Дефект системи–2

Тема опублікованої в №4 (583) «ДТ» статті «Дефект системи» — наближення вітчизняного судочинства до європейських стандартів на прикладі конфлікту інтересів навколо Полтавського гірничо-збагачувального комбінату — викликала інтерес у читачів.

Суть конфлікту зводиться до проблеми власності: компанія Gilson Investments Limited звернулася з позовом у Господарський суд Донецької області про визнання недійсними договору купівлі-продажу та блокування акцій ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат». Представники Полтавського ГЗК, маючи вагомі підстави вважати, що цей судовий позов – вочевидь замовного характеру, зробили все можливе, аби майнові інтереси законних власників Полтавського ГЗК і, що досить важливо, багатотисячного трудового колективу та держави не постраждали.

У статті давалася резонна порада: звинувачення в корупції та замовному характері справи, про що писали народні депутати і ЗАТ «Ділові партнери», розглянути, звернувшись у правоохоронні органи. Це й було зроблено.

Представники Полтавського гірничо-збагачувального комбінату звернулися до міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка із заявою про порушення кримінальної справи відповідно до ст.94 Кримінально-процесуального кодексу України. В заяві зазначалося, що дії, до яких вдалася група офшорних кампаній — продавці акцій ГЗК (Gilson Investments Limited, Emsworth Assets Limited, Calefort Developments Limited, Trimcroft Services Limited ), «переконливо свідчать про скоєння ряду злочинів проти власності й у сфері господарської діяльності групою міжнародних шахраїв».

Атака на Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат почалася із серпня 2005 року: вищеперелічені фірми видали доручення ряду громадян України, відповідно до яких, ті були уповноважені представляти інтереси компаній.

На практиці ставилося завдання — використовуючи судову систему, точніше, скажемо так, її слабкі ланки, оскаржити придбання значного пакета акцій Полтавського гірничо-збагачувального комбінату.

До питання про оцінки методів дотримання процедур у судочинстві. Господарському суду Донецької області, а також Донецькому апеляційному господарському суду було відомо, що договір купівлі-продажу пакетів акцій Полтавського ГЗК №К-1911/27 от18.11.2002 містить арбітражне застереження, яке передбачає, що у разі виникнення спірних питань стосовно пакета акцій ГЗК сторони повинні звертатися в Міжнародний комерційний арбітражний суд. Однак сумнівний, навіть із погляду юриста-початківця, позов Господарський суд Донецької області взяв до роботи. Втім, із таким самим успіхом останній міг би, мабуть, прийняти до розгляду позов до американського «Дженерал електрик».

За дивним збігом обставин, саме в Донецьку 11 жовтня 2005 року було одночасно зареєстровано представництва двох компаній, а вже на початку листопада одна з них — Gilson Investments Limited — виступила позивачем, а друга — Emsworth Assets Limited — відповідачем у справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу 40% акцій Полтавського ГЗК. Взагалі-то, для непоінформованих ситуація видасться дивною: дві офшорні компанії, назви яких нічого не означають, влаштовують судове розбирання. На практиці це означало спільну атаку на більш ніж привабливий об’єкт власності.

Те, що бажаючих долучитися до ряду власників Полтавського ГЗК безліч, не викликає запитань. Новим власником комбінату стати нескладно: або цивілізовано купити пакет акцій, або діяти іншими, але законними способами. Наприклад, відповідно до договору купівлі-продажу, звернутися в Міжнародний комерційний арбітражний суд і оскаржити угоду. До відома: арбітражний збір в останнього становить понад 100 тис. дол. США, плюс послуги високооплачуваних юристів, а шанси на те, що справу буде виграно, – нульові.

Можна інакше: сплативши 85 грн. державного збору, направити справу в Господарський суд (теоретично — будь-якої області, попередньо відкривши там представництво) й отримати більш ніж резонансний результат. Примусити реальних і законних власників захищати свої права.

— Як юрист із великим досвідом у такого роду судових розглядах, можу констатувати, що в процесі розгляду позовної заяви Gilson Investments Limited Господарський суд Донецької області припускався надзвичайно грубих порушень процесуального права, — заявив представник відповідача ЗАТ «Ділові партнери» і фахівець із господарських спорів Андрій Нікітін. — Відповідно до Закону України №2052-Ш «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних судах» від 19 жовтня 2000 року, суд першої інстанції зобов’язаний сповіщати сторони про місце і час засідання не менш ніж за шість місяців. Вражає надоперативність донецьких суддів. 2 листопада Gilson Investments Limited звернулася з позовною заявою, а вже 3 листопада було винесено ухвалу про призначення слухання справи на 30 листопада. (До речі, саме через шість місяців після сповіщення компаній-нерезидентів відбудеться резонансне слухання у справі про акції київського «Динамо». — Н.П.).

Схоже, що в українській судовій практиці відпрацьовується нова технологія. Створюються прецеденти, коли іноземні інвестори, які вклали кошти у вітчизняну економіку, через максимально стислі терміни розгляду справи можуть так і не дізнатися, що їх викликано до суду, — не встигнуть відкрити візи й захистити свої права.

— Нас украй здивувало, — додав Нікітін, — що судді, зачинившись у дорадчій кімнаті для обговорення клопотань учасників процесу, вийшли з неї через 30 хвилин... із готовим текстом рішення на восьми сторінках.

Не кажу вже про те, що по суті справи в апеляційному суді ми подали офіційний висновок Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку про відповідність законодавству договору купівлі-продажу пакета акцій Полтавського ГЗК. Однак суд не взяв до уваги висновок спеціалізованого органу, а керувався комерційним (!) висновком Інституту економіко-правових досліджень, що міститься в тому ж таки Донецьку.

Костянтин Жеваго, депутат Верховної Ради і заступник голови спостережної ради ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» був досить різким:

— Я працюю в комітеті з правової політики ВР, однак уперше зіштовхуюся з такими цинічними діями. Називатимемо речі своїми іменами: в такий спосіб реальних власників хочуть «кинути» на десятки мільйонів доларів.

К.Жеваго налаштований дуже рішуче: Полтавський ГЗК — найбільше промислове підприємство, яке не тільки забезпечує десятки тисяч робочих місць, а й сплачує сотні мільйонів державі.

— Я впевнений, що мою позицію підтримає УСПП, — додав Костянтин Валентинович. — Ряд звернень народних депутатів щодо дотримання законів суддями донецьких судів уже подані у Вищу раду юстиції...

Реакція депутата зрозуміла: 2002 року в Києві позивач і відповідач (тоді ще продавці і покупці акцій) у присутності представника банку «ING-Україна» підписали акт про відсутність будь-яких взаємних претензій.

Тепер справу перенесено у Вищий господарський суд. Залишається сподіватися, що він розгляне її неупереджено.