Чорноморський дебют

27 листопада в українській столиці відбувся Перший банківський форум країн — членів Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). Оскільки подібний захід у рамках цієї організації проводився за ініціативою Києва вперше (про що і свідчить числівник «перший» у його назві), ця обставина зумовила основний формат спілкування банкірів, які з’їхалися з більшості країн Чорноморського регіону. Мало воно наразі в основному пристрілювальний характер — знайомства, обмін інформацією та налагодження особистих контактів.

Ну що ж, знайомство, як то кажуть, відбулося. Вже хоча б тому зусилля організатора форуму — державного Укрексімбанку — не пропали даремно. Та хотілося б сподіватися, що українська ініціатива приживеться й одержить, переходячи на якісно новий рівень, логічне продовження. За спостереженням автора цих рядків, разом із деякою (і, очевидно, природною) стриманістю та обережністю в поведінці та оцінках учасників проглядала і явна зацікавленість подіями, а також бажання продовжити розпочате спілкування. Тим паче, що можливості співробітництва в регіоні — грандіозні, попри всі супутні труднощі.

Плани, плани, плани…

Перший банківський форум країн — членів ОЧЕС проводився в рамках програми піврічного головування України в цій організації, який стартував 1 листопада ц.р. Заплановано також проведення зустрічей міністрів закордонних справ країн — членів ЄС і Чорноморського регіону, нарад міністерського рівня в галузі транспорту, зовнішньої торгівлі, енергетики, культури, голів митних відомств та інші заходи. Крім цього, у вересні поточного року був підписаний спеціальний президентський указ щодо реалізації заходів для участі в саміті глав країн — членів ОЧЕС.

Така підвищена увага не випадкова. Для України, яка останнім часом значно активізувала свою діяльність у рамках ОЧЕС, одержання функцій і повноважень чинного голови організації відкриває непогану можливість підвищити свій політичний і економічний вплив у ній. Така можливість дається кожній державі відповідно до передбаченого в статуті ОЧЕС алфавітного порядку ротації один раз на кожні 6,5 року.

Виступаючи на пленарному засіданні 15-го ювілейного саміту глав держав ОЧЕС наприкінці червня поточного року, президент Ющенко заявив, що під час головування в цій організації пріоритетами України стануть реалізація масштабних транспортних проектів і подальше зміцнення безпеки в регіоні, створення Чорноморської зони вільної торгівлі, розвиток міжнаціонального діалогу.

Програма головування України і більш конкретний перелік її пріоритетів на цей період були представлені головою зовнішньополітичного відомства України Арсенієм Яценюком на засіданні ради міністрів закордонних справ країн — учасниць організації в Анкарі (Туреччина), яке відбулося 25 жовтня.

Було зазначено, що, крім розвитку співробітництва між ОЧЕС і Євросоюзом на політичному рівні, особливу увагу Україна планує приділяти посиленню фінансової спрямованості організації через налагодження співробітництва між банківськими інститутами в Чорноморському регіоні та залучення приватного капіталу для реалізації регіональних проектів і програм.

Один із інструментів, на який покладаються великі надії, — це більш активне використання можливостей і ресурсів Чорноморського банку торгівлі та розвитку (ЧБТР). З цією метою планують відкрити філії банку в країнах — членах ОЧЕС, підписати в перспективі інвестиційний меморандум між ЧБТР і учасниками організації.

Також у планах — створення регіональних лізингових компаній. Крім цього, пропонується посилити існуючі двосторонні угоди між учасниками ОЧЕС, що стосуються подвійного оподаткування, захисту та сприяння інвестиціям із метою створення надійної юридичної бази для розвитку приватного бізнесу в регіоні.

«Как здорово, что все мы здесь…»

Отже, висвітлюваний нами банкірський форум має стати першим кроком у встановленні та налагодженні більш тісних і плідних контактів між банкірами регіону. Традиційно він розпочався з урочистої офіційної церемонії, під час якої банкірів привітали представники уряду, Нацбанку та інші гості форуму. Завершилася ця частина конференції підписанням Рамкової угоди про співробітництво між ВАТ «Укрексімбанк» і Ексімбанком Румунії.

Звичайно, важливість і корисність будь-якого заходу вимірюють не тільки кількістю і рангом чиновників, які виступали на ньому. Форум вийшов досить представницьким — на ньому побувало близько 130 делегатів, серед яких перші особи банків і фінустанов Азербайджану, Вірменії, Греції, Грузії, Молдови, Росії, Румунії, Сербії, Туреччини, ОЧЕС, Чорноморського банку торгівлі та розвитку, Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), представники дипломатичного корпусу, великих промислових та інвестиційних компаній, науковці.

Виступаючи від імені організаторів заходу, голова правління Укрексімбанку Віктор Капустін позначив перелік основних його цілей:

— обговорення фінансистами найприйнятніших механізмів участі банківських установ у реалізації існуючих і перспективних проектів та ініціатив регіонального значення;

— активізація співпраці між банківськими та фінансовими установами;

— розширення можливостей для торговельно-економічного співробітництва між представниками ділових і промислових кіл.

Серед чиновників слід виділити виступ виконавчого директора НБУ Олександра Кірєєва, який зробив кілька цікавих оцінок і заяв. Він, зокрема, зазначив, що за останні сім років активи банків, які працюють на вітчизняному ринку, збільшилися в 15 разів, а вклади фізосіб у банківську систему — у 21 раз. На 1 жовтня ц.р. обсяг банків­ських активів перевищив 100 млрд. дол. Такі високі темпи розвитку пан Кірєєв пояснив приходом на український ринок іноземного капіталу. Він також повідомив, що 44 із 174 фінустанов в Україні є банками з іноземною участю, у тому числі 16 — із стовідсотковим іноземним капіталом.

На думку представника НБУ, підтвердженням інтеграції України в Європу є той факт, що понад 30% усього іноземного капіталу припадає на країни ЄС. На сьогодні за іноземцями значиться 35% капіталу банківської системи. Та незабаром, у разі успішного завершення оголошених угод з придбання Укрсоцбанку та банку «Форум», а також реалізації планів зі збільшення статутних капіталів фінустанов, їхня частка має перевищити 50%.

Водночас чиновник заявив, що високі темпи розвитку банківської системи України створюють додаткові ризики. За його словами, за останні два роки склалася тенденція, за якої 52% усіх кредитів є валютними. Поява високого валютного ризику змушує НБУ «вживати певних заходів для регулювання цих ризиків».

Сесійну частину форуму поділили за трьома основними тематиками:

— Особливості розвитку банківської індустрії в країнах — членах ОЧЕС. Фінансування торгівлі.

— Країни — члени ОЧЕС на ринках капіталу: стан і перспективи.

— Участь банків у програмах підтримки експорту та роль експортних страхових агентств у фінансуванні таких проектів.

Як зазначив під час свого виступу на конференції заступник генерального секретаря ОЧЕС Алтай Ефендієв, Чорноморський регіон являє собою природну сполучну ланку між двома глобальними центрами економічної потужності — Європою та Азією, даючи доступ до найбільших нових родовищ нафти й газу. Також він є платформою для реалізації найважливіших інфраструктурних проектів — східно-західних транспортних і енергетичних коридорів.

Причорномор’я є одним із регіонів на планеті, які найбільш динамічно розвиваються. Обсяг ринків ОЧЕС оцінюється в 1,6 трлн. дол. США, торгівлі в регіоні — 300 млрд. дол.

На думку пана Ефендієва, одним із головних викликів для Чорноморського регіону сьогодні є практична реалізація наявних регіональних переваг, для чого передусім необхідно сформувати серед держав — членів ОЧЕС єдине бачення стосовно політичних і економічних пріоритетів і перспектив регіону.

Інша важлива проблема — асиметрії в регіоні. Країни, які входять в ОЧЕС, серйозно відрізняються за розміром і силовим статусом, рівнем економічного розвитку, членством у різноманітних регіональних об’єднаннях тощо. Приміром, на три найбільші економіки (Російської Федерації, Туреччини та Греції) припадає 83% загального ВВП ОЧЕС. На п’ять найменших (Албанію, Вірменію, Азербайджан, Грузію, Молдову) — 1%.

Процес розширення ЄС і поглиблення Європейсько-атлантичної інтеграції матиме неминучі найглибші наслідки для регіонального розвитку. Тут, мабуть, доведеться трохи відволіктися від банкірських справ і для кращого розуміння читачами суті того, що відбувається, зробити невеличкий геополітичний екскурс.

ЄС на нових рубежах

Як відомо, Чорноморський регіон розташований на одному з ключових глобальних перехресть. Тут перетинаються найважливіші міжнародні шляхи з Європи в Азію, з Центральної й Північної Європи (по системі водних шляхів річки Дунай і каналу Рейн—Майн—Дунай) на Близький Схід і далі в Південно-Східну Азію, з держав СНД у країни Середземномор’я.

Вступ до ЄС нинішнього року Болгарії й Румунії забезпечив Брюсселю право заявити про свою особисту участь у чорноморському співробітництві. На стамбульському саміті глав держав — членів ОЧЕС у червні Єврокомісія одержала статус спостерігача в цій організації. Як зазначили дуже близькі до Кремля російські ЗМІ, в результаті в чорноморському пасьянсі в Москви з’явився потужний конкурент, якого не було з часів Османської імперії.

Країни Причорномор’я беруть участь в ініціативах ЄС, зокрема в Програмі прикордонного співробітництва «Чорне море». У квітні ц.р. Єврокомісія виступила з новою спеціальною ініціативою щодо співробітництва з Чорноморським регіоном у рамках політики сусідства, опублікувавши документ під назвою «Чорноморська синергія — нова ініціатива регіонального співробітництва». Цю подію спостерігачі вважають важливим кроком на шляху зміцнення відносин між ЄС і Чорноморським регіоном, у якому визнається роль ОЧЕС як регіонального партнера Євросоюзу.

На думку професора міжнародних відносин Копенгагенського університету Фабріціо Тассінарі, з Чорноморським регіоном пов’язане майбутнє об’єднаної Європи. «З огляду на характер регіональних гравців, — вважає експерт, — чорноморське перехрестя в основному має геостратегічну природу. На ньому перетинаються інтереси Туреччини, Росії, України, Східних Балкан, держав Кавказу. У цьому регіоні сконцентровані також і проблеми, які загрожують безпеці Європи, — від нелегальної міграції до екологічної деградації, від безпеки енергопостачання до наркотрафіка, торгівлі зброєю й «заморожених конфліктів». Не менш важливе й те, що Чорне море є цивілізаційним перехрестям, на якому перетинається вплив православ’я, ісламу, а також посилюється вплив західної політичної культури».

Вчений акцентує увагу на тому, що сектор, у якому геостратегічне значення Чорноморського регіону для ЄС найбільш помітне, — це енергетика. Євросоюз винятково залежний від нафти й газу з Росії, Близького Сходу та Північної Африки, які до 2030 року поставлятимуть до 70% споживаних ним енергоресурсів.

За своїм західноєвропейським колегою повторює російський експерт Алла Язькова, керівник Центру Середземномор’я-Чорномор’я Інституту Європи РАН. Вона стверджує, що бурхливі події останніх років призвели до зсуву багатьох світових геополітичних реалій. «Нині регіон Великого Причорномор’я став одним із центрів європейської й світової політики, — зазначає А.Язькова. — Частина світових гравців, насамперед США, сприймають регіон як «стратегічний коридор», що відкриває шлях до охоплених важкою кризою районів Близького й Середнього Сходу, й одночасно як своєрідний «цивілізаційний бар’єр». Євросоюз, розширивши в Причорномор’ї свої позиції після вступу до нього Румунії та Болгарії, поширив політику «нового європейського сусідства» на всі країни Південного Кавказу і Балкан. Нарешті, Росія й Туреччина зацікавлені у відновленні своїх значною мірою втрачених позицій і в розвитку всіх напрямків регіонального співробітництва.

Перебуваючи у трикутнику між ісламським світом, Росією та Євро­пою, більшість країн Причорно­мор’я вибирає європейський вектор зовнішньої політики, але не може остаточно позбутися і своєї традиційної «євразійської» сутності, на яку вказував Збігнєв Бжезинський у своїй відомій книжці «Велика шахівниця».

Нинішнє геополітичне становище Причорномор’я залишається невизначеним, що дає змогу розглядати цей регіон ззовні як «нічийну смугу», «прикордоння», якому притаманний стан «іманентної нестабільності», породжуваної розбіжністю інтересів і посилюваним протиборством внутрішніх і зовнішніх сил».

На думку Сергія Гриневецького, висловлену ним на сторінках «ДТ» (№7 від 24 лютого 2007 р.), для нашої держави проблема викликів і загроз пов’язана не тільки зі східним чи західним вектором. Останнім часом дедалі більшого значення починає набувати південний вектор, пов’язаний із Чорним морем.

«З одного боку, саме Чорне море відіграє важливу роль у затвердженні України як транзитної держави, — вказує експерт. — Із чотирьох міжнародних транспортних коридорів, що проходять територією України, два — 9-й і 7-й Дунайський — проходять безпосередньо по території Одеської області. Розвиток транспортної сфери вже є об’єктом пильної уваги з боку Європейського Союзу. Прикладом може служити один із найперспективніших Євро-Азіатський транспортний коридор, ключовою ланкою якого є паромна переправа Іллічівськ—Поті. Розвиток цього коридору фінансується ЄС у рамках програми TRASECA і передбачає надання технічної допомоги. Перспективними видаються й транспортні коридори Одеса—Гданськ, і радіальний навколо Чорного моря в рамках ОЧЕС.

Нині наявність таких міждержавних об’єднань, як ОЧЕС і ГУАМ, створює додаткові передумови для економічної інтеграції. Останнім часом було висунуто й нові ініціативи.

І все таки Чорноморський регіон не став поки що регіоном інтенсивної кооперації. Найсерйозніший інтеграційний потенціал зводить нанівець зростаюча конкуренція, яка дедалі чіткіше набуває дворівневої структури. На першому рівні конкурують між собою головні держави регіону. Однаковою мірою на роль регіонального лідера тут можуть претендувати Росія, Україна, Румунія й Туреччина. Їх конкуренція сягає своїм корінням в історію, але її суть зумовлена цілком сучасними й прозаїчними причинами. Саме тут з усією чіткістю виявляється принцип: «Політика є концентрована економіка».

Роль лідера в Чорноморському регіоні дає нині значні економічні переваги, насамперед перевагу на транспортних комунікаціях і в сфері транзиту енергоносіїв. Позитивне вирішення питання про те, через який порт пройде той чи інший міжнародний транспортний коридор і по чиїй території проляже гілка нафто- чи газопроводу, де здійснюватиметься перевалка нафтопродуктів, здатне визначити майбутнє країни».

Слово фінансистам

Однак повернімося до подій форуму. Нинішній потенціал співробітництва у фінансовому секторі в ОЧЕС його секретаріат оцінює в досить скромну суму 1 млрд. дол. Такі не надто сприятливі оцінки зумовлюються тією обставиною, що банківський і фінансовий сектори — це одні з найбільш обмежуваних у країнах Причорномор’я сфер. Для порівняння, у сфері подорожей аналогічний показник становить 40 млрд. дол., а транспорту — 35 млрд.

Як уже згадувалося раніше, важливу роль в активізації інвестиційних процесів і фінансового співробітництва в регіоні покликаний відігравати Чорноморський банк торгівлі та розвитку, який було засновано ще 1994 року і який почав операційну діяльність наприкінці 1999-го.

Діяльність банку на сьогодні навряд чи можна розцінювати як достатньо успішну, якщо врахувати, що при капіталі, еквівалентному 1,5 млрд. дол., його активний кредитний портфель становить нині лише 760 млн. Позиції України у взаємодії з банком виглядають кращими за інших — на частку українських компаній нині припадає 28,4% кредитного портфеля ЧБТР (200 млн. дол.), тоді як український внесок у капітал банку становить 13,5% (61,5 млн.). Однак і щодо України можливості банку, як видно, використовуються далеко не повною мірою.

Ерхан Зейнелоглу, виконавчий директор Garanti Bank International N.V. у своїй доповіді акцентував увагу на основних перевагах і ризиках, з якими пов’язана діяльність банків у Чорноморському регіоні при здійсненні торгового фінансування. Серед привабливих моментів — значний ресурсний потенціал для виробництва різноманітних товарних груп (енергоносіїв, продукції чорної й кольорової металургії, добрив тощо), важливе геополітичне значення регіону, чудовий потенціал економічного зростання, все ще порівняно висока дохідність бізнесу.

Загрози випливають з існуючих ризиків країн, недостатнього розвитку страхових ринків, відсутності біржових або стандартизованих цін на більшість товарів, а також кредитних рейтингів у більшості контрагентів, недосконалості процесів логістики, недостатньої безпеки об’єктів і вантажів.

Аналізуючи позиції України та її фінансового сектора на зовнішніх ринках капіталу, заступник голови Укрексімбанку Микола Удовиченко оцінив їх як досить вигідні. Попри істотне зростання зовнішніх запозичень банківського сектора за останні три роки, їхня частка у ВВП становить близько 13% на кінець 2006 року. Такий показник, на думку експерта, є цілком комфортним і керованим. Вітчизняні банки, зазначає фінансист, дедалі більше зосереджуються не тільки на диверсифікації джерел і інструментів залучень, а й на подовженні строків запозичень, що свідчить про серйозність підходів в управлінні їхнім портфелем і оцінках ринкової кон’юнктури.

Потреби економіки у фінансуванні довгострокових інвестиційних проектів, як і споживчих потреб, залишаються задоволеними не повністю. Однією з причин цього пан Удовиченко назвав кредитний рейтинг України, що не дотягує до інвестиційного рівня і який він вважає невиправдано заниженим. Вітчизняна економіка та її фінансова система, якщо порівнювати їх із російськими і казахськими сусідами, які мають вищий рейтинг, має, особливо в нинішній ситуації, кілька безперечних переваг.

Зрозуміло, проблеми є. Це насамперед низький рівень розкриття фінансової інформації більшістю корпоративних клієнтів і навіть у багатьох випадках банками, далекий від ідеального рівень розвитку фондового ринку, приватних пенсійних фондів, страхового бізнесу, лізингових операцій.

Та все ж, на думку Миколи Удовиченка, незважаючи на песимізм, що переважає сьогодні на глобальних фінансових ринках, високу волатильність і падіння довіри з боку інвесторів, нинішня ситуація може дати Україні та іншим економікам, які розвиваються, гарний шанс використати уподобання світових інвесторів на свою користь. Він вважає, що макроекономічні показники України виглядають досить обнадійливо. Підставами для цього є солідні темпи зростання ВВП, хороші очікування зростання прямих іноземних інвестицій, збільшення частки високотехнологічного імпорту і, нарешті, порівняно низькі потреби в рефінансуванні в результаті порівняно низької інтеграції у світову фінансову систему.

Проблема інфляції, яка на сьогодні становить основну загрозу фінансовій стабільності і проблему макроекономічного регулювання, має бути вирішена в максимально короткі терміни. Причому не за рахунок монетарних чинників, а шляхом усунення структурних дисбалансів в економіці, які її викликають. Гарною підмогою в цьому, вважає експерт, має стати здоровий, але помірний консерватизм НБУ стосовно політики курсоутворення і монетарної політики.

Запорукою збереження хороших темпів зростання економіки має залишитися досить вдале поєднання трьох основних його чинників — збільшення експорту, інвестицій, приватного споживання. Пріоритетом для вітчизняних компаній за нинішніх умов має залишатися поліпшення ефективності використання енергоносіїв, якості виробничого і фінансового менеджменту, відновлення основних фондів і підвищення продуктивності праці.

Для банків основний фокус їхніх зусиль має бути зосереджений на збереженні адекватної якості кредитного портфеля і ризик-менеджменту, підвищенні капіталізації, а також на пріоритеті фінансування проектів із найвищим потенціалом створення доданої вартості.

Директор інвестиційної компанії «Драгон Капітал» Дмитро Тарабакін у своїй доповіді зазначив, що інтерес іноземних інвесторів до України залишається високим, про що свідчить як збільшення припливу іноземних ресурсів у фондовий ринок, так і зростання прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Пан Тарабакін прогнозує, що обсяг ПІІ в Україні в 2007 році може становити, як мінімум, 8,3 млрд. дол., причому ця цифра не включає можливої трансакції з продажу Укрсоцбанку. У разі закриття цієї угоди в поточному році показник становитиме більш як 10 млрд. дол., або близько 8% ВВП, що, за його оцінками, може перевищити 133 млрд. дол., а в 2008 році — 165 млрд.

Найбільший обсяг інвестицій спрямовується в металургійну галузь, банківський сектор, торгівлю і нерухомість.

Президент Українського товариства фінансових аналітиків Юрій Прозоров проаналізував основні тенденції і показники угод на ринку зливань і поглинань у банківському секторі України. На його думку, вартість банківських активів у нас порівняно висока. У середньостроковій перспективі кількість угод на ринку M&A у банківському секторі України зменшиться, а концентрація сектора зросте. Середній показник відношення ціни банку до його балансового капіталу знижуватиметься, наближаючись до європейського рівня, як наслідок меншого припливу іноземного капіталу у вітчизняний банківський сектор.

Директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський акцентував увагу на ключових, на його погляд, проблемах вітчизняної економіки. Це — необхідність модернізації технологічних процесів і промислових потужностей, а також поганий стан і необхідність розвитку інфраструктури. Тому за наявності величезних інвестиційних потреб наша економіка ще досить довго залишатиметься нетто-імпортером як в інвестиційному, так і в товарному секторах.

Можливості участі банків у програмах підтримки і стимулювання експорту, а також роль експортних страхових агентств у фінансуванні таких проектів учасники форуму обговорили під час підсумкової, третьої сесії.

Своїм досвідом із присутніми поділилися представники Експортного кредитно-страхового агентства Сербії, Ексімбанку Румунії й Укрексімбанку.

Підбиваючи підсумки заходу, Віктор Капустін висловив надію, що перший за 15-річний період існування ОЧЕС міжнародний банківський форум буде корисним при пошуку шляхів переведення напрацювань його учасників у практичну площину, оскільки існуючі міжрегіональні проекти в таких сферах, як будівництво транспортних коридорів, зв’язок, екологія, інфраструктурні проекти тощо, потребують серйозних фінансових ресурсів. Об’єднання фінансових можливостей банків країн ОЧЕС — цілком реальна можливість у справі реалізації найактуальніших проектів.

Один із найперспективніших, але водночас і капіталомістких проектів у рамках організації, який зараз активно обговорюють і починають готувати до реалізації, — це створення кільцевої автомагістралі навколо Чорного моря. У квітні 2007 року в ході 16-го засідання Ради міністрів закордонних справ ОЧЕС у Белграді був підписаний меморандум про порозуміння у цьому питанні. Відповідно до вже схваленого проекту, довжина магістралі становитиме понад 7 тис. кілометрів. Основний маршрут автомагістралі та її з’єднань може включати Стамбул, Самсун і Трабзон у Туреччині, Батумі і Поті в Грузії. Далі він пройде через Єреван у Вірменії, Баку в Азербайджані, Новоросійськ, Ростов-на-Дону, Таганрог на російській території, Маріуполь, Мелітополь і Одесу — в Україні, Кишинів — у Молдові. Бухарест і Констанца — основні пункти автомагістралі в Румунії, Софія — у Болгарії, Белград — у Сербії, Тирана — в Албанії, Александруполіс — у Греції.

Чимало на порядку денному ОЧЕС та її української сторони й інших планів. Але чи перейде їхнє громаддя в реальну площину? Чи вітчизняні чиновники в результаті майбутньої зміни місць сидіння швидко збайдужіють до всіх цих починань?

Довідка «ДТ»

Організація чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) була заснована 1992 року після підписання Декларації про Чорноморське економічне співробітництво. З 1999 року, після набрання чинності Статуту ЧЕС, є повноформатною міжнародною організацією. 8 жовтня 1999 року на 54-й сесії Генеральної Асамблеї ООН ЧЕС надано статус спостерігача при ООН.

До складу ОЧЕС входять 12 держав: Вірменія, Азербайджан, Албанія, Болгарія, Грузія, Греція, Молдова, Румунія, Росія, Сербія, Туреччина й Україна.

Ще 13 країн, серед яких Австрія, Білорусь, Німеччина, Італія, Ізраїль, Польща, США і Франція, мають статус спостерігачів.

Організація створена для налагодження багатостороннього співробітництва країн, які прилягають до Чорноморського басейну, у таких галузях, як торгівля й економічний розвиток, транспорт, телекомунікації, зв’язок, туризм і екологія. Важливим аспектом діяльності є боротьба проти тероризму й організованої злочинності.

Діяльність ОЧЕС сьогодні поширюється на територію майже в 20 млн. квадратних кілометрів із населенням близько 350 мільйонів людей і потенціалом зовнішньоторговельної діяльності на суму 300 млрд. дол. на рік.