БАНКИ ВПАЛИ НА ПІДЙОМІ

Поділитися
Рік, що минає, принісши купу очок уряду і зростання реальному сектору, став гірким розчаруванням для банківського бізнесу...

Рік, що минає, принісши купу очок уряду і зростання реальному сектору, став гірким розчаруванням для банківського бізнесу. Банки, які тривалий час були локомотивом економіки, раптом перетворилися на біднуватий і нуднуватий сектор, куди не варто прагнути перспективним випускникам вузів. Якщо банкіри не зможуть пролобіювати розвиток валютного і фондового ринку, їм залишиться змиритися з вироком, що вони лише обслуга заводів і компаній. Найрозумніші можуть потім туди перейти.

Зростання економіки, що за підсумками року становитиме не менше 5%, надало гарні карти фінансовому сектору. Проте насамперед ними скористалися державні фінансисти, залишивши колег із комерційних банків розмірковувати, за що ж їм платять більш високі зарплати.

Мінфін використовував економічне зростання для розв’язання боргової проблеми. Він переконав своїх кредиторів, що країна, яка почала зростати, обов’язково поверне борги в майбутньому. У результаті він домігся відстрочки поточних виплат, фактично уникнувши близького дефолту. Міністерство Ігоря Мітюкова за підтримки податкової адміністрації Миколи Азарова також уперше зуміло наповнити скарбницю. Зведений бюджет зібрав заплановані на весь рік прибутки ще в перших числах грудня. За прогнозом Мітюкова, за підсумками року бюджет отримає на 5—6% більше, ніж передбачено законом, тобто буде перевиконаний майже на 2 млрд. гривень. Це найкращий результат за всю нову історію країни.

Не менше за Мітюкова може похвалитися голова Національного банку Володимир Стельмах. Він домігся прогресу майже на всіх напрямках діяльності центрального банку. По-перше, НБУ стабілізував курс гривні, скориставшись із збільшення експорту в базових секторах. Менше 5% номінальної девальвації курсу за рік країна не бачила ніколи. Навіть у період припливу західного спекулятивного капіталу в 1996—1997-му. Одночасно Нацбанк на 30% збільшив золотовалютні резерви, вийшовши в понеділок на рекордну з 1998 року позначку 1,6 млрд. доларів. По-друге, Стельмах забезпечив зниження відсоткових ставок. Середня вартість банківських кредитів у гривнях минулого тижня коливалася на рівні 35—37% річних, впавши з 56% річних у січні. Виштовхнувши банки з валютного ринку, Нацбанк домігся концентрації їхньої активності на кредитному ринку. Обсяг банківських позик економіці за січень—жовтень зріс на 45%, перевищивши за 17 млрд. гривень.

«У нас справді нині забезпечено реальні позитивні зрушення в економіці», — зауважив Стельмах у вівторок. Проте, заявивши про успіхи в монетарній і валютній політиці, перший банкір із гіркотою визнав, що прогрес у банківській системі центральному банку забезпечити не вдалося. «Безумовно, ми не досягли надійної стабільності банків», — сказав Стельмах.

Банки мали всі шанси викувати своє щастя самі. Зростання економіки різко збільшило їхню ресурсну базу. За січень—жовтень пасиви банків зросли на 5 млрд. гривень, або 40%, — до 17 млрд. гривень. У тому числі помітно збільшилися довгострокові вклади населення. Їхній приріст за 10 місяців вимірювався тими ж 40%, або 1,7 млрд. гривень. Проте на цьому сприятливому тлі банки не продемонстрували зростання. Навпаки, вони стали збитковими. І другий, і третій квартали система сумарно закінчила з мінусом у 197 млн. гривень. Так, значна частина збитків припадає на кілька хворих банків, проте їх більш благополучні колеги не зуміли заробити за двох. Сумний рекорд 1999 року, коли банківська система отримала прибуток у розмірі лише 0,5 млрд. гривень, цього року було побито.

Спад рентабельності банківського бізнесу всупереч загальноекономічному зростанню мав дуже прикрі для менеджерів банків причини. Вони свідчать, що всім треба вчитися і багато чого. По-перше, пожвавлення реального сектора зробило невигідними грабіжницькі відносини між банками і підконтрольними підприємствами. Такі схеми, коли підприємство-позичальник у боргах, у збитках, із злиденними робітниками, а банк рахує профіт, процвітали в минулі роки. Однак уже в першому кварталі цього року вони стали відмирати, про що свідчило поліпшення фінансових показників найбільших заводів. Фактично бізнес-активність стала переміщатися з офісів банківських заступників голів до кабінетів директорів з фінансів. Це відразу скоротило прибутки групи великих банків.

По-друге, банки, які скаржилися ще торік, що їх занадто багато, тільки цього року почали розуміти, що таке конкуренція. Клієнтів падаючої «України» миттєво розбирали «Аваль» і Ощадний банк. Останній одночасно боровся з Промінвестбанком за енергетиків. Поруч піднімався Укрсоцбанк, що спав багато років. Ще більше тісноти додав ПУМБ, зробивши восени з «великої сімки» банків «велику вісімку». Проте на тлі впевненого зростання і він втратив супертоп-клієнта — МГЗ — якого відняв Укрсиббанк. «Слов’янський» ще був живий, але його ключового клієнта — Макіївський металургійний комбінат — уже забрав Кредитпромбанк. Традиційно агресивний Приватбанк весь рік активно розвивав філіальну мережу, але це ж саме робили безліч інших банків, включаючи «Фінанси та кредит», що замикався раніше на столиці. Західноукраїнський комерційний банк вирішив створити десяток філій у Східній та Центральній Україні, а сконцентрований там ПУМБ символічно відреагував рішенням відкрити філію у Львові. Конкуренція, на зростання якої вказують ці випадки, знизила банківські відсотки. Заробляти ж на обсягах банки не навчилися.

Самі вони причину падіння своїх прибутків вбачають у відсутності фінансового ринку. Справді, операції банків з цінними паперами і валютою нинішнього року принесли їм дуже скромні результати. Можливо, часткова відповідальність за це лежить на владі. Валютний ринок надто зарегульований Національним банком, а ринки державних облігацій та акцій стагнують через погані правила, за які відповідають Мінфін і Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку. Проте самі банки не доклали жодних зусиль, аби розвинути ринки, від яких і залежать їхні прибутки. Щось намагався зробити лише «Південний», який розпочав просувати свої та клієнтські облігації. Організованого тиску на владу банки організувати не зуміли. Власне, навіть не хотіли, довівши, що є найбезініціативнішим сектором з погляду організованого лобізму.

Була спроба вирішити проблему падаючих доходів шляхом запуску послуг нового покоління. Зокрема, протягом року банки подвоїли ринок міжнародних платіжних карт і почали думати про Інтернет-комерцію. Проте останній напрямок, що переживає бум на Заході, потребує великих інтелектуальних можливостей і дуже складного маркетингу. Тому реально ніхто не досяг успіху. Кілька банків інтегрували в Інтернет системи «клієнт-банк», кілька — запустили мобільний бенкінг, але всі ці проекти не були спроможні принести й не принесли реальних грошей.

Наступний рік не буде легшим. Навіть якщо економічне зростання матиме такі ж високі темпи, конкуренція і відсутність справжніх технологій не дадуть банкам витягти з нього гроші. За такого сценарію кількість банків, яка зменшується з року в рік, вкотре скоротиться. Ті, що вижили, сконцентруються на кредитуванні, поступившись позицією бізнес-еліти промисловцям, аграріям і сфері hi-tech, що зростають.

Єгор СОБОЛЄВ
Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі