Чи страшний для платіжного балансу чорт споживчого буму?..

До Нового року ще більше місяця, але торговельні мережі й банки з допомогою реклами (насамперед телевізійної) вже взялися досить активно підігрівати передсвятковий ажіотаж споживачів. Деякі «спокусники» традиційно пропонують зокрема «безвідсоткові» кредити та мало не стовідсоткові цінові знижки на холодильники-телевізори-мікрохвильовки…

Згідно з опитуванням, проведеним компанією «Делойт», на новорічні покупки українці мають намір витратити в середньому 3665 грн. на родину, що на 23,4% більше, ніж торік. Це різко контрастує з тенденціями в Європі, на яку ми звикли рівнятися і вважати благополучною (на жаль, в останні місяці в цьому довелося серйозно засумніватися). У Греції, наприклад, очікується скорочення новорічних витрат на 22%, у Португалії - на 7,3, Італії - на 2,3%. Як зазначають автори дослідження, така особлива динаміка в Україні зумовлена не тільки інфляцією і зростанням вартості споживчого кошика, а й традицією святкувати всупереч усім труднощам.

Нагадаємо, що за січень-жовтень роздрібний товарообіг в Україні збільшився на 14,1% порівняно з аналогічним періодом 2010 року. За десять місяців було придбано на 36,8% більше автомобілів, ніж за цей же період 2010-го (175 тис.). За підсумками року продавці побутової техніки й електроніки очікують збільшення продажів на 20-30% (до 5-5,5 млрд. дол.).

Свою лепту в цей процес вносять і банки. Цього року вони видавали споживкредити у середньому майже на 1 млрд. дол. на місяць, тоді як торік - десь у півтора-два рази менше. Виходячи з цих пропорцій, у листопаді та грудні населення може одержати споживпозики на 2,5-3 млрд. дол. (за аналогічний період 2010-го - близько 1,5 млрд. дол.).

Специфіка нинішнього споживчого буму полягає й у тому, що для багатьох українців купівля різних товарів стає своєрідним «антикризовим» заходом. Щоб не втратити через другу хвилю кризи й так у переважній масі доволі вбогі заощадження, наші співвітчизники намагаються їх хоча б у щось вкласти. Оскільки на масштабні покупки на кшталт нерухомості зазвичай грошей бракує, більшість людей орієнтуються саме на споживчі товари. Також на ТБ уже з’явилися повідомлення про те, що виникнув бум попиту на золоті прикраси. Втім, самі ж автори сюжетів констатують, що це - не найкращий спосіб зберегти заощадження. Бо при купівлі ювелірних виробів з дорогоцінних металів доводиться серйозно переплачувати за їхню художню складову, яка для ширвжитку цієї категорії надто умовна. Тому надалі їх дуже рідко можна реалізувати за ціною, вищою за вартість золотого лому (за винятком рідкісних випадків, коли вироби справді мають досить високу художню цінність). Та й склад такого лому рідко має високу пробу, тож втрати від таких вкладень становлять у середньому як мінімум половину покупної вартості.

Традиційно буми споживчої активності серйозно підігрівають інфляцію. Однак після доволі тривалого періоду щедрості, з кінця весни - початку літа нинішнього року Національний банк взяв грошово-кредитний ринок у дуже жорсткі лещата.

У результаті спільними зусиллями Нацбанку та Кабміну вдалося серйозно обмежити зростання споживчих цін (за січень-жовтень воно становило 4,2% та 5,4% - у річному обчисленні). І за підсумками року, як уже було неодноразово заявлено, інфляція виявиться навіть нижчою за урядовий бюджетний прогноз (8,9% - грудень до грудня).

Тому нині, як відомо, головну стурбованість викликає можливе розширення «дірки» у торговельному балансі, що може порушити непевну рівновагу в балансі платіжному, з подальшими негативними наслідками для валютного курсу.

За три квартали, нагадаємо, дефіцит балансу товарів становив 9,151 млрд. дол., що майже вдвічі більше, ніж за такий же період 2010-го, та лише на третину менше, ніж у січні-вересні 2008-го. Причина - темпи зростання імпорту випереджають аналоги для експорту. Втім, деякі експерти стверджують, що насправді фізичні обсяги споживчого імпорту, на відміну від вартості закупівель енергоносіїв, якщо і зростають, то зовсім незначно. А факт збільшення офіційних статистичних показників імпорту пояснюється в основному значно зрослою митною вартістю більшості товарів, що перетинають кордон (через необхідність збільшити збори до бюджет).

Сьогодні найбільші ризики для платіжного балансу несе імпорт енергоносіїв. Нагадаємо, що за десять місяців «Нафтогаз» перерахував «Газпрому» за «блакитне паливо» близько 10 млрд. дол. При цьому, за даними Держкомстату, від’єм­не сальдо торгівлі, наприклад, транспортними засобами за три квартали становило близько 630 млн. дол., побутовою технікою - 447 млн. дол., текстилем - 514 млн. дол., меб­лями - 10 млн. дол. тощо. По­казники, що називається, говорять самі за себе. Вони просто непорівнянні.

Тому якщо офіційному Києву все-таки вдасться досягти обіцяної домовленості про значне зниження вартості закупівель газу в Росії, ситуація справді має стабілізуватися.

До того ж у Нацбанку звертають увагу, що при аналізі курсових перспектив слід враховувати стан не тільки зовнішньоторговельного обороту, а й платіжного балансу загалом. А він цього року, згідно з прогнозами банківського регулятора, має бути зведений хоч і з невеликим, але профіцитом. Днями голова центробанку Сергій Арбузов укотре публічно запевнив, що «до кінця року курсу нічого не загрожує».

Та якщо з нинішнім роком усе більш-менш зрозуміло, й експерти визнають, що як мінімум до Нового року курсовій стабільності навряд чи загрожує щось серйозне, то що буде далі? Адже Національний банк не зможе нескінченно довго залізною рукою тиснути на грошово-кредитний ринок, не ризикуючи повністю задавити економічну активність, яка й так почала накульгувати?

В уряді роблять ставку на власні інвестиційні програми. Зокрема, у рамках виконання затвердженої урядом програми розвитку внутрішнього виробництва передбачається реалізація 159 інвестиційно-інноваційних проектів загальною вартістю понад 349 млрд. грн.

Також Кабмін, як нещодавно заявив прем’єр-міністр Микола Аза­ров, має намір протягом 2013-2015 років знизити річні темпи зростання імпорту до 9-9,5%, забезпечивши середньорічний темп зростання експорту не менш як на 7-10%.

У підсумку - дуже хочеться повірити прем’єрові - це має дати можливість досягти додатного сальдо торгівлі товарами і послугами 2015 року на рівні 1,5-2 млрд. дол.

У спеціально розробленому Плані заходів щодо подолання від’ємного сальдо в зовнішній торгівлі, затвердженому урядом 26 жовт­ня (роз­порядження №1074-р), Кабмін рекомендував НБУ «попередити підвищення рівня споживчого кредитування» шляхом посилення вимог при наданні споживпозик «з урахуванням платоспроможності позичальника-фізособи».

Також у згаданому плані Кабмін констатував необхідність «впровадження пріоритетного фінансування розвитку вітчизняного реального сектора економіки» шляхом «спрямування кредитних коштів зі сфери споживчого кредитування в сферу виробництва». Крім того, задекларував намір компенсувати відсоткові ставки за кредитами, які спрямовуються «на розвиток або організацію виробництва». Така декларація виглядає доволі ненадійною через те, що не збігається з конкретними діями КМУ. Наприклад, у проекті бюджету на 2012 рік було передбачено всього кілька сотень мільйонів гривень на підтримку галузі житлового будівництва. Однак активізація цього сегмента реально могла б дати синергетичний ефект для низки інших секторів економіки. Зокрема для вітчизняної металургії, попит на продукцію якої за кордоном уже знижується.

Банкірам, природно, ініціативи з обмеження споживкредитування не дуже до душі. Вони неодноразово висловлювали сумнів у тому, що це поліпшить стан торговельного і платіжного балансу.

Член ради НБУ, старший радник «Альфа-Банку» (Україна) Ро­ман Шпек вважає, що уряд сам відштовхує банки від кредитування корпоративного сектора та фактично змушує активніше працювати на інших ринках (зокрема споживкредитування) - через неповернення експортерам ПДВ, авансового стягнення податку на прибуток. «Банк може дати кошти на новий проект, але не може кредитувати фінансові проблеми позичальника. Загальний стан економіки призводить до того, що нас штовхають в інші сектори економіки. А ми хотіли б працювати з корпоративним сектором», - говорить він.

При цьому, за його словами, охолодження споживринку не зможе захистити українську економіку від споживчого імпорту при існуванні значних обсягів тіньового сектора. І значно ефективнішим заходом могла б бути боротьба влади з «сірим» імпортом. Відповідний пункт в урядовому плані, до речі, теж є - «впро­вадження сучасних інструментів митного контролю та проведення оцінки митної вартості всіх груп імпортованих товарів», «створення і впровадження автоматизованої системи керування ризиками при проведенні митних процедур» тощо. Питання тільки в тому, коли це буде зроблено. Якщо буде в принципі
коли-небудь.

А що ж Нацбанк? За словами директора генерального департаменту грошово-кредитної політики НБУ Олени Щербакової, у питанні обмежень споживкредитування регулятор готовий іти на компроміс, «який влаштує кожну сторону - і банківську систему, і Національний банк».

Поки що НБУ та учасники ринку компромісної моделі не знайшли. Правда, регулятор уже пом’якшив свою початкову позицію, відмовившись від наміру давати фінустановам статус спеціалізованого банку та вимагати виконання звичних нормативів у подвійному розмірі. Натомість НБУ, нагадаємо, запропонував запровадити новий норматив «максимального загального розміру споживчих кредитів» (Н8-1), який слід розраховувати як відношення портфеля споживкредитів до основ­ного капіталу та який не може перевищувати 300%. Крім того, регулятор планував вилучити транспортні засоби з переліку предметів застави, які беруться в розрахунок резервів за кредитами фізосіб, і віднести споживчі кредити, що йдуть на придбання імпортних товарів, до кредитів зі ступенем ризику 200%. Однак і такий варіант зустрів критику банківського співтовариства.

Поки влада і комерційний сектор ламають списи та шукають компро­міси, наближення другої хвилі кризи й охолодження зокрема української економіки створює очевидні ризики і для місцевого споживчого буму. І, швидше за все, призведе до природного скорочення ринку споживчого кредитування. Яскравим симптомом цього є, зокрема, зниження інтересу міжнародних ритейлерів до України. Так, згідно з дослідженням компанії CBRE, за пріоритетністю розвитку ритейлерів Україна опустилася із 17-го місця 2011 року на 23-тє - 2012-го. До зниження активності на ринку Ук­раїни, зокрема, іноземні банки підштовхуватиме також підвищення вимог до капіталу їхніх європейських «мам». Враховуючи склад­ність залучення нових ресурсів, найбільш реальним сценарієм експерти називають саме делевереджинг, або скорочення кредитного портфеля. Цей процес у Східній Європі, власне, вже стартував. І чи знайдуть, що йому протиставити, - велике запитання.