Дисбаланс?..

Газовий баланс України на 2007 рік, включаючи його ціну, має бути затверджений наступного тижня. Саме стільки часу відведено Мінпаливенерго та міністру Юрію Бойку, щоб відповісти на принципові питання членів Кабінету міністрів.

Чи не запізно схаменулися, панове? Адже не факт, що газовий баланс країни буде затверджено. Принаймні у нинішньому його вигляді…

У світі є чимало держав, котрі ще більше, ніж Україна, залежать від імпорту нафти та газу. Наприклад, Японія ввозить 80% енергоресурсів. Але при цьо­му за останні десятиріччя цій країні не загрожувала тотальна енергозалежність навіть не від єдиного джерела енергопоставок, а від єдиного постачальника енергоносіїв, із яким, по суті, навіть формального договору немає.

Чому «ДТ» так наполегливо говорить про необхідність між­урядових, міждержавних домовленостей із країнами - експортерами природного газу? З дуже простої причини. Подивіться, що робить у Європі російський «Газпром» і що роблять європейці у відносинах із «Газпромом». Правильно, укладають довгострокові контракти аж до 2030 року. Навіщо? Щоб убезпечитися від непередбачуваних ситуацій у стилі «Для вас газу немає. Не передбачено балансом і договорами». Адже не тільки Україна, а й Російська Федерація та її «Газпром» щороку складають баланси газопоставок і розподілу газу. Втім, як і інші країни.

Інакше кажучи, коли відносини в енергетичній, зокрема в газовій, сфері переводять на рівень винятково комерційних контрактів між господарюючими суб’єктами, як мінімум одна з країн (у нашому випадку - та, що поставляє і транспортує в Україну газ) знімає із себе усіляку відповідальність за обов’язковість господарюючого суб’єкта (у даному разі - «РосУкрЕнерго» та «Газпрому»).

Адже й справді: кому висувати хоч якісь претензії, коли, припустимо, завтра половина акціонерів «РосУкрЕнерго» та її дочірньої компанії в Україні - ЗАТ «Укргаз-Енерго» ухвалять рішення про... ліквідацію компанії? Була - і нема. Та й усе.

Як той казав, і до ворожки не ходи - досить подивитися на прогнозний (це в травні) баланс надходження та розподілу природного газу на… 2007 рік (табл.). Утім, чому дивуватися - баланс газу (особливо в частині розподілу) за 2006-й детально й досі не узгоджено.

Ні, звісно, загальні цифри споживання газу за минулий рік є. Не може їх не бути. А то чим же займаються газотранспортники (і колишні облгази), крім як транзитом російського газу на експорт? І чим займаються чиновники Мінпаливенерго? У принципі, вони (цифри, що відображають обсяг газоспоживання) не те щоб дуже вже розходилися з прогнозом на 2007-й.

Можете подивитися самі (див. табл.). У графі «Розподіл природного газу» на цей рік значиться цифра (усього) 91,942 млрд. кубометрів. А в наступній графі «По Україні - всього» - 71,076 млрд. кубометрів.

2006 року в Україні було використано (за оперативними даними, як в принципі не можуть значно різнитися від остаточних) 67,021 млрд. кубометрів газу.

У 2005-му - 68,895 млрд. кубометрів. Залишається повірити на слово першому віце-прем’єру Миколі Азарову, котрий невпинно торочить про зростання ВВП і піднесення національної економіки (а отже, і про збільшення споживання енергоносіїв). А то з якого б це дива раптом 2007-го планували споживання газу в Україні в обсязі 71,076 млрд. кубометрів? Адже в Мінпаливенерго самі написали, що планують баланс відповідно до обсягів споживання в останні роки... Які саме роки мали на увазі в Мінпаливенерго - тільки їм, схоже, й відомо.

Але до планів громаддя нам не звикати. Значно цікавіше дізнатися, звідки візьмуть цей газ і хто його поставить. Особливо з урахуванням тієї обставини, що договір між РФ та Україною до 2013 року фактично не діє, а з іншими газодобувними країнами на 2007-й договорів узагалі немає... Й отут і починаються проблемки (поки що), які можуть стати вели-и-икою проблемою для країни.

Цікава деталь. І навіть примітна. Прогнозний (це в травні) баланс надходження і розподілу природного газу на 2007 рік було розроблено Мінпаливенерго і затверджено 10 травня 2007 року (окрім описок - не в цифрах!) урядовим комітетом із питань розвитку галузей економіки (голова комітету - віце-прем’єр із питань ПЕК Андрій Клюєв). Тож цілком зрозуміло, чому А.Клюєв на нещодавньому засіданні Кабміну, коли обговорювали баланс газу країни на 2007 рік, двома руками підтримав Мінпаливенерго, котре цей самий газовий баланс розробляло (а напрошується слово - малювало...).

Якщо дивитися правді у вічі, то виходить, що газові ресурси України обмежені 20,619 млрд. кубометрів (див. табл.). Вони в останні роки завжди були на цьому рівні (плюс-мінус). На 2007-й Мінпаливенерго запланувало, що ДК «Укргазвидобування» поставить 14,717 млрд. кубометрів природного газу, ВАТ «Укрнафта» - 3,315 млрд., ДАТ «Чорноморнафтогаз» - 1,312 млрд. кубометрів.

Із «Чорноморнафтогазом» - окрема тема. З огляду на те, що ЗАТ «Укргаз-Енерго», на думку Антимонопольного комітету України, не є монополістом, воно на повних правах «конкурує» із «Чорноморнафтогазом» у Криму. Неважко здогадатися, хто виграє в цій так званій конкурентній боротьбі - як правило, «Укргаз-Енерго». І от парадокс: «Чорноморнафтогаз» має ресурс газу, але не може його реалізувати - більшість газоспоживачів у Криму стали (чи, точніше, їх такими зробили) клієнтами ЗАТ «Укргаз-Енерго».

Ми поцікавилися, зокрема, в «Укрнафті», чи може Україна розраховувати на їхні 3,3 млрд. кубометрів газу цього року. На що отримали однозначну позитивну відповідь. Більше того, як нагадали в «Укрнафті», газ вітчизняного видобутку, відповідно до чинного законодавства, спрямовують на забезпечення потреб населення.

Приємно чути. Але, на жаль, цих обсягів (як, утім, і всього газовидобутку в Україні) явно недостатньо для забезпечення потреб населення та комунальної сфери.

У Мінпаливенерго про це знають не з чуток. Недаремно ж у супровідній записці до балансу газу (тобто до пакета обов’язкових документів) було написано, що «для забезпечення потреб населення і підприємств соціальної сфери» 2007 року необхідно 31,22 млрд. кубометрів газу.

Є ще один «ресурс» - газ із підземних сховищ газу (ПСГ). За даними Мінпаливенерго, на 15 квітня в українських ПСГ містилося 13,7 млрд. кубометрів природного газу. Однак Мінпаливенерго не говорить про те, чий це газ. А питання це не пустопорожнє. Цілком зрозуміло, що газу, який юридично належить українським компаніям, у ПСГ майже немає (у цьому разі не йдеться про газ «РосУкрЕнерго» чи експортний «Газпрому», або інших компаній - на це все одно розраховувати не варто).

Тож хоч як крути, а от уже другий рік Україна - у сенсі газозабезпечення - цілком (і без усіляких юридичних нюансів!) віддана на відкуп ЗАТ «Укргаз-Енерго» (читай - «РосУкрЕнерго», а ще точніше - «Газпрому»). І в плані обсягів газопоставок в Україну, і в ціновому питанні таких поставок. І якщо «Газпрому» (а точніше, мабуть, Кремлю) з якоїсь причини бракуватиме газу для забезпечення своїх уже укладених довгострокових контрактів з імпортерами російського газу (мало що може статися!), і він вирішить пожертвувати «РосУкрЕнерго», «Укргаз-Енерго» і Україною в принципі, то що з нього взяти.

Під час засідання уряду, на якому передбачалося (певне, Мінпаливенерго) затвердити газовий баланс України на 2007 рік, Кабінет міністрів України доручив Міністерству палива й енергетики протягом двох тижнів підготувати прогноз цін на природний газ, який імпортуватимуть у країну 2008 року, для розрахунку видаткової частини державного бюджету на наступний рік.

Міністр Ю.Бойко у зв’язку з цим висловився дуже неконкретно: «Ми одержали офіційне доручення Кабінету міністрів підготувати прогнозний варіант для того, щоб передати його в Міністерство економіки. Ми починаємо роботу з цього завдання і, я думаю, що в зазначені урядом строки ми надамо достовірний прогноз».

Він також уточнив, що переговори про ціну на імпортний природний газ, який поставлятимуть в Україну протягом наступного року, почнуться у вересні-жовтні ц.р. Ю.Бойко нагадав, що умови поставок імпортного газу на 2007 рік було остаточно узгоджено лише наприкінці жовтня минулого року.

Читачам «ДТ» відомо, що ціна імпортованого в Україну природного газу з 1 січня 2007 року зросла із 95 до 130 дол. за 1000 кубометрів на російсько-українському кордоні. І чи варто нагадувати, що єдиним постачальником природного газу в Україну є RosUkrEnergo AG (Швейцарія)?

Однак уже 21 травня в Москві відбулася зустріч глави Мінпаливенерго України Юрія Бойка та голови правління ВАТ «Газпром» Олексія Міллера. Далі просто цитую, тому що таким сленгом висловлюватися не прийнято.

«Сьогодні в центральному офісі ВАТ «Газпром» відбулася робоча зустріч голови правління Олексія Міллера та міністра палива й енергетики України Юрія Бойка.

Сторони обговорили основні питання поставок і балансу газу 2007 року, а також проблеми транзиту російського газу по території України європейським споживачам.

Олексій Міллер і Юрій Бойко приділили особливу увагу комплексу питань, пов’язаних із відновленням подачі газу магістральним газопроводом Уренгой-Помари-Ужгород.

Було висловлено єдину думку, що завдяки скоординованій роботі сторін під час аварії, зобов’язання з постачання газу європейським споживачам було повністю виконано. Водночас було відзначено необхідність істотного підвищення надійності роботи транзитної газотранспортної системи України, з урахуванням виключної ролі країни в транспортуванні російського газу в Європу».

Зауважте, що «сторони обговорили основні питання поставок і балансу газу 2007 року...» А от до яких вони дійшли рішень, ці сторони, - хтозна...

Принагідно нагадаємо, що поставлений в Україну газ «родом» із Туркменистану, Узбекистану та Казахстану. З якими в України в останні роки якось не складаються взаємоприйнятні відносини. Вони дедалі більше дружать із Російською Федерацією. А, власне, чому? І чому українські чиновники загалом-то не намагаються активно працювати з цими країнами на предмет поновлення прямих контрактів із ними?

Говоримо про це тому, що після розмови з послом України в Туркменистані Віктором Майком про старання українських чиновників, так би мовити, на газовій ниві почули таку фразу: «Українською стороною, звісно, щось робиться. Але не системно і не досить наполегливо. До 2006 року ситуація була дещо простішою. Тепер же потрібна постійна увага на дер­жавному рівні, а не тільки на рівні господарюючих суб’єктів, комерційних підприємств».

До речі, бліцкриг президента РФ Володимира Путіна до Казахстану та Туркменистану значною мірою пройшов вдало (для Путіна) з тієї простої причини, що він був добре підготовлений. Та й ідея будівництва Прикаспійського газопроводу (про що начебто домовився російський президент із лідерами азіатських держав) далеко не нова. І будівництво Прикаспійського газопроводу, його першої черги, може бути першим етапом реконструкції магістрального газопроводу Середня Азія-Центр для збільшення пропускної здатності газопроводу на 10-12 млрд. кубометрів на рік. І це може вплинути на проект Транскаспійського газопроводу, в якому себе бачить Україна.

Між іншим, росіяни домовилися з Казахстаном, що ціна газу незабаром становитиме 160 дол. за 1000 кубометрів. Тож не виключено, що і Туркменистан, і Узбекистан збільшать ціну експортованого в Україну газу. Коли вони це зроблять - справа часу. І, схоже, недалекого часу. Але найприкріше, що України це стосується постфактум - договорів із азіатськими газовидобувними країнами Україна не має, а єдиним постачальником газу в Україну є «РосУкрЕнерго».