«Здивувався я давно»

Михайло Жванецький готує в Україні свою нову книжку «Афоризми». І «за заявками глядачів» повторно представляє в столиці авторський вечір «Другий концерт для своїх».

Нещодавній творчий вечір Жванецького у Києві в палаці «Україна» зібрав аншлаг. І таке стрімке повернення Михайла Михайловича на круги свої — на столичні підмостки, — власне, і викликане глядацьким попитом. Тобто майбутній вечір 7 лютого — наче «пісня на біс». Як признавався днями «ДТ» сам Жванецький, у Києві під час його недавнього виступу був справжній ажіотаж. «Стільки радості відчувалося — і в очах глядачів, і в тому, як вони мене приймали! Немов уперше бачили!»

Тим часом гастрольний графік Жванецького дуже щільний. Незгірший, ніж у якоїсь медійної шоу-зірки. Тільки в грудні — Санкт-Петербург, Челябінськ... Причому, за словами письменника, усі ці поїздки відповідають принципу «контрастного душу» — у Пітері — «+ 1», а в Челябінську — «- 10». Утім, температура глядацької енергетики несумірна з показниками термометра.

— Михайле Михайловичу, біг по колу триває: творчі вечори, концерти, нові твори — у вашому статусі і з вашим знанням життя хоч щось може ще вас здивувати? (Це вже безпосереднє запитання «ДТ» письменникові по телефону).

— (Важке зітхання) Здивувався я давно — а тепер лише продовжую дивуватися! Знаєте, коли я навіть поставлю перед собою таке завдання — здивувати будь-що глядача на своєму вечорі — то однаково з цього нічого не вийде. Я як писав, так і пишу. От прочитав у Києві чи в Одесі свої нові твори, бачу, люди сприймають, відчувають — і вже саме це викликає і радість, і подив.

— У такому разі, чим здивує читача ваша нова книжка, робота над якою нині йде в Києві?

— Книжка ця, скажемо так, «нова-стара». Мій великий київський друг журналіст Валентина Сєрикова збирає, можна навіть сказати — колекціонує, афоризми різних років. Те, що накопичилося, те що вціліло. І в результаті все це об’єднається під однією обкладинкою. Часом здається: коли розтягнути будь-який із цих рядків, то вийшло б не так коротко... З другого боку, однаково сказано більше, ніж написано...

— Ви зовсім недавно були в Одесі. Які відчуття? Що саме нині вам хотілося б сказати чи написати про рідне місто?

— Так, в Одесі був восени. Що відчуваю? Те, що, коли і залишилися в рідному місті люди, яким можу нині подзвонити, то їх не більше п’яти чоловік. Багато відвалило народу... Як хтось зауважив: «Одеса там більше не живе...» І однаково Одеса є Одеса — рідна і прекрасна, яка дарує спогади про старе подвір’я, про старих друзів, із якими колись вимочували джинси. Є надія і відчуття, що ніякий «роздрай роздрайович» не викурить із цього міста істинно одеський дух... Хоч би що було.

Дещо з нової книжки Михайла Жванецького «Афоризми»

l То, что имеет счастливый человек, им не отнято, а отдано.

l Зависть от соперничества отличается злобным бездействием.

l Существует секретный закон природы — слабый должен уйти.

l Если время — деньги, то вначале больше времени, а потом денег. Тогда почему есть огромные деньги и совершенно нет времени?

l Любить надо, не обращая внимания.

l Ездили в трамваях — были читающей страной. Сели за руль — стали писать. Эти писатели умирают гораздо позже своих произведений.

l Распределение денег бюджета — река, заканчивающаяся душем.

Кто под какую струйку попадет — детям расскажет.

l Я тот же геолог, который ищет-ищет, хотя ничего не потерял.

l Внутреннее благородство кого хочешь выведет из себя.

l Сейчас аристократов нет, их заменяют пожилые актеры Малого театра.

l Патриот — счастливый человек. Ни разу не разочаровался в себе. Только в других.

l Уже тщеславие кончается, а отзывов всё нет.

l Надежда умирает последней и отдельно от нас.

l — Футбол у нас, мальчик, не получается.

— А что получается?

— Мальчик, иди…

l Все мы гордимся своей популярностью, как гордится туалет на людном перекрестке своей посещаемостью. Вы представляете, если б его не было? Так что хорошо, что в нужном месте, в нужное время… А качество… Какой уж есть.

l Ну что ж, у нас одно преимущество — за неувязки на планете обычно платят молодые.

l Человек, порочащий других, порочен сам (древняя мудрость).

l Господа! Я могу попрощаться, но идти мне некуда.

l Языковой барьер он преодолел руками.

l Концов счастливых не бывает. Если счастливый — это не конец.

l И самовар у нас электрический, и мы довольно неискренние.

l Наш человек никогда не жил хорошо. И нечего начинать.

l В жизни можно делать всё. Ибо за всё придется расплачиваться.

l Наша страна — родина талантов, а наша Родина — их кладбище.

l Обходи трамвай спереди, а руководство — сзади.

l Искусство требует жертв и собирает с них деньги.