«Дніпроенерго» — перенести і забути?

Коли законність починають підміняти політикою, це рідко закінчується добре. Останнім часом у експертів дедалі частіше виникає запитання: що ж реально діється навколо «Дніпроенерго»?..

З одного боку, те, що найбільшу енергокомпанію (29% установленої потужності всіх ТЕС країни) швидко й без особливих комплексів прибрали до рук, — очевидно. З іншого — незрозуміло, чому така слабка реакція потерпілої сторони.

Зовсім недавно в пресі було озвучено думку радника Юлії Тимошенко з енергетичних питань Олександра Гудими. Він сказав, що Кабінет міністрів скасує розпорядження, відповідно до якого тодішній прем’єр В.Янукович дозволив компанії провести «додаткову емісію на «Дніпроенерго». Після неї компанія «ДПЕК» Ріната Ахметова взяла енергокомпанію під свій контроль. О.Гудима зазначив: «Такі рішення прийматимуть відразу ж після призначення нового голови Фонду держмайна. Адже компанія «Дніпроенерго» до проведення додаткової емісії перебувала в стадії банкрутства, тому при поверненні її в держвласність Кабміну необхідно погоджувати дії з ФДМ... У Тимошенко є рішучість повернути це підприємство державі, і цю постанову однозначно буде скасовано».

Однак поки що те, що відбувається навколо компанії, не вельми сприяє цьому прогнозу.

25 січня ц.р. Вищий господарський суд України прийняв рішення, яке закріплює контроль ахметовських структур над запорізьким енергогігантом.

Далі — ще цікавіше. Наприкінці січня міноритарний акціонер «Дніпро­енерго» — інвестиційна компанія «Бізнес-Інвест», звернулася до Окружного адміністративного суду Києва із позовом до Кабінету міністрів про незаконність дій його попереднього складу.

Заперечувалася правомочність розпорядження уряду, яким Національній акціонерній компанії «Енергетична компанія України» було дозволено голосувати за додаткову емісію енергогенеруючої компанії ВАТ «Дніпроенерго».

Це саме те розпорядження, яке до виборів представники нинішньої коаліції і збиралися скасувати. Однак реакція чиновників, за яких по суті виконали їхню роботу, була більш ніж стриманою.

Як повідомив представник компанії ТОВ «Бізнес-Інвест» Олександр Винниченко, слухання перенесено на 12 лютого в зв’язку з клопотанням відповідача про надання часу для більш детального вивчення матеріалів справи.

Природно, що таке клопотання було підтримано представниками третьої сторони — ВАТ «Дніпроенерго», яке виступає стороною в справі. Подивившись на склад спостережної ради цієї енергокомпанії, цьому можна не дивуватися.

У принципі, бажання вивчити документи — це нормально. Однак, за словами Винниченка, у четвер під час першого судового засідання працівниця Міністерства юстиції, котра представляла Кабмін, висловила попереднє заперечення проти доказів позовної заяви. «Не маючи аналізу позовних вимог, представник міністерства чітко ствердно заявив суду, що позиція однозначна — позов вони вважають необгрунтованим і проти позову заперечують. Це дивно, бо саме з ініціативи відповідача, котрий просив надати час на ознайомлення з матеріалами справи, було перенесено сьогоднішнє (у четвер, 7 лютого. — К.С.) слухання. Не до кінця відпрацювавши позовні вимоги і, можливо, не ознайомившись із ними в повному обсязі, представник Мін’юсту фактично заявив про невизнання позову», — зазначив О.Винниченко.

Представник компанії ТОВ «Бізнес-Інвест» не розуміє, і чому Кабінет міністрів, який є колегіальним органом і має свою власну юридичну службу, в судовому засіданні був представлений Мін’юстом.

«Ми позивалися не з Мін’юстом. Попередній уряд порушив права нашої компанії як акціонера ВАТ «Дніпроенерго». Його червневе рішення було прийняте з порушенням чинного законодавства. Кабмін санкціонував голосування представника НАК «Енергетична компанія України» за збільшення статутного фонду, попри те, що самі збори від початку були нелегітимними», — підкреслив О.Винниченко.

Було порушено діючий дотепер Закон «Про державну програму приватизації» (ним заборонена додаткова емісія в ВАТ, де у держави понад 75%) плюс порушено і законодавство про банкрутство і санаційні процедури. Так, стаття 34 Закону України «Про господарські товариства» прямо й однозначно забороняє випуск акцій для покриття збитків, пов’язаних із господарською діяльністю підприємства.

Спостерігачі вважають, що позиція Мін’юсту у справі про незаконність додаткової емісії «Дніпроенерго» може мати і політичний підтекст.

В опублікованому виступі експерт економічних програм Центру досліджень корпоративних відносин В’ячеслав Бутко оцінює ситуацію так: «У передвиборній програмі нинішнього прем’єра Юлії Тимошенко питання про визнання незаконності додаткової емісії ВАТ «Дніпроенерго» було одним із найгучніших. Звісно, ставши прем’єром, Тимошенко могла змінити свою позицію, але це сумнівно. Її помічники вже висловлювалися за повернення компанії в держвласність».

На думку експерта, найбільш імовірно, що заперечення в суді проти позову ІК «Бізнес-Інвест» з боку представника Мін’юсту визначаються іншим центром впливу. «У поведінці Мін’юсту, очолюваного представником «НУ—НС», відчувається певний вплив із боку секретаріату президента. А він у цьому конфлікті більш схильний до компромісу з Ахметовим, аніж до жорсткого обстоювання позицій держави. Наскільки відомо, Тимошенко не дезавуювала публічної своєї позиції по «Дніпроенерго», тому в даному разі цій поведінці представника уряду можна давати політичне пояснення», — зазначив В.Бутко.

Хоча при проведенні додаткової емісії був знехтуваний і президентський указ №678/2007, що зобов’язував Кабмін і Фонд держмайна України вжити заходів щодо захисту сектора енергетики від тіньової приватизації, у тому числі і шляхом додаткової емісії акцій, і рішення Ради національної безпеки та оборони про заборону продавати борги енергогенеруючих компаній на аукціонах. Тим часом акціонування «Дніпроенерго» — класична схема приватизації «за борги».

Однак, попри такий букет порушень, інтереси держави поки за фактом представляє... інвестиційна компанія. Їй свого пакета шкода, а НАК «ЕКУ» — ні?

Власник же контрольного пакета, розмитого додатковою емісією, у процесі досі не представлений. Хочеться вірити, що відстрочка — усе ж не плід інтриг, а справді потрібна для ретельного і незаангажованого вивчення документів.

Адже політичні розклади час від часу змінюються. А правосуддя існує (точніше — має існувати) завжди. Як зазначив із цього приводу вже названий Олександр Гудима, «зволікати в цьому питанні не можна, тут йде змагання часу і грошей». Поки ж узято тайм-аут. Хоча часу вже згаяно чимало. А ціну питання для країни важко виміряти грошима.