Базиліу Орта: «Якщо в Україні буде оголошено міжнародні тендери, португальські компанії із задоволенням візьмуть у них участь»

Для українців, члени сімей котрих ніколи не виїжджали на заробітки в Європу, Португалія залишається, певна річ, терра інкогніта. Втім, як і Україна для пересічних португальців, чиї знання обмежуються уривчастими відомостями про помаранчеву революцію та результатами нечастих зустрічей провідних футбольних клубів наших країн. Тож запрошення журналістів двох українських видань на інтерв’ю з головою португальського Агентства по інвестиціях та зовнішній торгівлі (AICEP), організоване напередодні саміту Україна — ЄС, що проходив 14 вересня ц.р., мало на меті хоч трохи компенсувати дефіцит — й інформації, і бізнесових контактів, й ефективного співробітництва на державному рівні. А також засвідчити той факт, що португальці дуже серйозно ставляться до своїх обов’язків із головування в поточному півріччі в Європейському Союзі.

Ми не переоцінюватимемо роль преси в розвитку українсько-португальських відносин. Журналісти — не чарівники, щоб з допомогою одного інтерв’ю зробити переворот, приміром, в економічних зв’язках двох країн. Тим більше що в зовнішній торгівлі Україна і Португалія майже так само далекі, як найбільш західна точка континентальної Європи (мис Кабу-да-Рока), розташований поблизу Лісабона, та центр Європи біля Рахова. За даними Держкомстату України, щорічний товарооборот між нашими країнами не перевищує 50—60 млн. дол. У португальських рейтингах (люб’язно наданих нам в АIСЕР португальською мовою) Україна з 2002 року жодного разу не піднімалася вище 52-го місця як експортер і 59-го — як імпортер (аналогічні позиції Португалії за 2006 рік у наших рейтингах — відповідно 61-ша і 84-та). Питома вага експорту-імпорту кожної з двох країн лише в окремі роки перевищувала 0,01%...

І все ж таки голова AICEP пан Базиліу Орта налаштований оптимістично. «Треба терміново щось робити, — таким був лейтмотив його інтерв’ю спеціально для «Дзеркала тижня». — Я сподіваюся, що це інтерв’ю, а також інші ініціативи в рамках саміту Україна — ЄС сприятимуть більшому впізнаванню Португалії в Україні. А що ліпше ми взнаємо одне одного, то краще йтимуть справи в торгівлі, бізнесі, інвестиційній сфері».

Людині з таким великим державним досвідом хочеться вірити. Адвокат за освітою, пан Орта після квітневої революції 1974 року був депутатом Конституційної асамблеї країни. Впродовж понад двадцяти років обирався депутатом парламенту, в 1983—1985 рр. обіймав посаду віце-спікера. У різні роки працював державним міністром, міністром промисловості, міністром торгівлі й туризму, сільського господарства та рибної ловлі. У 1990-му балотувався на посаду президента Португальської Республіки. Агентство з інвестицій очолює з листопада 2005-го.

Довідка «ДТ»

AICEP Роrtugal Global — державна структура, що фінансується за рахунок як держбюджету, так і власних доходів. Курирує відразу чотири напрямки: зовнішню торгівлю, іноземні інвестиції в Португалію, великі національні інвестиції, а також португальські інвестиції в економіки інших країн.

Надає допомогу підприємствам у підготовці, просуванні інвестиційних проектів. Одне з підприємств, де АIСЕР є акціонером, спеціалізується на адмініструванні промислових парків, найбільший з яких розташований у місті Сініш на узбережжі Португалії.

На сьогодні агентство представлене в 80 країнах світу. Там створені його бізнес-центри (на рівні регіонів), а також офіси та індивідуальні представництва.

— Мета АIСЕР — допомагати португальським підприєм­ствам. Це — найголовніші наші клієнти, — каже пан Орта. — Серед них багато великих підприємств (з інвестиціями 25 млн. євро й більше або оборотом понад 75 млн. євро), але є й величезна кількість малих та середніх. Вони теж хочуть знайти нового клієнта або вийти на новий для себе ринок. І ми не відмовляємо їм у допомозі.

— Пане Орта, в Україні часто обговорюється проблема дер­жавних інвестицій в економіку, в нас із ними постійна проблема. Чи займається ваше агентство державними інвестиціями в португальську економіку? Чи для цього існують інші структури?

— Ні, ми займаємося виключно приватними інвестиціями. Проте держава впливає на інвестиційний процес.

Яким чином? Інвестор бере на себе певні зобов’язання в тій чи іншій сфері та гарантує досягнення результату до конкретної дати. Своєю чергою, держава надає йому певні фіскальні послаблення або навіть фінансові субси­дії, поворотні або безповоротні.

Слід наголосити, що ці принципи, як ми говоримо, контрактуалізації, застосовуються тільки в секторах, визнаних пріоритетними, наприклад, у паперовій, нафтохімічній промисловості. І насамперед — для створення нових експортних товарів.

Торік інвестиції в створення конкурентоспроможних товарів становили 2,1 млрд. євро. Цього року розраховуємо вже на 3 млрд. євро.

Якщо в такі стратегічні для нашої країни сектори прийдуть українські інвестиції, ми з величезним задоволенням надамо пільги й вам.

— Які це можуть бути пільги?

— Усе вирішується в кожному конкретному випадку, зокрема залежно від регіону та сектора. Але зазвичай ідеться про надання фіскальних кредитів (наприклад, у вигляді звільнення від податку на економічну діяльність) максимум на десять років.

Як я вже сказав, можуть також надаватися прямі фінансові субсидії — поворотні й безповоротні — у розмірі не більш як 15% від загальної суми інвестиції. Повертати гроші до бюджету доводиться у тому разі, якщо цілей, поставлених інвестором, не досягнуто. І навпаки — грошей не повертають, коли їх досягли.

Є також певні стимули для фахової підготовки працівників. Кошти для цього надходять із Єв­ропейського соціального фонду.

— Чи не могли б ви навести конкретні, найбільш показові приклади інвестицій у португальську економіку? Два з лишком мільярди євро, про які ви згадали, — це один чи кілька інвестпроектів?

— Прикладів у нас достатньо. Так, концерн Volkswagen інвестував 500 млн. євро в розширення складального заводу в передмісті Лісабона, у місті Палмела. Іспанська компанія Repsol, яка спеціалізується на нафтопереробці, вклала 800 млн. євро в нафтопереробний завод в місті Сініш. Ще одна іспанська компанія — Аrtensa — інвестувала нафто­хімічне виробництво, теж у Cініші, на 250 млн. євро.

Можна згадати й відому шведську фірму Ikea: у Португалії нею створено кілька підприємств, обсяг інвестицій — 300 млн. євро. Важлива умова за проектом Ikea — не тільки продавати в Португалії готові меблі, а й розпочати тут їхнє складання.

Інвестпроект більш як на 1 млрд. євро реалізує португальська компанія з нафтопереробки — Galp. Ідеться про будівництво відразу двох нафтопереробних заводів — у містах Сініш і Матозіньюш (передмістя Порту).

Загалом чисті іноземні інвестиції (різниця між тими, що ввійшли, і тими, що були виведені) за період 2005—2006 років зросли на 80%. Цього року тенденція зберігається.

— Завдяки чому таке зростання?

— Це запитання мені ставлять дуже часто, і я називаю кілька причин. По-перше, у країні є політична стабільність. Конститу­ція працює, повноваження гілок влади чітко визначені, й немає жодних сумнівів у тому, хто в домі хазяїн і хто за що відповідає.

По-друге, уряд багато працює над створенням привабливих умов для інвесторів. Звідси — боротьба з бюрократією, звідси — торік презентована прем’єром програма, завдяки якій нове підприємство можна зареєструвати протягом однієї години.

— Неймовірно! І як це робиться?

— Ця система діє за принципом єдиного вікна, куди може звернутися інвестор і принести статут свого підприємства. Завдяки комп’ютерним системам процедура значно скорочується в часі.

Я не сказав би, що це наш винахід. Не секрет, що в офшорних зонах уже давно можна й торгову марку вибрати, і підприєм­ство зареєструвати за годину. По суті, португальський уряд просто скопіював систему, яка існувала в офшорах, і вивів її на державний рівень.

У нас є й інші конкурентні переваги. Португальська робоча сила досить високо котирується на міжнародному рівні. Ми вже згадували про португальське підприємство Volkswagen, так ось, саме на ньому, порівняно з іншими підприємствами цієї групи у світі, втрачається найменше робочого часу.

Якщо раніше в нашій країні не вистачало кваліфікованої робочої сили, то останніми роками ситуація дуже істотно змінилася. З екстенсивного використання робочої сили ми переносимо акценти на впровадження високих технологій. Природно, за вартістю робочої сили Португалія поступається багатьом країнам, зокрема Східної Європи, Азії, та коли йдеться про рівень технологій, середніх і високих, ми вже стаємо конкурентоспроможними.

Наша країна всіляко прагне залучати до себе технологічні центри таких усесвітньо відомих компаній, як Сisco, Microsoft. Тільки в центрі Siemens-Nokia під Лісабоном працюють біля двох тисяч інженерів. Для інвестора, який приходить у технологічні центри, ми готові розробити програму спеціально під його потреби.

— А якого (яких) інвестора ви хотіли б залучити, але поки що не вдалося? Які галузі чи біз­неси ще не піддаються португальському зачаруванню?

— Хотілося б набагато більше інвестицій в автомобільну галузь, зокрема від таких країн, як Німеччина, Японія, Корея. Прагнемо конкурувати на світовому ринку, і для цього в нас є можливості.

У Португалії вже створено промисловість з виробництва комплектуючих для автомобілів, причому одну з найбільш конкурентоспроможних у світі. На наш погляд, це хороша передумова для створення потужного автомобільного кластера. Є також великий інтерес до створення авіаційного кластера. У цьому напрямку ми працюємо.

— Проте автомобілебудування — це не зовсім те, що можна вважати завтрашнім і післязавтрашнім днем. Усі країни націлені на високі технології. І планку ЄС у цьому сенсі піднято досить високо.

— Так, ІТ — один із найголовніших наших пріоритетів. Але, погодьтеся, автомобільна промисловість — це далеко не те, що металургія. А авіапром ще більш високотехнологічний.

— Ви вірите, що згодом буде португальський літак? Через скільки років?

— Я не вірю в португальський літак. Але вірю, що буде літак, складений у Португалії.

— Ваша країна міцно вмонтована у світову економіку, особливо в економіку ЄС. Із ким із країн-партнерів вам ліпше, комфортніше працювати й чому?

— Чотири країни — Іспанію, Францію, Англію, Німеччину — ми вважаємо своїми найважливішими ринками. Бурхливий розвиток переживає наша торгівля зі Сполученими Штатами. Два ринки — Анголи та Бразилії — в Португалії вважаються братерськими. Останнім часом наша економічна присутність в Анголі дуже розширилася: тільки за 2006 рік експорт у цю країну зріс майже на 30%. А португальські інвестиції в Бразилії становлять майже 14 млрд. євро.

Крім того, не так давно відкрилися нові ринки — Індії, Сінгапуру, Китаю, Росії. І ми маємо на них бути присутніми.

Португальська економіка переживає період активного розвитку, змінюється профіль зовнішньої торгівлі. Якщо років десять тому першу позицію в нашому експорті займала кора коркового дуба, то нині — машини, устаткування й верстати. На другому місці — деталі для автомобілів, на третьому — складені в Португалії автомобілі. Нині в нас присутні Volkswagen, Peugeot-Sitroen і Мitsubishi. І лише на четвертому місці — текстиль, одяг та взуття.

Перші три позиції експорту дають країні понад 15 млрд. євро на рік. Це майже вдвічі більше, ніж доходи від туризму (9 млрд.).

Цікаво, що в торгівлі з Україною у нас на першому місці кора коркового дуба і взуття. Те, що вже не є основним товаром португальського експорту.

— А взагалі, яке місце у ваших планах посідає Україна? Чесно кажучи, я не бачу іншої причини для нашої зустрічі, ніж саміт Україна — ЄС.

— Вважаю, що місце України — те, яке вона сама захоче посісти. Розміри нашої країни, тип промисловості — все це дуже сприяє співробітництву. У нас великий до нього інтерес. Тому португальські інвестиції в Україну зростають.

— Скажімо, 2004 року, за даними Держкомстату України, було 2 млн. дол., до кінця 2006-го стало 7,8 млн. Зростання — майже в чотири рази. Але це напевно не ті цифри, які можуть влаштовувати і вас, і нас.

— А за даними португальської статистики, 2004 року було 498 тис. євро інвестицій, через рік — уже 12 млн., ще через рік — 27,1 млн. євро. Тобто зростання за період 2005—2006 років більш як на 100%.

Ми дуже хотіли б, аби українські підприємства більше торгували з Португалією, бо тут є значна нерівномірність. Португалія має негативне сальдо в торгівлі з Україною: 2002-го воно становило -47,7 млн. євро, 2006-го — -22,3 млн. За шість місяців цього року — вже -15 млн.

Українських інвестицій у Португалії немає взагалі: як прийшли 2 млн. євро в 2006-му, так і пішли. Наших інвестицій в Україні — 27,1 млн. Наприклад, португальська фірма купила цементний завод в Одесі...

Згоден, прикладів небагато. І цифри невеликі. Але треба щось робити.

— А що реально можна зробити?

— Ми хотіли б прийняти в Португалії місію українських підприємців. Підготувати їхню зустріч із португальськими колегами, які зацікавлені в співробітництві. А через рік могла б відбутися поїздка португальських бізнесменів до України.

— А торішній бізнес-форум, що проходив у рамках візиту міністра закордонних справ України, дав якісь конкретні результати?

— Великих змін ми поки що не відчули.

— Пане Орта, можливо, перспективи можуть виникнути у зв’язку з майбутнім проведенням 2012 року в Україні та Польщі чемпіонату Європи з футболу? Ми можемо на щось сподіватися?

— Дякую за таке важливе запитання.

У португальських компаній є великий досвід із залучення концесій та будівництва стадіонів. Як ви знаєте, у нашій країні проводився чемпіонат Європи з футболу 2004 року, ми побудували десять нових стадіонів. А тепер свій досвід (менеджменту, будівництва транспортної інфраструктури, обслуговування) передаємо як бразильцям, так і господарям найближчого чемпіонату Європи — Швейцарії та Австрії. Наші будівельні компанії вже беруть участь у конкурсах на будівництво нових стадіонів.

Є ще одна сфера, де ми накопичили безцінний, не побоюся цього слова, досвід. У нашій країні проходила всесвітня виставка ЕХРО 98, після якої ми допомогли в підготовці виставки в Шанхаї і допомагаємо готувати виставку майбутнього року в іспанській Сарагосі.

У нас конкурентоспроможна будівельна галузь. Португальські будівельні фірми працюють в Алжирі, Марокко, Бразилії, навіть у США. Тому якщо в Україні буде оголошено міжнародні тендери, ми із задоволенням візьмемо в них участь.

Пан Орта ніколи не був у Києві, але знає, що це дуже гарне місто. І цікавиться перспективами експорту української пшениці. А також майбутніми іграми українських футбольних клубів у Лізі чемпіонів із «Бенфікою» та «Спортінгом». Що ж, цілком по-португальськи.