ЧАС РОЗКИДАТИ КАМІННЯ ВЖЕ НАСТАВ В АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «НВФ «ЛУГАНСЬКІ АКУМУЛЯТОРИ» ДО ЦЬОГО ГОТОВІ

Динозаври вимерли тому, що не змогли пристосуватися до різких змін навколишнього середовища. Лише окремі види цих гігантів, вчасно оцінивши здатність до адаптації своїх дрібніших, але спритних сучасників, зуміли залишитися в незвичному для себе новому світі. Щоправда, змінилися при цьому до невпізнанності, пожертвувавши задля порятунку насамперед своїми крупними габаритами.

Те, що останніми роками відбувається з вітчизняною промисловістю, дивним чином нагадує еволюційні перипетії первісного світу. За умов командно-адміністративної системи господарювання переваги в конкурентній боротьбі належали тим підприємствам, які мали ексклюзивний доступ до державних замовлень і закритих ринків. Однак саме їм перехід до ринкових відносин дається тепер особливо важко. Причому над усе страждають ті, кого за кращих для них часів називали гігантами індустрії.

Усі природні процеси, у тому числі й життєдіяльність людини, аж до економічної, підпорядковуються основним законам природи. За будь-яке їхнє порушення рано чи пізно доводиться розплачуватися. Доля Луганського заводу лужних акумуляторних батарей — наочне тому підтвердження.

По-справжньому вільним може бути лише падіння

Створений за постановою Ради Міністрів СРСР від 9 травня 1951 року, Луганський завод лужних акумуляторних батарей розпочав виробничу діяльність із серійного випуску акумуляторів СЖН-70 і автомобільних батарей 9СЖН-70. Та не минуло й року, як тут були виготовлені перші тягові нікель-залізні акумулятори для шахтних електровозів. Відтоді освоєння виробництва нових видів продукції стало на підприємстві постійною справою. Завод успішно налагоджував випуск різноманітних типів джерел струму для зв’язку, гірничорудної промисловості, міського і наземного безрейкового транспорту й військової техніки — для Військово-Морського Флоту, авіації, ракетних військ, задовольняв потреби залізничників у тепловозних батареях. У населення великим попитом користувалися малогабаритні циліндричні акумулятори для побутової техніки, побутові акумуляторні ліхтарі. За Луганським акумуляторним міцно закріпилася слава найбільшого за обсягами випуску (400 млн. А.год./рік) лужних акумуляторів нікель-залізної, нікель-кадмієвої та срібно-цинкової електротехнічних систем не лише в країні, а й у всій Європі.

Чи міг хтось тоді припустити, що в цій міці криється слабкість промислового гіганта?

Географія підприємств акумуляторної продукції формувалася, виходячи з потреб СРСР, із розпадом якого стався розрив економічних зв’язків. Це у свою чергу призвело до падіння платоспроможного попиту країн СНД. У результаті в 1995—1999 роках обсяг виробництва лужних акумуляторів у Луганську знизився до 30—50 млн. А.год./рік, що становить лише 8—12 відсотків виробничого потенціалу.

Структурна перебудова економіки в Україні та інших країнах СНД, скорочення обсягів виробництва й експлуатації кінцевих пристроїв-споживачів автономних джерел струму, помилкова політика тодішнього заводського керівництва, яка призвела до розриву багаторічних партнерських зв’язків, збої в постачаннях сировини та комплектуючих, втрата ринків збуту, а отже й обігових коштів поставили Луганський акумуляторний на межу банкрутства.

До початку 2000 року збитки становили близько 30 млн. гривень, кредиторська заборгованість — 44,3 млн., дебіторська — 3,4 млн. гривень. Припинення роботи підприємств-суміжників і систематичні відключення енергозабезпечення позбавляли останньої надії відновити ритмічну діяльність.

До зовнішніх чинників, що зумовили фінансову кризу, додавалися і внутрішні проблеми. Позначалася відсутність стратегічної спрямованості підприємства, неефективна та громіздка структура управління, незадовільне використання виробничих ресурсів, зайві робочі місця. Тим часом вітчизняний ринок став заповнюватися продукцією іноземного виробництва, щорічний обсяг імпорту якої з 1998 року перевищує 20 млн. доларів США.

У тому самому 1998-му було зареєстровано відкрите акціонерне товариство «Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори», яке стало правонаступником заводу лужних акумуляторних батарей. Проте це вже не могло суттєво впливати на ситуацію в цілому. Було розроблено безвідходну й екологічно чисту технологію вилучення металевого кадмію з кадмієвмісних відходів і відпрацьованих акумуляторів, технологія одержання гідрату закису нікелю з позитивних акумуляторних пластин, але для стимулювання виробництва цього було явно замало. Бартерні схеми взаєморозрахунків становили близько 75 відсотків, заборгованість по заробітній платі продовжувала збільшуватися, що призвело до наростання соціальної напруги в колективі й загрожувало відтоком кваліфікованих кадрів. Втім, подітися їм було нікуди, адже подібна ситуація панувала на більшості підприємств Луганщини.

Необхідність термінової реструктуризації підприємства ставала все очевиднішою. Держава виявилася малоефективним власником. Тому в 1999 році Національним агентством України з управління державними корпоративними правами було оголошено конкурс на передачу в управління державного пакета акцій ВАТ «НВФ «Луганські акумулятори». Переможцем конкурсу було визнано АТ «Фірма «Торговий дім».

Для виконання комерційної програми управління підприємством, яка забезпечила перемогу в конкурсі, проведення цілеспрямовано науково-технічної політики, визначення перспективних напрямів розвитку створених у процесі майбутньої реструктуризації нових підприємств, проведення маркетингових досліджень, створення розгалуженої мережі ринків збуту готової продукції, здійснення закупівель сировини і матеріалів для виробництва лужних акумуляторів і безпосередньої ексклюзивної реалізації продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках АТ «Фірма «Торговий дім» спільним із ВАТ «НВФ «Луганські акумулятори» рішенням заснувала в Луганську товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луганські акумулятори» із представництвом у Києві.

Товариство координує спільні дії підприємств, розробляє комерційні програми, фінансує нові науково-виробничі розробки, контролює раціональне використання інвестиційних коштів, представляє інтереси підприємств на внутрішньому та зовнішньому ринках, у державних і комерційних структурах і органах влади різноманітних рівнів.

Бажані плоди триєдності

Відтепер уся відповідальність за виведення із кризового стану виробництва в Україні лужних акумуляторів лягла на плечі збірної команди досвідчених менеджерів, до складу якої ввійшли фахівці АТ «Фірма «Торговий дім» ВАТ «НВФ «Луганські акумулятори», а також вітчизняні та зарубіжні консалтингові фірми. Високий коефіцієнт корисної дії їм забезпечує підтримка Луганської обласної держадміністрації, що, з огляду на регіональну соціально-економічну значимість підприємства, для вироблення плану спільної оперативної роботи провела спеціальне засідання колегії під патронатом свого голови О.Єфремова за участю представників зацікавлених міністерств і відомств.

Триєдність зусиль комерційної структури, місцевого органу виконавчої влади та Кабінету міністрів, спрямована на досягнення загальної мети, на жаль, не стало ще повсюдним явищем. Саме тому кожний приклад його досягнення особливо цінний. Про результати даного єднання говорив на початку нинішнього року заступник глави Луганської облдержадміністрації О.Кобитєв: успішно йде реструктуризація підприємства, зросли його економічні показники, збільшуються обсяги виробництва та реалізації продукції, регулярно проводяться відрахування до бюджету, своєчасно виплачується заробітна плата. Однак, що найголовніше — лише за рік погашено багаторічну заборгованість по зарплаті на суму 1,3 млн. гривень! Досягнення таких результатів можливе лише там, де підтримка вітчизняного виробника не декларована, а реальна та цілеспрямована.

Політика розвитку вітчизняного виробництва лужної акумуляторної продукції, проведена луганчанами, отримала позитивний відгук Кабінету міністрів України, що знайшов втілення у його постанові від 5 липня 2000 року №106 «Про підтримку виробництва лужних акумуляторів». У виконання цієї постанови й відповідно до програми розвитку виробництва хімічних джерел струму йде поетапне технічне переозброєння, проводяться заходи щодо підвищення якості продукції. Вже налагоджене виробництво батарей, які не поступаються за своїми параметрами зарубіжним аналогам, розширюється номенклатура виробів з урахуванням останніх досягнень у сфері технології виробництва акумуляторів.

Згаданою постановою Кабміну доручено Держкомпромполітики і ВАТ «НВФ «Луганські акумулятори» повною мірою забезпечити лужними акумуляторами потреби підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони, МВС, Мінпаливенерго, Мінтранспорту, «Укрзалізниці», Держкомзв’язку та інформатизації. Виконання цього доручення є обов’язковою умовою досягнення позитивних результатів від проведення «Луганськими акумуляторами» заходів.

У відповідь на це доручення Міноборони, Мінпаливенерго, Держкомзв’язку і «Укрзалізниця» уже підписали з луганчанами протоколи й договори про забезпечення підвідомчих їм підприємств, установ і організацій лужною акумуляторною продукцією. Проте обопільна вигода таких угод, виявляється, не для всіх очевидна. Інакше, як зрозуміло пояснити, чого, усупереч постанові Кабінету міністрів, окремі відомства все ж продовжують централізовано закуповувати необхідні їм акумулятори за рубежем на мільйони доларів? А коли, захищаючи внутрішній ринок, вищий орган виконавчої влади країни затверджує нові ставки ввізного мита на цю продукцію, до нього звертаються, наполягаючи на необхідності пільгового митного режиму на акумуляторні батареї для своїх потреб. Питання залишається без відповіді...

Кола на воді

Однак повернемося до ВАТ «НВФ «Луганські акумулятори». Керівництво компанії, яка ним управляє, прекрасно розуміє, що успішна реалізація програми розвитку виробництва прямо залежить від подолання наслідків фінансової кризи. З цією метою передбачено низку антикризових заходів і антикризове управління. У рамках останнього треба буде виконати такі завдання: підвищення дохідності активів підприємства шляхом розпродажі тих, які не приносять доходу і неефективні; рішуче зниження господарських витрат за рахунок усунення неефективних і малопродуктивних; реструктуризація заборгованості підприємства і, нарешті, реалізація комплексних заходів для стягнення дебіторської заборгованості.

Цілі зрозумілі, завдання визначені. Та їхнє рішення передбачає ряд непопулярних, як заведено говорити, дій, зокрема скорочення зайвих робочих місць, апарату управління тощо. На жаль, такі заходи неминучі навіть у країнах із високорозвиненою економікою. Ось що розповів при зустрічі мій давній приятель, який близько тридцяти років проживає в США:

— Від кинутого у воду каменя на поверхні розходяться кола. Спочатку — все далі, але згодом вони зменшуються, і якщо знову не кинути камінь, зникають зовсім. Діяльність фірми — це ті самі кола на воді, а попит на її продукцію — камінь. Надходить замовлення, і фірма починає його виконувати: завантажує роботою персонал, у разі потреби наймає додаткових працівників, залучає суміжників, постачальників і т.п. Тобто на поверхні розходяться кола й тим далі, чим вагоміші замовлення, чим більший попит на продукцію. Проте от попит задоволений, наступні замовлення не надходять. Кола стискаються від периферії до центра. Іншими словами, щоб вижити, фірма змушена відтинати все, що в даній ситуації виявляється обтяжним, розпочинаючи від периферії. А тим часом керівництво спрямовує всі зусилля на пошуки того, хто забезпечить кидок такого каменя. Встигнути потрібно до того, як кола зійдуться в центрі. Запізнилися — фірма гине. Знайшли вчасно — знову кола розходяться від центра до периферії. Спади і підйоми виробництва носять циклічний характер у всьому світі, і винятків тут не буває.

Керівництво компанії, яка управляє акціонерним товариством «НВФ «Луганські акумулятори», прекрасно усвідомлює, що найціннішим активом підприємства є його трудовий колектив. Успіх реструктуризації та розвитку виробництва повністю залежить від уміння та бажання зайнятих у ньому людей працювати над виконанням наміченої програми.

Ще не всі до цього готові, адже багато хто побоюється, що саме їх майбутні зміни можуть зачепити найболючіше. Це природна реакція. Тому планом антикризових заходів передбачено широке залучення персоналу до вирішення завдань реструктуризації та формування колективу однодумців. Це повинно допомогти людям перебороти комплекс «жертви обставин», почати працювати по-новому, дасть змогу не лише зберегти за собою робоче місце, а й набути нової кваліфікації.

На закінчення наведу витяги з додаткової угоди про внесення змін і доповнень до колективного договору ЗАТ «Луганські акумулятори» на 2001 рік, які стосуються розділу «Праця, нормування праці та заробітна плата»: «У пункті 4.1 виключити з тексту слова ...не менше 118 грн. на місяць», замінивши словами «...не менше 153 грн. на місяць»; «у пункті 4.2 виключити з тексту слова «...у розмірі 85 копійок на годину», замінивши словами «...не менше 93,5 копійки».

Це означає, що перші камені кинуто, і на ще недавно нерухомій поверхні виробничого застою почали розходитися перші кола.