Эх, дубинушка... - Економічна безпека - dt.ua

"Эх, дубинушка..."

5 квітня, 2013, 00:00 Роздрукувати Випуск №13, 5 квітня-12 квітня

"Эх, дубинушка..."

 

29 березня 2013 р. новий власник Одеського НПЗ — холдинг СЄПЕК заявив про початок пусконалагоджувальних робіт на підприємстві, яке простоює понад два роки. Процедуру провели в урочистій обстановці з натисканням бутафорної червоної кнопки за участі галузевого міністра, губернатора й акціонера. Очікується, що перша продукція з'явиться у травні-червні. І хоча для ринку повернення до роботи Одеського НПЗ не матиме особливого значення, рухи СЄПЕК в "нафтопереробній" лавці викликали вкрай цікаві процеси.

Навіщо було так поспішати сповістити світ про прозаїчні взагалі-то події, залишається черговою загадкою, якими оточена СЄПЕК. Зазвичай для такого роду подій вистачало прес-релізу, а тут міністр, губернатор... Не кажучи вже про лідера СЄПЕК Сергія Курченка, який дебютував на великому екрані. Кому був адресований цей очевидний сигнал, залишається до кінця незрозумілим.

Тим часом подія оголила кілька цікавих моментів. Насамперед стала точно відома схема завантаження. "Поставки нафти здійснюватимуться морським шляхом, ми купуватимемо нафту у різних джерел, у тому числі й у компанії "ЛУКОЙЛ" (попередній власник НПЗ). Основний сорт нафти для нас — Urals", — повідомив призначений буквально за день до цього виконавчий директор СЄПЕК Олександр Каплан. Раніше в пресі озвучували версії про можливу поставку азербайджанської нафти, хоча було зрозуміло, що у великих обсягах її переробка в Одесі неможлива технічно. А з урахуванням мінімальної глибини так званий каспійський ресурс, окрім підвищених збитків, нічого не приніс би.

Це не означає, що прибутковою буде "морська" схема поставки російської Urals. Сучасний литовський НПЗ у Мажейкяї, що закуповує нафту з моря в результаті блокади трубопровідних поставок з Росії, балансує останні п'ять років на межі беззбитковості. Однак Одеський НПЗ утричі менший за потужністю, а з відбору світлих нафтопродуктів — у півтора разу.

Шляхів уникнення збиткової переробки два — зниження логістичних витрат і модернізація. Щодо першого пункту новини прийшли швидко і несподівано. Глава "Укртранснафти" Олександр Лазорко 2 квітня (не 1-го) заявив, що держкомпанія запропонувала СЄПЕК серед іншого трубопровідний маршрут поставки нафти в Одесу — Придніпровськими нафтопроводами. Сенсаційний характер цієї заяви полягає в тому, що з 2009 р. цей трубопровід розвернуто у бік кременчуцької "Укртатнафти", яку контролює Ігор Коломойський, чиєю людиною прийнято вважати самого Лазорка.

Фактично це означає остаточну відмову "Привата" від поставок азербайджанської нафти в Кременчук, хоча 2009-го цю схему підносили як прорив енергетичної блокади Москви. Фактично ж поставки нафти з моря було припинено "Приватом" ще в серпні 2011 р. У світлі останніх подій відмова "Укртранснафти" у 2011–2012 рр. качати нафту в Одесу "Придніпровкою" на численні прохання "ЛУКОЙЛа", колишнього власника ОНПЗ, змушує погодитися з думкою тих, хто весь це час вважав подібну поведінку трубопровідного оператора блокадою конкурента "Привата" на внутрішньому ринку. Не виключено, що зараз піти на такий крок приватівців змусила реальна перспектива втратити контроль над "Укртранснафтою", що цілком може влаштувати новий власник Одеського НПЗ. Правда, поки що пан Лазорко ще говорить про якісь певні умови для запуску труби у своєму історичному напрямку. "Якщо вони (СЄПЕК. — С.К.) погодяться — підпишуть з нами контракт за принципом transport or pay і будемо працювати. Саме за таким принципом працює Кременчуцький НПЗ, він зараз нічого не качає, але щомісяця платить", — заявив глава "Укртранснафти". Якщо нафта піде в Одесу по трубі, це значно поліпшить економіку переробки, дозволивши заощадити до 50 млн дол. — величезні гроші за мірками цього підприємства.

Що ж стосується модернізації, яка дозволила б побачити перспективу прибутковості ОНПЗ хоча б у бінокль, то, звичайно ж, новий власник заявив про існування якихось планів.

З обіцянками у власників українських НПЗ ніколи проблем не було, але в результаті маємо руїни на місці колись потужної галузі. Хотілося б дочекатися більш детального плану модернізації, щоб оцінити його реалістичність. У випадку з СЄПЕК про неї поки що можна судити хіба що за славетними іменами, якими поповнюється обойма менеджерів. За даними джерел на Одеському НПЗ, там уже побували з ознайомлювальними візитами Леонід Розенберг, колишній віце-президент ТНК-ВР з переробки, а також Віталій Козлов, комерційний директор Рязанського НПЗ, що належить тій-таки ТНК-ВР. Згаданий Олександр Каплан також більш ніж відома особистість у російській нафтовій галузі завдяки багаторічній роботі в ТНК.

Є ще один, найкоротший шлях до прибутковості НПЗ — запровадження мит на імпортні нафтопродукти. Характерно, що за дивним збігом обставин жваве поновлення розмов на цю тему відбулося разом з урочистим пусконалагодженням в Одесі. Дуже до речі в Мінекономіки лежить скарга "приватівських" НПЗ з вимогою запровадити мито в 180 дол./т на білоруські нафтопродукти. Рішення про проведення антисубсидіарного розслідування мають прийняти у квітні. На перший погляд, це було б досить доречно для Курченка. Але, з іншого боку, конфлікт з білорусами, а отже, і з Росією може боляче вдарити по бізнесу новоспеченого олігарха. Спочатку доведеться забути про поставки з Білорусі, які на сьогодні становлять основу паливного портфеля СЄПЕК, а потім і про російську нафту для Одеси.

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 15 вересня-21 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво