Завжди у продажу. Серіали: цегла й уламки телеефіру

Не варто лукавити. І давно не треба мудрувати «як би ефективніше змінити телеефір». Так його крути чи отак вивертай, а основним будівельним матеріалом — цеглою і цементом — для ТБ-сіток, а отже, основною забійною силою для рейтингових досягнень каналів був, є і буде — серіал. На жаль, на щастя або на нещастя? І 2007-го у телемарафоні виграв той, хто зробив «правильний вибір», вгадав із серіалом у прайм-таймі. Звідси переможні реляції «Інтеру» (за минулий рік), який на п’єдестал пошани в’їхав на горбі бідної Тані — «Тетяниного дня»… Серіалу, який став найпарадоксальнішим телемаренням
2007-го і частково 2008-го. Адже горе ще триває. На радість програмістам каналу.

Не без допомоги «Тетяни» і не без зусиль сканувальників (які іноді майже під копірку повторюють сітку Першого російського) тільки у грудні 2007 року середньодобова частка «Інтеру» (аудиторія 18+) становила 24%.

А власне, сам цей фільм минулого року піднімався до непристойно високої межі популярності — його максимум 44, 3% частки.

Тобто виходить, що майже півкраїни (тієї її частини, яка у певний момент вмикає ТБ) кидає всі справи, забуває про чоловіків-коханців-дітей, плює з дзвіниці комунізму на місцевих резонерів-політиків — і... назустріч мильному прекрасному!

Дивно, але динаміка переглядів «Тетяниного дня» не знала різких коливань. Було, звичайно, туди-сюди, плюс-мінус. Але навіть коли Шустер став частково втрачати в показниках, одразу локомотивом до нього і причепили Таню, прилаштувавши фільм перед ток-шоу. Так що домогосподарки — найзавзятіші шанувальниці цих пристрастей — симультанно перетікали з мильного полону в політичний (що, по суті, те саме). А сам канал практично нічого не втрачав у своїх рейтингах.

Другий за вагою серіал-чемпіон 2007-го — популярна «Ліквідація» Сергія Урсуляка. Теж блискуча бліцкригова спецоперація «Інтеру» (фільм про вигнання маршала Жукова в повоєнну Одесу). За програмну кмітливість — і показники: 42,2% частки.

Іще один лідер серіального року — «Кадети» («1+1»). Останній забіг, на жаль, не дотяг до прем’єрних подвигів. Уже восени стало зрозуміло: продовжувати нікуди. Феномен точно вгаданої теми себе вичерпав. А продовжувати, виходить, знищувати історію про дітей і дорослих, про подвиги, про доблесть, про славу — суто в мирний час.

***

Не нове завдання для продюсерів-критиків відповідати на запитання «Чому той, а не інший фільм масово популярний?». Швидше тут цілком ситуативна історія. Хтось устиг раніше. Хтось «підсадив» аудиторію жвавіше. А хтось над рекламною кампанією більше за інших попрацював.

Серіал — чарівна сила народної звички… До каналу — насамперед. До певного часу — тут важливо вгадати зі слотом й адресною аудиторією. І, що суттєво, звички до сюжетної моделі.

Досвід і програмна практика віддзеркалюють те, що, наприклад, «кримінальна модель» поки відпочиває. Або чекає чергового вторгнення на екрани (як це було в епоху «Бандитського Петербурга» або «Бригади»).

Нині чомусь більшою мірою масами затребувана серіальна «схема Попелюшки». Різноманітні або однотипні варіації на схожу тему.

Вочевидь феміністське послання приховане в усіх цих казках. Оскільки прекрасна половина на екрані обов’язково змушена довести (на зло сильній статі) своє право на життя, на щастя, на кохання — і на робоче місце в пристойному товаристві (це обов’язково!). Бо ж дивляться переважно жінки, котрим «за» (основна аудиторія). І будь-який психолог, не сумніваюся, розповість про ефект ідентифікації — проживання чужого життя як свого і накладання своїх нереалізованих бажань на чужі серіальні успіхи.

А крім казкових ілюзій, розгубленому глядачеві, очевидно, вже більше нічого й не потрібно?

***

Здається, і виробники, і споживачі визначилися принаймні з «градацією» сукупної кінотворчості. Тобто тих «атлантів», що, повторюся, підтримують рейтингові стелі телеканалів.

Головна «ніша» — власне «мило» (довгограйки приблизно на рік). Особливої якості з таких продуктів ніхто не вимагає. Дивляться — й нехай, підсіли — і добре.

А от другий «підрозділ» — власне художні багатосерійні картини (десять—п’ятнадцять серій, як у радянські роки). І тут частіші балачки про «честь мундира». Такі серіали, як «Ліквідація», «Диверсант», «Штрафбат», «Майстер і Маргарита», «Хіромант» або успішний український телефільм минулого року «Смерть шпигунам!» — суто іміджева «обгортка» каналу. Мовляв, вони ж не тільки здатні сльози лити до і після програми «Подробиці», а можуть серйозно і змістовно про щось вічне поговорити...

Успіх «Ліквідації» (спочатку на «Інтері», а потім на каналі «Росія» у 2008-му) був прогнозований. Режисер — не бозна-хто, а талановитий Урсуляк, який знімав і раніше пристойне кіно. Стовідсоткове відчуття касової теми: повоєнна Одеса — курорт для сценариста. І бездоганний акторський кастинг: деякі персонажі ніби й жили все життя біля Чорного моря, як героїня Крючкової.

Такі потенційні серіали-події, як відомо, відстежуються ще на «ембріональному» етапі їх створення. Так за «Ліквідацію» довго боролися «Росія» і Перший канал К.Ернста. У останнього не вистачило грошей. І канал-конкурент перед Новим роком завдяки цій картині тільки поліпшив свої показники.

Щоправда, недоречним буде в новому році торг, скажімо, за «Бульбу» — це ще один очікуваний серіал, який і замовив, і частково створює певний канал разом із великою кінокомпанією «ЦЕНТРАЛ ПАРТНЕРШИП».

А от третій серіальний «кінопідрозділ» — ТВ-муві — «вотчина Байрак», як дехто це називає, помітно процвітає, зокрема в Україні. Вже з десяток наших компаній натерли мозолі на дво-тригодинних стрічках (зазвичай з божевільними сюжетами і такою ж режисурою). У нас в цьому ряду значаться відомі виробники: Film.ua, «Стар-Медіа», «Байрак-фільм», «Паноптикум», «ПРО-ТБ», Production UA. І вже зовсім широкою ходою зайшла на український виробничий телеринок минулого року компанія «АМЕДІА-Україна». Для Нового каналу вони знімають «Колишню», а для «1+1» — «Протилежності притягуються».

З виробничих серіальних заявок 2008 року пристойним може бути проект компанії «Стар-Медіа» «Смерть шпигунам-2» (тільки з іншим режисером).

А канали-лідери нинішнього року, як і раніше, контрпрограмуватимуть один одного імпортними «сльозами». На «Інтері» з 21 січня запускають 224-серійний «телероман» з назвою «Вогонь кохання». І знов про попелюшку з малої літери: спочатку тюрма, далі — сума. А на «1+1» — «Принцеса цирку», багатосерійне видовище для шанувальників «Зіти і Гіти», тільки набагато розлогіше.

До речі...

За даними Media Resources Management, Україна нині виробляє приблизно 2000 годин художнього ігрового телепродукту. 2007 року ця цифра, очевидно, навіть збільшилася. Бюджети телефільмів оцінюються 200—450 тис. дол. за один повнометражний проект. А бюджети серіалів — до 70 тис. дол. за одну серію.