ЧИМ ЗАЦІКАВИТИ ПОКУПЦЯ ЧИ БУДЕ ВАРТІСТЬ ПАКЕТА АКЦІЙ ЗАлКу, ЯКИЙ ГОТУЮТЬ ДО КОНКУРСНОГО ПРОДАЖУ, РЕАЛЬНОЮ?

За всіх часів процес купівлі-продажу був справою непростою для обох сторін. Продавець прагнув якомога завищити ціну, а покупець — знизити її, щоб не пошитися в дурні. При цьому чим вища вартість товару, тим більше шансів прогоріти. Відтак прецікава ситуація виникла напередодні майбутньої приватизації Запорізького алюмінієвого комбінату(ЗАлКу). Ще не оголосили конкурсу про його продаж, а навколо цього вже починає закручуватися серйозна інтрига.

Щоправда, різких рухів як із боку керівництва Запорізького алюмінієвого комбінату, так і з боку потенційних покупців поки що не було. Проте, як вважають деякі досвідчені експерти, ведеться боротьба під килимом. Але надію вселяє той факт, що до неї поки що не причетні державні структури.

З боку все має благопристойний вигляд. За дорученням Фонду державного майна України, австрійська група Raiffeisen Investments готує тендер з продажу 68 відсотків акцій комбінату. Факт сам собою ніякий. Але чомусь якраз тоді запорізьким об’єктом починає цікавитися американська компанія «Кайзер-Алюміній». Кілька днів тому вона провела презентацію програми з реконструкції ЗАлКу. Виявляється, що після її проведення комбінат, який нині ледве зводить кінці з кінцями, стане надсучасним і привабливим підприємством. Не ознайомлених з проблемами алюмінієвого виробництва цифри, як то кажуть, вражають. Виявляється, після реконструкції завод майже втричі збільшить обсяги виробництва первинного алюмінію, значно знизить собівартість продукції, вирішить екологічні проблеми регіону, зменшивши шкідливі викиди в атмосферу. І коштує це ні багато ні мало: 200 мільйонів доларів США. Окупність проекту — шість років.

Але це стане можливим лише після проведення вдалої приватизації підприємства, кінцевий результат якої безпосередньо залежить від того, як оцінить 68-відсотковий пакет акцій ЗАлКу нинішній радник з приватизації й чи пристане на цю оцінку ФДМ. Таким чином, начебто ненав’язливо формується вартість підприємства. І робиться це на тлі нещодавно вдало проведених конкурсів з продажу таких гігантів, як Миколаївський глиноземний завод, Лисичанський нафтопереробний і Луцький автомобільний заводи. Мовляв, а ми хіба гірші?

Природно, стан бюджету нинішнього року за відсутності зовнішнього фінансування прямо залежить від приватизаційних надходжень, тому реально припустити, що цифра за акції ЗАлКу Raiffeisen Investments під тиском Фонду держмайна буде завищеною.

Бажання ФДМ тут зрозуміле, але кожен товар повинен мати свою вартість. Вартість же ЗАлКу сьогодні можна розглядати виключно з огляду на його місце на ринку, конкурентоспроможність виробленої продукції, а також зацікавленість у придбанні підприємства потенційними власниками. Нараз ж «Кайзер-Алюміній» зі своїми інвестиційними пропозиціями в 200 мільйонів доларів США — лише спроба показати свою значущість і натиснути на передприватизаційний процес, бравуючи зв’язками з європейськими банками першої категорії, можливостями залучення дешевих кредитних коштів і, найголовніше, опануванням передовими технологіями, які начебто допоможуть перетворити ЗАлК у квітуче підприємство.

Але жоден розсудливий інвестор не вкладатиме грошей у виробництво, якщо не переконається в тому, що ці гроші повернуться. І повернуться якнайшвидше. Тобто, інвестор насамперед зацікавлений у поверненні коштів, витрачених на купівлю підприємства, у цьому випадку — 68-відсоткового пакета акцій. Резонно припустити, що його діяльність буде передовсім спрямована на повернення вкладених у підприємство коштів. І якщо йтиметься про модернізацію виробництва, то, природно, не в такому обсязі. Інакше це перетвориться просто на фарс. І якщо вже говорити про такі обсяги, то легше і швидше побудувати новий алюмінієвий завод.

Крім того, не варто забувати і про чималі кредитні зобов’язання ЗАлКу, які існують і сьогодні, перед державним бюджетом, енергетиками, італійськими постачальниками устаткування для фольгопрокатного виробництва, яке ще не почало працювати. З усього цього набігає пристойна сума, і саме вона насамперед повинна впливати на визначення вартості пакета акцій, який виставляють на продаж.

Є ще одна важлива деталь: останнім часом Запорізький алюмінієвий комбінат мав серйозні проблеми з постачанням електроенергії. Через її нестачу лихоманило виробництво, порушувався випуск продукції, що, врешті-решт, призвело до зменшення випуску первинного алюмінію в першому півріччі 2000 року. І, ведучи мову про плани з реконструкції підприємства та нарощування випуску алюмінію, напевно, варто було б заздалегідь подбати про вирішення цієї проблеми. Укладання контракту з урядом тут не допоможе, оскільки електроенергію постачає обленерго, у якого, своєю чергою, є ліміти.

І найголовніше. Досвідчені люди вбачають у всьому цьому прагнення нинішнього керівництва ЗАлКу не те щоб зірвати процес приватизації, а, залякавши високою вартістю потенційних інвесторів, залишити все як було. Чи піде на це держава? Мабуть, ні. При теперішньому керівництві Запорізький алюмінієвий комбінат прославився «пропажею» бокситів із держрезерву, несвоєчасним поверненням кредиту, взятого під гарантії держави, сукупністю інших величезних боргів, спрацюванням виробничих фондів, а також пов’язаним із ним значним забрудненням навколишнього середовища.

Отже, боротьба за пакет акцій ЗАлКу точитиметься серйозна. Переможе в ній «Кайзер- Алюміній» чи інший претендент, не так уже й важливо. Головне, щоб дійсно унікальне для України підприємство перейшло у власність справжніх і дбайливих господарів за реальну вартість і щоб в інвестора ще вистачило сил і коштів для реконструкції та модернізації виробництва.