«ЗОЛОТІ ЛЕВИ» ДИВЛЯТЬСЯ У БІК РОСІЇ

Поділитися
Старійшина у кінофестивальному ряду — Венеціанський міжнародний кінофестиваль — відсвяткував нинішнього року свій шістдесятирічний ювілей...

Старійшина у кінофестивальному ряду — Венеціанський міжнародний кінофестиваль — відсвяткував нинішнього року свій шістдесятирічний ювілей. Щоправда, народився він 1932 року, при диктатурі Муссоліні. Тоді ж радянське кіно мало у Венеції безпрецедентний успіх. Та були роки — часи лівого анархізму — коли фестивалів не проводили.

На Венеціанському кінобієнале ринкові принципи поступаються першим місцем традиційній схильності до арткіно. Що не заважає кінодівам і кіноплейбоям першої величини прагнути цього року до Венеції.

Розпочнемо з того, що фестиваль відкривався новою роботою знаменитого філософа кінокохання Вуді Алена. А акторський десант у Венеції сяяв своїми зоряними іменами: Кетрін-Зета Джонс і Сильвестр Сталлоне, Ніколь Кідман і Джон Малкович, Катрін Деньов і Антоніо Бандерас.

Найшанованішим учасником конкурсного показу став 94-річний Мануель де Олівейра («Картина, що розмовляє»). Фаворитом змагання, на спільну думку, був японець Такеші Кітано («Затойчі»), кому Венеція свого часу подарували світову славу за фільм «Феєрверк». У марафоні за «Золотим левом» брали участь також тайванець Цай Мі-Лян («Здрастуй, готеле «Дракон»), француз Жан Дуайон («Райя»), німкеня Маргарет фон Тротта («Розенштрассе»), ізраїльтянин Амос Гітай («Аліла»), британець Майкл Вінтерботт («Код 46») і ветеран — італієць Марко Беллоккіо («Здрастуй, ноче»). У фестивалі, але поза конкурсом, брали участь Рідлі Скотт і Бернардо Бертолуччі, Джоел Коен і Роберт Родрігес.

Проте хітом програми став дебют російського режисера Андрія Звягінцева «Повернення» — проста історія неповної сім’ї, де два брати знайшли батька після його дванадцятирічної відсутності. Картина ця отримала відразу двох «Золотих левів» — головного й за кращий дебют. Це сталося вперше в історії Венеціанського фестивалю. Головні ж призи до Звягінцева з росіян одержували: Андрій Тарковський («Іванове дитинство») і Микита Михалков («Урга»).

Марко Беллоккіо, на його власну думку, недооцінили — він отримав лише приз за кращий сценарій («Здрастуй, ніч»). Такеші Кітано визнали кращим із режисерів («Затойчі»). А приз за виконання кращих ролей отримали акторка Катя Ріман, що виконала головну роль у фільмі Маргарет фон Тротта «Розенштрассе», і Шон Пенн.

Торік, після великої перерви, російське кіно «викинуло» потужний десант на Венеціанський фестиваль, викликавши новий сплеск інтересу до себе й зібравши чималу кількість нагород. Це була заявка на те, що в сусідній з нами країні кінопроцес пішов у нормальному робочому режимі. Ювілейна Венеція вкотре показала, наскільки серйозно російська держава та продюсери, які керують успішними телекомпаніями, ставляться до виробництва кіно. По-перше, на фестивалі, який щойно минув, крім тріумфального «Повернення», почесного згадування удостоївся показаний у конкурсі дебютів фільм Олексія Германа-молодшого «Останній поїзд», а «Срібного лева» у конкурсі короткометражного кіно удостоєно російсько-азербайджанську стрічку Мурада Ібрагімбекова «Нафта». По-друге, продюсером фільму Андрія Звягінцева виступав Дмитро Лесневський, керівник REN TV. По-трете, кіноіндустрія, що бурхливо розвивається така необхідна державі для виховання й підтримки ідеологічного настрою мас, зробила абсолютно безпрограшну ставку на молоді творчі сили. Результати — наявні.

Жалюгідно й соромно на цьому тлі постає національний кінопроцес. Адже в Україні дотепер не розуміють перспектив, які відкриває у плані виховання національної самосвідомості культура, зокрема кіно. Шановані колись старійшини від кіно, використовуючи всі дозволені, а часто й недозволені методи, чіпляються за примарну перспективу залишитися біля керма майже бездиханної сьогодні української кінематографії. Полум’яні промови заміняються взаємними образами й неадекватними діями вищого керівництва. Пишуться сумнівні листи, збираються наради, збори та прес-конференції, просиджуються штани в кабінетах Мінкульту. Країна готується до виборів, до кіно їй немає діла. Виробництво його заморожене в очікуванні фінансування, а молодіжний проект, хай не бездоганний, але такий, що дає здорове середовище проживання творчій молоді, судячи з усього, загине не розпочавшись. Хіба що його лідери звернуться до третіх країн. Та навіть якщо з їхнього боку буде виявлено інтерес до окремих пунктів цього проекту і їх втілять на плівці, це вже буде не українське кіно.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі