АМЕРИКАНО-ВАСИЛЬКІВСЬКА НАПРУЖЕНІСТЬ

Коли навесні минулого року «Київобленерго» придбали американці, це викликало неабиякий інтерес. То був перший випадок, коли енергокомпанію купили не «українські» офшори, а «справжнісінькі закордонні буржуї». Та й умови продажу були незвично жорсткі: обленерго зобов’язали забезпечити 100-відсоткову оплату електроенергії та протягом п’яти років повністю погасити раніше накопичені борги (на 1 серпня поточного року залишилося 72,8 млн. грн.).

Найлегше було змінити назву енергокомпанії на «А.Е.С. Київобленерго». Далі все було складніше, адже кожного місяця компанія повинна платити за поточне споживання в «Енергоринок» приблизно 30 млн. грн., тобто по мільйону в календарний день, і плюс погашати борги...

Природно, реалізуючи це нехитре завдання, компанія зіштовхнулася з великими проблемами. Розпочався захоплюючий серіал — як змусити споживачів платити. Найскладнішим виявилося привчити їх до того, що електроенергія — це не дарунок Божий, а такий самий товар, як хліб. Звикання до нової реальності тривало близько року, а де-не-де продовжується й досі.

Хоч як це дивно, найгучніший для компанії конфлікт виник не в Білій Церкві, де зосереджено більшість значних енергоспоживачів, а в маленькому, але, як з’ясувалося, дуже гордому Василькові. На тлі десятків мільйонів боргів, які належить заплатити «Енергоринку» найближчими роками, приблизно півмільйонний борг васильківців начебто й не вражає. Але загальний борг і складається з отаких самих, загалом невеликих, заборгованостей.

У тому, що місцеве керівництво зовсім не поспішало його віддавати, не було нічого дивного — хто прагне віддавати борги, які ти вже давно пробачив? Новим було лише те, що з суто господарської проблеми спробували зробити велику політику.

Розвивалася ситуація досить стандартно. До початку зими обленерго «вишиковувало» споживачів і досить-таки активно відключало боржників. Узимку цей процес дещо уповільнився — відключати світло в холоди (особливо напередодні виборів) якраз і означало залізти в політику по самі вуха. І все б нічого, але після закінчення виборів, навесні нинішнього року, у Василькові змінилося керівництво. І воно швидко стало сприймати відключення як особистий наїзд на сили «миру й добра», тобто на себе. У принципі, певна логіка в тому була. Якщо в місті відключають світло, виходить, у мерії проблеми. Як мінімум, необхідно щось змінювати. А оскільки визнавати таке про себе не вельми приємно, то простіше й веселіше знайти зовнішнього ворога.

У наведеному випадку на цю почесну роль обрали керівника місцевого підприємства районних електричних мереж (РЕМ) Олександра Савченка. Проти нього організували інформаційну війну з виходом спочатку на місцевий, потім на урядовий, а потім і на міжнародний рівень. Принаймні листи про те, як Савченко заважає жити васильківцям, одержали всі, починаючи від генерального прокурора й закінчуючи... послом США. Останнього повідомили, що обленерго шляхом «знеструмлення важливих для життєдіяльності міста об’єктів» «тисне на новообрану владу». Пану Паскуалю запропонували розібратися в ситуації, як сказано в листі, «відповідно до традицій Америки». Очевидно, передбачалося, що посол, із кольтом і на мустангу, повинен буде охороняти важливі об’єкти від злісного Савченка чи бодай надішле морських піхотинців.

Злегка очманівши від подібного напору, «Київобленерго» спочатку намагалося вирішити питання полюбовно. З одного боку, воно не хотіло втрачати одного з кращих керівників мереж, з іншого — сваритися з місцевою владою також недобре. Адже жити доведеться й далі. Але мерію міста уже винесло на такі висоти, коли цілком серйозно стверджувалося: «РЕМ потрібні не гроші, а невдоволення васильківців місцевою владою».

На пропозиції паліїв війни (тобто РЕМ) усе-таки спробувати розрахуватися за спожиту електроенергію надходила нова порція заяв...

Хоча поступово ефект від гучних криків зменшувався. Американці, котрі спочатку мало не панічно боялися навіть підозр про їхню участь у політичних «з’ясувках», поступово зрозуміли: справа не в них, а у впертому небажанні платити гроші. Та й місцева влада також мимоволі змушена займатися проплатами. За поточне споживання електроенергії в квітні-липні вона все-таки розрахувалася. Проте при цьому викопала собі глибоку яму, в яку Васильків ризикує провалитися взимку.

Річ у тому, що під час пропагандистської кампанії населенню фактично нав’язується думка: вимоги енергетиків платити — це «накат» на рідну місцеву владу. З цього хтось може зробити висновок: у разі чого вона захистить і обігріє. Але незабаром літо закінчиться, а отже, зросте і споживання електроенергії, і суми в рахунках енергетиків. Але досі немає відповіді, що робити з боргами та як у таких умовах зимувати. Якщо з енергетиків і далі ліпитимуть ворогів народу, це позначиться на рівні платежів. А більше, ніж заплачено, місто електроенергії однаково не одержить.

Обленерго вимагає погасити борги до початку зимового періоду. Міська влада хотіла б розтягнути це задоволення на рік. Утім, зараз вона не гасить їх навіть за цим м’яким графіком. Найімовірніше, усе вирішуватиметься вже взимку, на тлі грудневого поземку. Найсмішніше, що тоді гроші в змерзлому місті знайдуться. Тим більше, що в місцевої влади, очевидно, виникнуть проблеми з адресатами — в Україні написали буквально всім, залишається апелювати хіба що до Організації Об’єднаних Націй і Міжнародного трибуналу в Гаазі.

Проте жарти жартами, а проблема старих боргів має не лише локально васильківський характер. Нинішній стан платежів спричиняє деградацію не тільки енергетики, а й комунального господарства. У невеликих містах уже поступово забули про таке поняття, як гаряча вода. Схоже, на черзі «забування» про водопровід.

Нині в Україні розпочинаються спроби реорганізації структури управління житлово-комунальним господарством. Замість одного управління в містах і районах створюють кілька юридичних осіб, кожна з яких займеться своєю ділянкою, відповідаючи за неї. Ідея, у принципі, непогана. Так уже зробили в Обухові на Київщині.

Аналогічно вирішили зробити й у Василькові. Проте, схоже, комусь здалося, що в результаті виникнуть нові, чисті від боргів, структури, а борги повиснуть на колишньому управлінні, де нічого, крім тумбочки, не буде.

У обленерго відразу заявляють: особливо розраховувати на таке рішення не варто — зникнути боржнику енергетики не дозволять. За словами директора з енергозбуту «А.Е.С. Київобленерго» Андрія Мартинюка, «нехай спочатку погасять борги, а потім уже їхня справа». Тим більше, що, крім заборгованості за електроенергію, на існуючому управлінні висять ще й мільйонні борги газівникам. Отож зміною назви справу виправити не вдасться. У тому самому Обухові спочатку розрахувалися з кредиторами, а потім розділилися...

А взагалі безплатної електроенергії вже не буде. Як і безплатного газу. За все, включаючи старі борги, доведеться платити, хочеться комусь чи ні. Можливо, це й політика, але в неї грає весь світ. І вже як мінімум шість тисяч років.