Бюджет шукає грошик Не там, братику, шукаєш!

Поділитися
Відпрацьовуючи за старими векселями, влада запропонувала страшенно соціальний бюджет. Гадаю, що слово «страшенно» при цьому є важливішим, аніж слово «соціальний»...

Відпрацьовуючи за старими векселями, влада запропонувала страшенно соціальний бюджет. Гадаю, що слово «страшенно» при цьому є важливішим, аніж слово «соціальний». «Почався» бюджет, природно, не з того, що може держава отримати, а з того, куди отримане врешті-решт дінеться. І вже під небачені досі приємні соціальності шукали можливі доходи, котрі б ці соціальні приємності забезпечили.

При цьому в процесі пошуку навіть не помітили, як трошки ухоркали (серед інших) і ПриПЄПів — приватних підприємців на єдиному податку.

Їхнє право сплачувати ПДВ стало обов’язком (при перевищенні 12-місячного обороту 300 тис. грн);

їм різко розширили перелік недозволених видів діяльності;

їх змушують не укладати договір із юрособами-замовниками більш ніж на місяць.

Нібито бюджет щось виграє від:

оформлення бізнесу на дружину й тещу з тестем (щоб ніякі обороти так і не перевищили належної планки);

умовного переназвання діяльності (щоб не потрапити під заборонені види)

або роздрібнення одного річного договору з підприємством-послугоодержувачем на 12 меншемісячних (із трішечки відмінними істотними умовами)!

Однак водночас (раптом хто — завдяки описаним хитруванням — таки вціліє) вийшло роз’яснення від ДПАУ, котре позбавило ПриПЄПів, причому заднім числом, так званого податкового кредиту, тобто права зменшувати ПДВ, який підлягає сплаті в бюджет, на той, що вже був сплачений постачальникам, як це роблять підприємства. У результаті у ПриПЄПів (а заразом, відтак, і в решти неплатників податку на прибуток, бо саме несплата цього податку стала підставою для такого заходу) ПДВ фактично перетворився з податку на додану (!) вартість на податок із усього обороту за ставкою 20%!

Цікаво вийшло: спочатку єдиноподатників — усупереч, до речі, президентському указу про них — підштовхнули до роботи на юросіб дозволом бути платниками ПДВ і видавати податкові накладні (це, до речі, триває й зараз, причому дозвіл, як було вже сказано, переростає в обов’язок, чим до юрзамовників підштовхують ще більше!), а потім сповіщають, що це був за ПДВ і паралельно — борються з роботою цих самих ПриПЄПів на підприємства ж... часовим дробленням їхніх договорів!

Чи, може, хтось із розробників оновленого законодавства всерйоз має намір роз’яснити, що коли ПриПЄП завів кав’яреньку (чи ксерокс) у тому самому приміщенні, де розташувалася якась фірма, і ця фірма регулярно йому платить за харчування працівників (чи за ксерокопіювання), то ПриПЄП цей — ніякий не самозайнятий, а найманий працівник цієї фірми — із відповідним оподаткуванням?

Тож давайте, не соромтеся, чого там!

Розкажіть (до речі вже) і про те, чому до заборонених для ПриПЄПів видів потрапили не, приміром, реклама чи маркетинг, а юридичні консультації. Мо, кишка слабка прямо заявити, що, по-вашому, обготівковують (прикидаючись ПриПЄПами) саме юристи?

Утім, що ПриПЄПи — так, дрібниця... Гірше те, що «у процесі бюджетного процесу» перелопатили абсолютно всі податкові закони, не залишивши там живого місця і не звернувши ані найменшої уваги на законодавчу ж заборону щось змінювати в податках пізніше, ніж за шість місяців до того, як ці зміни наберуть чинності.

А якщо не можна, але дуже хочеться, то, мабуть, можна.

Зазначимо одразу: користуватися новим Законом «Про внесення змін...» (від 25 березня 2005 року №2505-IV) неймовірно складно: структура цього документа справді єзуїтська.

Одних лише ПЕРШИХ (то частин, то розділів, то статей, то пунктів, то підпунктів) я налічив — не кажучи про всілякі 1.1 та ін.— майже 50 (і, чесно кажучи, збився). Адже є ще підпункти «а», які використовували ті, хто писав відповідні розділи і не нумерував їхні фрагменти цифрами, а позначав літерами. Щоб зрозуміти, що куди входить і чого стосується, де розсипано те, чим змінюється один закон, а де — чим інший, потрібно, здається, закінчити якийсь спецвуз.

А з урахуванням того, що, додаючи кудись нові абзаци, законодавець користувався після цього то новою, то старою нумерацією, можна ще за бажання посперечатися щодо чинного тексту, який можна читати і так (як написано), і сяк (як, мабуть, мали на увазі).

Про стилістику і незрозумілість того, що зліпили, не варто й говорити.

Однак найприкріше — щойно все це опанують, воно стане непотрібним: кажуть, що готуються чергові (не менш глобальні) зміни. Причому для «спрощенців» (єдиноподатників та інших) їх готують точно.

Добре, якби все це принесло хоч якийсь ефект!

Не факт.

Навпаки, ризикну припустити «негативну користь». Постійно змінювати й ускладнювати законодавство можна до певних меж. Зараз, схоже, ці межі порушено. Закон «Про внесення змін...», який виправив (чи, мо, знехтував) держбюджет(ом) та ще цілу купу законів, виконати просто неможливо.

І аж ніяк не через його фіскальність: через фіскальність його виконувати просто не хочеться, але це вже інша річ. А ось те, через що виконати його неможливо за всього бажання, — так це справді трагічна складність. «Важка» структура закону — лише маленький приклад. Але є ще величезна кількість нюансів, які здаються технічними й очікують своїх роз’яснень. Роз’яснень, зрозуміло, офіційних, а не у вигляді консультацій у напівофіційних виданнях, де, як полюбляють писати, відповідь підготовлено «за сприяння...» — а далі йде довгий перелік тих, хто «сприяв», жоден із яких ні за що не відповідає.

Ну і хто ж справжні (офіційні) роз’яснення надаватиме? І головне — коли? А хто за них відповідатиме? І чи не вийде, що «істина» з’ясується дуже заднім числом, як із ПриПЄПівським податковим кредитом з ПДВ? З яким, до речі, досі нічого не зрозуміло...

Між іншим, є засоби для поповнення бюджету значно ефективніші й безкровніші.

Згадаймо: стара влада не лише спустошила скарбницю, а й вигребла її на багато податкових періодів уперед, залишивши — задля передвиборної купівлі пенсіонерських голосів — негативну податкову спадщину. Багатомільярдний борг за «дзвінковими» податковими «переплатами» (а хто дзвонив — можна лише здогадуватися) спихнули, таким чином, на тих, проти кого в процесі цієї «демократичної корупції» і використовував старий режим усе, що ним було витягнуто.

Якщо новий уряд всерйоз має намір розраховуватися «за царські борги» і в тому числі заради цього розпочав податкову революцію через Закон «Про внесення змін...», то дурниці більш згубної й більш несправедливої неможливо навіть собі уявити.

Адже цілком очевидно, що, м’яко кажучи, значна частина згаданих «переплат» насправді являла собою ніякі не переплати, а банальні політичні пожертвування. А отже, спроба зарахувати їх собі в рахунок майбутніх податків є не що інше, як елементарне ухилення від оподаткування!

Щоб врегулювання ситуації, з одного боку, не призвело до розбазарювання зібраних сьогодні (такою ціною!) коштів, а з іншого — не вийшло за межі правового русла, доцільним вбачається такий алгоритм.

Податкові переплати в межах 20% (варіант — 30%) від призначених до сплати за відповідні періоди сум зараховуються в рахунок податків майбутніх податкових періодів на загальних підставах. Обмеження, погодьтеся, більш ніж людяне.

А переплати, які перевищили зазначений рівень, можуть бути до 1 травня (варіант — до 1 червня) добровільно передекларовані платниками, котрі їх здійснили,— як політичні пожертвування. Тоді тим, хто ухилявся (через минулу спробу заліку «переплат») від податку належить амністія, а надати таку амністію має законодавець відповідним актом.

А решту «переплат» — як вельми дивні — слід було б оспорити в судовому порядку.

Якщо суд задовольнить держпозивача і прирівняє конкретну «переплату» до пожертвування, то доведене таким чином ухилення має каратися відповідно до чинного законодавства, включаючи кримінальне.

Якщо ж буде визнано саме переплату, вона погашатиметься видачею облігацій внутрішньої держпозики — на тих самих підставах, на яких такі ОВДП видавалися свого часу в рахунок боргів із бюджетного відшкодування ПДВ.

Адже було б украй несправедливим і марнотратним погашати добровільні (!) переплати чомусь раніше, ніж буде погашено борги тим підприємствам-експортерам, які кредитувати бюджет і не збиралися!

Аргумент «нам зателефонували — і ми злякалися» має, звісно, стати причиною оперативно-пошукових дій на предмет попередніх ухилень, оскільки «злякатися» настільки, щоб «добровільно переплатити» 20% (30%), могли лише ті підприємства, яким було — у випадку перевірок — чого побоюватись.

Тим більше — коли переплати становили не 30, а 300%...

Якщо ж гроші витягали грубими беззаконнями, чому скривджені не поскаржилися? Принаймні вже в «наш» час — коли стало можна?

Вибіркова, виходить, якась боягузливість: суперечити старій владі бояться навіть зараз, а виставляти рахунки новій (ми вже, мовляв, усе віддали попередникам) — уже чомусь не бояться! Може, річ все ж таки трохи в іншому?

Гадаємо, позиція має бути ось якою. Новий уряд просто не зобов’язаний брати на себе непосильний тягар відповідальності за колишні правила гри, за яких ухилятися і не платити податки можна було скільки завгодно, зате за дзвінком слід було платити скільки скажуть.

(Де сказано, що хабарі бюджету підлягають поверненню?)

І у разі прийняття такого нескладного алгоритму можливість соціальних виплат, у тому числі тим же пенсіонерам, зросте в значно більшому ступені, аніж від більшості нюансів кострубатого бюджетного-підбюджетного закону. А заодно — вщухнуть ті з «нової опозиції», хто, розкравши казну наперед, уповноважив себе стежити за дотриманням напружених тоді ж соціальних гарантій. Адже їхні крики лише створять тиск на суди, котрі розбираються з «переплатами» багатьох із тих, хто фінансував і фінансує крикунів.

Складно буде не погодитися з тим, що шлях цей більш перспективний, аніж ламати податками аполітичний бізнес. І більш «адекватний», аніж вдаватися в пояснення з приводу вкрадених джерел колишнього щастя.

На жаль, поки що нове керівництво пішло іншим шляхом. Воно ладне колишні політпожертвування зарахувати як податки, а на можливість цього зарахування, певно, назбирати грошей через штрафи з тих, хто просто не може осягнути незбагненні й безмежні податкові новації. А заодно — для чогось ускладнити зайнятість самозайнятим…

P.S. Тільки цур — не ображатися! Нову владу ми любимо, цінуємо, пестимо, плекаємо і поважаємо, у зв’язку з чим вважаємо її такою, що вчиться, тобто підлягає подальшому вдосконаленню.

Гірші не пройшли — це добре. Тепер лаємо кращих. Це нормально.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі