Дмитро ГРИДЖУК: «Нам необхідна консолідація, а не роз’єднаність зусиль»

Голова правління банку «Хрещатик» — про якість задекларованої в меморандумі співробітництва з МВФ програми оздоровлення фінансового сектору, перспективи консолідації банківського капіталу в Україні, поновлення банківського кредитування, а також про моральні принципи в банківському співтоваристві.

— Дмитре Миколайовичу, однією з ключових умов надання Україні позики МВФ була реалізація заходів, спрямованих «на відновлення здорової банківської системи». Як ви оцінюєте кроки, зроблені у цьому напрямі? Чи поділяєте точку зору, що деякі з узятих на себе українською стороною зобов’язань, у тому числі у фінансовому секторі, є надмірними?

— Якщо оцінювати документ комплексно, не відволікаючись на деталі, то в цілому програма заслуговує на позитивні відгуки.

Складно розцінювати інакше, як позитивні, заходи, спрямовані на розвиток і активізацію ринкових інструментів у реалізації грошово-кредитної політики, поліпшення функціонування валютного ринку, а також підвищення незалежності і підзвітності Національного банку, встановлення чітких критеріїв і посилення прозорості виділення рефінансування в рамках стабілізаційних програм.

Не можна не вітати записаних у меморандумі планів, спрямованих на поліпшення системи розв’язання банківських проблем, удосконалення банківського регулювання і нагляду, сприяння консолідації сектору.

Ще одне дуже важливе правильне зобов’язання — створити систему, яка сприятиме вирішенню проблеми «поганих» позик, що є зараз однією з головних перешкод для поновлення повноцінного кредитування економіки. Розробку цієї стратегії планується здійснювати разом з експертами МВФ і Світового банку, а також представниками фінансового сектору. Внести відповідні корективи в законодавство і ввести їх у дію планується до середини наступного року.

Переважну більшість необхідних заходів уже давно багаторазово апробовано і відпрацьовано у світовій практиці, і для їх успішної імплементації Україні не доведеться винаходити велосипед. Достатньо буде покластися на рекомендації міжнародних консультантів.

Звичайно, одним із головних уроків кризи є розвінчання багатьох колись домінуючих концепцій і псевдоринкових догматів, а також усвідомлення необхідності ретельного системного переосмислення звичних критеріїв і рецептів. Тому будь-який із запропонованих зовнішніми консультантами рецептів потребує дуже критичного (але конструктивного!) аналізу на придатність в українських реаліях.

— Тобто тут читаємо, тут — не читаємо, а тут — рибу загортаємо. Цей підхід наші чиновники засвоїли чудово…

— На моє глибоке переконання, будь-які кроки і заходи, що наближають нашу фінансову систему до найкращих міжнародних стандартів, необхідно вітати, бо українську банківську систему вже не можна розглядати у відриві від загальносвітових тенденцій, які спостерігаються в інших, економічно більш розвинених країнах.

З іншого боку, хотілося б, щоб деякі прийняті рішення ретельніше готувалися, а іноді дискутувалися, аби не сприймалося за щиру правду все, що запропонують міжнародні консультанти. Один із прикладів — вимога про збільшення мінімального регулятивного капіталу банків до 120 млн. грн. Адже відомо, що абсолютний розмір капіталу банку далеко не завжди є об’єктивним свідченням його надійності. У багатьох провідних країнах, у тому числі США, Німеччині та Швейцарії, успішно працюють невеличкі банки, сприяючи розвитку малого і середнього бізнесу, багатоукладності та стабільності національних економік цих держав.

У контексті достатності капіталу має йтися про відповідність банківських установ не стільки абсолютним, тобто фіксованим номінальним показникам, скільки відносним якісним критеріям надійності.

Якщо банк, успішно функціонуючи, виконує встановлений 10-відсотковий норматив адекватності капіталу, як і решту встановлених регулятором нормативів банківської діяльності, то чи так уже й необхідно змушувати його акціонерів шукати якісь неординарні шляхи збільшення капіталу або йти з ринку, ліквідуючи або продаючи таку установу? І провокуючи, таким чином, руйнування сформованої структури ринку?

Такі рішення можуть мати далекосяжні, найчастіше непередбачувані наслідки. Надійність банківської системи в цілому від цього, на мій погляд, навряд чи підвищиться.

— Чи може це нововведення підштовхнути поки що не надто активні процеси злиттів і поглинань?

— Загалом консолідаційні процеси в банківській системі можна тільки вітати. Але тільки в тому разі, якщо вони розвиваються під впливом природних ринкових чинників, зумовлених загальними тенденціями розвитку як української, так і загальносвітової економіки, а не в результаті впровадження нових, дуже суб’єктивних нормативів.

Якщо рішення про об’єднання тих або інших установ прийматимуться від безвиході, через появу жорстких адміністративних критеріїв, не завжди добре продуманих і прорахованих, навряд чи одержимо позитивний результат.

До того ж сьогоднішню нормативну базу складно назвати не тільки сприятливою для консолідаційних процесів, а й адекватною. Це опосередковано підтверджується і дуже невеликою кількістю угод щодо злиття в українській банківській системі.

— Здається, за останню п’ятирічку їх було усього чотири, хоча придбань було чимало…

— А за останні два роки взагалі не пригадаю жодного великого злиття. Учасники ринку були більше стурбовані своїми внутрішніми процесами і викликаними кризою проблемами, ніж придбанням інших установ.

До речі, за оцінками аналітиків, у досяжному для огляду майбутньому теж навряд чи варто очікувати активізації консолідаційних процесів у всій Центральній і Східній Європі. Це підтверджує нещодавно опублікований огляд міжнародного рейтингового агентства Fitch: перспективи стійкого економічного зростання в регіоні і, відповідно, операційної діяльності тутешніх ринкових гравців поки що залишаються надто невизначеними для серйозної активізації в сфері злиттів і поглинань. Ці процеси також стримуються обмеженою доступністю фінансування.

На мій погляд, інвестиційні процеси в регіоні будуть швидше зосереджені на органічному зростанні.

— І наскільки органічним воно буде? Чи не змусить відновлення жорсткої конкуренції банкірів знову «забути» про набиті в останні роки гулі і принципи здорового банківського бізнесу в гонитві за доходами і ринковими частками?

— Не думаю, що кризовий досвід минулих двох років міг пройти для когось безслідно. Отримано дуже важкі уроки, зроблено висновки. Цей досвід озброїв банкірів необхідним інструментарієм для контролю ключових ризиків у майбутньому. Проте активізувати роботу, зокрема кредитування, банкам треба сьогодні, оскільки вони гостро потребують відновлення основного джерела своїх доходів.

Криза тільки тоді закінчиться, коли в країні поновиться упевнене і повноцінне зростання банківського кредитування. Це — одна з основних функцій, відновлення яких потребує економіка. Саме тому більшість економічно розвинених країн докладають чимало зусиль саме в цьому напрямі.

Відновлення кредитування там розглядають як головну і першочергову умову для повноцінного розвитку решти економічних процесів. Тому всілякі заходи для стимулювання банківської активності вживають у терміновому порядку, без тривалого теоретизування та обговорень, коли і за яких умов банки знову почнуть видавати позики.

— Але у нас, здається, все відбувається навпаки: не завдяки, а всупереч…

— Саме тому перші ознаки поновлення банківського кредитування, які нарешті з’явилися у нас усупереч усім «але» і «якщо», слід оцінювати позитивно. Про активізацію видачі банківських позик свідчать уже не тільки рекламні ролики і білборди, а й статистика Національного банку. Так, у липні зростання обсягів кредитування фіксувалося вже другий місяць поспіль.

Відбувається це в результаті нарощування кредитування корпоративного сектору, а позики населення поки що продовжують скорочуватися. По-перше, темпи зниження обсягів кредитування фізосіб значно сповільнилися, і вже за підсумками серпня, наскільки я можу судити зі стану справ на ринку і з активності колег, цей показник буде додатним.

Друга досить важлива обставина — зростають позики фізособам у національній валюті, зменшується їхня валютна складова. Це закономірно, виходячи з діючої нормативної бази. І в цьому процесі набагато більше позитивних аспектів, аніж навпаки.

До речі, нинішня відсоткова політика банківських установ щодо залучення вкладів стимулює активніші вкладення в національній валюті, ніж в іноземній. Зараз ми спостерігаємо чітку тенденцію помітного збільшення частки гривневої складової в ресурсній базі банків, а ще до травня було навпаки. У результаті почала знижуватися доларизація банківських балансів і економіки загалом, що я розглядаю як виключно позитивний чинник.

— Що можна сказати про якість цієї ресурсної бази, її строки і вартість?

— Якщо в першій половині поточного року в ній домінували короткострокові ресурси, терміном від одного до максимум двох-трьох місяців, то нині наші вкладники розміщують депозити на строк в основному від шести місяців до року і більше. Мені складно «підписатися» за всю банківську систему, але в нашому банку вони переважають.

Це, у свою чергу, уможливило як відновлення більш довгострокового кредитування, так і поступове зниження гривневих ставок. Якщо в першому кварталі цього року ми залучали депозити під 20—24% річних, то зараз їх максимальний рівень становить 18—19%, і спостерігається тенденція до їхнього подальшого зниження.

Відповідно, якщо раніше ми практично не видавали позик дешевше 28—30%, то вже сьогодні їхня середня вартість становить 25% річних. Більш того, ми саме зараз розглядаємо можливість подальшого зниження вартості кредитів.

— Про які строки кредитування йдеться?

— Вони відповідають строкам ресурсів, що залучаються. Йдеться про позики до одного року. Та якщо раніше говорилося здебільшого про кредити на поповнення обігових коштів і виконання платіжних зобов’язань за поточними операціями, то зараз ми всерйоз обговорюємо можливість поновлення проектів, спрямованих на розвиток виробничої діяльності наших корпоративних клієнтів.

Зокрема, у серпні ми одержали можливість залучати фінансування для інвестиційних проектів від Чеського експортно-імпортного банку, який відкрив для нас кредитну лінію. Також ми активно працюємо з німецькими банками і сподіваємося розширити наше співробітництво з фінансування інвестиційних проектів уже в найближчому майбутньому.

— Які ваші прогнози за основними показниками до кінця нинішнього року? Насамперед наших читачів, напевне, цікавить динаміка обмінного курсу і депозитно-кредитні відсоткові ставки.

— Такі прогнози, я переконаний, мають робити чиновники відповідних відомств. Моя точка зору, яка, наголошую, є суб’єктивною, така: курс гривні відносно долара США залишатиметься стабільним до кінця цього року, і його значення, найімовірніше, збережеться в діапазоні 7,88—7,92 грн./дол.

Для цього існують усі об’єктивні передумови, оскільки приплив валюти в країну збережеться, незважаючи на від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі за перші п’ять місяців поточного року (мінус 2,1 млрд. дол.). Швидше за все, під кінець року сальдо зовнішньої торгівлі стане додатним і збільшиться до 1 млрд. дол., з огляду на перевищення темпів зростання експорту над імпортом в абсолютних цифрах, однак за умови, що не будуть встановлені квоти на деякі види експортної продукції.

Що стосується фінансового рахунку, то його сальдо не тільки залишиться «у плюсі» цього року (у межах до 2 млрд. дол.), а й має значно поліпшитися в найближчі роки. Його забезпечить приплив ресурсів, одержуваних не тільки від МВФ та інших міжнародних фінансових організацій, а й від приватних кредиторів, настрій яких стосовно України значно поліпшився в результаті підвищення суверенних рейтингів.

Серед чинників припливу в країну значних обсягів додаткових іноземних інвестицій — подальша капіталізація українських банків шляхом залучення субординованого боргу, збільшення статутних фондів банків, у т.ч. з іноземним капіталом, активізація в інфраструктурному, транспортному і будівельному секторах економіки під час підготовки до Євро-2012.

Усі ці чинники дадуть можливість НБУ продовжити політику стабільного курсу, що підкріплюється не тільки значним збільшенням золотовалютних резервів і позитивним вердиктом МВФ, а й зростанням ВВП на тлі збереження тенденції зростання експорту, а також нижчих, порівняно з минулим роком, темпів інфляції.

Про тенденції до зниження відсоткових ставок ми вже говорили. Гадаю, що за умови збереження курсової стабільності приплив депозитів у банківську систему збережеться, отже, поступово знижуватимуться і кредитні ставки.

— Чи не перекреслить увесь цей позитив осіннє прискорення інфляції, у результаті якого Нацбанку доведеться закручувати монетарні «гайки», провокуючи перебої з ліквідністю і новий виток подорожчання позикових ресурсів?

— У цілому інфляційна картина виглядає досить позитивно. Відомо, що в липні дефляція була зареєстрована четвертий місяць поспіль. Насамперед це пов’язано із сезонним зниженням цін на овочеву продукцію. Не можна недооцінювати і таких чинників, як загальне поліпшення макроекономічних показників (передусім зростання ВВП і промислового виробництва).

Проте загалом інфляція залишиться контрольованою і продовжить знижуватися наступного року, що зміцнить тенденцію до зниження як депозитних, так і кредитних ставок. Однак це за умови цивілізованої конкурентної боротьби в банківському секторі, консолідації зусиль усього фінансового співтовариства для розв’язання накопичених проблем.

— Про згуртованість банків сьогодні говорити складно. Нещодавно дві найбільші фінансові установи вийшли з Асоціації українських банків. Як ви, будучи членом ради цієї організації, ставитеся до такого кроку своїх колег? Чи не є це провісником розпаду колись однієї з найбільш потужних і ефективних бізнес-асоціацій?

— Повторюся, що один із головних уроків кризи полягає в тому, що для подолання виникаючих труднощів і більш якісного захисту системних інтересів нам необхідна консолідація, а не роз’єднаність зусиль. Тому мені такі кроки видаються недостатньо зваженими і багато в чому емоційними, такими, що містять надто велику частку суб’єктивізму.

АУБ створювалася за найкращими для таких структур стандартами, і в минулі роки вона неодноразово доводила свою корисність і ефективність у цивілізованому обстоюванні інтересів ринкового співтовариства. Цим вона заслужила відповідну репутацію не тільки, як ви самі зазначили, одного із найбільш потужних і ефективних, а ще й найбільш прозорих і авторитетних бізнес-об’єднань.

Та якщо з тих чи інших причин асоціація не змогла довести свою корисність під час останньої кризи, то це потребує ретельного та об’єктивного аналізу. І коли хтось із учасників вважає, що його інтереси у чомусь обмежені і захищаються неефективно, то в причинах можна і треба розібратися без емоцій та поспішних висновків, запропонувавши відповідні контрзаходи і шляхи усунення проблем.

Усі члени асоціації, і особливо члени ради АУБ, мають для цього достатньо прав і повноважень. Настільки емоційні прояви ще дивніші, коли вони виходять від визнаних авторитетів банківської системи.

Звичайно, завжди можуть виникати ситуації, коли прийняті більшістю голосів рішення можуть не збігатися з інтересами тієї чи іншої групи ринкових гравців. Останні в таких випадках управі використовувати будь-які цивілізовані альтернативні інструменти для захисту власних інтересів. У тому числі й створюючи нові бізнес-об’єднання. Але при цьому їхні цілі і завдання не повинні протиставлятися інтересам інших учасників ринку. Та й участь в одному фаховому об’єднанні абсолютно не виключає активної роботи в іншому. Головне — щоб зусилля були спрямовані на консолідацію дій з поліпшення умов діяльності всіх банків, на конструктивне розв’язання проблем, ефективне і дієве лобіювання інтересів усього банківського співтовариства, для якого завжди були характерні традиції та принципи лояльності, коректності і взаємної поваги.

Упевнений, усім нам необхідно і надалі чітко дотримуватися цих принципів, незалежно від джерела походження капіталу фінустанови. Моральних принципів ведення будь-якого бізнесу, у тому числі банківського, як і етичних норм конкурентної боротьби, ще ніхто не скасовував.