Вона була в Іраку. Тіна Кароль: «Деякі наші миротворці умовно поділили між собою Багдад на... Борщагівку, Троєщину та інші київські райони»

Естрадна діва на передовій — це давня традиція всіх часів, коли «і гармати гримлять, і музи не мовчать». І Дітріх, і Монро, і Шульженко свого часу їздили по світу з концертами для військових. Що стосується вітчизняної співачки Тіни Кароль, яка стала головною сенсацією недавнього Міжнародного фестивалю молодих виконавців у Юрмалі, то вона виявилася першою і єдиною українською зіркою, котра побувала в Іраку — в одній із найгарячіших точок планети. В ексклюзивному інтерв’ю «ДТ» співачка поділилася своїми відчуттями від «війни і миру», побачених там на власні очі під час візиту української офіційної делегації (на чолі з міністром оборони Анатолієм Гриценком) до Іраку, де базується наш контингент, який входить до сил з підтримки миру в цій країні...

— Тіно, яким вам здався вибухонебезпечний Ірак? Чи можливе там відродження нормального людського життя після всіх бомбардувань і терактів?

— Судячи з того, що я бачила, про відновлення говорити важко. Адже й до приходу американців іракці не жили мирно. Війна у багатьох із них у крові, адже протиріччя з великими коренями.

Правил дорожнього руху взагалі не дотримуються! Одне слово, в кого автомат — за тим і правда. Все розгромлено, зруйновано. Буває й таке: півбудинку стоїть, а півбудинку підірвано. Це страшно. Страшно й те, що весь культурний пласт країни розграбовано й зруйновано. А це безумно гарні палаци Саддама та його синів. І навіть Вавилон у руїнах! А таке ж історичне місто не можна чіпати!

— Але намагаються відновлювати?

— Ні, не намагаються. Наприклад, ми були на могилі Невідомого солдата, а вона там — як витвір мистецтва... Але, на жаль, навіть тут понишпорила рука мародерів. Будинки і площа парадів Саддама також розбиті. І все скрізь балончиками розписано. Багдад поділений на червону й зелену зони. У червоній чомусь розташоване тільки наше посольство та ще деякі адмінспоруди. Я познайомилася з нашими хлопцями, які служили в цій червоній точці (вони охороняли наше посольство)... Коли показували фотографії, одна особливо вразила. Це пункт контролю, проходячи який, потрібно зупинятися. При найменшій спробі не зробити цього — постріл у голову без попередження! У зеленій зоні дислоковані американські війська, загін наших миротворців і всі впливові особи Багдада — міністри, американський уряд.

У мене виникло враження безглуздя й порожнечі того, що відбувається... Адже іракська земля багата нафтою, що сочиться прямо з її пор, а можна подумати — це брудні калюжі. Коли летіли вертольотом, бачили цілі склади «чорного золота»...

— Чи існує, на вашу думку, реальна загроза життю наших хлопців, які сьогодні перебувають в Іраку?

— Це війна. А отже, небезпека. Ці ж кордони (зелений і червоний) досить умовні... А на лівому березі Багдада взагалі контролю немає, і туди практично ніхто не ходить, навіть американці.

— Який настрій і взагалі життя у наших бійців?

— Нас охороняли хлопці із суперсекретного охоронного підрозділу. І вони мені розповідали, що порівнюють Багдад із Києвом: тут є і лівий берег, і правий, на яких вони умовно виділяють райони, наприклад Троєщину, Борщагівку та інші, щоб бути ближчими до домівки. Ще дуже знудилися за нашими дівчатами українськими, за салом, борщем... Усі хочуть додому. Слава Богу, що вже незабаром 29 грудня. У регіоні є магазини, їх дуже добре годують. Хлопці навіть поправилися... Я їла найкраще морозиво, торти. Але такої смачної й різноманітної їжі, як в Україні, там немає. Усе спонсорують Америка, Кувейт, Лівія.

— Як сприйняли військові приїзд молодої української співачки? Коли почули пісні рідною мовою, не обійшлося без скупої чоловічої сльози?

— Дехто про мене взагалі нічого не чув. Потім знайшли публікації в Інтернеті і почали захоплюватися! Мені було приємно. Перед вильотом до Іраку я мусила бути в Москві на зйомках новорічної програми каналу СТС із зірками російської естради. Вдалося відзняти тільки свій номер, а на спільні пісні не залишилася, тому що поїхала до Іраку. З одного боку, було жаль. З іншого — я ж сама прийняла це рішення, щоб принести людям радість. Вони просто кайфували від концерту. Там така фотосесія почалася! Мені мій продюсер Олег розповів, що коли сидів у залі, чув, як один хлопець казав: «От якщо її ще раз привезуть в Ірак, то і я готовий з’їздити сюди ще разок!» Наш міністр оборони Анатолій Гриценко запросив мене в майбутньому до Косова. Гадаю, якби нашим «іракцям» концерт не сподобався, він не робив би цього.

— У вас була якась спеціальна підготовка напередодні поїздки до Іраку?

— Ні. Все відбулося дуже оперативно. Опівночі ми прилетіли з Москви. І близько першої години ночі я сиділа вдома й писала текст для майбутньої пісні. А о шостій годині ранку вже вилетіла до Іраку. Програма концертна підготовлена, ми ж досить багато їздимо Україною. Я співала також щось із відомих українських пісень. Крім наших хлопців, були присутні поляки, американці – всього були глядачі з чотирнадцяти країн! Українські миротворці й поляки вручили мені медаль. Я зараз безумно за них переживаю... Ми тільки потім дізналися, що я — перший український виконавець, а тим більше дівчина, яка приїхала підтримати наших в Іраку. Наша група ходила у бронежилетах і касках. Коли летіли вертольотом, то попереду були ще два вертольоти охоронного підрозділу, а позаду — міністра оборони. У кабіні поруч зі мною два снайпери — зброя напоготові і дивляться, чи ніхто не стріляє.

— Ну, для них зброя — як для вас мікрофон...

— Десь так. Хоча в американській армії 15% жінок. Ми жили в госпіталі, де лікують не тільки наших солдатів, а й іракців — після вибухів, обпалених — і дорослих, і дітей.

— Ви самі бачили постраждалих?

— Ні. Нам їх не показували. Вони взагалі почали розповідати, що все тут чудово, а автомати насправді іграшкові. Взагалі, там досить багато української техніки, і деяка залишиться в Іраку.

— Ви сказали: «Страх тільки притягує негативні події»... Наскільки налякані війною місцеві жителі?

— Для когось навіть Саддам Хусейн залишився святим. Адже коли він був при владі, іракці жили всього за 5 доларів на місяць. Тепер у них зарплата близько 300 доларів, хоча ціни зросли.

— А вам розповідали, як насправді місцеві жителі ставляться до американців?

— Кажуть, вони не хочуть ні американців, ні повернення Саддама. Точиться виражена боротьба кланів... Ви знаєте, схоже відбувається і в шоу-бізнесі — одне одному хочуть насолити. Я, коли спостерігаю вияв антипатії, хоча нічого поганого не зробила, то всміхаюся людині і продовжую спілкуватися далі, тобто сигналізую, щоб вона розслабилася.

— Куди ви ще плануєте поїхати з концертом?

— У Грузію, в Литву. Буде тур по деяких містах Німеччини, планується один концерт у Мінську.

— Ще підтримуєте творчі контакти з Аллою Пугачовою?

— Так, звісно. Завдання нашої команди — показати, що ми багато зробили за період після Юрмали. Незабаром зніматимемо кліп. А потім конкретно й конструктивно обговорюватимемо наші спільні плани.

— Як щодо обіцяних нею нових пісень для репертуару?

— Ну, по-перше, конкретних обіцянок не було. А по-друге, це складно, адже існує різниця в смаках. Втім, не думаю, що вона мені пропонуватиме репертуар.

— Зараз ви активно задіяні в телепроектах, наприклад «Хочу стати зіркою»... Чи не забагато на це витрачається часу й сил, на шкоду власне співочій кар’єрі?

— Так, недавно був відбірний тур — із 36 учасників залишилися 12. А наприкінці має бути четверо. Є унікальні, безумовно талановиті діти. І буває страшенно прикро: ми всім колективом уболіваємо за одних, а журі їх чомусь не відбирає. Вчора вночі зателефонувала мама однієї дівчинки, котра не пройшла до фіналу, й каже: «Ви знаєте, моя дочка сидить другу добу в кімнаті, і в неї істерика...» Дівчинка дуже талановита. Я зателефонувала їй, переговорила, думаю, щось вирішимо.

— Мало чути ваших нових хітів. Чи триває робота над ними?

— Є гарні пісні — «Тобі», «Ты отпусти», «Рашен-бой».

Працюю з талановитим композитором Михайлом Некрасовим. Він написав масу відомих пісень. До речі, на території Лаври працює.

— Словосполучення «співачка одного конкурсу» не лякає вас — як одна з крайніх кар’єрних перспектив?

— Але, щоб опинитися на Юрмалі, треба було багато всього перелопатити! Погляньте на мій послужний список, скільки було пройдено конкурсів! Чому наша країна не цінує і не сприймає своїх героїв, поки вони кудись «на сторону» не поїдуть? Та ж Руслана скільки всього зробила до конкурсу! Колядки, по Львову їздила, по Карпатах. Але вона була просто Руслана... А після «Євробачення» стала РУСЛАНОЮ! І, крім Кличків, в Україні є інші боксери... За це ладна горло гризти! Я вдягаюся тільки у вітчизняних дизайнерів, вони таке все класне шиють, і нітрохи не гірше від світових, іменитих...

Не люблю творчість несправжню і не люблю ходити ліліпутськими кроками. У лютому, ще до конкурсу, в мене була жахлива депресія — думаю, позаду конкурси, пісні — і що далі? А потім художній керівник Авіаційного університету запропонував мені подати в Юрмалу документи. І, як ви знаєте, все пройшло достойно, хоча від України було 12 виконавців. Ми тільки за три тижні до початку дізналися, що пройшли. А реально підготувалися днів за чотири. Я працювала в Юрмалі з талановитим телережисером Олександром Ревзіним. Ця людина просто відкрила мене. Першого дня я хвилювалася і не дуже добре виступила. Втім, стосовно себе я взагалі найуїдливіший критик.

— Через занижену самооцінку?

— Ні, через прагнення високого результату. Ще мене сварять за те, що я мало сплю, тільки по п’ять годин на добу. Ось учора, тобто сьогодні, у нас був запис до четвертої години ранку. Я завжди отримую ні з чим не зрівнянний заряд від взаємообміну з публікою. Звісно, голосу треба відсипатися, але в мене інша ідеологія — «поспимо в гробу».

— З ким із колишніх конкурсантів підтримуєте стосунки після Юрмали?

— Із Брендоном Стоуном і з лауреатом першої премії Інтарсом Бусулісом. Із Інтарсом записали вже два дуети, і один буде в новорічній програмі на СТС. З іншими просто передзвонюємося. Багато людей кажуть, що Юрмала-2005 була специфічна, і багато хто уболівав саме за Україну.

— Навіть Пугачова...

— У моїх продюсерів через це була істерика, як у дітей. А мені треба було на сцену виходити. До того ж костюм на самих булавках тримався, тому що ми не везли його з собою, а орендували в Ризі.

— Чи є у нас відомі автори, від послуг яких ви б відмовилися?

— Дуже від багатьох відмовляюся! Таке враження, що люди не розуміють — я не Таїсія Повалій! Хочеться, щоб вірші були гарні, і виходить, що ось уже третя пісня на мої вірші. Часто сама дописую музику. Але це нормально. Важливо знайти свого композитора. Наприклад, Лайма Вайкуле із Раймондом Паулсом — як дві половинки одного цілого. Ось і в мене з Некрасовим усе поки що гармонійно. Я, наприклад, зараз із вами спілкуюся, а він сидить і відбирає голоси, наспівані мною вчора, а це триста з гаком дублів!

— Після Юрмали відчули заздрість колег?

— Я не роззираюся і не фіксую заздрість — це сміття. Це проблеми іншої людини. Якщо бачу, що хтось устиг, а я — ні, отже, я страшенна ледарка. Наука «математика» мені давалася досить важко, але я добре засвоїла математику життя, коли приїхала в 15 років до Києва вчитися в училищі Гліера без тата і мами. А в 17 років почала самостійно заробляти.

— Кажуть, ваш гонорар зріс до 20 тис. у.о...

— Ні, неправда! А хто таке каже? Це в Інтернеті? Багато наших українських артистів далекі від такого гонорару. Для порівняння: Крістіна Орбакайте одержує близько 30 тис. дол. за концерт. Ну хтось трохи нижчий рангом, нехай не дочка Пугачової, а, наприклад, її прийомна дочка, але не менш талановита від Крістіни, може заробити 20 тисяч... Гонорар і професіоналізм перебувають у пропорційній залежності.

— «ДТ» з номера в номер ніби зондує тему відбору учасника від нашої країни в Грецію. Ви ризикнули б туди поїхати?

— Мені пропонували. Але Україна виграла позаторік... Не вірю, що наша країна може самостійно когось вибрати. Якщо вони виберуть групу, схожу на «Гринджоли»... Хоч ці хлопці і з мого міста, але вони непрофесіонали. Кілька разів виступити на Майдані — це ще нічого не означає. Було просто смішно.

— Ви все ще на «бойовому посту» як штатна співоча одиниця наших Збройних сил. Після юрмальського успіху на «дембель» не збираєтеся?

— Ні. Я дуже люблю їх. Ось 3 грудня буде концерт. Ансамбль зараз «поставив на вуха» Китай і посів там призові місця. Армія дуже допомогла мені у становленні.

— Ви дуже добра й позитивна, а шкідливі звички є?

— Я трудоголік. Буває, перебиваю людей — треба всіх «вишикувати», дати завдання. Коли роблю улюблену справу, то можу втомитися фізично, але не психологічно. А втома з’являється більше від неконтрольованого натовпу людей. Мене це трохи навіть лякає.

На фото: Тіна Кароль в Іраку