БЛИСК І ЗЛИДНІ СТРАТЕГІЧНОЇ СИРОВИНИ

Поділитися
Тільки маючи програму, можна розраховувати на надпрограмні несподіванки. Кароль Іжиковський У ст...

Тільки маючи програму, можна розраховувати
на надпрограмні несподіванки.

Кароль Іжиковський

У структурі запасів органічного палива Україні вугілля становить 95,4%, нафта — 2%, природний газ — 2,6%, середньосвітові показники 67, 18 і 15% відповідно. Саме тому «чорне золото» остаточно визнано в Україні стратегічною сировиною з усіма витікаючими наслідками. Програма «Українське вугілля», розрахована на період 2001—2010 років, передбачає до 2010 року видобуток вугілля 100—110 млн. тонн на рік і, на думку її авторів, зможе цілком задовольнити потреби нашої держави. Нині в Україні працюють 168 шахт, 103 із яких, за постановою Кабміну № 280 від 28 березня 1997 року, планується закрити. У стадії «фізичного закриття» перебуває 56 шахт. До речі, 1991 року на українських шахтах видобули понад 135 млн. тонн. Десять відсотків припадало на частку гірників Західно-Донецького басейну.

Гладко було на папері

У шахт Західного Донбасу, безумовно, є майбутнє, оскільки розвідані запаси вугілля в цьому регіоні становлять 14 млрд. тонн. Якщо видобувати поки гіпотетичні 100 млн. тонн на рік, довбати вугілля можна щонайменше 140 років. Це в Україні. У США та Європі пласти потужністю 0,6—0,9 м, саме такі зараз розробляються на шахтах ДХК «Павлоградвугілля», не чіпають з простої причини — економічно невигідно. В Україні теж, та оскільки вугілля — усьому голова, у сенсі енергосировини, то дотування збиткового, але настільки необхідного виробництва, неминуче.

Постійні витрати в господарстві генерального директора «Павлоградвугілля» Анатолія Мухіна містять у собі, за його словами, п’ять основних складових: зарплата, витрати на проходку гірничих виробіток, вартість споживаної електроенергії, транспортні витрати з доставки людей до місця роботи, оплата залізничного тарифу для транспортування вугілля на збагачувальні фабрики, що доводять його до потрібної кондиції зольності. І, зрозуміло, податки. За умови стовідсоткових розрахунків споживачами в строк, що нереально з багатьох суб’єктивних (про які йтиметься нижче) і об’єктивних причин, шахти можуть отримати на місяць не більше 64 млн. грн. Необхідно сімдесят. Різницю має погасити держава. І хоча програма «Українське вугілля» передбачає витрачати на вугільну галузь країни 6 млрд. грн. на рік, у бюджеті-2002 виділено лише 2,2 млрд. грн., із яких «Павлоградвугілля» має одержати 58 млн. грн. Неважко підрахувати, що цього вкрай недостатньо.

До речі, за п’ятдесят днів нового року шахтарям Західного Донбасу з бюджету ще не надійшло ані копійки. І говорити про якісь природоохоронні заходи, відновлення шахтного устаткування не випадає.

Єдине, що більш-менш компенсується — собівартість вугілля. У січні холдинг одержав 2,1 млн. грн., у лютому — 1,9 млн. Усього ж цього року дотації за даною статтею повинні скласти 24 млн. грн.

«Держпідтримка, навіть стовідсоткова, — резюмує Анатолій Мухін, — не покриває наші потреби».

Щоб засоби
виправдали мету

У принципі, на думку Анатолія Васильовича, собівартість можна зменшити за рахунок відновлення основних, добряче зношених за останні 35 років, фондів. Перший і поки єдиний крок уже зроблено. Завдяки цільовому виділенню коштів у розмірі 7,2 млн. грн. на базі дніпропетровських заводів виготовлено перший вітчизняний вугільний комплекс КД-99, що зможе працювати на шарі потужністю 0,85 м. І якщо старі комплекси видавали на-гора вугілля з 40—45-відсотковим утриманням золи, то із застосуванням нового зольність знизиться до 30%. Природно, зменшаться витрати на його збагачення. Можна зменшувати собівартість, знижуючи споживання електроенергії, змінювати застарілі вентилятори провітрювання і водовідкачувальні насоси.

— Однак, — вважає Анатолій Мухін, — це не будуть цифри, що істотно компенсують різницю між ціною на вугілля та його собівартістю.

Взагалі ж відпускна ціна на вугілля зростає. Але винятково для посередників, які скуповують вугілля марки «Г» для металургійних комбінатів. Лише за минулий рік його вартість зросла на 23%. Зате для трьох теплових електростанцій (Бурштинської, Ладижинської та Запорізької) уже третій рік ціна вугілля залишається старою — 84,4 грн. при собівартості 88,7 грн. за тонну. До того ж ТЕЦ розраховуються за спожите вугілля, м’яко кажучи, не зовсім вчасно. Лише за 20 днів лютого ц.р. борг енергетиків склав 26 млн. грн. Втім, за словами А.Мухіна, буквально днями цей борг буде погашено.

За великим рахунком, шахтарів, а отже й населення Павлограда, Тернівки, Первомайська, уже котрий рік більше за все хвилюють строки і розміри виплати зарплати. Почалося це, вважає Анатолій Васильович, відтоді, як шахти стали юридичними особами й отримали можливість самостійно укладати договори з численними посередниками. У результаті практично усі накопичили семи–восьмимісячні борги по зарплаті, що призвели до соціального вибуху 1998 року.

— Коли шахтарі прийшли до Києва, — розповідає А.Мухін, — виявилося, що в держави перед шахтами прямої заборгованості по зарплаті немає. Однак із Держрезерву їм виділили 30 млн. грн. Ми їх досі повертаємо.

2000 року керівництво ДХК разом із профспілками вирішили 80% вугілля реалізовувати через дочірнє ДВАТ «Павлоградвугіллязбут», уклавши додатково договір про прямі поставки з «Криворіжсталлю». З’явилися гроші на зарплату. До того ж уряд Ющенка ввів жорсткі схеми роботи на енергоринку, що дозволили збільшити надходження «живих» грошей шахтарям. Двадцять відсотків видобутого вугілля, що залишалися в розпорядженні шахт, по ідеї, мали йти на погашення їхньої кредиторської заборгованості і вирішення соціальних питань. На ділі ж, вважає Анатолій Васильович, процвітав рядовий бартер. Причому явно не на користь шахтарів.

— Ми це припинили, і залишили шахтам 5% від планового видобутку для вирішення соціальних питань плюс усе, що видобуто понад план, — говорить генеральний директор. — Після аналізу результатів 2001 року вийшло, однак, що шахти під різними приводами зуміли залишити собі більше, аніж ми планували. У результаті з’явилася підписана нами разом із губернатором постанова, що дозволяє бартерні угоди винятково з виправно-трудовими установами, школами і дитсадками, що мають власне грубне опалення.

Кому дозволена мета, тому дозволені й засоби

Тяжке становище з виплатою заробітної плати, здавалося б, на благополучних підприємствах вугільної галузі України, розглядалося на колегії Генеральної прокуратури України наприкінці вересня минулого року. Через кілька днів, 3 жовтня, з ініціативи прокурора Дніпропетровської області Володимира Шуби ситуацію на шахтах Західного Донбасу проаналізували на оперативній нараді всіх контролюючих органів регіону. Наступна фронтальна перевірка діяльності різноманітних підрозділів ДХК «Павлоградвугілля» виявила низку неприємних закономірностей.

Практично у всіх двосторонніх договорах між шахтами і «Вугіллязбутом» не передбачалася будь-яка відповідальність одержувача (покупця) вугілля, були відсутні строки розрахунків. Зрозуміло, це не могло не позначитися на зростанні заборгованості по зарплаті. Варто зазначити, що за фактами незаконних дій посадовців ДХК «Павлоградвугілля» торік порушено 34 кримінальні справи, із котрих 17 — у «столиці» — Павлограді. Під слідством опинилися винятково посадовці, включаючи директорів шахт, головних інженерів, а також бухгалтерів. Діапазон статей КК, за якими висуваються обвинувачення, досить специфічний: від «розкрадання державного майна в особливо великих розмірах» до «зловживання владою, службовим становищем» і «ухиляння від сплати податків».

Вражає цинізм і безмежна жадібність керівників шахти ім. Героїв Космосу, котрі із січня 1997 по травень 2001 року, переказуючи заробітну плату шахтарям у павлоградську філію «Промінвестбанку», підробляли розрахункові документи, після чого гроші опинялися на їхніх власних рахунках. У такий спосіб було вкрадено понад 30 тисяч гривень.

За казенний рахунок головний інженер однієї із шахт зумів побудувати собі пристойний особняк. Схема проста: оформив кілька людей до себе на шахту прохідниками, а ті, не побувши жодного разу в лаві, зводили будинок головному інженеру, справно отримуючи зарплату з трьома нулями. А головний бухгалтер ще одного ДВАТ, не мудруючи лукаво, збільшила премію собі і директору на 4850 гривень.

Втім, «крали» й по-крупному. На шахті «Степова» нарубали вугілля, судячи з карток видобутку, 1 млн. тонн, а по бухгалтерських документах пройшло тільки 850 тисяч. Скандал! А ось ще типовий приклад безвідповідального, м’яко кажучи, використання шахтарських грошей.

У листопаді 2000 року шахта «Павлоградська» через ДВАТ «Управління матеріально-технічного постачання» придбала від одного ТОВ запчастини до бульдозера-шляхопрокладчика, відповідно до, зауважте, специфікації на суму 420 тис. грн. Фактично ж на шахту надійшли два бульдозери, 1966 і 1977 років випуску без технічної документації. Збиток склав 287 тис. грн. Такий же прецедент стався і на шахті «Тернівська» із тієї лише різницею, що збиток міг бути (втрутилася прокуратура) «усього» 100 тис. грн.

За словами начальника відділу нагляду за виконанням і дотриманням законів обласної прокуратури Геннадія Петера, у ході перевірок було заявлено 43 позови в інтересах шахт на загальну суму 27,5 млн. грн., котрі сьогодні повністю задоволені. Договори між шахтами і «Вугіллязбутом» приведено у відповідність із чинним законодавством. За документами прокурорського реагування шахтарям повернули 16 млн. гривень. У результаті заборгованість по зарплаті за десять місяців минулого року скоротилася з 32 до 17 млн. гривень.

Прокуратурою офіційно встановлено, що з 95% вугілля, відвантаженого шахтами своєму партнеру «Вугіллязбуту» 65% йде на виконання планових завдань, а 30% продається комерційним структурам, що розраховуються «живими» грошима й устаткуванням для шахт, яке поставляється через ДВАТ «Управління матеріально-технічного постачання» за завищеними цінами. За багатьма укладеними договорами із шахтами ДХК «Павлоградвугілля» свої обов’язки не виконує. Але шахти з позовами в господарський суд не звертаються, а дебіторську заборгованість списують на збитки свого підприємства.

«Не такий страшний чорт?..»

Однак Анатолій Мухін вважає, що більшу, аніж є, економічну свободу шахтам давати не можна. Як аргумент — приклад шахти «Благодатна», що свого часу зуміла піти «у вільне плавання», але повернулася, за словами генерального директора, із 15-мільйонним боргом.

— Без комерційних структур можна обійтися при повному розрахунку енергетиків за відвантажене вугілля, — вважає Анатолій Васильович. — До того ж, при продажу на ТЕЦ залізничний тариф оплачує одержувач. Що ж стосується посередників, то вугілля їм постачається винятково за передоплатою. У лютому, відповідно до договору, передоплата склала 7 млн. 100 тис. гривень.

Інакше кажучи, прямо мати справу з металургійними комбінатами шахтарям невигідно, бо там потрібне вугілля із зольністю 7—9%. Такий концентрат коштує вже не 84, а 166 грн. (збагачення плюс транспортування).

Що ж стосується виплати зарплати, то заборгованість зараз не перевищує 10% від її місячного фонду. Причому борг у ДХК щомісяця скорочують на 500—600 тис. гривень. Хоча і А.Мухін цього не заперечує, на всіх не вистачає. Тому виплати проводять диференційовано. Тобто комусь додають, у когось забирають. Є ще одне істотне «але». Відповідно до Тарифної та регіональної угод, зарплата на шахтах має перевищувати середньообласний рівень у 1,9 разу і складати понад 1100 грн. на місяць. Із січня нинішнього року її підняли на 16%. Додаткові кошти планується добути за рахунок чергового збільшення цін на вугілля, яке збувається посередникам. Одночасно, за словами А.Мухіна, «мертвої і непідйомною залишається ціна на вугілля енергетикам». Тому «Павлоградвугілля» запропонував ТЕЦам своєрідний бізнес-план: підняти ціну на вугілля в рамках їхньої рентабельності. Інакше кажучи, збільшити витратний механізм у розрахункових податках. Якщо споживачі погодяться, то все буде «в ажурі». Для шахтарів. А в бюджет України зменшаться податкові відрахування. І тоді соціальну напруженість можна прогнозувати в інших бюджетних сферах: охороні здоров’я, освіті і навіть силових структурах...

Довыдка "ДТ"

До складу Державної холдингової компанії «Павлоградвугілля» (до 1996 року це було однойменне виробниче об’єднання) входять 23 дочірні підприємства, із яких десять — шахти. Крім цього холдинг має 12 структурних підрозділів. Чисельність працюючих — 39 896 чоловік.

Роботи ведуться на глибинах від 200 до 400 метрів.

2001 року ДХК «Павлоградвугілля» видобула 11 млн. 59 тис. тонн вугілля, перевиконавши план на 10,4%.

Середньомісячна зарплата персоналу — 620,9 грн., безпосередньо шахтарів — 718,6 грн.

На 1 січня 2002 року дебіторська заборгованість склала 365 млн. грн., кредиторська — 365 млн. грн. Заборгованість по виплаті зарплати на 1 січня 2002 року обчислюється 10 млн. 699 тис. грн.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі