товариство», яке й внесло кошти для погашення мільярдних боргів енергокомпанії.

При приєднанні до акціонерного товариства іншого товариства, відпо­від­но до норм законодавства України, продаж акцій додаткової емісії не проводиться. Здійснюється обмін часток або акцій товариства, що приєднується, на акції додаткової емісії того товариства, до якого відбувається приєднання. Таким чином, відбувається закрите розміщення акцій додаткової емісії — винятково серед учасників або акціонерів товариства, що приєднується.

Законодавство в цьому разі не допускає продажу або іншого відчуження акцій додаткової емісії на користь будь-яких інших осіб.

При цьому для існуючих акціонерів товариства, не згодних із приєднанням і додатковою емісією, чинне законодавство передбачає право продати свої акції товариству за середньозваженою ціною, що склалася на фондовій біржі. Процедура ця абсолютно прозора і з нею погодилися й держава, й абсолютна більшість приватних акціонерів. Досить сказати, що за неї проголосували 98% акціонерів «Дніпроенерго».

Міноритарні акціонери одержали цілком пристойну компенсацію, тому що курс акцій енергокомпанії за минулий рік різко зріс. Відповідно до котирувань акцій на ПФТС, вартість «Дніпроенерго» за останній рік збільшилася з 500 млн. до 1,5 млрд. дол. А багато міноритарних акціонерів узагалі вирішили не продавати своїх акцій, тому що з приходом інвестора їх вартість обіцяє безупинно зростати, що тепер і підтверджується даними фондової біржі.

Зокрема різко зросла вартість і держпакета акцій «Дніпроенерго». Напередодні санації держава володіла 76% акцій підприємства вартістю 490 млн. дол., тобто її частка оцінювалася приблизно в 380 млн. дол.

Тепер держава в особі НАК «Енер­гетична компанія України», як і раніше, володіє контрольним пакетом (50%+1 акція) компанії з капіталізацією вже 1,5 млрд. дол. Іншими словами, вартість пакета подвоїлася. Але чомусь деякі опоненти санації (природно, не держава) називають таку ситуацію «завданням економічної шкоди».

До речі, незгода когось із акціонерів з рішенням про приєднання до іншого акціонерного товариства аж ніяк не свідчить про порушення прав таких акціонерів і не дає їм права вимагати визнання недійсними рішень, ухвалених загальними зборами акціонерів. Як ми бачимо, Господарський кодекс цілком адекватно відображає принципи функціонування демократичного суспільства.

За іронією долі, в розпал кампанії проти виведення «Дніпроенерго» зі стану банкрутства дружні групі «Приват» структури потрапили в аналогічну ситуацію й активно та публічно висловлювалися про те, що вони про такі схеми оскарження реально думають...

У грудні минулого року Верховний суд України прийняв рішення, яке викликало шок у юристів. Він задовольнив позов власника 0,001% акцій «Київміськнафтопродукту», визнавши недійсним рішення зборів акціонерів (75% власників компанії).

Реакція близького до «приватівців» голови спостережної ради ТОВ «Славутич-Реєстратор» Геннадія Корбана була різкою й емоційною. В ін­терв’ю журналістам він назвав це рішення безпрецедентним, пояснивши, що відповідно до роз’яснення ВР, на підставі якого суди нижчої інстанції мають розглядати суперечки акціонерів, рішення про скасування результатів голосування повинні прийматися насамперед з урахуванням того, чи був кворум і наскільки голос акціонера міг вплинути на остаточний результат.

«Раніше такі сумнівні рішення виносили тільки суди нижчих інстанцій — Верховний суд не насмілювався скасувати рішення зборів, за яке проголосували 74% акціонерів. Кворум на останніх зборах був, а власник 0,001% акцій, очевидно, не міг змінити рішення», — цілком компетентно зазначив Геннадій Олегович.

А тепер знайдіть різницю між ситуацією на «Дніпроенерго», де юристи фірм, дружніх тій самій групі, намагаються провести схему, якою вони раніше були так незадоволені. Преса досить єхидно прокоментувала ситуацію: «Групу «Приват» судили за її ж правилами»...

Ну а «Бізнес-Інвест» уже півроку домагається поновлення справи про банкрутство «Дніпроенерго». Представ­ники ТОВ часто прикриваються дер­жавними інтересами, проте не відповідають на одне маленьке запитання: «Якщо в держави викликає сумніви юридична чистота проведення процедури санації «Дніпроенерго», чому ж жодного позову з цього приводу з боку хоч одного держоргану немає?» Невже між «Бізнес-Інвестом» і державою вже стоїть знак рівняння?

Тим часом на сьогодні «Дніпро­енерго» повністю погасило заборгованість перед кредиторами в розмірі 928 млн. грн. — без реструктуризації боргів, грішми в повному обсязі. Більш того, основними кредиторами, які одержали гроші, виявилися саме держструктури — Державний комітет з матеріального резерву (понад 500 млн. грн.), Міністерство фінансів (близько 150 млн. грн.), НАК «Нафтогаз України» (понад 46 млн. грн.) та інші.

Причому погашення стало можливим саме завдяки тому, що інвестори енергокомпанії — шахта «Комсомолець Донбасу» та компанія «Павлоградвугілля» — перерахували на санаційний рахунок «Дніпроенерго» кошти.

Для порівняння можна навести умови виплати заборгованості на Південному ГЗК (оперативне управління в групи «Приват», як і половина акцій). Підприємство теж спочатку оскаржило санацію енергогенеруючої компанії, але це не дивно, з огляду на власника.

Наприкінці листопада 2006 року було укладено мирову угоду між комбінатом і його кредиторами, відповідно до якої Південний ГЗК зобов’язався погасити близько 400 млн. грн. кредиторської заборгованості. При цьому борг було дисконтовано на 10%, а виплати здійснюватимуться протягом шести років.

Ну й зовсім чудово з боргами вчинили на заводі ім. Петровського (який донедавна також входив у групу «Приват»). Там у грудні 2005-го підписали мирову угоду з кредиторами на суму 644 млн. грн. За угодою заводу надали відстрочку на... 10 років (!), а потім борг виплачуватиметься ще 20 років, до 2036 року. Справді — ну дуже ощадливо, особливо якщо врахувати знецінення грошей після завершення цього періоду.

А у ВАТ «Дніпроенерго» взяли та й за два місяці виплатили борги. Від цього виграли практично всі — і дер­жава, і трудовий колектив, який уже відчув на собі підвищення зарплати. Більш того, найближчим часом компанія одержить понад мільярд гривень на реконструкцію кількох блоків, про це підписано відповідний договір з інвесторами. При зношенні устаткування, що наближається до 90%, це, м’яко кажучи, не зайве. Й екологи вже начебто зітхнули з полегшенням, адже знайшлися гроші на реконструкцію золовідвалів «Дніпроенерго», цілком ймовірна аварія на яких стала б найсерйознішою екологічною катастрофою в регіоні. Також виділять гроші на реалізацію соціальних програм, розроблених представниками профспілки «Дніпроенерго», котрі уже встиг­ли побувати на енергооб’єктах інвесторів і проінспектувати якість соц­інвестування на них.

До речі, держава, володіючи контрольним пакетом акцій генеруючої компанії, не могла нею управляти з 2001 року, коли суд порушив справу про банкрутство. І тільки після фінансового оздоровлення «Дніпроенерго» держава одержала від комітету кредиторів важелі управління енергокомпанією.

Хоча, безсумнівно, є й такі, хто програв, — це ті, хто протягом шести років свідомо не пропонував альтернативних шляхів оздоровлення компанії й розраховував купити її за безцінь, а згодом, не маючи досвіду управління такими об’єктами, продати якнайдорожче. От тільки до чого тут захист інтересів країни?

Визнання санації незаконною означає повернення «Дніпроенерго» у стан банкрутства, а це перспектива ліквідації стратегічного енергетичного підприємства. І це вже справа, якою можуть зацікавитися як Генпроку­ратура, так і спецслужби.

Та й, наскільки пам’ятається, компанію «Приват» у чому, а в прагненні до модернізації устаткування не помічали. Після недавнього продажу «Євразу» заводів загальний тон коментарів був майже «піднесеним»: як дорого вдалося продати купу давно не ремонтованого й добряче побитого непотребу! Про долю соціальної сфери ліпше взагалі промовчати.

Тепер справу опонентів «Дніпро­енерго» розглядають у Верховному суді. При цьому, не сподіваючись на чесну перемогу (суди нижчих інстанцій, зокрема й Вищий господарський суд України, не знайшли порушень при реалізації плану санації), опоненти пішли іншим шляхом: розміщають провокаційну зовнішню рекламу, затягують розгляд справ... А також намагаються втягти в конфлікт прем’єр-міністра Юлію Тимошенко.

До речі, з цього приводу висловився й заступник керівника фракції «Наша Україна» Роман Зварич: «У ситуації з «Дніпроенерго» не йдеться про те, що було порушено умови приватизації. Нині питання у Верховному суді, й Кабмін не повинен тут втручатися, це вже не його діло. Це може робити тільки сам суб’єкт господарювання».

Не дуже зрозумілу позицію зайняв і новий міністр палива та енергетики. Офіційних претензій від пана Продана не надходило (принаймні немає судових позовів від представників Мінпаливенерго). Проте при цьому спостерігаються спроби лобіювати низку судових рішень. І це попри пряму вказівку президента України, який розпорядився вирішувати питання «Дніпроенерго» тільки через суд, без адміністративного тиску держави.

Утім, спроби використовувати правовий вакуум в Україні й відкусити шматочок, на жаль, не новина. Правило поширюється навіть на стратегічні підприємства. Хоча це ігри на пороховій бочці. Підірвати стабільність підприємства можна, але одержати з вакууму електроенергію поки що не вдавалося.