«Бентлі»: суто англійське виробництво

Спершу, аби зробити місце дії більш упізнаваним, замість слова «Кру» я написала «Манчестер». Та, як то кажуть, із пісні слова не викинеш. Зрештою, затишне англійське містечко у графстві Чешир, за 45 хвилин їзди від Манчестера, із червоно-коричневими, один в один, двоповерховими будиночками, зеленими подвір’ями й одним із найбільших у центральній Англії залізничним вузлом, заслуговує, аби про нього почули наші читачі. Адже на тутешньому автозаводі вже понад 60 років виготовляють автомобілі «Бентлі» (а до 1998-го, тобто до «розлучення» двох торгових марок, ще й «Роллз-Ройс»). Не ординарний засіб пересування, а предмет гордості для обраних і нездійсненна мрія для переважної більшості...

Поганявши під час тест-драйву шикарні автомобілі, колеги-журналісти розповідали мені, яка в принципі не має теплих почуттів до жодної техніки і готова лише до ролі пасажира, про найяскравіші враження. Звичайно, це потужність і відчуття польоту: для «Бентлі» 200 км/год — справжня дрібниця. Із зрозумілих причин (лівосторонній рух!) ми не мчали дорогами англійської глибинки з цією швидкістю, і тим більше з максимальною — 318 км/год. Та відчуття від поїздки на бентлівському лімузині Arnage із його 560-сильним двигуном просто не передати...

А ще серце зігрівали погляди водіїв зустрічних машин. Погляди захоплено-поштиві...

У Кру нам трапився автосалон із продажу «Міцубісі», а покупці «Бентлі» водяться у дещо інших місцях. Що й зрозуміло: мінімальна відпускна ціна цієї розкішної «іграшки» в Англії — близько 110 тис. фунтів стерлінгів.

У Києві, де з лютого поточного року було відкрито салон Bentley Ukraine (один із 150 по всьому світі), найпопулярніша модель англійського автозаводу — Соntinental GT — коштує 227,5 тис. євро (разом із податками). Та коли з чийогось язика вже готові зірватися злі слова на адресу «нових українців» (от, мовляв, вибудували свої капітали на чужому поті і крові, а тепер купують супердорогі «тачки»!), то в цей момент не зайвим буде нагадати, що приблизно 40% цієї суми становлять податки. А точніше, ввізне мито, ставка якого нещодавно підвищилася до 25%, а також ПДВ. Тому, купуючи «Бентлі», багатий українець робить дуж-же неслабкий внесок в українську скарбницю.

А якщо раптом почне нарікати на «нелюдські податки»... Справді, податкові ставки бувають різними. Маркетологи фірми Вentley знають, приміром, що ввізне мито на автомобілі в Сінгапурі становить 300% вартості. Так жителі маленького, але багатого острова рятуються від справжньої навали «друзів на колесах»...

Однак хіба така дрібниця, як ціна, здатна зупинити справжнього шанувальника «Бентлі» — як правило, чоловіка віком від сорока до п’ятдесяти, котрий живе в США, Англії або континентальній Європі та звик одержувати все найкраще, в даному випадку — автомобіль, на якому їздить сама англійська королева? Чудово знаючи слабкості своїх елітних клієнтів, на заводі в Кру до смаку кожного доповнять стандартний набір (до нього входить оббивка з найякіснішої шкіри, поліроване дерев’яне оздоблення з оливкового дерева, дуба чи кореня вирощеного в Каліфорнії волоського горіха, комп’ютер...).

— Купуючи Arnage, багато наших клієнтів уже мають власне уявлення про майбутню машину, — каже Дерек Девіс, керівник одного з підрозділів Bentley Моtors. — І ми не можемо не піти їм назустріч.

Йдеться не про таку «дрібницю», як вибір кольору кузова, хоча коли справи так ітимуть і надалі, автомобілебудівники незабаром зрівняються у винахідливості з дизайнерами одягу. За словами заводських спеціалістів, у Європі в цьому сезоні найпопулярнішими є сіро-зелений, сріблястий і так званий темно-чорний, в Америці й на Близькому Сході — білий, у середземноморських країнах — небесно-блакитний, червоний і сріблястий...

Вибір кольору дерев’яних панелей і шкіряної оббивки — теж справа звична: відповідно шість і 12 варіантів навіть за стандартного виробництва. А ось іще одна «родзинка», зафіксована моїм фотоапаратом: симпатична робітниця у фірмовій зеленкуватій бентлівській тенісці вручну, стібок за стібком, виконує шов на одній із 400 деталей шкіряної оббивки для майбутнього авто. Аби шов вийшов саме таким, як належить, пройти його потрібно п’ять разів: туди-назад... На повне «прошивання» одного автомобіля витрачається рівно тиждень. А весь процес його виробництва займає як мінімум три-чотири місяці.

Та це, нагадаємо, стандарт. Однак 70—80% покупців прагнуть більшого, і саме про них говорив пан Девіс. Відповідно, призначені для таких покупців автомобілі потрапляють до Mulliner — найелітнішого підрозділу, що спеціалізується переважно на виконанні індивідуальних замовлень (і зрідка за бажанням власника реставрує машини, які вже були в користуванні, зокрема «Роллз-Ройси» по 2002 рік випуску включно).

…У день наших відвідин у просторому та світлому цеху було не більш як 20 робітників. Один із них якось по-особливому обтягував шкірою кермо; другий прошивав шкіряну оббивку, щоб вона виходила не гладкою, а в рубчик; третій марудився із нестандартним дизайном дерев’яних панелей. Поруч стояли спеціально виготовлений для інваліда автомобіль із одним переднім сидінням, автомобіль, у якого відкривається верх, «Бентлі» з меншою площею бічних стекол, що гарантує пасажиру максимальну конфіденційність та безпеку...

Про особливо екзотичні замовлення тут уже ходять легенди. Якось «Бентлі» на прохання майбутнього власника довелося оснащувати... мікрохвильовою пічкою. А до іншого, незважаючи на внутрішній опір, конструктори на прохання замовника все-таки прилаштували... кріплення для перевезення велосипеда. Справедливо розсудивши, що впертий власник усе одно його встановить, тільки не так професійно.

Безумовно, таке штучне виробництво обходиться дуже недешево, і завод із дорогою англійською робочою силою й обсягом реалізації кілька тисяч машин на рік украй рідко виявляється рентабельним. Прибуток тут одержали лише 2004-го — вперше за п’ятдесят років! Та цим, схоже, не дуже переймалися ні колишні його власники, ні теперішній — німецький Wolkswagen. Навіть за найскрутніших часів нікому й на думку не спало через фінансові труднощі «умертвляти» виробництво одного з найпрестижніших у світі автомобілів.

Більше того, із 500 млн. фунтів стерлінгів, які Wolkswagen уклав за останні вісім років у компанію Bentley, 63 млн. пішли на модернізацію заводу в Кру. Ця рекордна для підприємства одноразова інвестиція до невпізнанності змінила виробництво: нові цехи (в нас їх назвали б складальним, моторним, оздоблювальним), новітні технології, але... як і раніше, сила-силенна висококваліфікованої ручної праці.

І якщо на заводі в японському містечку Тойота й на спільному з General Motors автозаводі в Шанхаї автору цих рядків із гордістю розповідали, яких вершин сягнула автоматизація виробництва і як справно працює конвеєр, то англійська гордість дещо іншого гатунку. В Кру пишаються тим, що на все підприємство в них лише... шість роботів. У цьому знову ж таки тонкий психологічний розрахунок: власникові набагато приємніше сідати за кермо не стандартної заводської «штамповки», а лімузина категорії супер-люкс, виготовленого практично вручну в самому серці Англії.

Нині на марку «Бентлі» «купуються» найчастіше американці — торік на їхню частку припало близько 45% продажу із загальної, рекордної для заводу кількості у 6576 одиниць. Приблизно 30% машин купили англійці та жителі Старого Світу, потроху — жителі Близького Сходу, Африки, Китаю. І навіть Росії, де з минулого року розпочався якийсь бентлівський бум і обсяги продажу зросли вдвічі. Маркетологи компанії з надією поглядають на невеликі ринки на кшталт тайваньського чи новозеландського. Та водночас не проти того, щоб закріпитися в Японії, Індії і Китаї.

Як на цьому тлі виглядає Україна? За неповні півроку роботи офіційний дилер англійської марки — компанія «ВІПКАР» — одержав замовлення на 20 автомобілів. У нас теж уміють оцінити дороге та вишукане...