А КОМУ ПИРІЖКА ЗА МІЛЬЙОН ГРИВЕНЬ?

Отже, сталося те, що сталося: у середу Конституційний суд України визнав неконституційним скасування пільг низці категорій громадян, закріплене в законі про держбюджет на 2001 рік, а точніше, у його статтях 58 і 60. Таким чином, відновлюється (читачу, наберися терпіння!) право на безплатний капітальний ремонт житла, надання бюджетних кредитів, безплатне або пільгове встановлення й оплату телефону, пільгове санаторно-курортне лікування, забезпечення автомобілем, пільгову оплату житла, комунальних послуг, електроенергії, газу й палива, безплатний проїзд усіма видами пасажирського, міського та приміського транспорту. А також право на безплатне або пільгове надання санаторно-курортних путівок, одержання безвідсоткових або пільгових кредитів потерпілим від чорнобильської катастрофи 1986 року.

На перший погляд, торжествує справедливість. Ось і прем’єр Анатолій Кінах, дізнавшись про рішення КС, сприйняв його якщо не з радістю, то з розумінням. У тому сенсі, що ситуація, коли закон існує, але не виконується, неправильна. І про джерела фінансування нашої законодавчої «правильності» згадати не забув, сказавши, що «це дуже серйозна проблема, оскільки стосується мільйонів людей і морального боку відносин держави й суспільства». Чи має така обтічність означати, що фінансовий бік справи — це вже клопіт нового прем’єра й нового уряду?

Їм, звичайно, не позаздриш. А можливо — навіть кільком поколінням міністрів та прем’єрів. Ризикнемо зробити політико-економічний прогноз, який, із цілком зрозумілих причин, не дуже цікавив наших вельмишановних конституційних суддів.

Значно зростає небезпека кризи вже нинішнього року, оскільки фінансово не забезпечених пільг у бюджеті-02 відразу на кілька мільярдів. Кабмін хоч і не повідомляв широкій громадськості про свої плани, але донедавна сподівався на перегляд бюджетного закону після виборів. Після березневого рішення КС цьому не бувати.

Крім того, практично немає надії, що хоча б один держбюджет України найближчими роками вдасться ухвалити в більш-менш прийнятному вигляді. І виконати, ясна річ, теж. Загальновідомо (і «ДТ» писало про це безліч разів), що сума пільг, передбачених українським законодавством, становить близько 27 млрд. гривень. Це приблизно 3/4 доходів держбюджету. А ресурси, хоч як крути, обмежені. Якщо щороку фінансувати нехай не 27, а 20 млрд. пільг, то, можливо, Конституційний суд порадить, чим можна пожертвувати — зарплатами бюджетникам, заходами щодо підтримки села й вугільної галузі, виплатою зовнішніх боргів? А якщо не жертвувати, то залишається єдиний вихід — і знов-таки, на порушення українських законів: запустити друкарський верстат. Або клепати в зовсім фантастичних кількостях ОВДП, наперед знаючи, що це теж справа не дешева і для держфінансів далеко не безневинна.

Якщо хтось із конституційних суддів хоче купувати — років так через шість-сім — своєму онукові (онучці) пиріжок із горохом за мільйон гривень, що ж — вільному воля. А чи запитав хто українських громадян — пільговиків, непільговиків, не важливо, — чи хочуть цього вони?

«Але ж є цілком цивілізований шлях — скасування частини пільг не бюджетними, а спеціальними законами», — скаже хтось із опонентів. І не матиме рації, оскільки будь-яке таке рішення можна буде легко оскаржити... вгадайте де? А в тому ж таки Конституційному суді України! Бо ст. 22 Основного Закону проголошує, що «при ухваленні нових законів або внесенні змін у чинні закони не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». А припинити дію цього права (цитую за інформацією агентства «Інтерфакс-Україна») «можна за умови введення, відповідно до п.31 ч.1 ст.85 і п.19 ст.92 Конституції, надзвичайного стану (ст. 64 Конституції)».

У нас же нічого такого, дякувати Богові, не спостерігається? Ну й чудово. Тож Конституційний суд у середу й визнав неконституційними також положення Закону України «Про деякі заходи з економії бюджетних коштів», якими свого часу було скасовано безплатне забезпечення суддів обмундируванням...

З голого популізму все колись почалося — популізмом усе й закінчується. Адже, у суворій відповідності із буквою закону, рано чи пізно можуть скасувати і будь-яку іншу «антипільгову» ініціативу — навіть якщо вона буде сто разів виправданою, життєво важливою та фінансово обгрунтованою...

Тут мимоволі замислишся: а чи є в української економіки хоч найменший шанс захиститися від справедливого Конституційного суду?