АЛГОРИТМ БЕЗПЕКИ

Причини НП на шахті «Україна» ДХК «Селідоввугілля» урядова комісія встановила швидко. За схемою, яка стала вже звичною, винних покарають, рідним загиблих гірників виплатять компенсації. Усе. Хто наступний? Питання зовсім не просте, оскільки аварії на українських шахтах прогнозуються і надалі. І постійна готовність подати «двоє відер води», про відсутність яких так шкодував перший віце-прем’єр, становища не виправить.

За даними державного Макеївського НДІ з безпеки робіт у гірничій промисловості, одна з відмінних рис системи управління охорони праці на зарубіжних шахтах від вітчизняних полягає в тому, що там виїмкові комплекси та конвеєри розраховані мінімум на безаварійний видобуток 10 млн. тонн вугілля, тоді як вітчизняні в основному — на 1 млн. тонн. На британських шахтах при видобутку 12 тис. тонн на добу зайнято 380—500 чоловік. На шахті ім. Засядька за тих самих обсягів — понад 10 тис. чоловік. Потенційна небезпека травмування на українських шахтах перевищує британські в двадцять разів.

Власне, причина НП, на думку завідувача кафедри автоматизації комп’ютерних систем Дніпропетровського гірничого університету професора Віктора Ткачова, банальна: трос, який заклинив стрічку конвеєра, оскільки намотався на барабан, що продовжував обертатися. У результаті від тертя загорілася стрічка конвеєра. Хоча за правилами техніки безпеки вона горіти не повинна. Та навіть за очевидної дорожнечі одного її квадратного метра (вартістю в середньому 100 доларів), стрічки горять, виділяючи отрутні пари, які вбивають усе живе. Помилка диспетчера з подачею повітря в потрібний бік ситуацію тільки погіршила.

— Тим часом, — вважає Віктор Ткачов, — подібної позаштатної ситуації, так само як і інших пам’ятних аварій на шахтах із людськими жертвами, бути не могло в принципі. Навіть за злого наміру. Річ у тім, що шахти, відповідно до вищезгаданих правил, мають оснащатися автоматикою, яка відключає або принаймні сигналізує про будь-які навіть незначні збої у роботі всього складного підземного організму. Старі, сорокарічної давнини радянські розробки подібного рівня не забезпечують. Нові вітчизняні системи, які миттєво спрацьовують на будь-який збій і здатні «прив’язатися» не тільки до конвеєра, а й до системи електропостачання, вентиляції, які контролюють буквально все, навіть метан, на жодній українській шахті не встановлені. Причин кілька, але головна — відсутність коштів. Одна українська система, здатна повністю забезпечити техніку безпеки на конвеєрі завдовжки до двох кілометрів, коштує 8—9 тисяч доларів. Усього в українських шахтах працює приблизно 10 тисяч стрічкових конвеєрів. Неважко підрахувати витрати на їх установку й порівняти зі збитками від аварій.

«Ви пропонуєте «мерседес», а в мене ледь вистачає на «Запорожець», — відповів на пропозицію встановити таку систему замдиректора з економіки однієї із шахт Західного Донбасу. Тому, вважає В.Ткачов, обвинувачувати керівників шахт у небажанні дотримуватись безпеки не можна.

Хоча, на його твердження, українські ГЗК платять величезні гроші за придбання автоматики виключно за рубежем. Росія теж. Зокрема, системи автоматичного управління конвеєрної стрічки, про які говорилося вище, російські шахти закуповують... в Україні. Саме в Росії наші розробки отримали право на життя, вигравши тендер за участю німецьких і польських фірм, уже сертифіковані й бажані. Принаймні росіяни за короткий термін придбали понад 50 таких систем. До цього російських шахтарів підштовхнув свій Держгіртехнагляд, який заборонив експлуатацію застарілої автоматики. Найдивовижніше, що, знаючи про існування нових українських систем, на розробку яких не потрібні інвестиції (купуй та й все), торік керівництво однієї відомої донбаської шахти звернулося до Президента з проханням про виділення 3 млн. дол. на освоєння виробництва застарілої за двадцять років експлуатації британської системи.

Безумовно, впровадження в шахтах надійної автоматики підземні вибухи й пожежі зведе нанівець. Одночасно виникне інша проблема. На ділянці конвеєрного транспорту однієї лише шахти «Павлоградська» працюють 320 чоловік. З запровадженням системи автоматичного управління їх кількість доведеться скорочувати мінімум на 40 відсотків. Додайте сюди поки що гіпотетичне оснащення шахт чутливими датчиками контролю за енергопостачальним і вентиляційним устаткуванням, які замінять людей, тоді й без того високе безробіття в шахтарському краї досягне свого апогею.