БОСАМ ПЛАТЯТЬ МЕНШЕ, АЛЕ ОДЕРЖУЮТЬ ВОНИ БІЛЬШЕ

Обсяги грошових виплат менеджерам вищого рангу в Америці давно вже сягнули позахмарних висот. Особливо гостро це стало відчуватися з початком рецесії. І якщо в роки економічного процвітання шестизначні оклади викликали у більшості населення, в гіршому випадку, заздрість, а в кращому — замилування і повагу, то зараз дедалі виразнішим стало ремство невдоволення. Тоді директори найбільших компаній, у тому числі Hewlett-Packard Co., Cisco Systems Inc., Continental Airlines Inc., AMR Corp. і Delta Air Lines Inc., стали гучно сповіщати про добровільну відмову від частини своєї винагороди.

Їхні слова про те, що обсяги окладів мають відповідати фінансовим показникам очолюваних компаній і одержувати такі астрономічні суми, підписуючи багатотисячні списки на звільнення, аморально, широка публіка сприйняла дуже схвально. Проте серед аналітиків виявилося чимало скептиків, які вважали всі ці кроки всього лише сміливим піарівським ходом.

Конференція аналітиків, яка відбулася наприкінці минулого року у Вісконсині, була повністю присвячена питанням адекватної оплати менеджерів вищого рангу. З початку 1990-х, коли вперше був озвучений принцип прямої залежності окладу керівника від фінансових показників компанії, він ще жодного разу не викликав настільки суперечливого ставлення. Тим більше що, як стверджують експерти, зараз, попри всі драматичні заяви, дотримуватися цього принципу насправді ніхто й не збирається. Відмовляючись від частини свого окладу, керівники великих компаній компенсують свої фінансові втрати створенням спеціальних трастів, розробкою особливих пенсійних схем тощо, а це, з одного боку, дозволяє їм зберегти хорошу міну при поганій грі, а з другого — істотно скоротити податкові виплати для себе і для своїх спадкоємців.