Білій Церкві не потрібні інвестиції?

Поділитися
Керівництво міста гальмує будівництво сучасного заводу 27 травня у Білій Церкві проходив місцевий референдум, ініційований міською владою...

Керівництво міста гальмує будівництво сучасного заводу

27 травня у Білій Церкві проходив місцевий референдум, ініційований міською владою. Мета його — з’ясувати ставлення городян до планів будівництва електросталепрокатного заводу під Білою Церквою. Світле свято Трійці та спека не сприяли активності городян і призвели до досить легко прогнозованого результату — референдум не відбувся. Свою думку побажала висловити лише чверть зареєстрованих виборців. І все-таки 200 тисяч гривень міського бюджету, виділені для забезпечення народного волевиявлення, були витрачені не зовсім марно. Референдум оголив досить глибокі та принципові проблеми взаємин бізнесу, влади та населення.

Завод майбутнього, або Корінь проблем

Тема будівництва металургійного заводу мусується в місті вже понад два роки, і за цей час питання із суто економічного примудрилося перерости в політичне. Інвестор збирається побудувати в місті одне із найсучасніших підприємств у Європі. Особливістю нового заводу є виплавка сталі з брухту сучасним електродуговим методом, що підвищує якість металу, скорочує витрати на енергоносії, а також мінімізує вплив на екологічний стан довкілля. Будує завод відоме київське підприємство з іноземними інвестиціями «Євро Фінанс Лтд», яке контролює більшу частину ринку брухту чорних металів України з оборотом 2—2,5 млн. тонн брухту на рік. За словами віце-президента «Євро Фінанс Лтд» Валентина Макаренка, проектна потужність заводу становить 1,8 млн. тонн сталі на рік, орієнтована вартість проекту — 600 млн. дол.

На державному рівні проект будівництва заводу був схвалений і включений до Державної програми розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2011 року. Інвестор узгодив техніко-економічне обгрунтування будівництва заводу з усіма міністерствами і відомствами й дістав позитивний комплексний висновок «Укрінвестекспертизи». Понад те, після тривалого вивчення численними інститутами профільних міністерств технології електросталеметалургії, яку збираються впровадити на підприємстві, вона була поставлена в державній програмі як основне завдання перепрофілювання українського сектора металургії. У принципі у вітчизняної металургії, яка дотепер виплавляє левову частку металу в мартенівських печах, іншого шляху й немає. Та й світовий досвід показує, що за такими заводами — майбутнє металоіндустрії. До початку 2007 року на міні-заводах, обладнаних електричними дуговими печами, у США виплавляли практично половину виробленої в країні сталі, у Західній Європі — близько 40%.

Головним критиком проекту є білоцерківська влада, оскільки фактично підприємство перебуває на території Шкарівської сільради й більша частина податкових відрахувань піде мимо неї. «Для Білої Церкви цей завод ніякої користі не дає. Прибутковий податок із зарплати він сплачуватиме за місцем реєстрації, тобто до районного бюджету. Земельний податок теж буде йти туди», — пояснив журналістам свою позицію мер міста Василь Савчук. У боротьбу проти заводу включилися як виконавча влада, так і депутати міської ради. Проти будівництва виступає і частина директорів міських підприємств. «Ми розуміємо й тверезо оцінюємо проблему, яка хвилює промисловців і бізнесменів міста, — поділився своєю думкою заступник виконавчого директора Добродійного фонду «Бел-Сталь» Роман Марченко, — сталепрокатний завод — це п’ять тисяч робочих місць при середній заробітній платі 2500 грн. У місті середня зарплата від 800 до 1100 грн. Більшість людей, які працюють на великих підприємствах і фірмах, не мають соціального пакета. Керівництво ж та інвестори сталепрокатного гарантують офіційну зарплату і повний соціальний пакет. Створюється ситуація, коли чимало фахівців, які заробляють сьогодні наполовину менше, звільнятимуться та намагатимуться влаштуватися на новий завод. Виникає конкуренція, а до неї в місті не звикли».

Ім’ям народу

У місцевих засобах масової інформації було проведено досить широку пропагандистську кампанію, у ході якої населенню пояснювали, що будівництво металургійного підприємства в безпосередній близькості від міста призведе до жахливих наслідків. Городянам обіцяли кислотні дощі, хмари пилюки, висохлі річки та величезні гори руди, шлаку й інших відходів виробництва. Цікаво були поставлені й запитання, винесені на референдум: «Чи підтримуєте Ви розміщення сталепрокатного заводу в місті Біла Церква на вул.Леваневського?» і «Чи згодні Ви, що розміщення сталепрокатного заводу в місті Біла Церква негативно вплине на навколишнє середовище нашого міста?» Відповіді немов самі собою напрошуються. Неважко припустити розрахунок місцевої влади на те, що народ висловиться проти заводу одноголосно та масово. І все-таки люди на ділянки для голосування не прийшли. Чому? Чи лише спека і невдало вибраний день голосування стали причинами цього?

«За останні роки ситуація в місті відчутно погіршилася, і однією з причин цього є пасивність міської влади щодо поліпшення соціально-економічного становища, — стверджує голова координаційної ради об’єднання політичних партій і громадських організацій міста Біла Церква Костянтин Бугайчук. — Скорочуються робочі місця, шляхи не ремонтуються, комунальне господарство розвалене. Молодь залишає місто, їде шукати роботу до Києва. Місто з великого промислового центру сьогодні перетворилося на дотаційний регіон із промисловістю, що напівпрацює і перебуває на межі депресивного стану. Тут з’являється інвестор, готовий не тільки вкладати гроші у виробництво, а й який пропонує серйозну допомогу місту. І влада демонструє цілковиту необ’єктивність і непрофесіоналізм».

Бачачи позицію керівництва міста та розуміючи, що однаково доведеться з ним працювати, інвестор зробив досить нетрадиційний для України крок назустріч — уклав із виконавчою владою соціальний договір, в якому взяв на себе зобов’язання з розвитку соціальної та культурної сфери Білої Церкви. Загальна сума соціально-культурних інвестицій — 240 млн. грн., у масштабах Білої Церкви більш ніж вагома. Передбачено закупівлю десяти нових тролейбусів, будівництво школи, дитячого садка, центрального автовокзалу, двох дев’ятиповерхових будинків малосімейного типу й десятиповерхового будинку для малозабезпечених, онкологічного диспансеру, тубдиспансеру та Централь­ної дитячої бібліотеки. Понад 40 млн. грн. передбачається виділити на будівництво багатофункціонального освітньо-культурного закладу в парку ім. Шевченка. Солідні кошти спрямовуватимуться на будівництво і ремонт доріг, зведення нових мостів і шляхопроводів. Мер міста охоче підписав соціальний договір із президентом «Євро Фінанс Лтд» Алі Моххаммадхані Омраном, але свого ставлення до інвесторів не змінив.

Екологічні різночитання

Якщо раніше свою позицію влада та депутати пояснювали відсутністю в інвестора на руках техніко-економічного обгрунтування, яке понад два роки перебуває на узгодженні в коридорах міністерств, то нині аргументи почали будуватися на основі різночитань ТЕО. Турбують чиновників екологічні аспекти майбутнього підприємства. За оцінками вітчизняних і закордонних фахівців, завод у Білій Церкві належатиме до класу «Екологічно дружніх технологій». На облаштування усього комплексу природоохоронних об’єктів на сталепрокатному підприємстві припадає близько третини вартості його будівництва. За словами пана Макаренка, все устаткування на новий завод поставлятиме компанія Siemens VAI Fuchs, саме ім’я якої є гарантією високої технологічності виробництва. Все технологічне обладнання має Європейський сертифікат екологічної безпеки ISO 14001. Замкнені технологічні цикли дозволяють пустити у виробництво навіть відходи (пил та шлаки). Вода теж використовується за оборотною схемою, без скидання у зовнішні водойми. Чиновники й тут відчули небезпеку. «Питання з річкою Рось стоїть дуже гостро. Водний баланс річки дуже поганий. Вода ж забиратиметься заводом із річки й не повертатиметься», — висловлює побоювання мер міста Василь Савчук. Тим часом, за твердженням представників інвестора, завод забиратиме з річки лише 1% її невеликих водних ресурсів, що не може відбитися на водному балансі річки. Дані цифри та висновки зафіксовані в комплексному рішенні «Укрінвестекспертизи». Крім того, завод передбачає взяти участь в очищенні річки Рось, зміцнити її береги і дно шлаковим щебенем, що дозволить за рахунок джерельних вод повернути річці колишню повноводність. Надуманими видаються і побоювання влади щодо пилу та шлаків, які виникають у процесі виплавки металу. Ступінь очищення повітря на сучасному металургійному підприємстві становитиме 99,7%. Тобто повітря виходитиме навіть чистіше, ніж у місті. На заводі не буде ні диму, ні навіть труб, що асоціюються в нас із будь-яким виробництвом. Шлаковий же щебінь інвестор збирається реалізовувати будівельним організаціям, оскільки його фізичні властивості нічим не поступаються природному щебеню. Досвід інших країн підказує, що за шлаковим щебенем звичайно вишиковуються черги покупців. Україна, яка бурхливо будується, не стане винятком.

За що б’ємося?

Чи зможуть знайти спільну мову інвестори та влада Білої Церкви — питання справді дуже важливе. Владі та промисловцям потрібно буде спільно й будувати завод, і співіснувати після його введення в дію. Конфронтація не потрібна нікому. Парадокс ситуації в тому, що для початку будівництва компанії «Євро Фінанс Лтд» зовсім і не потрібно формальної згоди міської влади. Від місця будівництва до межі міста близько двох кілометрів. Землю під будівництво завод уже придбав у села Шкарівка на аукціоні, заплативши за 25 га землі 8,5 млн. грн. Цільове призначення земельних ділянок змінювати немає потреби — це споконвічно землі промислової зони. Всі узгодження на загальнодержавному та обласному рівні пройдені й усі дозволи отримані. Понад те, обладміністрація цілком підтримує даний проект і створює спеціальну робочу групу з вирішення всіх питань цього підприємства. Можливо, вся ця ситуація і виникла лише через педантичність іноземного інвестора, який прагне цивілізовано та обопільно вигідно вирішити всі питання, не вдаючись при цьому до традиційного для наших чиновників «конвертного» способу вирішення питань. У кожному разі завод має бути і буде побудований. Його спорудження — це подія зовсім не районного масштабу. Для України це перший проект такого рівня з 1991 року, стверджують у Кабміні.

«На сьогоднішній день потужності металургійних підприємств завантажені на 90—95%. При цьому металурги не відчувають потреби в додатковому брухті. У результаті Україна експортує 1,5—2,5 млн. тонн брухту щорічно. Втім, вивозити цінну сировину й у такий спосіб підтримувати зарубіжних конкурентів як мінімум недоцільно. Мало здорового глузду й у тому, що на вітчизняних підприємствах виробляються, а потім експортуються напівфабрикати: квадратна заготовка, сляби... Адже так українські заводи беруть на себе основні брудні технологічні процеси, даючи можливість закордонним сталепрокатним комбінатам одержувати більш чистий продукт для наступної його переробки на кінцеву продукцію. Це виснажує вітчизняні природні ресурси й приносить економічний прибуток виробництвам, розташованим за межами України. Наш же завод може практично розв’язати цю проблему, крім того, він цікавий тим, що може виробляти марочний склад сталі під конкретного замовника. За такими підприємствами — майбутнє вітчизняної металургії», — вважає віце-президент компанії «Євро Фінанс Лтд» Валентин Макаренко.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі