«Чорноморка»: про кадри і метал

Півроку тому Чорноморського суднобудівного заводу як такого в природі не існувало. У величезній холдинговій компанії значилося аж 172 особи. За оцінками міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств, на ЧСЗ на повну силу діяла схема виведення майна. Власність підприємства розтягували по безлічі дрібних фірмочок із максимально заплутаною структурою. Згодом частину їх швидко доводили до банкрутства. У висновках комісії таке дійство характеризується як «розкрадання майна холдингу».

Цим висновкам можна довіряти, адже в комісію звернулися саме невдалі інвестори.

Перевірки Фонду держмайна України теж сумно констатували недотримання прописаної в інвестзобов’язаннях норми про збереження кількості робочих місць, а також повний завал планів із переробки металу.

Підприємство впевнено котилося до завершення ліквідації. Єдиний, хто процвітав, то це юристи навколо нього. За час перебування ЧСЗ у власності російських бізнесменів братів Чуркіних завод, який колись будував авіаносці й танкери тоннажністю до 100 тис. тонн, побудував... один буксир на 600 тонн.

Нарешті державі і міській владі вдалося втрутитися в процес знищення колишнього флагмана галузі. Зараз відбувається нелегкий процес розгрібання завалів і відновлення. Причому він зовсім не усіяний трояндами.

Приміром, частина робітників просто «повисла» в повітрі. Їх перевели до штату фірм-одноденок, згодом ліквідованих. Зараз заводу доводиться шукати легітимну схему виплати зарплати за сторонніх юридичних осіб.

Дуже складна ситуація зі знищеним ЗАТ «Суднобудівна верф «Меридіан». За рішенням господарського суду області, «Меридіан» узагалі виключено з Єдиного дер­жавного реєстру підприємств і організацій. Борги по заробітній платі і перед Пенсійним фондом України було списано. Тобто практично люди залишилися ні з чим.

Загальна заборгованість Чорноморського суднобудівного перед Пенсійним фондом — близько 22 млн. грн. При цьому 2006 року підприємство взагалі не сплатило ані копійки пенсійних внесків, а 2007-го перший платіж пройшов лише в серпні, після зміни керівництва.

Погасити усі борги одномоментно неможливо. Тому новий менеджмент заводу провів переговори з керівництвом ПФУ і склав взаємоприйнятний графік погашення цієї заборгованості.

У верфі з’явилися нехай поки і непевні, але перспективи. На базовому підприємстві вперше за багато років немає боргів по зарплаті (на початок серпня ц.р. вони становили 1,8 млн. грн.). Кількість робітників зросла вдесятеро.

За розрахунками генерального директора ЧСЗ Іллі Горна, з наступного року обсяги виробничої програми ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод» досягнуть 20 млн. дол. Це приблизно утричі перевищує рівень 2006 року. Що, на думку гендиректора, далеко не межа. На сьогодні є пропозиції від замовників приблизно на 250—300 млн. дол.

За словами Іллі Григоровича, «це, звісно, не тверді замовлення, і не скрізь ми погоджуємося з ціною чи строками, не все ми здатні виконати, але такий портфель замовлень теоретично існує. Зараз ми вибираємо те, що нам підходить більше, і те, що ми можемо реально в цій ситуації зробити. Тим більше що за Чуркіних бухгалтерія практично була зруйнована, ми досі не можемо відстежити, куди зникла частина передоплат за замовлення. Був контракт на чотири баржі, побудовано поки що одну... Але при цьому строки здавання зірвано ще до нашого приходу. Гроші із замовника взяті з половинним авансом, це близько 7—8 млн. дол. А грошей на підприємстві немає, їх кудись виведено із заводу. З усім цим розбираємося».

Однак виробництво заворушилося. Починає реалізовуватися проект модернізації «стапеля 0» і «стапеля 1», є плани щодо реконструкції цеху з обробки металу. Як очікується, наступного року основна частина (70—80%) доходів надходитиме від суднобудування. Обсяги судноремонту не перевищуватимуть 20—30 млн. грн. За великим рахунком, судноремонт суперечить усій технології, застосовуваній на заводі, тому це — тимчасовий захід, покликаний завантажити робітників і заробити якісь гроші. «Деякі замовлення, котрі до нас перейшли, ми відновили і продовжуємо. На світовому ринку зараз високий попит на судна і дефіцит потужностей із їхнього виробництва. Ми повинні це використати», — вважає Ілля Горн.

Вперше за останні роки завод нормально підготувався до роботи взимку. Відремонтовано дахи, почали працювати міні-котельні, перевірено трансформаторні підстанції.

Про недавню кризову ситуацію свідчить хоча б такий факт: як великий успіх було сприйнято... поновлення водопостачання. Що дало можливість робітникам користуватися душем. Без коментарів...

За розрахунками керівництва, для залучення нових клієнтів після «зміни влади» на заводі знадобиться приблизно шість місяців. Тому вже в квітні-травні наступного року слід очікувати якихось позитивних результатів.

А в більш віддаленій перспективі завод має вийти на переробку 60 тис. тонн металу на рік (це закладено в умовах конкурсу 2003 року, що їх колишні інвестори не збиралися виконувати).

До речі, нове керівництво закінчило багаторічну війну з СП «Нібулон», яке розміщується на території заводу. За словами Іллі Горна, «жодних конфліктів у підприємств сьогодні не існує. Але нам потрібно виконати велику роботу із встановлення порядку взаємодії, тому що «Нібулон» перебував у стані війни з нашими попередниками. Воювати за набережну, на якій розташоване це підприємство, нема сенсу. Вона призначалася для відстою та ремонту авіаносців. У доступному для огляду майбутньому замовлень на такий ремонт не передбачається. Ми хочемо вийти з такої ситуації, налагодити співробітництво і мати повноцінні партнерські відносини. Нам потрібно працювати...»

Найактуальнішою сьогодні для ЧСЗ є проблема кадрів. Роки розвалу виробництва важко вдарили саме по них. Багато хто пішов, хтось узагалі виїхав із країни — сотні заводчан трудяться на верфях Польщі, Росії і навіть Китаю. Щоб повернути людей, потрібна гідна зарплата.

За останні місяці на заводі вона зросла з 1050 до 1500 гривень, із листопада робітникам відновили виплату авансу. Але це все одно менше, аніж на тому ж «Дамен Шипярдс Оушен». Тож конкурувати за кадри непросто, їхній дефіцит досі гострий. Для виконання програми виробництва на 2008 рік необхідно набрати 800 чоловік.

З метою розв’язання кадрової проблеми, з ініціативи нового керівництва після п’ятирічної перерви з вересня при заводі відкрито навчальний комбінат навчання корабелів. Маючи більш як 40-річний досвід навчання, комбінат готує фахівців 19 робочих спеціальностей. Зараз там навчаються 124 особи. Але вже наступного року набір зросте: планується випустити не менш як 250 зварювальників і 200 складальників. Підготовку здійснюють спеціалісти заводу, а також викладачі Національного університету кораблебудування та Миколаївського політехнічного університету.

Окрім того, у Миколаєві залишилися два ПТУ, що випускають зварювальників і складальників корпусів суден. Їхні потужності теж задіють. Усього разом із обласним центром зайнятості у 2007—2008 роках планується підготувати 620 спеціалістів основних виробничих професій.

Заодно на підприємстві відновили і медичну санітарну частину, розпущену кілька років тому «через непотрібність». Зараз у ній працюють уже 45 осіб.

Закінчено і безглузді війни з міською владою та губернатором. Навпаки, налагоджується взаємодія. На останній нараді керівник Миколаївської обласної адміністрації Олексій Гаркуша зазначив: «Ми повинні не воювати, а, з одного боку, оголосити свої наміри, з іншого — включитися не в протистояння, а в підтримку. Не можна батогом бити того коня, який намагається витягнути клубок проблем, бо якщо довго бити, то він просто впаде. У цьому разі у нас мета одна — щоб підприємство почало працювати».

Зі свого боку завод потроху починає брати участь у міських програмах. Так, цього року він профінансував реконструкцію дитячого містечка «Казка». Дали трохи грошей і на благоустрій міського скверика. Цифри дуже скромні, але це сталося вперше за багато років.

Зараз на ЧСЗ основна мета — знову почати будувати кораблі. Потроху вона стає реальністю…