Через гори, через ліс... Австрійці прокладають українські дороги за власною технологією

Не хочеться згадувати відомий вислів про дороги та дурнів, утім, саме він і напрошується. Та коли йдеться про лісові дороги, то тут й порівнювати особливо немає з чим. Якщо у західних країнах на тисячу гектарів лісу припадає понад 32—35 км доріг, то в Україні усього 11 км.

Чи не найгостріше ця проблема стоїть у гірських районах За­хідної України. Маючи величезні запаси цінних перестиглих деревостанів у Карпатах, місцеві лісгоспи не можуть заготовляти їх тільки через те, що до них немож­ливо дістатися. Насамперед це сто­сується Львівщини, зокрема Сколівського району. Щоб лише опоясати основні лісові масиви у Гребенівському лісгоспі цього району, потрібно не менш як 100—150 км. лісових доріг. Звичайно, у районі завжди опікувалися цими питаннями. Щороку зводили один-два кілометри лісових доріг, проте цього було дуже мало. До того ж вони були невисокої якості. Часто прокладалися уздовж потічків, у результаті річки замулювалися, забруднювалися відходами вирубок.

Коли почали знайомитися з досвідом зарубіжних країн, звернули увагу на австрійський досвід. Неймовірно, але у Австрії програма прокладання лісових доріг існує вже понад 100 років. Маючи на своїй території значно вищі й складніші гори — Альпи, — ця країна домоглася рекордної для Європи густоти гірських доріг. Нині ними опоясана практично кожна гора, а австрійські лісівники мають доступ до кожного клаптика території. Завдяки дорогам із кожного гектара лісу в Австрії заготовляють не менш ніж 90 кубометрів, тоді як в Україні лише два-три. Наявність розгалужених лісових доріг дозволяє австрійцям не тільки заготовляти, висаджувати нові дерева, але й належно доглядати за існуючими, вберігати їх від шкідників та пожеж.

Було зрозуміло, що власними силами львів’янам не осилити проблему. Отож, вони й вирішили запросити до співпраці австрійсь­ких фахівців із їхнім багатющим досвідом. Тендер на виконання будівельних робіт виграла україн­сько-австрійська науково-вироб­нича фірма «Опілля». Відтоді минуло зовсім небагато часу. А нещодавно сколівський лісгосп вирішив продемонструвати ефективність нових технологій, показати, якими мають бути лісові дороги. Окрім голови та заступника Державного комітету лісового господарства України В.Сільця та О.Пристая, заступника Львівської ОДА Т.Фе­дака, керівників лісних гос­подарств карпатського регіону, фахівців профільного інституту з м. Івано-Франківська, інших керівників, на оглядини запро­сили й журналістів. Це був той випадок, коли можна було ні про що не запитувати, адже все видно й так.

Ми стоїмо на узліссі біля великого урочища із дивною наз­вою — Джершин, саме звідси бере свій початок нова дорога, що її прокладають австрійські фахівці. Із проектної довжини
8 км, вже збудовано близько
3,5 км. Незважаючи на те, що укладено лише один шар гравій­ної суміші (згодом буде ще один), легковий автомобіль без особливих труднощів долає підйом. З одного боку височить крута гора, з другого — дивовиж­ний краєвид гірської ущелини, на дні якої, ніби на долоні, лежить невеличке село. Чим тобі не рай для туриста. Коли досягаємо закінчення дороги, висота сягає 890 метрів над рівнем моря. Робота у повному розпалі. Але звичного нам скупчення будівельної техніки не бачимо: працює один екскаватор — «японець Ко­мацу». І треба було бачити, як вправно й швидко рухалися його стріли. «Комацу» сам стягував повалені лісівниками дерева, проводив земляні роботи, розрів­нював дорожнє полотно. За кер­мом — один працівник. Розповідають, що у себе в Австрії він виконує ці роботи вже близько
20 років. У залежності від склад­ності гірської породи за зміну прокладає близько 80—120 мет­рів дороги. І ніяких тобі підсобників, пальне і те підвозить сам на власному легковику.

— Така лісова дорога в Україні будується вперше. На відміну від звичних досі доріг, її прокладено схилами, а не уздовж русел водотоків, що завдавало відчутних збитків водній системі, — говорить директор Сколівського ліс­гос­пу Остап Бойко. — Це допомагає у розв’язанні екологічних проблем території. За такого під­ходу до зведення доріг не потрібні мости, громіздкі і дорогі гідроспоруди тощо. Сама ж дорога буде стійкою і надійною для вантажівок, ширина земляного полотна становитиме 4,5 м., а розрахункова швидкість транспорту — 40 км на годину.

За його словами, будівництво дороги дозволить дістати доступ до масиву перестиглих лісів, щодоби заготовляти близько 120 кубометрів деревини, яка починає всихати і нищитися. Проектуван­ня було розпочате ще минулого року, для будівництва лісгосп збирався залучити інвестиційні кошти, але несподівано на допомогу прийшов Державний комітет лісового господарства України, за що вдячні. Вже нинішнього року на виділені урядом 4 млн. грн. у районі заплановано прокласти 14 км лісових доріг. З них 8 км прокладуть в урочищі Джершин. А вже з наступного року Сколівський лісгосп зможе додатково залучати з цією метою й власні кошти. Всього ж із державного бюджету, за словами начальника Львівського облас­ного управління лісового госпо­дарства Анатолія Дейнеки, для підприємств обласного управ­ління Львівщини нинішнього року буде виділено 16,4 млн. грн., що дасть змогу збудувати 55 км лісових доріг.

— Наявність лісових доріг — свідчення цивілізованості держави, — вважає заступник глави Львівської обл­держадміністрації Тарас Федак. На його думку, у перспективі це відкриває великі можливості для рекреаційної галузі, яка без доріг існувати не може. Вже нині інвестори цікавляться можливостями для вкладень у розвиток екстремального та пішого туризму. Проте лісові дороги передусім призначені для потреб лісгоспів, і аж ніяк не для туристичних подорожей. Для цього потрібні іншої якості дороги, які тут з’являться неодмінно. Отже, перший крок зроблено, проте й рекреаційний комплекс повинен докласти зусиль.