Блокада по-роттердамськи: донецький варіант - Економічна безпека - dt.ua

Блокада по-роттердамськи: донецький варіант

17 лютого, 2017, 23:00 Роздрукувати Випуск №6, 18 лютого-24 лютого

Наприкінці січня на кількох залізничних вітках у Донбасі з'явилися люди в камуфляжі, які перекрили рух поїздів і товаропотоку. Незалежно від їхніх реальних цілей і від завдань груп їхньої підтримки, це висвітлило вражаючу картинку напередодні третьої річниці Революції гідності. Якщо однієї фразою, то дурням щастить.

© www.molbulak.ru

Наприкінці січня на кількох залізничних вітках у Донбасі з'явилися люди в камуфляжі, які перекрили рух поїздів і товаропотоку. 

Незалежно від їхніх реальних цілей і від завдань груп їхньої підтримки, це висвітлило вражаючу картинку напередодні третьої річниці Революції гідності. Якщо однієї фразою, то дурням щастить. Часто — довго, але ніколи — назавжди. Або ж можна так: "докралися". Це стислий виклад результатів енергетичної реформи в нашій країні, а також наслідків російської агресії в Україні.

У країні трапилися три теплі зими поспіль. Ця обставина вкрай розслабила владу до звичного для неї стану — "розпилінгу й відкотингу" грошових потоків і боротьби за місце біля сильно усохлої годівниці.

Сказати, що зовсім нічого не робилося, не можна, дещо все ж таки робили. Тепер "газпромівський" газ ми купуємо виключно через Європу (виявилося, це менш витратно), а приблизно п'ята частина ядерного палива у нас уже не російського, а американського походження. Навіть вугільні ТЕС отримали певний досвід спалювання південноафриканського вугілля. І, мабуть, це всі досягнення. Небагато, якщо чесно.

А левова частка змін припала на першу "шокову" зиму 2014–2015 рр. Напередодні буквально за кілька місяців було втрачено контроль над усіма антрацитовими шахтами — у країну прийшла війна, і треба було щось робити. Багато чого висіло на волосині й могло впасти будь-якої хвилини. Тож щось і робили. Попутно звично пробуючи украсти.

Однак витримали, ну а далі… усе понеслося по второваній колії "схематозу". Не робилися навіть відносно нескладні речі. Так, північ Луганської області ізольована від енергосистеми України. Утворений енергетичний острів повністю залежить від поставок вугілля з неконтрольованої території та з Росії. Україні ж знадобилося два (!) роки, щоб вирішити питання про землевідведення для ЛЕП. Під час війни, ага… У найкращому разі лінію підключать до об'єднаної енергосистеми цієї осені. Один з експертів іронічно зауважив, що якби росіяни так вирішували питання з енергозабезпеченням Криму, то він і зараз сидів би при свічах.

На заході України наглухо зависла можливість перекидання електроенергії, виробленої на трьох блоках Бурштинської ТЕС. У 2015 р. у ДТЕК говорили, що злі люди з "Укренерго" змушують компанію до цього, а процес складний і може тривати до року. Минуло вже півтора року, але абсолютно нічого не зроблено. Ціна питання — аж півмільйона доларів. Ну й повне небажання вирішувати це завдання. В "Укренерго" прямо говорять про саботаж.

Зате основним трендом стало різке збільшення тарифів на всі види енергоносіїв і для всіх із подальшим "освоєнням" отриманих коштів під гаслом "не розхитуйте!" і т.ін. Тарифи виросли в рази, а от сказати, що за рахунок цього багато чого зроблено, важко. Темп змін неухильно знижувався, а от кількість схем незмінно збільшувалася.

Поставки палива на державну компанію "Центренерго" перетворилися на синонім годівниці для структур, близьких до Грушевського й Банкової. Після чого реальний інтерес до її прозорої приватизації впав на Печерських пагорбах до білянульового рівня.

В енергетиці вершиною схем стала так звана формула "Роттердам плюс" із прив'язкою ціни вугілля до його ціни в порту Роттердама. Обґрунтуванням було те, що це дуже по-європейськи, забезпечує незалежність від поставок вугілля з неконтрольованих зон, а також передбачуваність, прозорість і таке інше.

На практиці все вилилося в банальне підвищення цін на донецьке вугілля. Причому "плюс" у вищезгаданій роттердамській формулі — це оплата транспортування з Нідерландів в Україну. Реально ніхто нічого звідти не возить і не збирається. Спочатку чиновники невиразно обіцяли, що цю суму на транзит скоригують, запровадивши ренту на вугілля, але з нею в парламенті якось зовсім не склалося. Тобто гроші йдуть у чистий дохід учасників схеми. Печерськ, судячи з повної відсутності реакції (уже майже рік), теж не образили.

При цьому диверсифікацією того ж вугілля ніхто взагалі не займається. Поставки південноафриканського палива неухильно падали, благополучно досягнувши цього року строго нульової позначки. Було тихенько скасовано навіть анонсовані раніше закупівлі цієї весни. Навіщо, якщо в ОРДЛО можна купити усе дешевше, а продати за "міжнародною" ціною? Благо, що з того боку не чужі люди, а часто багаторічні партнери по бізнесу.

Війна у нас гібридна, з українською специфікою. Свідомо не торкаюсь теми з тим самим коксівним вугіллям, флюсами, лісом тощо. У розпал боїв за Авдіївку до неї мирно йшли ешелони з "ЛНР". Тож торгівля через "нуль" велася й ведеться всіма сторонами, у перервах між обстрілами. Хоча там, де йде реальний товарний потік, стрілянини небагато — заважає бізнесу.

Між іншим, претензії тому ж Рінату Ахметову (власникові більшості ТЕС) пред'явити складно. Привабливість "Роттердам плюс" у тому, що ніхто й не вимагав ніякої диверсифікації — людям просто підкинули грошей. Кілька мільярдів гривень без найменших зобов'язань щодо їх використання. Країна у нас, як відомо, велика й щедра, з порядком — як завжди.

Саме до початку блокади уряд вибухнув черговою редакцією "Про затвердження плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження".

Уже перший пункт цього документа показує надихаючу обстановку на лінії зіткнення. Планується "відчутне зниження рівня корупції серед військовослужбовців і працівників правоохоронних і спеціальних органів, що забезпечують установлений режим перетину лінії зіткнення громадянами та переміщення товарів через лінію зіткнення". Для чого причетним до забезпечення такого режиму будуть… читати антикорупційне законодавство. Напевно, сильно допоможе.

Енергетики це стосується не так сильно — вугілля доставляють залізницею. Вугілля вантажівками через фронт, звичайно, возять, але небагато. Вантажі для ТЕС ідуть переважно за білими, максимум "сірими" схемами. Але ситуацію із пропуском це ілюструє.

Сам звіт про виконану роботу передбачається подати 1 квітня, якраз на день дурня. Не сумнівайтеся — розкажуть і відзвітують про успіхи. Істотні.

Усе це добре і, напевно, весело. Але вугілля немає. Воно поступово спрацьовується, у песимістичному сценарії його вистачить до 15–20 березня, в оптимістичному — до 5 квітня. Це залежить переважно від погоди, хоча, схоже, особливих холодів уже не буде.

Планований дефіцит потужності в енергосистемі на рівні 1500–2000 МВт доведеться балансувати відключенням споживачів. Організувати поставки антрациту в серйозних обсягах до квітня з міжнародних ринків практично нереально. Найпростіший варіант — силове розчищення шляхів і відновлення поставок донецького вугілля. Однак "бити" доведеться партнерів з коаліції ("дах" блокадників — "Самопоміч"), що в ситуації, коли в Раді важливий кожен голос, не дуже далекоглядно. Не кажучи про те, що глобально це мало що вирішує. Суспільство (поки відключень немає) вочевидь не на боці влади. Ключовий меседж "красти треба менше" практично ніким не оскаржується.

Залишається запитання: що робити? Зрозуміло, що потрібно знижувати використання блоків, які працюють на антрацитовій групі. За розрахунками, це заощадить до 20 тис. т антрациту на день (близько 40%). Але блоки цієї групи й так не дуже навантажені. Якщо до війни вони давали близько половини виробництва електроенергії теплової генерації, то зараз приблизно третину.

Незважаючи на три роки балаканини, жоден блок з антрациту на газове вугілля поки що не перевели. Восени очікують, що все ж таки закінчать переобладнання за цією схемою двох енергоблоків на державній Зміївській ТЕС. Це скоротить потребу в антрациті на 0,8–0,9 млн т вугілля на рік (10% від потреби). Але продовження поки що навіть не обіцяють. Приватна ДТЕК випустила барвисту презентацію про те, як це важко й складно (що правда), і… нічого робити не стала. Та й навіщо?

Збільшити виробництво атомної енергії неможливо через балансові обмеження енергосистеми.

Смішно, але найпростіший спосіб — імпорт електроенергії з Росії, що виключається з політичних міркувань.

Поки ж утворено штаби, що успішно генерують папірці, цінність яких близька до нульової. І прості рішення вже впроваджені, а на складні потрібен час, якого немає. І політична воля, якої теж немає.

Народ пригрівся та обкатав схеми — зараз їх треба ламати, чого до жаху не хочеться. Чекають, а може, воно саме розсмокчеться, як у 2015–2016 рр.?

Потрібні також гроші. Вимагати звіту, куди пішли ресурси, отримані через "Роттердам", можна хіба що з "Центренерго". Та й там, думаю, без проблем дадуть відповідь — оформляти папірці у нас навчилися.

До речі, в у згаданому плані Кабміну є чудовий пункт про спрощення податкової та бухгалтерської звітності для підприємств, виробничі підрозділи яких перебувають на неконтрольованій території. Як вишенька на торті обіцяють особливості проведення податкових перевірок з одночасним посиленням відповідальності за подання недостовірної інформації, що міститься в такій звітності.

Податкові перевірки виробництв у "ДНР—ЛНР" нашої славної ДФС — це, безумовно, "респект і повага". Або ж контролюватимуть "шановні партнери" з аналогічних структур Захарченка й Плотницького?

Однак робити щось усе одно доведеться. Тим більше, як показав досвід минулого року, навантаження на теплові станції влітку можуть бути на рівні зимових. Достатньо вийти в неплановий ремонт кільком атомним блокам. Тож із закінченням зими проблеми не зникнуть.

Зараз витає ідея створити страховий запас у 3 млн т. Але на нього знову ж таки потрібні гроші. Є варіант, що "Енергоринок" візьме в одному з держбанків кредит у 3 млрд грн на купівлю імпортного вугілля. Потім ці гроші через тариф відіб'ють зі споживачів.

Що цікаво, нині ідуть переговори про закупівлю мільйона тонн вугілля в американської фірми. У США антрацит практично не видобувають. 

Буде весело, якщо в результаті американці куплять ростовське вугілля, а ще веселіше, якщо донецьке через Новоросійськ. За подібними схемами у 2015–2016 рр. пройшла не одна тисяча тонн як "вугілля країни невідомого походження".

Розглядається і сценарій перегляду нашої славної "роттердамської" формули, зараз ціна в ній визначається як середньозважена за 12 місяців. Передбачається скоротити термін індикативного періоду до трьох місяців. Нині ціна в Роттердамі виросла, тож фактично йдеться про підвищення розрахункової ціни для генерації.

Одночасно наші можновладці по всіх кутках розказують, що ніякого "Роттердама плюс" і немає, та й не було ніколи. При цьому раз у раз спростовують одне одного. Почасти це в них від ліні й небажання розібратися, як працює формула прив'язки. Та й навіщо їм у ній розбиратися?

Найцікавіше, що нічого надфорсмажорного не сталося. Скоротилися поставки палива з території, контрольованої противником. Більш того, навіть не повністю. Для Києва на третьому році епічної боротьби з окупантами взагалі й сліпого трасту, зокрема, це шок?

Три роки диверсифікації, на виході — одне джерело антрациту. Хто ж нам лікар? І хоч би як комусь хотілося, але розбір польотів, схоже, відбудеться. Бажано тільки зробити це не до 1 квітня, а раніше.

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 15 вересня-21 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво