Давос: оптимізм під снігом?

Результати дослідження, оприлюднені агенцією PricewaterhouseCoopers у перший день Всесвітнього економічного форуму в Давосі, показали безпрецедентний рівень ділової впевненості. 92% із 1084 керівників провідних компаній світу заявили, що вони «впевнені» або «дуже впевнені» у своїх перспективах на поточний рік. Це найвищий показник за останні десять років, протягом яких проводяться такі опитування.

Найвищий рівень упевненості демонструють американці, де 57% керівників компанії вибрали опцію «дуже впевнені». Європейський показник (40%) — істотно поступається американському, однак для самої Європи теж є абсолютним рекордом. Основна причина такого оптимізму — стабільне благополуччя останніх років. Журнал The Economist стверджує: якщо середні темпи зростання світового ВВП, зафіксовані в перші роки нового тисячоліття, протримаються ще чотири роки, то нинішнє десятиріччя стане найуспішнішим за всю історію.

А тим часом МВФ обіцяє світовій економіці аж 4,9% приросту за 2007 рік. І тільки президент Європейського центробанку Жан-Клод Тріше нагадує: коли все йде добре, то це зовсім не означає, що так буде й надалі...

Втім, дві з половиною тисячі учасників (у тому числі глави 24 держав і урядів, 85 міністрів, близько 800 топ-менеджерів провідних компаній світу) з’їхалися в Давос не лише для того, щоб хором виконати варіації на тему «Все хорошо, прекрасная маркиза». Як пріоритетні були відокремлені три проблеми: поновлення переговорів про багатосторонні торговельні угоди, боротьба з кліматичними змінами, подолання цифрового розриву між бідними та багатими. Червоною ниткою через ці та інші теми проходила необхідність усвідомлення нового балансу політичних і економічних сил на світовій арені.

Оптимізм стосовно торгових переговорів, котрий у Давосі щедро демонстрували учасники форуму, за лічені дні по його закінченні встиг добряче потьмяніти. Черговий раунд переговорів, розпочатий у Досі п’ять із лишком років тому і безславно закінчений нічим минулого літа, мав привести до спільного знаменника інтереси виробників і споживачів сільгосппродукції в розвинених країнах світу і таких, що розвиваються. Для цього всім сторонам переговорного процесу доведеться поступитися своїми інтересами. І кожен із учасників відмовляється першим робити крок назустріч.

Так склалося, що Джордж Буш може вже дуже скоро втратити можливість зробити цей крок узагалі: цього літа спливає його мандат направляти до Конгресу відповідні законопроекти одним пакетом. Тож зараз ідеться не стільки про те, чи погодяться США скоротити свої сільськогосподарські субсидії до 17 млрд. дол., скільки про те, чи дасть запит президент і чи захоче Конгрес подовжити цей мандат.

Основним диригентом «кліматичних» дискусій виступив прем’єр-міністр Великобританії Тоні Блер. Він запевнив тих, хто зібрався в Давосі, що цей рік стане роком вирішального прориву і великих можливостей. В основу свого виступу Блер поклав так звану доповідь Штерна — експерта з питань зміни клімату, котрий стверджує, що у разі невжиття негайних заходів глобальне потепління обійдеться світовій економіці в 9,6 трлн. дол. І навпаки, торгівля квотами на викид парникових газів, обсяг якої ледь сягає зараз мільярда доларів, при доведенні хоча б до 30 млрд. може істотно поліпшити ситуацію. Особливо, якщо вже зараз розпочати підготовку наступного етапу Кіотських угод, які передбачають до 2050 року скорочення викидів на 30% порівняно з рівнем 1990 року.

Попри те, що чимало експертів сумніваються, чи можуть ці заходи зупинити глобальне потепління, крига, судячи з усього, вже скресла: розвиток альтернативних технологій перейшов із передвиборних обіцянок різномастих політиків у бізнес-плани серйозних компаній. У чималому ступені «завдяки» стрімкому зростанню ціни на нафту й неможливості по-хорошому домовитися з основними постачальниками енергоносіїв.

Шанси подолати цифровий розрив теж оцінюються досить високо. Щоправда, в Давосі так і не дійшли спільної думки, яким чином це слід робити. Ніколас Негропонте, колишній директор MIT Media Laboratory, а нині президент некомерційної організації One Laptop Per Child, досі обіцяє завалити бідні країни лептопами за ціною до 100 дол. Однак для цього йому потрібні серйозні замовлення від представників Азії, Африки та Південної Америки. За словами Негропонте, усні домовленості з керівниками восьми країн у нього вже є, і до березня він сподівається заповнити свій портфель замовлень. У такому разі з квітня можна буде розпочинати виробництво, а з 2008 року — і продаж комп’ютерів.

Щоправда, реалізації цих планів, за твердженням Негропонте, заважають керівники Intel і Microsoft, які нібито розвернули «таємну кампанію дискредитації» його ідеї. Представники «китів» комп’ютерного ринку теж не вважають для себе можливим ігнорувати цифровий розрив. Однак долати його мають намір, роблячи ставку на розвиток відповідних технологій і інфраструктури в найбідніших країнах.