АТОМНІ ІГРИ: ЗИМОВИЙ ОБЛОМ

1999-го, перед попередніми виборами, осінньо-зимовий період чітко поділявся на дві частини: «до цього» все було чудово, ну, а потім півкраїни відразу поглинув морок. Зараз нічого схожого немає і не передбачається. Частота струму в системі вже понад рік залишається нормальною, запаси палива навіть більші, ніж при вході в осінньо-зимовий період. Енергетики серйозно розраховують попрацювати зо два тижні паралельно з енергосистемою Центральної Європи, що теж про щось свідчить. Загалом, завдання-мінімум — дати електрику в кожне житло, оскільки «кожна лампочка, яка не горить, дорівнює мінус одному голосу партії влади», — міністерство витягнуло принаймні на «добре». Коли що й не горіло, то дуже рідко, переважно через обриви проводів. Усі це, безперечно, оцінять. Тож, підбиваючи підсумки, Мінпаливенерго може поставити собі великий і жирний плюс.

Проте в самій енергетиці від таких самовдоволених настроїв дуже далекий найбільший електрогенератор — НАЕК «Енергоатом». І хоча передвиборний період не найкращий для скарг, компанія дедалі частіше змушена до них удаватися.

Причина досить проста: НАЕК уже давно так не «пресували».

Для непосвячених це звучить трохи дивно. В «Енергоатомі» помаленьку забули про борги із зарплат, поставки атомного палива з героїчної епопеї, на грані фолу, перетворилися на майже технологічний процес. Приміром, на недавніх переговорах росіяни знову повірили нам на слово, і при поставках палива вже непотрібен банківський акредитив. Та й за виробництвом електроенергії — попри закриття Чорнобиля, торік чотири АЕС дали стільки ж кіловат-годин, скільки раніше п’ять (продуктивність упала тільки на 1,5%). Загалом, хлопці, у вас усе гаразд, чим же ви невдоволені?

Відповідь цілком передбачувана — бракує грошей. Торішні успіхи енергетики значною мірою пояснюються саме тим, що до «Енергоатома» залізли в кишеню і добряче в ній покопирсалися. Борг оптового Енергоринку перед НАЕК практично подвоївся. Якщо на початок 2001-го він становив 3,2 млрд. грн., то на кінець рівно на три мільярди побільшав. Для порівняння: в Енергоринку перед тепловими генерувальниками нових боргів за той самий період утворилося в 14 разів менше. У результаті на лютий нинішнього року заборгованість атомникам уперше перевищила борги перед усіма чотирма енергокомпаніями теплової енергетики.

Якщо торік розрахунки з тепловими генерувальниками досягли майже 100%, то з НАЕК розрахувалися лише на 57%. І це при тому, що атомний тариф майже на третину дешевший від теплового.

У таких цінних, і не тільки для енергетиків, «живих» грошах це виглядало так. За кіловат-годину тепловикам заплатили 10,1 коп., атомникам же — удвічі менше (5,4 коп.). Природно, це не додало ніжності їхнім взаєминам. Працівникам АЕС взагалі-то байдуже, чи летять їхні гроші за газ далекій і загадковій «Ітері», чи, як тепер, транзитом ідуть у рідний і близький Донбас за вугілля...

Цього року тенденція загалом збереглася. Якщо з тепловими генерувальниками за підсумками зими розрахувалися практично повністю, на 99,6%, то з атомниками — лише на 54%. У результаті борг перед тепловими станціями майже не змінився, а перед атомниками за три місяці виріс на скромний мільярд гривень, упритул наблизившись у березні до семи мільярдів.

На нараді в Кабміні з керівниками українських АЕС останні хіба що не плакали в камізельку, просячи забезпечити бодай пропорційний розподіл коштів, що надходять з оптового ринку електроенергетики. Що їм, узагалі, й пообіцяли, поклавши контроль на Олега Дубину.

Треба віддати належне — розрахунки поліпшилися. Більше того, у березні–червні атомникам повинні повернути майже 200 млн. грн., витягнутих у них ще в 2000—2001 роках у результаті надзвичайлівок та змін в алгоритмі розподілу коштів. Трохи згодом пообіцяли повернути ще 51 млн. Рівень розрахунків у березні справді значно підвищився. Проте потепління тривало менше двох тижнів. Уже минулого тижня НКРЕ знову змінила алгоритм перерахування коштів з Енергоринку (раніше це називалося відвертіше — надзвичайна ситуація), перерозподіливши на користь теплових генерувальників чергові 36 млн. грн. Утім, відразу з’ясувалося, що помилочка вийшла — замало взяли. Тож постанову скасували й замінили новою... уже на 80 млн. грн. Фактичне призначення платежу теж цілком зрозуміле: у Донбасі треба терміново виплатити зарплати... Ну що ж, справа, з огляду на сучасний момент і наближення всесвітнього Дня сміху, цілком добра. Сподіватимемося, що тепер до Дня шахтаря надзвичайлівок із цього приводу не буде.

Жарти жартами, але в атомників починається ремонтна кампанія і перезавантаження реакторів паливом. На Запорізькій АЕС уже зупинився на ремонт один енергоблок, на черзі Рівненська, Південноукраїнська атомні. І піде... Але ж тільки перезавантаження блока свіжим ядерним паливом, не враховуючи самого ремонту, вивезення відпрацьованого палива тощо, — це десь 20 млн. дол.

До речі, ремонтуватися доведеться, залізаючи в борги перед банками. І як повертати ці суми, поки що не зовсім ясно. Приміром, торік найменша Хмельницька АЕС позичила на ремонт 14 млн. грн. Гроші нібито невеликі (менше 2% вартості товарної продукції), але віддавати нічим, а на підході нова ремонтна кампанія. Отже, знову доведеться позичати й уже на гірших умовах. В інших станцій становище аналогічне. За розрахунками атомників, при рівні платежів менше 60% провести перезавантаження, ремонти й виплату зарплати стає майже неможливо.

Ремонт вестимуть знову за урізаною програмою, тобто замінюватимуть лише те, що вже явно не годиться. Про профілактичні ремонти годі й говорити. Як і про модернізацію. Лише за останні три роки в НАЕК було заплановано, але не виконано робіт із заміни зношеного устаткування на суму до 1,5 млрд. грн.

Між іншим, усі ці затримки однак рано чи пізно доведеться оплачувати. Більшість блоків АЕС уже вичерпали половину свого проектного ресурсу, перші блоки Рівненської станції — дві третини. Постає нагальне питання подовження термінів їх експлуатації, на що теж потрібні гроші.

Плюс «вічно живе», але грунтовно забуте питання ядерної безпеки. Парадоксально, але в країні, яка пережила Чорнобиль, жоден із блоків не має постійної ліцензії на експлуатацію. Працюють за тимчасовими. Для виходу на необхідний рівень, знов-таки, бракує грошей. Нинішнього року «Енергоатом» спробує одержати в Держкомітету з атомного регулювання перші три ліцензії на право експлуатації. Але й це означає, що лише три блоки з 13 їх одержать. За все доводиться платити. Щиро хотілося б, щоб уряд дотримувався власних же обіцянок...

До речі, нещодавно вирішили вжити заходів із поступового доведення тарифу на електроенергію для НАЕК «Енергоатом» до рівня, необхідного для покриття витрат компанії на її виробництво. Цікаво, а це коли буде?

А поки що, не встигнувши записати рекомендацію ДПАУ «припинити практику арештів рахунків АЕС за несплату податків», уряд відразу змінив порядок розщеплення коштів на Енергоринку. Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів № 105-р «Про заходи із забезпечення надходжень до державного бюджету ПДВ від учасників ОРЕ «Енергоринок», змінено порядок сплати ПДВ. Він повинен перераховуватися на спеціальний рахунок, і передбачалося, що розрахунки з ПДВ із бюджетом здійснюватимуться «не пізніше наступного дня». Втім, за бажання постанову можна буде не виконувати — вона суперечить закону про ПДВ. Відповідно до закону, податок сплачується «не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним періодом». Тож її скасують або явочним порядком, або через суд. Інша річ, що колізії навколо постанови навряд чи поліпшать відносини енергетиків та податкової. Борги Мінпаливенерго з ПДВ й за старою методикою становлять порядку 850 млн. грн. І навряд чи чергова спроба одержати гроші від генерувальників буде занадто успішною.

А після виборів знову постане питання, що робити далі. Тактика зіштовхування лобами тепловиків та вуглярів з атомниками вже віджила своє: у генерувальників зайвих грошей для перерозподілу немає. Їх доведеться брати в споживачів, це важко, непопулярно, але неминуче. Ясна річ, дуже непросто говорити про це напередодні виборів, та якщо цього не робити, далі стане ще важче. Адже минула зима не була останньою. Отож, час налагоджувати розрахунки.