ЗАСІДАННЯ ТРИВАЄ...

Хоч би що кажіть, а екранізації безсмертного роману Ільфа й Петрова «Дванадцять стільців», зроблені в радянські часи, за всіх своїх достоїнств, були досить-таки передбачуваними. Інша річ новий німецький кінофільм, зйомки якого протягом двох із половиною місяців проходили на Одеській кіностудії. Новий варіант «Дванадцяти стільців» під тією ж таки назвою зняла режисер Ульріке Оттінгер, автор низки документальних і художніх фільмів. Вона водночас є оператором, художником-постановником і сценаристом картини. У себе на батьківщині фрау Оттінгер має приблизно таку саму репутацію, як у нас на батьківщині Кіра Муратова. Тому не дивно, що фронтмен комік-трупи «Маски» Георгій Делієв, котрий неодноразово вже засвітився в фільмах Муратової (саме на початку осені йому належить виконувати головну роль у новій муратовській картині «Настроювач»), привернув увагу неординарної німкені. Уявіть собі, побачивши фото Георгія в архівах акторського агентства «Успіх», вона відразу вирішила доручити йому роль Остапа Бендера. Звісно, Делієву далеко не двадцять вісім, і він зовсім не брюнет із медальним профілем. Але й Кісі Вороб’янінову, велетню думки й батьку російської демократії, тобто провідному артистові Одеського російського драматичного театру Геннадію Скарзі, зовсім не п’ятдесят два.

До вигадливого, на думку одеситів, вибору акторів на головні ролі ми ще повернемося, а поки що зауважимо: «Дванадцять стільців» — уже не перший проект Ульріке Оттінгер, пов’язаний із Південною Пальмірою. Рік тому режисер створила шестигодинний документальний фільм «Подорож південним сходом», в основу якого ввійшов знятий на цифрову камеру відеоматеріал її подорожі з Берліна через країни Східної Європи: Польщу, Чехію, Словаччину, Румунію, Болгарію, Україну. Найбільша за часом частина фільму (дві з половиною години) була присвячена саме Одесі, її вулицям, архітектурі та, природно, колоритним жителям. «Дванадцять стільців» знімалися в Одесі — на території кіностудії, в інтер’єрі готелю «Велика Московська», у старих одеських будинках, в одному з санаторіїв в Аркадії, на ринку «Привоз», Новому ринку, на вулицях історичної частини міста, а також «української Венеції» — Вилкового. Чимало перехожих несподівано для себе потрапляли в кадр. Адже місце зйомок у низці випадків ніяк не обгороджували. Містом поповзли чутки про те, що Делієв у клоунському вбранні бігає по «Привозу» з незрозумілою метою. А костюм великого комбінатора зразка 2003 року складався з червоно-зелених штанів, сорочки та светра, жовтих черевиків і такої ж барвистої кепки. Волосся, ясна річ, руде...

За словами артиста, йому не хотілося наслідувати в цій ролі Андрія Миронова, грати холодного Бендера з відстороненим поглядом, серцеїда й душогуба. Йому більше до серця інший Остап — простий, життєрадісний, котрому процес спілкування з людьми приносить задоволення, як справжньому артисту — гра в театрі. Навіть у критичних ситуаціях Бендер Делієва залишається оптимістом, що веселить людей, приносить їм радість, нехай навіть забираючи при цьому певну кількість грошових знаків — мистецтво того варте! Актор не боявся в деякі моменти втрачати імідж «розумного комбінатора», адже й Бендера обманювали, пошивали в дурні. Знімалося все швидко, максимум за два дублі.

— Скептики запевняли, позаяк Бендера грає Жора Делієв, Кісою Вороб’яніновим має бути Борис Барський, — розповів Геннадій Скарга. — Пророкували невдачу нашому дуету, адже Жора виразник школи вистави, а за мною мхатівська школа... Але працювати нам було надзвичайно легко та приємно, до того ж я зрозумів логіку режисера — в її системі координат і Остап має бути саме таким, і Кіса — ось таким... Їй виявилися нецікаві багато ліній роману, усе, пов’язане з Кіслярським, із «Союзом меча й орала», це буде кіно не про нас, а зрештою про німців. Отож, Жора — дивовижний партнер, дивовижний артист, тонкий, розумний, імпровізаційний. Правда, він не відмовляв собі в задоволенні смішити мене в кадрі, але це також було дуже приємно. Найкумедніший сюрприз він підніс мені у фінальній сцені. Жора лежав на даху одного з контейнерів ринку «Сьомий кілометр», і під час репетицій робив це сумирно. Я проводив бритвою по «зарядженій» у нього на шиї губці з червоною фарбою, потім витирав бритву обмотаним навколо руки вафельним рушником, грав жах із приводу скоєного. А в момент умикання камери Жора заходився зображувати страшні передсмертні судоми. Було водночас смішно й моторошно...

Частина сцен знімалася в Криму, який виконував роль Кавказу. Стосовно колоритної ролі мадам Грицацуєвої, то з нею впоралася актриса Одеського українського музично-драматичного театру імені Василя Василька Ольга Равицька. Еллочку-людожерку зіграла актриса комік-трупи «Маски» Наталя Бузько, зваблювану Кісою юну москвичку Лізу — актриса ТЮГу Оксана Бурлай. А коли ж можна буде побачити новий фільм? Як повідомили в німецькій частині кіногрупи, Гете-інститут планує провести в Україні ретроспективу фільмів Ульріке Оттінгер, під час якої відбудеться прем’єра «Дванадцяти стільців». Справа буде восени. Картина не дублюється на німецьку мову, вживу записано звук російською, але демонстрація фільму супроводжується німецькими титрами. Залишається сподіватися на німецьку педантичність, а також пунктуальність, очікуючи на прем’єру, яка не повинна обминути Києв і Одесу.