ЧИ ВСТУПИТЬСЯ КУЧМА ЗА СОТ ТАК, ЯК АЗАРОВ ЗА ЄЕП?

Поділитися
Десяту річницю процесу приєднання України до СОТ, що припадала на 30 листопада, наша еліта відзначила з обережним оптимізмом...

Десяту річницю процесу приєднання України до СОТ, що припадала на 30 листопада, наша еліта відзначила з обережним оптимізмом. З одного боку, є певні напрацювання — підписано протокол з Європейською комісією та досягнуто домовленості про узгодження остаточного проекту звіту Робочої групи з розгляду заявки України щодо вступу до СОТ (далі — Робоча група) у першому кварталі наступного року. З іншого — політичні процеси, що мали місце останнім часом, можуть іще більше пригальмувати і так черепашачу ходу далеко не безхмарного переговорного процесу.

Я маю на увазі передусім угоду про утворення Єдиного економічного простору, яка сама по собі є рамковою. Перший віце-прем’єр-міністр Микола Азаров у своїй доповіді на дні уряду зі вказаної тематики висловив сподівання на зняття тарифних і нетарифних обмежень з боку Росії після підписання цієї угоди. Справді, за словами Миколи Яновича, першим етапом реалізації домовленостей стане «формування зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень, що передбачає незастосування у взаємній торгівлі антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних захисних заходів на базі проведення єдиної політики у сфері тарифного і нетарифного регулювання єдиних правил конкуренції». При цьому слід відзначити, що російське Мінекономрозвитку ще кілька місяців тому подало на розгляд Держдуми проект федерального закону «Про спеціальні захисні, антидемпінгові і компенсаційні заходи при імпорті товарів». У пояснювальній записці до нього, зокрема, сказано: «Запропонований законопроект дозволить забезпечити урядові Російської Федерації максимальну свободу дій при проведенні відповідних заходів по захисту російського внутрішнього ринку, і в той же час привести російське законодавство у відповідність до норм СОТ». Іншими словами, а до чого тут ЄЕП?

В одному із своїх виступів міністр економічного розвитку Російської Федерації Герман Греф заявив, що створення митного союзу Росії, України, Білорусі та Казахстану можливе тільки після вступу всієї «четвірки» до СОТ. І найбільш розумна тактика, на думку російського урядовця, — вступати до СОТ поодинці, а вже після вступу продовжувати інтеграційні процеси. Тоді, до речі, зрозумілою, а головне — цілком виконуваною стане обіцянка російських урядовців продавати енергоносії в межах ЄЕП за внутрішньоросійськими цінами: зі вступом Росії до СОТ вони мусять зрости до рівня світових, оскільки це є однією з головних вимог Світової організації торгівлі.

Із вищенаведеного є очевидним, що Росія вступатиме до СОТ, незважаючи на створення ЄЕП. А що ж Україна з її задавненими намаганнями набуття членства? Схоже, вона вкотре мусить намічати нові терміни, адже про широко розрекламований вступ України до СОТ до кінця 2003 року вже ніхто й не заїкається. На конференції «Міжнародний досвід регіональних форм інтеграції», що відбулася 22 листопада ц.р., заступник директора департаменту співробітництва з СОТ Мінекономіки Лідія Мельник обережно перенесла чергову дату завершення приєднання до цієї поважної організації на кінець 2004-го або початок 2005 року.

Досить своєрідно висловився з цього приводу голова міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ Микола Азаров, виступаючи у ВР на дні уряду: «Під час переговорів з російською, білоруською і казахською сторонами жодного разу не порушувалося питання, яке б обмежувало економічні інтереси України. На відміну від переговорів, які я щойно провів (Міністерська конференція СОТ у Канкуні. — Ю.М.), на яких жорстко ставилися вимоги Україні і на які ми будемо шукати адекватні відповіді». З одного боку, з цим неможливо не погодитися, але з іншого — право голосу України в СОТ, де кожна країна має право вето і всі питання вирішуються консенсусом, має незрівнянно більшу вагу, ніж право голосу в рамках ЄЕП, розрахованого на базі економічного потенціалу кожного з учасників. Результат такої різновекторної позиції очевидний — втрачаємо темп, марнуємо час.

Лише 20 листопада парламентарі ухвалили в новій редакції ветований у серпні Президентом закон «Про внесення змін до статті 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» стосовно запровадження процедур автоматичного та неавтоматичного ліцензування імпорту. Щодо багатостраждальної проблеми справляння ПДВ, то Президент України взагалі запропонував відхилити прийнятий парламентарями закон як такий, що суперечить Конституції і законам України і може призвести до невиконання доходної та видаткової частин державного бюджету та зловживань через неоднозначне розуміння і тлумачення його положень. У результаті членам української делегації на ХІ засіданні Робочої групи в Женеві в жовтні ц. р. практично не було про що звітувати стосовно ухвалення нових законів.

Досить повчальним, проте мало результативним, виявився візит української делегації у ролі спостерігача на вересневу Міністерську конференцію СОТ в Канкун (Мексика). Голова підкомітету з координації співробітництва з ЄС, СОТ та ОЧЕС комітету ВР з питань європейської інтеграції Сергій Касьянов так окреслив результати вказаного візиту:

«Ми мали зустрічі з рядом делегацій, щоправда, не змогли підписати протокол з Бразилією, а з делегацією Польщі навіть не вдалося зустрітися для письмового оформлення взаємного доступу на ринки товарів та послуг. Зате приємною несподіванкою стало підписання двостороннього протоколу з Кубою, оскільки з її боку було знято проблемні питання.

Взагалі-то, участь у такому форумі, на мій погляд, є обов‘язковою для фахівців провідних міністерств, насамперед економіки, фінансів, аграрної політики. Українська ж делегація виглядала дуже малочисельною: два урядовці — Микола Азаров і Валерій П’ятницький, Павло Гайдуцький — від адміністрації Президента і я як парламентар. Для порівняння: офіційна делегація США складалася з 400 представників, Росії (яка теж є спостерігачем) — з понад 20».

Ціла низка проблемних питань залишається і досі невирішеною у двосторонніх переговорах з країнами—членами СОТ. Туреччина вимагає зменшити експортне мито на брухт чорних металів з 30 до 18 євро за тонну, з терміном дії останнього до кінця 2003 року, й взагалі бажає оформити відносини в цій сфері у вигляді меморандуму про торгівлю сталеливарними виробами. Уряд Японії прагне дійти компромісу з нашими переговорниками в питаннях обов’язкової сертифікації обладнання для інформаційних технологій на відповідність вимогам безпеки та електромагнітної сумісності, а також стосовно діючого режиму санітарного та епідеміологічного контролю при ввезенні в Україну аудіо- та відеопродукції та обладнання для інформаційних технологій. Крім того, японська сторона разом із Сполученими Штатами не повністю задоволена вже закріпленою в законі «Про страхування» нормою стосовно відсутності обмежень на частку іноземного засновника у страховій компанії. Тому наші урядовці розглядають варіант щодо розсилання всім зацікавленим сторонам листів із порівняльним аналізом умов та вимог для страховиків-нерезидентів в Україні та інших державах. У свою чергу, Аргентина наполягає на застосуванні Україною загальноприйнятих санітарних та фітосанітарних заходів щодо ввезення свіжого м’яса, а Естонія та Норвегія прагнуть узгодити окремі позиції стосовно рибної продукції, включаючи нові санітарні та ветеринарні сертифікати на ввезення в Україну вказаної продукції. Панама та Норвегія мають бажання за рівних умов працювати на українському ринку морських транспортних послуг. Крім того, остання хоче мати рівноправний доступ до ринку телекомунікацій.

Оригінальною є позиція Еквадору, який готовий підписати Двосторонній протокол про доступ на ринки товарів та послуг лише за наявності очевидного прогресу в адаптації українського законодавства до норм та правил СОТ. Досить незручними партнерами у переговорах стали нові члени СОТ — країни учасниці СНД — Молдова та Киргизія. Якщо остання прагне скасування спеціальних захисних заходів щодо імпорту в Україну електроламп, то наша південно-західна сусідка дуже стурбована проблемою працевлаштування іноземних фізичних осіб на теренах України за всіма нормами та правилами СОТ. Розв’язання вказаного питання можливе лише шляхом прийняття змін до низки законодавчих актів.

Найбільше суперечок пов’язано з лібералізацією імпорту цукру до України. Австралія вимагає збільшення обсягів тарифної квоти на цукор-сирець з тростини з 260 до 408 тис. тонн на рік, а також реформування цукрової галузі. Уряд Молдови висуває вимогу взагалі скасувати будь-які обмеження на ввезення білого цукру. Проте напрацьовані нашими переговорниками позиції можуть бути втраченими через неузгодженість дій Мінекономіки та Мінагрополітики в зв’язку з набуттям чинності законів «Про ввезення в Україну цукру-сирцю тростинного у 2003 році» (обсягом 360 тис. тонн.) та «Про внесення змін до закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» та деяких інших законів» (додатково встановлений обсяг ввезення за зниженою митною ставкою — 200 тис. тонн). Таким чином дозволений обсяг імпорту становить 560 тис. тонн, і навряд чи вдасться нашим урядовцям довести представникам Австралії (яка, до речі, входить до четвірки найвпливовіших членів СОТ) той неочевидний факт, що Україна може дозволити ввезення не більше 260 тис. тонн цукру-сирцю тростинного лише з 2005 року…

Що стосується стосунків з найпотужнішою країною світу і нашим стратегічним партнером, то, за офіційними повідомленнями, під час візиту до США прем’єр-міністра Віктора Януковича американські посадовці заявляли, що з боку Сполучених Штатів Україні буде надано сприяння в питанні приєднання до СОТ і процес вступу може бути завершений вже 2004 року. Час покаже, але у будь-якому разі без підписаного США двостороннього протоколу з доступу до ринків товарів та послуг членства Україні не бачити. Так, є певне просування в переговорному процесі, проведено наукову дискусію з питань існуючої системи контролю якості та безпеки тваринницької продукції та оцінки ризиків при використанні антибіотиків — стимуляторів росту. Втім, вказана проблема, можливо, вже в недалекому майбутньому дебатуватиметься в українському парламенті під час обговорення змін до закону «Про ветеринарну медицину».

А от дебати щодо іншого проблемного питання — лазерних дисків — завели наших парламентарів та урядовців у глухий кут. Врахувавши дружні поради стратегічного партнера, уряд вніс на розгляд парламенту проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стосовно ліцензування та контролю за експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування. Взявши документ за основу, народні депутати виконали свій конституційний обов’язок і внесли стільки поправок, що після того, як їх було враховано, профільний комітет ВР — з питань економічної політики — був вимушений рекомендувати своїм колегам скасувати рішення про прийняття за основу. Тобто питання про диски з розгляду парламенту зняли взагалі.

Принагідно слід сказати про неодноразові, проте безуспішні намагання заступника голови комітету ВР з питань європейської інтеграції Романа Зварича зупинити проходження в парламенті законопроектів, які суперечать вимогам СОТ. За словами депутата, найцікавішим є те, що часто це відбувається з ініціативи уряду. В таких випадках з урядової ложі звучить стандартна фраза — мовляв, ми ще не є членами СОТ. Мабуть, дехто з урядовців не знає, що хоча Україна справді ще не є членом СОТ, проте, розпочавши процес приєднання, вона зобов’язана дотримуватися так званого режиму stand still, який передбачає мораторій на введення змін до національного законодавства, які б суперечили вимогам СОТ.

Розглянувши економічну площину можливих наслідків приєднання України до Світової організації торгівлі, уряд, з одного боку, очікує загального позитивного впливу на доходи бюджету в обсязі 2—3 млрд. грн. завдяки прискоренню економічного зростання та скороченню податкових пільг, а з іншого попереджає, що спрощення умов доступу до ринків отримають не тільки українські виробники, а й бізнесмени 148 країн — членів СОТ користуватимуться т. з. режимом найбільшого сприяння на ринку України.

Однією з бомб уповільненої дії для України, на жаль, стануть так звані секторальні ініціативи. Як відомо, вони не є загальнообов’язковими умовами угод СОТ. Однак Україною заявлено про приєднання до 16 з 19 секторальних угод. Йдеться про повне скасування ввізного мита з країнами — учасниками таких угод із 2004 року стосовно сталі, іграшок, деревини, текстилю та одягу, кольорових металів, фармацевтичних препаратів, інформаційних технологій, з 2005-го — сільськогосподарської техніки, меблів, паперу, з 2006-го — наукового обладнання, будівельної техніки, медичного обладнання, з 2010-го — цивільної авіації, а через три роки після вступу до СОТ — дистильованих спиртів.

Неодноразово доводилося чути з вуст парламентарів запитання: так хто ж таки наполіг на негайній підтримці таких незручних для нашої країни ініціатив? Як обов’язкові вони визначені Програмою заходів щодо завершення вступу України до СОТ (Указ Президента № 104 від 5 лютого 2002 року). Однак, виходячи з висновків старшого радника Українсько-європейського консультативного центру Сола Аланоки, зобов’язання про повне скасування мита можна було б прив’язувати не до конкретної дати, а до певного періоду після приєднання країни до СОТ (скажімо, через два роки після вступу, через три, через п’ять). Схоже, що Леоніда Даниловича вкотре підставили не вельми компетентні чиновники.

Цікавими є висновки по окремих галузях. Наприклад, авіаційна промисловість у короткостроковій перспективі зіштовхнеться з проблемою відміни певних податкових пільг. Проте поступове зниження ввізної ставки на авіаційну техніку до 0% з 2010 року (секторальна ініціатива) завдяки подальшому розвитку лізингової системи не справить руйнівного впливу на галузь. Навпаки, основну загрозу для авіабудівників становить не нова закордонна техніка, а надходження на внутрішній ринок застарілої або тієї, що вже була у використанні, техніки іноземного виробництва.

Що стосується суднобудівної промисловості, то спеціалісти Мінпромполітики очікують додаткового відволікання обігових коштів та зростання собівартості продукції через скасування пільгового режиму оподаткування. Проте, зважаючи на те, що вказана галузь експортноорієнтована, очікується, що суднобудування не зазнає негативного впливу від того, що Україна стане членом СОТ.

Першим етапом на шляху адаптації до нових правил у галузі машинобудування уряд бачить сертифікацію систем якості згідно з ISO 9001:2000, вартість розробки та впровадження яких на окремо взятому машинобудівному підприємстві, з урахуванням безпосередніх витрат підприємства, становить 70—100 тис. грн. До речі, аналіз гармонізації національних стандартів станом на 1 червня 2003 року свідчить, що рівень впровадження міжнародних і європейських стандартів в «чутливих» галузях економіки залишається низьким. Так, з 1506 міжнародних і європейських стандартів (ISO, IEC, EN), що діють у машинобудуванні, в Україні прийнято 145 (9,6%), у суднобудуванні — з 393 лише два (0,5%), в авіаційній та космічній техніці — з 919 прийнято один (0,1%), в хімічній промисловості — з 1044 прийнято 139 (13,3%), в гірничій галузі та корисних копалин — з 296 прийнято 50 (16,9%), в металургії — з 1232 прийнято 168 (13,9%), в галузі сільського господарства — з 513 прийнято 93 (18%).

Головна причина — недостатнє фінансування з держбюджету. Так, у 2001 році з передбачених 8,5 млн. грн. виділено 4,1 млн., у 2002 — 990,5 тис. грн. замість запланованих 4,5 млн. У першому кварталі 2003 року роботи з гармонізації було профінансовано на 4,8%, які пішли на погашення боргів.

Втім, питання вступу України до СОТ не можна розглядати як суто економічне. Першим політичну відповідальність за вступ України до СОТ взяв на себе Президент України Леонід Кучма ще два роки тому, намагаючись відтоді всіляко сприяти просуванню нашої країни до членства у цій організації. Тепер залишається пошукати бажаючих взяти відповідальність за можливі негативні наслідки приєднання України до СОТ і в парламенті.

Що ж трапиться, якщо Україна не стане членом Світової організації торгівлі до 1 січня 2005 року — дати завершення багатосторонніх переговорів з широкого кола питань (так званого Раунду розвитку)? Схоже, на це запитання не знає відповіді навіть керівник делегації України на переговорах Валерій П’ятницький. 4 червня ц. р. на семінарі у ВР він поставив його директорові департаменту технічної допомоги секретаріату СОТ Мартену Смітсу, але так і не отримав чіткої відповіді. Проте пан Мартен Смітс зауважив, що затягування переговорів за deadline, тобто — останній термін, однозначно негативно відіб’ється на проекті звіту Робочої групи з розгляду заявки України щодо вступу до СОТ. Іншими словами, після зазначеної дати умови вступу значно погіршаться. При цьому найбільше проблем виникне з нашою північною сусідкою, якщо вона раніше за Україну набуде членство в цій організації.

На невідкладності питання про вступ України до СОТ вкотре наголосив Президент України, підписавши на лікарняному ліжку в Феофанії черговий (третій за три останні роки) указ «Про заходи щодо прискорення вступу України до СОТ». Документ, зокрема, забороняє уряду надавати вітчизняним підприємствам будь-які податкові та митні пільги, що не відповідають нормам і правилам угод СОТ. Однак я чомусь звернув увагу на номер цього указу — 1313. І до чого б це?

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі