ЧИМ ЗАКІНЧИТЬСЯ СПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАТИСТИКІВ?

Скандал

У другій декаді травня Євростат (Eurostat), статистичне агентство Європейського Союзу, відзначало ювілей — 50-річчя. А через п’ять днів вибухнув скандал: керівництво Євростату звинуватили у фінансових розкраданнях у період 1996—1999 рр. Європейське бюро боротьби з шахрайством (Olaf) виявило, що так звана «чорна каса» почала діяти з 1996 року, коли Євростат почав продавати свої дослідження на сторону. А 1999-го глава Євростату Верб Франше та глава одного із шести відділень Деніел Бік відкрили офшорний рахунок у Люксембурзі й переправили туди 900 тис. євро. Три вищих керівники Євростату подали у відставку, стверджуючи, що рахунки були відкриті виключно з метою зміцнення фінансової структури самого агентства...

Розслідування колишніх гріхів могло на цьому закінчитися і вписатися в історичні аннали. Але не закінчилося. Європарламент захотів ознайомитися з діяльністю євростатистиків після 99-го. Оскільки з першого погляду «прозорість» Євростату не проглядалася, у червні було створено спеціальну парламентську комісію і розпочато внутрішній аудит Єврокомісії.

Пік скандалу по Євростату випав на останню декаду вересня, коли в пресу просочилися перші дані про спецперевірку. Проте Романо Проді, голова Європейської комісії, тримався непохитно і впевнено заявляв, що причин для занепокоєння немає. Та вже через місяць з’явилася 72-сторінкова доповідь про фінансові порушення в Євростаті. І дуже засмутила Проді, який був чомусь переконаний, що перевірка не виявить фінансових порушень в органах Єврокомісії за останні чотири роки, тобто за час його керівництва.

Відомо, що саме останніми роками з різних джерел надходила в Єврокомісію інформація про фінансове неблагополуччя в Євростаті. Проте ніхто особливо не тривожився — ні європарламент, ні Єврокомісія, ні її голова. І лише з червня 2003 року деталі раніше закритого слідства почали з’являтися «на публіці».

Отже, у чому конкретно звинувачують Євростат? У веденні подвійної бухгалтерії. У фіктивних контрактах. У тому, що майже 1 млн. євро «пропливає» повз бухгалтерський облік ЄС щорічно.

Подвійна бухгалтерія полягала в тому, що в Євростату були невраховані фонди, відкриті всупереч бюджетним правилам ЄС. А поповнювалися вони завдяки контрактам Євростату з рядом зовнішніх структур. Керівники Євростату, які з червня один по одному пішли у відставку, переконували, що фонди ці було засновано виключно для наповнення каси статистичного відомства з метою фінансування його звичайної діяльності. Проте робилося це в обхід внутрішнього законодавства ЄС і тому, на думку спецкомісії, закладало підгрунтя для можливих шахрайств і порушень.

Перевіривши 400 договорів Євростату на суму понад 400 млн. євро, спеціальна комісія дійшла невтішних висновків. Причому стосувалися вони зовсім не історичного, до 1999 року, минулого, а вже новітньої історії Єврокомісії часів Проді. Йдеться про конфлікт інтересів між Євростатом і компаніями, які готували статистику на його замовлення, а потім продавали її третій стороні. Виявилося також, що багато замовлень на статистичні дослідження ніким і ніколи не були затребувані, отже — непотрібні. А чиновники в таких випадках розміщали замовлення «за знайомством». Утім, і це ще не все. В окремих випадках Євростат оплачував статистичні дослідження, до яких є вільний доступ в Інтернеті.

Слабка система бухобліку — задавнена й хронічна хвороба ЄС. Ще торік головний бухгалтер Європейської комісії Марта Андреасен втратила роботу лише через те, що попередила керівництво ЄК про загрозу шахрайства через недосконалість бухгалтерської системи. На її думку, рівень і якість бухобліку ЄК не повністю враховує видаткову частину бюджету, бухгалтерські книги не дублюються, кваліфікація бухгалтерів далека від бажаного рівня. Проте безпосередній начальник Андреасен, єврокомісар Ніл Кіннок (він же — відповідальний за реформування ЄК) вважає, що своїми скаргами вона порушила внутрішню дисципліну комісії, і запропонував їй звільнитися. Відтоді, на думку оглядачів, у діяльності ЄК помітних зрушень не сталося.

Єдина світла пляма в результатах розслідування — комісія не знайшла доказів, що хтось із членів ЄК персонально «нагрів руки» на фінансових порушеннях. Проте чітко зафіксовано момент безконтрольності: Європейська комісія виявилася неспроможною регулювати й контролювати своє статистичне відомство. У зв’язку з цим у європарламенту виникли запитання щодо управління і контролю за іншими департаментами й офісами ЄС.

Євростат

Європейське статистичне агентство — одна з ключових структур Європейського Союзу зі штаб-квартирою в Люксембурзі. Євростат не збирає власну інформацію. Він акумулює дані, що надходять із національних статистичних органів країн Євросоюзу, класифікує їх на основі єдиної методології, проводить порівняльний аналіз. Саме інформація, яку продукує Євростат, відіграє найважливішу роль у формуванні напрямів політики в усіх сферах діяльності ЄС. Як відомо, із запровадженням євровалюти Євростат відстежує фінансові показники відповідно до Пакту стабільності й росту ЄС. До його функцій входить також допомога в створенні статистичних систем у країнах Центральної та Східної Європи, які приєднаються до ЄС.

Загальний бюджет Євростату на 2003 рік становив 117,8 млн. євро, з яких 76,8 млн. євро (тобто дві третини) витрачаються на оренду приміщень і заробітну плату. Персонал відомства складається з 580 постійних співробітників і 120 експертів у країнах ЄС. У ході перевірки оприлюднено цікаві дані, приміром, що керівний склад агентства не змінювався вже багато років. Генеральний директор Ів Франше обіймає свою посаду майже 13 років. Із семи його заступників три беззмінно працюють 25 років, а два — вже понад 35 років. І це при тому, що Євростат, який відзначив півстолітній ювілей, не є приватною структурою.

Статистичне агентство безпосередньо контролюється єврокомісаром з економічної та монетарної політики іспанцем Педро Сольбесом. Саме його відставки насамперед вимагає європейський парламент.

Проді

Розслідування розпочалися з ініціативи європейського парламенту. Який, до речі, не забуває, що попередній склад Європейської комісії колективно пішов у відставку в березні 1999 року — саме після внутрішнього розслідування і доповіді спеціального парламентського комітету. На керівництво ЄК поклали відповідальність за допущені факти шахрайства, адміністративну халатність, корупцію і кумівство. Головною мішенню доповіді стала мадам Едіт Крессон, колишній прем’єр-міністр Франції, яка очолювала в ЄК департамент освіти і наукових досліджень. Вона та ще кілька її колег-єврокомісарів персонально звинувачувалися у «фаворитизмі, кумівстві та протекціонізмі» при розміщенні контрактів ЄК і оформленні платіжних відомостей. Президента Єврокомісії Жака Сантера, у минулому прем’єр-міністр Люксембургу, також піддали жорсткій критиці — за поганий менеджмент і втрату контролю над адміністративними органами ЄК.

Колапс виконавчого органу ЄС, що стався 99-го року, озброїв новими аргументами армію євроскептиків, що не втомлювалися говорити про неспроможність усього проекту під назвою «Європейський Союз». Тоді Єврокомісію очолив сеньйор Романо Проді, колишній соціал-демократичний прем’єр-міністр Італії. Він обіцяв відродити довіру до інститутів ЄС і навести елементарний фінансовий порядок у всіх кабінетах комісії. Саме тоді в Європарламенті він сказав: «Я не потерплю корупції в будь-яких її проявах». І що сьогодні? Історія повторюється?

Європарламент, як і чотири роки тому, наполіг на повномасштабному внутрішньому розслідуванні й сьогодні «вимагає жертв» — відставок єврокомісарів і навіть усього європейського уряду. Якщо жертви будуть, то першим серед них стане іспанець Педро Солбес, єврокомісар з економічних і монетарних питань. Саме до його службових обов’язків входить нагляд і контроль за діяльністю Євростату. Таким може виявитися британець Ніл Кіннок, віце-президент Єврокомісії, який обіцяв повністю завершити реформу ЄК до початку 2005 року.

Немає нічого дивного в тому, що голова комісії Романо Проді категорично проти будь-яких відставок. Він не вбачає причин для таких радикальних покарань. Зрозуміло, Проді тут заступається не лише за своїх колег по кабінету. Він насамперед захищає свою політику, своє реноме керівника, тим самим визначаючи власне майбутнє.

По-перше, пану голові зовсім не хочеться втрачати посаду передчасно. До ротації в Єврокомісії залишилося якихось дев’ять місяців. По-друге, ще менше йому хочеться повторити долю свого попередника Жака Сантера — піти у відставку з ганьбою. По-третє, Проді планує повернутися у велику політику, і неодмінно в італійську. А протистояти нинішньому одіозному прем’єру Італії набагато зручніше з високого кабінету Єврокомісії. Інколи підправити, інколи вказати або, як нещодавно, охолодити надто теплу атмосферу переговорів Берлусконі—Путін. І від імені виконавчого органу ЄС нагадати землякові, що зачистки в Чечні — не зовсім внутрішня справа Росії, у чому так сердечно запевняв італійський прем’єр російського президента в Римі, тримаючи при цьому свою руку на великодержавному зап’ясті...

Повільне й не афішоване розслідування шахрайств Євростату п’ятирічної давності перетворилося на гучний публічний скандал, закінчення якого очікують на початку грудня. Саме на той час європарламент вивчить матеріали розслідування спецкомісії та результати внутрішнього аудиту, а також винесе свій вердикт — що робити з Єврокомісією. Навряд чи слід очікувати відставки всієї комісії. Проте кимось із єврокомісарів Романо Проді, вочевидь, буде змушений пожертвувати.