АВСТРІЙЦЯМ — ВЕРШКИ, УКРАЇНЦЯМ — КОРІНЦІ, АБО КОМУ БУДЕ ВЕСЕЛО ВІД «КАРПАТИЛЕНДУ»?

Ще торік улітку обласна влада удостоїла місцевих журналістів честі ознайомитися з даними про те, що АТ «Австрійські федеральні ліси» ось-ось візьме в оренду частину лісів Львівської області. При цьому представникам ЗМІ пропонувалося дивитися на оренду українських зелених гір крізь рожеві окуляри. Аборигенам Львівщини мав сподобатися такий ряд обставин: у Карпати буде принесено європейські стандарти, у гірських лісах побудують багато доріг, в орендованих лісах буде належним чином поставлено туризм. Все це благодіяння австрійці мають намір здійснювати протягом 50 років у двох районах (Славському та Старосамбірському), АТ «АФЛ» стовідсотково є державною фірмою, цей захід буде оформлено як спільне підприємство. Відповідно до повідомлення, нікого не повинно лякати те, що в наші ліси прийде чужий хазяїн. Оскільки він обов’язково більше посадить нових саджанців, аніж зрубає зрілих дерев.

Автор даної статті вважав, що такої інформації трохи замало для настільки значної теми, і вирішив звернутися до компетентних органів з’ясувати деякі деталі. Хотілося дізнатися: хто і що, і на яких умовах. Посадові особи обласної адміністрації, під чиєю егідою велися переговори, посилаючись на те, що вони не є глибокими спеціалістами, делегували зацікавленого представника «ДТ» у «Львівліс». У об’єднанні «Львівліс» його начальник А.Дейнека страшенно був зайнятий і ніяк не знаходив часу для інтерв’ю. Коли безліч відмов перевалила за критичну, старший по львівських лісах призначив кореспонденту «ДТ» аудієнцію, але в останню хвилину патологічна зайнятість пана Дейнеки знову все зірвала. І взагалі, якби така зустріч відбулася, багато користі для «ДТ», схильного до аналізу суспільних явищ, вона навряд чи принесла б. В одній із телефонних бесід Анатолій Михайлович сказав, що в нього немає тексту заявки з боку австрійців, — відповідні папери, мовляв, у київського начальства...

Найбільше, що тоді мені вдалося роздобути в надрах облдержадміністрації, — це доповідна записка заступника глави ОДА Михайла Лесіва своєму шефу, яким у той час був Мирон Янків. Свої міркування щодо можливого здавання карпатських лісів пан Лесів побудував на узагальненій «думці вчених і виробничників». У записці говорилося, що пропозицію іноземців не підкріплено проектами бізнес-планів, планом-прогнозом господарської й інвестиційної діяльності, матеріалами громадської експертизи проекту, попередніми розрахунками економічної ефективності проекту і можливих довгострокових прогнозів соціально-економічних і екологічних наслідків для Львівської області у разі впровадження проекту.

Виявляється, у своїй письмовій пропозиції австрійці жодним словом не прохопилися про очікувані прибутки, кількість робочих місць, обсяги податків і платежів у державний та місцеві бюджети. Певне, вони із самісінького початку мали намір проникнути в найбільш високопродуктивні ліси з полегшеним доступом до масивів і високим рівнем ведення лісового господарства, а також — вивозити у величезних кількостях за кордон круглий ліс. Оскільки автор доповідної записки вважав створення СП на цих умовах таким, що суперечить чинним законодавчим і нормативним актам, главі ОДА було дано пораду при підготуванні угоди рекомендувати австрійській стороні обов’язкову умову — переробку заготовленої деревини на деревообробних підприємствах регіону.

Тоді «вчені та виробничники» спробували дипломатично пригальмувати підписання «сирого проекту», посилаючись на неврегульованість української нормативно-правової бази в галузі лісокористування та необхідність приведення її у відповідність з нашими законодавчими актами. Серед іншого в доповідній записці зазначалося, що чинне українське законодавство не передбачає передачу лісів в оренду іноземним партнерам, а лише «тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду» протягом 25 років.

У галичан, які розуміються на веденні лісового господарства, заперечення викликала теза в пропозиціях австрійців про «збільшення обсягів поставки тонкомірної деревини, що буде отримана від санітарних рубок і рубок за доглядом». Із даної доповідної записки автору статті стало відомо, що зарубіжні учасники СП мали намір обсяги лісозаготівель збільшити майже втричі.

Крім того, у «вчених і виробничників» виник ряд запитань, дуже схожих на ті, що підготував і кореспондент «ДТ»: «Яка юридична особа з українського боку буде учасником спільного підприємства, що важливо з точки зору встановлення орендних відношень: хто і кому платитиме орендну плату?», «Який внесок австрійської сторони в статутний фонд спільного підприємства?», «Як розподілятимуться прибутки?», «Чи означає впровадження авторських технологій будівництва лісових доріг їхнє безпосереднє будівництво?» Коротше, підписання угоди з австрійцями на той момент пан Лесів вважав за недоцільне.

Тоді здавалося, що меркантильно зацікавлених партнерів вдалося відпровадити. Не так сталося як гадалося. Іноземці кілька місяців вивчали претензії галичан і допрацьовували свої пропозиції. Щойно в Карпатах зійшли сніги, представники АТ «АФЛ» знову з’явилися у Львові. Обмеженому числу посадовців і журналістів презентували «новий проект». До числа запрошених кореспондент «ДТ», на жаль, не потрапив. Пізніше йому (після наполегливих прохань) дали можливість у Львівській ОДА зняти інформацію з презентаційного слайдфільму «Пропозиція державі та Львівському регіону України щодо хазяйнування за «Проектом Карпатиленд». Інших документів для ознайомлення представнику ЗМІ ні ОДА, ні «Львівліс» надати не змогли. Тезова специфіка жанру і те, що зміст слайдфільму поквапливо перекладався з німецької, не дозволяли скласти думку про новаторство австрійської сторони. З куцою інформацією представник «ДТ» вирушив в Інститут екології Карпат по роз’яснення.

Директор інституту, академік НАНУ Михайло ГОЛУБЕЦЬ був неприємно здивований, що його не поінформували про останні події у справі підготування договору між українською й австрійською сторонами. (А очолювану ним наукову установу слід, як ніяку іншу, максимально повно інформувати про хід переговорів у даному питанні.) Але, певне, у влади на те були причини. Академік був у числі тих, хто ще після першого пришестя австрійських лісоексплуатаційників активно критикував пропозиції іноземців. Пан Голубець не став опускатися до рівня аналізу «мультфільму» (слайдів) — попросив час підготуватися для серйозної розмови.

Тайм-аут дозволив йому роздобути по своїх каналах текст «Основи переговорів щодо створення модельного підприємства «Карпатиленд», котрий і став предметом нашої бесіди після того, як автор цих рядків ознайомився з оновленими австрійськими пропозиціями.

— Михайле Андрійовичу, побіжно порівнюючи торішню доповідну записку заступника глави ОДА М.Лесіва і другий варіант пропозицій австрійської сторони, навіть журналіст зможе помітити, що зауваження українських фахівців (включаючи ваші) начебто враховано. Скажімо, майбутні учасники СП відмовилися від експлуатації високопродуктивних лісів Славського держлісгоспу, уже не наполягають на 50 роках оренди, навіть слово «оренда» не вживають, використовуючи замість нього «лісокористування», пообіцяли створити конкретну кількість робочих місць із зарплатою, «яка перевищує нинішній середній рівень»... Тож усе класно, можна підписувати угоду?

— Область із предмета переговорів викреслила Славський держлісгосп і запропонувала Турківський. Австрійці погодилися. Навіть попри те, що в Турківському районі лісозаготівникам робити вже нічого: лісовий покрив зруйнований повністю. Навколо Турки — найстаріший за термінами освоєння регіон Українських Карпат. І найбідніший. Наскільки я знаю, Івано-Франківська область відмовляється від співробітництва з австрійцями. Тому ті прийняли Турківщину, певне, щоб тільки зачепитися.

Далі. 25 років також є досить тривалим терміном, протягом якого нашим лісам (і не тільки) може бути завдано непоправних збитків, якщо контракт буде підписано на підставі таких ось папірців. У наші ліси передбачається впустити користувача, якого ми абсолютно не знаємо, котрий працює геть за іншими нормами експлуатації тощо. На підставі офіційної інформації ми жодного року за період незалежності повністю не вирубували те, що передбачається розрахунковою лісосікою. Вирубувалося 50%, 60%, а в останні роки аж — під 80%. Але ніколи не 100% із того, що навіть потрібно вирубувати. А в Західній Європі майже повністю використовують (вирубують) річний приріст.

— У нас більш щадний режим?

— Так. Але це — тільки офіційна інформація.

Тому українській владі необхідно було б отримати від австрійців дуже конкретні економічні розрахунки і дуже конкретні показники лісоексплуатації, переробки, експорту тощо. Рік минув, як ми просили дати конкретику, але в Австрії не почули нашого прохання. З чого я роблю висновок, що їм це невигідно. Але це інша річ!

Продовжувати переговори про укладання угоди, із моєї точки зору, припустиме лише в тому разі, якщо австрійці нададуть повні розрахунки, повне обгрунтування і відкриту, прозору систему зв’язків. Нехай би вони попрацювали три-п’ять років. За цей період можна було б побачити, що це співробітництво собою являтиме. Вони ж хочуть відразу приступити до експлуатації.

Від того, що замість слова «оренда» вжито слово «лісокористування», суть справи не міняється. А воно таке, що майбутні партнери передусім зацікавлені взяти в користування 45 тис. гектарів лісу (більшу частину у держлісгоспів, меншу — від міжгосподарських лісів), щоб мати можливість експортувати деревину. Наш заклик створювати на території області переробні підприємства австрійці також пропустили повз вуха.

Після того як ми зробили зауваження щодо робочих місць, вони заявили, що гарантують працевлаштування як мінімум 160—170 чоловік у державних лісах і 60—70 чоловік у муніципальних. Із числа тих, хто зайнятий у лісовому господарстві сьогодні.

— А скільки сьогодні в лісах Львівщини, на які претендують австрійці, працює людей?

— Тільки в системі лісового державного господарства працюють близько 400 чоловік. Коли я (уже після ознайомлення з другою редакцією «Основи...») у своєму листі заступнику глави Львівської ОДА Степану Лукашику зазначив, що без роботи все одно залишаться сотні чоловік, ініціатори проекту примчали до мене і сказали, що працевлаштують усіх. Спасибі їм! Але давайте уважно придивимося до цієї «благодійності». Як ви правильно зауважили, австрійці пропонують зарплату, «яка перевищує нинішній середній рівень». А наскільки наш рівень буде «перевищений»? У тому «мультфільмі», із яким ви до мене звернулися, вказано...

— Та начебто нормально, як для нас. Робітнику в перший рік роботи вони планували платити 200—240 євро, лісничому і майстру — по 300—500 євро, керівнику відділення — 500—700 євро тощо.

— Чудово! А скільки такі робітники одержують у самій Австрії?! Гадаю, на порядок більше, аніж вони збираються платити нашим людям. Тобто цією угодою вони нас визначають як відсталий колоніальний придаток чи як якихось тубільців, котрі нічого не тямлять у системі лісокористування. Не знаю, як це сприймають наші керівники, але для мене це дуже образливо. А за яку ціну продається наш ліс за кордоном? Там дуб, бук продають у три-п’ять разів дорожче, аніж наші його сьогодні відпускають посередникам. А за яку ціну вони збираються відпускати нам лісоматеріали?

— Ну, як сказано в «Основі-2», «за ринковими цінами»...

— От! Питається, із якого доброго дива ми їм повинні дарувати цю різницю?!

— Але вони спочатку не передбачали щось узагалі нашим підприємствам продавати — усе мало вивозитися...

— Я гадаю, що вони й зараз не збираються хоч щось нам продавати із заготовленого. У тій же «Основі...» з цього приводу є підступне формулювання: «Форія-Львів» отримає від Львівської області право на експорт тих сортаментів деревини, що в Україні взагалі чи майже не використовуються...» І ніде не сказано, які пропорції, які сортаменти продукції будуть вироблятися. Це дає австрійцям можливість у будь-який момент змінити той сортамент чи весь асортимент і поставити українського виробника в такі умови, коли він від запропонованих видів деревини відмовиться. От і все.

Вище ми торкнулися працевлаштування зайнятих у наших лісових господарствах робітників і забезпечення австрійцями сировиною наших деревообробних підприємств. Але крім них на територіях, що збираються експлуатувати закордонні підприємці, є місцеве населення, котре живе з лісу. Воно заготовлює там для себе ягоди, гриби, випасає худобу (частіше за все — несанкціоновано, оскільки переважно в лісах випас заборонений), мало того — заробляє на лісі. А як бути з місцевими, коли ліс повністю візьмуть під свій контроль іноземці?!

В «Основі...» чітко записано: «...щоб на виділених територіях не проводилися ніякі несанкціоновані лісокористування третіми особами»! А «третім особам», у тому числі — й місцевому населенню, ніяких лісокористувань не санкціонуватимуть. Це добре видно за іншим моментом в «Основі...»: «Це підприємство отримає на термін 25 років ексклюзивно права на лісокористування від Української держави». Звертаю увагу — «ексклюзивно»!

Тобто орендарі бачать себе абсолютними господарями на цих гектарах. Вони самі визначають собі режим ведення господарства. Вони проводять нове лісовпорядження. Для цього розроблять на свої кошти нові лісові карти зазначеної території. Обіцяють, щоправда, для цієї роботи залучати наших спеціалістів, але гонорари «наші спеціалісти» одержуватимуть із австрійських рук, тож доведеться виконувати замовлення відповідно до поставлених завдань. А завдання просте — «обсяг лісозаготівель із роками збільшиться».

Далі. Австрійці виявили бажання офіційно взяти під свій контроль і такий ресурс, як мисливське господарство. Також дуже розумний пункт: полювання в Європі — задоволення не з дешевих. Проте на даний момент усі ліси розподілені між мисливськими товариствами. Ніхто не має права забрати у них мисливські угіддя. У противному разі мисливські товариства мають право подавати в суд.

При цьому в документі ніде нічого не сказано, якою буде доля інших лісових ресурсів. Адже, крім деревини та лісових звірів, ця продуктивна земля ще й багата цілющими травами, ягодами, грибами, дає лікарську сировину, хвою. З ялинових і смерекових голок виготовляється хвойна олія, а також хвойне борошно на корм домашній худобі. Якщо нового лісокористувача все це не цікавить, величезна кількість сировини просто пропадатиме. Адже «третім особам» австрійці не дозволять ступати у свій анклав.

— Може, припускається, що цей ресурс і так мусить бути їхнім?

— Тоді потрібно зробити відповідний запис у тексті угоди, і на цій підставі збільшити так звану орендну плату.

У цілому при читанні «Основи...» складається враження, що фундаментальною метою проекту є отримання максимального прибутку від використання наших лісів. Решта — поза його увагою.

— А обласне начальство радіє, що це інвестиційний проект...

— Інвестиції... Давайте ознайомимося і з ними. Читаємо: «У розрахунках фірми «Форія-Львів» на заходи по догляду за лісом (заходи щодо захисту, догляду, регулювання складу порід тощо) передбачається витрачати 3,5 євро на гектар за рік. Це означає, що, виходячи з розмірів зазначеної території, що становить приблизно 45 тис. га, щорічні інвестиції в ліс становитимуть приблизно 160 тис. євро». 160 тис. євро на 45 тис. гектарів! Що це за інвестиції?!

— Але ж, окрім витрат по догляду за лісом, австрійці планують вкладати гроші в навчання персоналу, будівництво доріг, устаткування, інфраструктуру...

— Щодо навчання персоналу нічого сказати не можу. А з іншим... Вони хочуть у нас взяти лише ті будівлі, виробничі площі, машини й устаткування, котрі становитимуть для них «певну цінність». Решту, приміром, лісопильні цехи, брати не збираються. (Навіщо їм лісопилки, якщо вони мають намір вивозити ліс-кругляк!) А як бути з рештою? Чи повинне майно, яке не будуть використовувати австрійці, залишитися в лісі і пропасти-зруйнуватися?

Планується створення «мережі лісових доріг». Але знову-таки, гадаю, не з альтруїстичних міркувань. Завдяки розширенню мережі доріг, можна більше заготовити деревини. І, головне, з’явиться магістральна дорога, що з’єднає лісові масиви Івано-Франківської області зі Славськом, залізничною станцією у Львівській області. А вже зі Славська можна составами гнати круглий ліс в Австрію.

Крім того, в «Основі...» можна знайти ще один оригінальний інвестиційний підхід стосовно доріг: «Львівська область зобов’язується, зі свого боку, надати фірмі «Форія-Львів» безплатно право на користування існуючими лісовими дорогами на весь термін дії прав на лісокористування». І далі: «Підприємство «Форія-Львів» отримує право на безперешкодне користування всіма існуючими лісовими дорогами і всіма місцевими дорогами за межами орендованої території». Симпатично, чи не так? Але, окрім обласної влади, існують ще органи місцевого самоврядування. Вони також повинні мати від присутності австрійців якусь користь! Про це — ані слова. Жодного слова про амортизацію доріг, які перебувають «за межами орендованої території».

— У проекті стверджується, що ця сама мережа лісових доріг потрібна для того, аби «мати можливість вести лісове господарство за стандартами Європейського Союзу»...

— Більше того, говорячи про інтенсифікацію лісорозробок, проектанти запевняють нас, що вестимуть господарство «за принципами стійкого розвитку». Це мене страшенно схвилювало і розчулило. Стійкий розвиток неможливий окремо в лісовому господарстві, як і в будь-якій іншій галузі окремо. Принципи стійкого розвитку можна реалізувати лише за умови системного і функціонального взаємозв’язку між усіма блоками (економічним, соціальним, демографічним, культурологічним, технологічним, технічним, транспортним, екологічним тощо) кожної цілісної районної, обласної чи державної геосоціосистеми. Говорити про стійкий розвиток у контексті тих умов, які вони пропонують, — це звичайне окозамилювання.

З моєї точки зору, інвестиції мусять сприяти розвитку територій, куди вони приходять. Проте з проекту неважко зробити висновок, що два райони зазнають лише збитків.

— Я так розумію, що суми, які намічається сплачувати нам за користування лісами, вас також не вразили?

— Фірма «Форія-Львів» зголосилася сплачувати Українській державі 1,2 євро за кубічний метр деревини, яка буде заготовлена в нашому лісі і продана. Причому ось цю виплату австрійці, наскільки я зміг зрозуміти з написаного, прирівнюють до нашої плати від пня. Тобто, коли, як вони кажуть, ними на 45 тис. гектарів лісів, які вони використають, за рік буде зрубано 70 тис. кубічних метрів деревини, то Українська держава за аналогічний період одержить 84 тис. євро. Ну, а щоб якось зацікавити область, то їй вони збираються щорічно «у вигляді «Фонду розвитку» (раніше це вони називали «фіксованою орендною платою») виплачувати по 45 тис. євро. У сумі наш прибуток складе аж 129 тис. євро. Уявляєте? Та цю суму, я гадаю, можна з горою перекрити заготівлею вже згадуваних грибів, ягід, лікарської сировини, хвої та сіна!

І що це за ціна така? Хто і як її розрахував? Рентабельність лісу потрібно рахувати не на основі вартості «кубика» і плати від пня. Японія має 68% лісистості, але 85% деревини Країна висхідного сонця експортує з Канади. А японців, гадаю, не треба вчити мистецтву визначення рентабельності. В Австрії показник лісистості дорівнює, якщо не помиляюся, 40%, але ліс хочуть рубати в Україні, де лісистість становить 15%! Рентабельність і прибутковість потрібно оцінити виходячи з підвищення врожайності сільськогосподарських угідь, підтримки водяного режиму, трансформації опадів, водопостачання, зволоження території і багато іншого. Давайте в рентабельності лісів врахуємо те, що, відпочивши у лісі, український трудівник підвищить продуктивність праці. Це також — капітал!

А хто рахував, у який євроцент нам влетить забезпечення австрійській фірмі «ексклюзивного лісокористування»?! Вони в угоду намагаються записати таке положення: «...жодна фірма чи інституція не матиме права проводити на даній території лісозаготівлі. Українські лісові відомства повинні здійснювати контроль за цим...»! Водночас ніде навіть мимохіть не згадано, якими силами охоронятимуть цей ліс. У цьому, я можу погодитися, хитрості немає. Це може бути типово австрійський підхід. В Австрії, як у Німеччині чи Франції, немає поняття про те, що таке самовільна рубка.

— Рівень культури?

— Так, рівень загальної культури. У них це збереглося, оскільки Бог їх врятував від радянської влади. Галичани ще пам’ятають... я ще пам’ятаю той час, коли батько залишав весь інвентар на подвір’ї, і ніколи не траплялося, щоб хтось щось украв. Граблі, сокиру, вила, шлею чи щось інше.

Сьогодні в Карпатах є 800—1000 приватних пилорам різної потужності. І переважна більшість із них працюють на вкраденому лісі. Ось ця величезна кількість пилорам, що належать місцевим підприємцям, не обтяженим екологічною чи правовою самосвідомістю, і злиденні селяни, котрі також повинні десь якусь гривню заробити на сіль, не дозволять «українській стороні» виконати свої зобов’язання щодо охорони лісів.

— Тобто австрійський орендар інтенсифікує вирубування, а тут ще й наш вуйко рубатиме?..

— Так, але в ситуації, коли австрійцям таки дадуть ліс, виникне нова колізія. Якщо вуйко зрубає в орендованому лісі дерево, то держава повинна буде погасити іноземному, скажімо так, орендарю збитки. Для австрійця питання про самовільні рубки — питання безпредметне: він знає, що він узяв територію, і там ніхто не має права взяти гіллячку! А де сьогодні в державі та сила, котра подібне злодійство змогла б призупинити, якщо влада, як і суспільство в цілому, повністю, в усіх сферах паралізована злодійством? Про які гарантії щодо охорони лісів можна говорити, коли фактичними власниками багатьох пилорам є чиновники з адміністрації, коли на кожній дорожній розвилці встановлено таксу за вивезення вкраденого кубометра лісоматеріалу?

Для усунення самовільних рубок потрібні роки роботи і величезні кошти — спочатку потрібно побудувати правову державу і підвищити життєвий рівень населення. За нинішнього стану справ грошей, які обіцяють дати австрійці, не вистачить навіть на сплату штрафів.

Найсмішніше, що зароблених 129 тис. євро за рік може не вистачити, аби потім розплатитися з австрійцями за... вкладені інвестиції. В тексті «Основи…» є дуже цікава штучка: «Всі інвестиції в інфраструктуру будуть амортизовані лінійно на період 20 років. По закінченні терміну оренди власник території виплачує компенсацію за всі не амортизовані інвестиції». І я не виключав би те, що компенсація за ці не амортизовані інвестиції перевищить отриманий від оренди і плати від пня прибуток. Тому що ми не будемо впливати на формування й оцінку інфраструктури. Щодо цього є конкретне застереження: «Форія-Львів» є 100-відсотковим дочірнім підприємством австрійської фірми Foria-WBf Forstmanagement Gmb. Це означає, що все господарське керівництво дочірнім підприємством належатиме основному підприємству...» Вони будуватимуть не по-українськи, а по-австрійськи. І оцінку виконуватимуть на основі їхніх цін, а не наших.

— Раніше влада анонсувала даний проект як створення спільного підприємства...

— Яке спільне підприємство! Українська сторона потрібна лише для того, щоб підписати угоду і взяти на себе купу зобов’язань. Як наші державні мужі можуть бути задоволені такими «інвестиційним проектом»?

— І що, навіть не здогадуєтеся?

— У принципі я знаю, що на обласну адміністрацію чинився тиск із боку нашого посольства в Австрії, із боку австрійського консульства у нас. Причому наше обласне керівництво запевняли, що це питання уже вирішене, що там уже начебто були домовленості «на найвищому рівні». Щоб область прийняла пропозиції австрійської сторони, її керівників лякали Кучмою. Українське посольство в Австрії зверталося до Львівської обласної державної адміністрації з листом, у якому вимагало терміново підготувати пропозиції щодо здавання в оренду наших лісів, оскільки Леонід Данилович виїжджає в Австрію. Українські дипломати, розквартировані у Відні, аргументували свою вимогу просто: мовляв, до Президента України з цього питання звертатиметься уряд Австрії, а Президенту нічого буде відповісти. Чому наші дипломати, не фахівці в конкретному питанні лісового господарства та лісового покриву Українських Карпат, настільки активні в проштовхуванні цього проекту? Може, хочуть таким чином вислужитися?

P. S. Академік Голубець настільки детально розклав на складові план майбутнього доленосного співробітництва між австрійськими та львівськими лісівниками, що від нього нічого живого не лишилося. Лишився тільки лісовий песимізм. Невже наші ліси так і залишаться приреченими на «неєвропейські методи експлуатації»? І чи так уже це погано?

Адвокат благодійного фонду «Екоправо-Львів» Дмитро Скрильников не упевнений, що ліс, який перебуває в розпорядженні «Львівлісу», може зберегтися. Підставу для настільки невтішного прогнозу Скрильникову дало рішення № 225 Львівської обласної ради від 8 грудня 1999 року, яким (із подачі «Львівлісу») 4024 гектари лісів було вилучено зі складу природно-заповідного фонду. Зроблено це було, як зауважив адвокат-еколог, «під шумок» створення Національного природного парку «Сколівські Бескиди». При цьому одні об’єкти з природно-заповідного фонду були виведені, але в новий національний парк не введені, а від інших об’єктів відірвали половину заповідних територій.

Серед «виведених» лісів виявилося і заповідне урочище «Корналовичі», що славилося 200-річним дубовим лісом. Сьогодні у лісах цього урочища, що займало 238 гектарів і оберігало багато «червонокнижних» видів рослин, вже встигли вирубати значну частину дерев рідкісних видів.

Як же, спитаєте ви, вибратися з глухого кута? З цього приводу існує думка, що ліс усе ж таки варто віддати в користування іноземним лісівникам, які мають багатий досвід, потужний інструментарій і високу культуру виробництва, але — обіклавши іноземців жорсткими і вигідними Україні вимогами. Таке, схоже, можна зробити. Важливо, щоб це питання хвилювало не лише «вчених і виробничників». Важливо, щоб в Україні звідкись терміново взялася влада, патріотично відповідальна за наші «поля, ліси та ріки», за масу інших речей, а також — за людей.